Ухвала суду № 55988910, 17.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 р. Справа № 876/8128/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича Т.В., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представника апелянта Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі за позовом приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» (далі - ПП «ТК «Укр-Петроль») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Нововолинської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.05.2015 року №0000162100.

Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог податкового законодавства, оскільки висновки Нововолинської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про реалізацію позивачем частини нафтопродуктів без сплати акцизного податку, викладені в акті камеральної перевірки, є необґрунтованими. Камеральна перевірка була проведена контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях платника податків без дослідження первинних документів, які були підставою для проведення розрахунків. Вважає висновки податкового органу про порушення ПП «ТК «Укр-Петроль» статтей 213-216 Податкового кодексу України передчасними.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року позов задоволений.

Відповідач - Нововолинська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що підприємство через АЗС здійснює роздрібну торгівлю нафтопродуктами кінцевому споживачу, а тому такі операції згідно Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997р. №1442, є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України. Однак, позивачем всупереч вимогам податкового законодавства реалізована частина нафтопродуктів без сплати такого акцизного податку. Крім того, апелянт завертає увагу на те, що відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерством економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.08.2008 року № 281/171/578/155, виключена можливість придбання юридичною особою, як суб'єктом господарювання, нафтопродуктів з метою ведення господарської (комерційної) діяльності через мережу АЗС.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені. Представник позивача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання апеляційної інстанції не прибув.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Нововолинською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області 20.04.2015 року проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій декларації з акцизного податку ПП «ТК «Укр-Петроль» за лютий 2015 року.

За результатами перевірки складений акт від 20.04.2015р. №269/22.5/36905994, яким встановлено порушення позивачем ст.213, ст.214, п.п.215.3.4 ст.215, ст.216 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України №14 від 23 січня 2015 року «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку», на підставі якого Нововолинською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області винесене податкове повідомлення-рішення від 14.05.2015 року №0000162100 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на 114370,31 грн, з яких: основний платіж - 91496,25 грн, штрафні санкції - 22874,06 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, оскільки під час проведення Нововолинською ОДПІ камеральної перевірки (без дослідження будь-яких первинних бухгалтерських документів на підприємстві) неможливо було зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів позивачем, які підлягають акцизному оподаткуванню, тому викладені в акті перевірки від 20 квітня 2015 року №269/22.5/36905994 висновки про порушення позивачем статей 213-216 ПК України є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Приписами пп. 14.1.4. п. 14.1. ст. 14 ПК України передбачено, що акцизним податком є непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, який включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до пп. 212.1.11. п. 212.1 ст. 212, пп. 213.1.9. п. 213.1. ст. 213 КП України платниками акцизного податку є особи-суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів.

За правилами пп. 14.1.212. п. 14.1 ст. 14 ПК України реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є продаж, зокрема, товарів, зазначених у пр. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, незалежно від форми розрахунків.

Згідно із пп. 14.1.202 п. 14.1 ст.14 ПК України продажем (реалізацією) товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі права власності на такі товари.

Відтак, виходячи з наведеного, не вважаються продажем (реалізацією), а отже не є об'єктом оподаткування акцизним податком операції з надання (відпуску), в тому числі через мережу АЗС, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України товарів, у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

З огляду на викладене, особа, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок при здійсненні відпуску нафтопродуктів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі права власності, не є платником акцизного податку в розумінні пп. 212.1.11. п.212.1 ст. 212 ПК України при здійсненні таких операцій.

Відповідно до приписів п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) (пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп.75.1.2 п.75 .1 ст.75 ПК України).

Проаналізувавши зазначені положення Податкового кодексу України, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ПП «ТК «Укр-Петроль» здійснює як і роздрібну торгівлю пальним, так і оптову торгівлю твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. З наявних у матеріалах справи договорів купівлі-продажу нафтопродуктів та додаткових угод до вказаних договорів вбачається, що позивач реалізовував покупцям автомобільні бензин, дизельне паливо по відомостях, саме для комерційного використання.

Відповідно до акту камеральної перевірки №269/22.5/36905994 від 20.04.2015 року перевірці підлягала податкова звітність позивача з акцизного податку за лютий 2015 року, однак, контролюючим органом фактично було перевірено порядок визначення складу податкових зобов'язань та повнота їх нарахувань, що відповідно до пп.75.1.2 п.75 .1 ст. 75 ПК України є предметом документальної, а не камеральної перевірки.

Таким чином, під час проведеної Нововолинською ОДПІ камеральної перевірки (без дослідження будь-яких первинних бухгалтерських документів на підприємстві) неможливо було зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів позивачем, які підлягають акцизному оподаткуванню.

Щодо посилань апелянта на те, що відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997р. №1442 через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві, тому такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком згідно підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України, апеляційний суд зазначає, що дані Правила регулюють саме порядок роздрібної торгівлі нафтопродуктами та не регулюють правовідносин з оптового продажу.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені в акті перевірки від 20 квітня 2015 року №269/22.5/36905994 висновки про порушення позивачем статей 213-216 ПК України є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі № 803/1262/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевича

Ухвала складена в повному обсязі 18.02.2016 року