Постанова № 55989009, 16.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"16" лютого 2016 р. № 820/11928/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

суддів Зінченко А.В., Тітов О.М.

за участю секретаря судового засідання Сайко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування наказу ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Скасувати Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25.05.2015 року № 533 в частині п.162 - про застосування спеціальних санкцій до позивача як неправомірний;

2. Судові витрати покласти на відповідачів солідарно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.07.15 позивач дізнався про оскаржуваний Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25.05.2015 року № 533 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України". Також зазначив, що про підготовку та видання такого Наказу позивач не був ознайомлений, можливості його оскарження йому не надано, що суперечить положенням чинного законодавства України та порушує його права. А тому Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25.05.2015 року № 533 в частині п.162 - про застосування спеціальних санкцій до позивача підлягає визнанню як неправомірний та скасуванню в судовому порядку.

Позивач в судовому засіданні вимоги та доводи позову підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити повністю.

Представники відповідачів - Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просили суд відмовити в задоволенні вимог повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також вивчивши доводи позовних вимог та заперечення, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований у встановленому порядку в якості фізичної особи - підприємця та перебуває на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.05.2015 Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було прийнято Наказ № 533 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України", в якому на підстав положень Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та відповідного переліку положень, серед іншого, зазначено наступне:

- за порушення пов'язаних із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме статей 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", у 40-денний строк з дня набрання чинності даним наказом прийнято рішення про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, серед яких є позивач;

- розгляд зовнішньоекономічних контрактів і видачу ліцензій на проведення зовнішньоекономічних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, зазначеними в додатку (серед яких є також позивач), здійснювати відповідно до Положення про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17.04.00 № 47.

Позивач в частині п.162 Переліку суб'єктів зовнішньогоекономічної діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньогоекономічної діяльності, в т.ч. до позивача по справі - ОСОБА_1 (Додаток до наказу від 25.05.15 р. №533) вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (надалі - Мінекономрозвитку) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку, цінової, промислової, інвестиційної, зовнішньоекономічної політики.

Згідно з підпункту 175 пункту 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, Мінекономрозвитку відповідно до покладених на нього завдань, застосовує до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальні санкції, передбачені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ,/га законами України.

Згідно з частиною другою статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон) санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Порядок застосування спеціальних санкцій регулюється Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" затвердженим наказом Мінекономіки від 17.04.2000 № 52 (далі - Положення).

Пунктом 1.1 Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженого спільним наказом Мінекономіки та ДПА від 09.11.2006 № 340/672 (далі - Порядок взаємодії) визначено процедуру підготовки Державною податковою адміністрацією подання про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальних санкцій до Міністерства економіки України розгляду цих подань Мінекономіки та передачі ним наказів про застосування (скасування, зміну виду, тимчасове зупинення дії) спеціальних санкцій до ДПА.

Таким чином, підставою для застосування санкції є подання Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) (правонаступник ДПА) від 14.02.2015 № 3546/5/99-99-17-01-03-16.

Згідно з частиною третьою статті 37 Закону подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження); відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України; вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати; найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

Як зазначено представником відповідача , а також підтверджено матеріалами справи, подання ДФС України від 14.02.2015 № 3546/5/99-99-17-01-03-16 містить, зокрема, такі обов'язкові дані: назва і реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України - ФОП ОСОБА_1, що знаходиться за адресою: 61036, АДРЕСА_1; відомості про зміст правопорушення - 00010, який зазначає порушення вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (згідно з листом ДПА від 16.07.2007 № 8747/5/22-6016 щодо тлумачення кодів порушень, які використовуються ДПА при наданні пропозицій на застосування спеціальних санкцій до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності); вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. назва і реквізити контрагента (російською) - "Индустрия запчастей и техники" (Російська Федерація; а також інші дані, такі як: код валюти - 643, що згідно з Класифікатором іноземних валют, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 № 34 (означає рос.руб.); сума заборгованості - 535,95 тис. грошових одиниць тощо.

Оскільки подання ДФС України від 14.02.2015 № 3546/5/99-99-17-01-03-16 щодо застосування санкції до Позивача, яке стало підставою для прийняття наказу Мінекономрозвитку від 25.05.2015 № 533, за формою та змістом відповідало частині третій статті 37 Закону, у Відповідача не було передбачених законодавством підстав для незастосування до позивача по справі ОСОБА_1, спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Крім того, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів з приводу оскарження позивачем - ОСОБА_1, подання ДФС України від 14.02.2015 № 3546/5/99-99-17-01-03-16 ні в адміністративному, ні в судовому порядках, що також в судовому засіданні було підтверджено позивачем.

Така правова позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, в ухвалах від 23.04.2012 № К/9991/96647/11 та від 18.12.2014 № К/9991/37488/12.

В свою чергу, позивач всупереч вимогам статті 69 КАС України в судовому засіданні не надав та не надав жодного доказу, що свідчив би про незаконність оскаржуваного наказу Мінекономрозвитку.

Щодо твердження позивача в частині того, що ним не було допущено порушення вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", слід зазначити.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", де зазначається, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, відповідно до подання ДФС України, на виконання контракту від 12.07.2011 № 12/07 Позивачем було експортовано нерезиденту (ТОВ "Индустрия запчастей и техники55) товар на загальну суму 535 950,00 рос. руб. з зазначенням, що валютна виручка за відвантажений товар не надійшла.

Як зазначено в письмових запереченнях проти позову, заборгованість за зовнішньоекономічними контрактом від 12.07.2011 № 12/07, укладеним із компанією "ТОВ ''Индустрия запчастей и техники" (Російська Федерація) є не погашеною, а відтак твердження Позивача стосовно того, що він не допускав порушення є безпідставним оскільки відповідно до статті 32 Закону, Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.

Стосовно твердження позивача що рішенням Господарського суду Харківської області від 03.06.2013 з компанії-нерезидента ТОВ "Индустрия запчастей и техники" (рос.) на його користь у повному обсязі стягнуто заборгованість за Контрактами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Таким чином, Позивач не буде сплачувати пеню передбачену статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", проте це не доводить здійснення всіх заходів передбачених Законом. Разом з тим, вжиття відповідних практичних заходів суб'єктом господарської діяльності не свідчить про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень.

Крім того, Законом та Порядком передбачено можливість скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій у зв'язку з вжиттям суб'єктом господарської діяльності практичних заходів, що гарантують усунення порушень.

Тобто, підставою для прийняття рішення Мінекономрозвитку про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій є звернення резидента з відповідним клопотанням.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів письмового звернення позивача з відповідним клопотанням до Мінекономрозвитку. В судововому засіданні позивач жодних пояснень з цього приводу не надав.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржуваний наказ від 25.05.2015 № 533 Мінекономрозвитку є правомірним та виданим на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування наказу - відмовити

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 22 лютого 2016 р.

Головуючий суддя Спірідонов М.О.

Судді Зінченко А.В.

Тітов О.М.