Ухвала суду № 55989169, 16.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 р. Справа № 876/7069/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

представника позивача Грицаєва П.М.,

представника відповідача Вітовської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Креатор-Буд» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Креатор-Буд» звернулось до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.12.2013 року № 0007742201, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 366691,50 грн., в тому числі 244451,00 грн. за основним платежем і 122230,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що реальність господарських операцій, вчинених позивачем з ТзОВ «Алькона-Плюс» підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, а також подальшим використанням позивачем товарів, придбаних в цього контрагента, у власній господарській діяльності. Також, на думку суду, встановлення в результаті перевірки контрагента відсутності у певному періоді угод, які вчинені з метою настання реальних наслідків, не є достатньою підставою вважати нікчемним певний конкретний договір поставки товару, без дослідження та надання оцінки первинній бухгалтерській документації.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною і необґрунтованою, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що актом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Алькона-Плюс» встановлено, що правочини між цим підприємством і його контрагентами, в тому числі ПП «Креатор-Буд», за червень-липень 2013 року не спрямовані на настання реальних наслідків, що свідчить про те, що ТзОВ «Алькона-Плюс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Також під час проведення перевірки ПП «Креатор-Буд» не встановлено осіб, що укладали зазначений вище договір, оскільки зі сторони ТзОВ «Алькона-Плюс» в графі підписання немає підпису, а зі сторони позивача на початку договору та в графі його підписання не вказано особи (а саме прізвища та ініціалів), яка підписала його, в зв'язку з чим ідентифікувати чий саме підпис стоїть на договорі неможливо. Крім того, відповідач зазначає, що для перевірки позивач не надав рахунків-фактур для підтвердження замовлення, передбачених договором, а також всупереч вимогам Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не довів фактів прибуття автомобіля для завантаження і розвантаження та завершення цих процесів, оскільки відповідні графи в товарно-транспортних накладних не заповнені, що, на думку відповідача, підтверджує відсутність факту здійснення господарських операції ПП «Креатор-Буд» з ТзОВ «Алькона-Плюс».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги і заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 12-18.11.2013 року працівники Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області провели позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Креатор-Буд» щодо взаємовідносин з ТзОВ «Алькона-Плюс» за період з 01.06.2013 року до 30.09.2013 року, за результатами якої складено акт від 20.11.2013 року № 2547/22-01/34227060.

В акті перевірки податковий орган зазначає про порушення позивачем вимог п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на 244460,92 грн.

На підставі акта перевірки Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Тернопільській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 05.12.2013 року № 0007742201, яким ПП «Креатор-Буд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 366691,50 грн., в тому числі 244451,00 грн. за основним платежем і 122230,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

ПП «Креатор-Буд» оскаржило дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак його скарги були залишені без задоволення, а рішення без змін.

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст. 198 цього Кодексу є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до п. п. 201.4, 201.6 ст. 201 Кодексу податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

А згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Водночас колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні цих товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту, є факт реальності придбання таких товарів (робіт, послуг), для чого відповідні витрати платника податків мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку.

Також в даному випадку необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (робіт, послуг), а аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до наведених вище норм Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

В цьому контексті колегія суддів зазначає наступне.

Як встановив суд, 06.09.2012 року ПП «Креатор-Буд» (покупець) уклало з ТзОВ «Алькона-Плюс» договір купівлі-продажу, відповідно до умов покупець продає, а покупець купує продукцію (металопластикові конструкції).

12.09.2012 року сторони уклали договір про внесення змін до даного договору, яким, зокрема, доповнено його п. 2.3.5, згідно з яким продавець поставляє продукцію зі складу по вул. Стуса, 1а (вул. Лук'яновича, 8) в м. Тернополі на склад покупця по вул. Гайовій, 38 в м. Тернополі.

Факт реального отримання позивачем зазначеного товару підтверджується, зокрема, видатковими, податковими і товарно-транспортними накладними, копії яких позивач надав податковому органу під час перевірки і суду першої інстанції під час розгляду справи.

Факт оплати позивачем вартості придбаних товарів підтверджується наданими ним копіями платіжних доручень.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим даним Законом, та надавались відповідачу при проведенні перевірки.

Також виписані ТзОВ «Алькона-Плюс» податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у ПП «Креатор-Буд» виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «Алькона-Плюс».

Також колегія суддів враховує, що придбання ПП «Креатор-Буд» у зазначеного контрагента металопластикових конструкцій безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю позивача, а саме при будівництві багатоквартирних житлових будинків, що підтверджується наданими позивачем копіями актів списання матеріалів (вікна Rehau 1380*1520), які за кількістю і характеристиками відповідають придбаним у ТзОВ «Алькона-Плюс».

Щодо посилання відповідача на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, отриманих позивачем від ТзОВ «Алькона-Плюс», зокрема, не заповнені розділи щодо вантажно-розвантажувальних операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Форма товарно-транспортної накладної (типова форма 1-ТН) була затверджена спільним наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346.

Як вбачається із наданих позивачем копій товарно-транспортних накладних, виписаних ТзОВ «Алькона-Плюс», всі вони містять достатньо обов'язкових реквізитів, які дозволяють ідентифікувати учасників і суть господарських правовідносин, оформлених цими накладними, а формальні порушення, допущені при їх оформленні, не можуть свідчити про їх неналежність.

В свою чергу податковий орган не надав жодних відомостей того, що зазначені товарно-транспортні накладні були підроблені (сфальсифіковані), що є кримінальним правопорушенням, а також не надав доказів проведення перевірки цих накладних на предмет їх достовірності та вирішення питання про порушення кримінальної справи чи прийняття будь-яких процесуальних рішень з цього приводу компетентними правоохоронними органами.

Щодо доводів податкового органу про те, що в ході проведення перевірки ПП «Креатор-Буд» не встановлено осіб, які укладали і підписали зазначений вище договір купівлі-продажу, оскільки зі сторони ТзОВ «Алькона-Плюс» підпис відсутній, а зі сторони ПП «Креатор-Буд» на початку договору та в графі його підписання не вказано особи (а саме прізвища та ініціалів), яка підписала його, в зв'язку з чим неможливо ідентифікувати чий саме підпис стоїть на договорі, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з наданої відповідачем копії договору купівлі-продажу продукції від 06.09.2012 року, укладеного між ТзОВ «Алькона-Плюс» (продавець) і ПП «Креатор-Буд» (покупець), зі сторони продавця підпис відсутній, а зі сторони покупця на початку договору та в графі його підписання не зазначено прізвища та ініціалів особи, яка його підписала.

Проте за результатами огляду судом першої інстанції наданого позивачем оригіналу цього договору було встановлено наявність на ньому підписів та прізвищ уповноважених осіб сторін договору. Такі ж відомості і підписи містяться на договорі від 12.09.2012 року про внесення змін у договір купівлі-продажу продукції від 06.09.2012 року.

Водночас відповідач не надав доказів підроблення цих договорів та доказів проведення перевірки щодо їх правомірності, а в суду не виникає сумнівів щодо їх достовірності.

Щодо посилання відповідача на акт від 23.09.2013 року № 1325/26-55-22-01/38149463, складений Державною податковою інспекцією в Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Алькона-Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків і зборів та їх реальності і повноти відображення в обліку за період з 01.06.2013 року до 31.07.2013 року, колегія судів зазначає наступне.

В даному акті вказано, зокрема, що правочини цього підприємства з його контрагентами не спрямовані на настання реальних наслідків, а також у нього відсутні об'єкти оподаткування.

Проте норми Податкового кодексу України не містять такої підстави для відмови у формуванні витрат і податкового кредиту платника податків, як неотримання в ході перевірки відомостей щодо його контрагентів, та наявність або відсутність у них технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Також сам акт є суперечливим, оскільки, зазначивши про неможливість провести перевірку ТзОВ «Алькона-Плюс», Державна податкова інспекція в Печерському районі м. Києва Державної податкової служби фактично провела невиїзну перевірку даного підприємства.

Крім того, в даному акті вказано, зокрема, про неможливість здійснення ТзОВ «Алькона-Плюс» господарської діяльності, однак орган державної податкової служби дійшов зазначених висновків без дослідження первинних документів фінансового і бухгалтерського обліку підприємства, в зв'язку з чим, на думку колегії суддів, відомості, зафіксовані в цьому акті, не можна вважати повністю достовірними та обґрунтованими.

Колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Алькона-Плюс» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Також факт реального здійснення ТзОВ «Алькона-Плюс» господарської діяльності з виготовлення і реалізації металопластикових конструкцій підтверджується наявними в матеріалах справи копією договору про виготовлення продукції з давальницької сировини від 01.08.2012 року № 0108-02, укладеного між ТзОВ «Алькона-Плюс» (замовник) і ТзОВ «АККО-1» (виконавець), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виготовляти з наданої замовником давальницької сировини та передавати йому готову продукцію - світлопрозорі конструкції, та копією договору оренди житлового приміщення від 30.07.2012 року, укладеного між ТзОВ «Алькона-Плюс» (орендар) і ТзОВ «Тернава-сервіс» (орендодавець), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування частину приміщення площею 1210 м2, розташованого по вул. Лук'яновича, 8 в м. Тернополі, тобто за адресою, передбаченою зазначеним вище договором купівлі-продажу від 06.09.2012 року, укладеним між ПП «Креатор-Буд» і ТзОВ «Алькона-Плюс» (з врахуванням договору від 12.09.2012 року про внесення змін до цього договору).

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ПП «Креатор-Буд» у ТзОВ «Алькона-Плюс» товарів, які використовувались позивачем у власній господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було достатніх підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цими контрагентами за період, що перевірявся.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року у справі № 819/897/14-а за позовом Приватного підприємства «Креатор-Буд» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 22.02.2016 року