Постанова № 55988597, 17.02.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 р. Справа № 805/41/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, в якій просить суд скасувати вимогу відповідача про сплату суми недоїмки з єдиного соціального внеску від 18.12.2015 № Ф-99-17 у розмірі 7 663,22 грн (а.с. 4-7).

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.

Позивач з 15.04.1994 по 22.12.2015 була фізичною особою-підприємцем, перебувала на спрощеній системі оподаткування та, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2, отримувала пенсію за віком. Вказує, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, є платниками єдиного внеску. Особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Посилаючись на п. 4. ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивач зазначила, що не повинна сплачувати єдиний внесок, як пенсіонерка за віком, а, отже, їй неправомірно нарахована недоїмка зі сплати єдиного внеску в розмірі 7 663,22 гривень та виставлена вимога від 18.12.2015 № Ф-99-17 на вказану суму зобов'язання.

17.02.2016 позивач до суде не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась судом належним чином. Причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача до суду не з'явився, про дату час та місце розгляду справи інспекція повідомлялась судом належним чином.

У запереченнях, що надійшли до суду 25.01.2016, представник фіскального органу, крім іншого, просив розглянути справу без його участі (а.с. 17-18).

У вказаних запереченнях зазначено наступне.

Позивач, всупереч викладеному нею у позові, отримує пенсію за втратою годувальника, а отже, має сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних умовах, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, лише якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Вказана позиція підтримана постановою Верховного Суду України від 04.11.2014 по справі № 805/7269/14, якою відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні аналогічного позову до Красноармійської ОДПІ про скасування вимоги з єдиного соціального внеску, прийнятої за несплату єдиного внеску у інший період (а.с. 17-18).

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених ст. 128 КАС України не має, позивач та представник відповідача до суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2013 у справі № 805/17168/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2014 (набрала законної сили 23.02.2014), встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 15.04.1994 мала статус фізичної особи-підприємця.

Згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 9), копія якого наявна в матеріалах справи, з 08.02.1998 позивачу призначена пенсія за віком.

Як встановлено, зокрема, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2014 у справі № 805/2977/14, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 (набрала законної сили 04.06.2014), у 2010 році позивача, за її вибором, переведено на пенсію по втраті годувальника, про що також зазначено в постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 № 21-2953а15 у справі № 805/7229/14 за позовом ОСОБА_1 до Красноармійської ОДПІ про скасування вимоги за несплату єдиного соціального внеску у інший період (а.с. 20-22).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно повідомлення Селидівського міського управління юстиції Донецької (а.с. 11), 11.12.2015 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача (ідентифікаційний код НОМЕР_1), про що внесено запис № 22760060005000142.

18.12.2015 податковою інспекцією сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-99-17, відповідно до якої позивача зобов'язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 7 663,22 грн (а.с. 13).

З пояснень відповідача (а.с. 17-18) вбачається, що вказаний борг складається з нарахувань єдиного внеску за 2, 3, 4 квартали 2014 року та 1, 2 квартали 2015 року по 1 267,95 грн, а також за 3 квартал 2015 року 1 323,47 грн, що узгоджується з відомостями картки особового рахунку позивача (а.с. 23-27).

Як вбачається з матеріалів справи, не заперечується сторонами у справі та підтверджується вищевказаними судовими рішеннями, у період нарахування відповідачем позивачу боргу з єдиного внеску, ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування.

Як зазначено у позовній заяві, спірна вимога отримана позивачем 23.12.2015. Зазначене не заперечується відповідачем.

Не погодившись із вимогою відповідача позивач 29.12.2014 звернулась до суду із даним позовом (а.с. 14) у строк, передбачений ч. 5 ст. 99 КАС України.

Приймаючи рішення по справі, суд керується наступним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464-VI).

Законом України «Про внесення змін в деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративних реформ» від 04.07.2013 № 406-VII внесені зміни в деякі законодавчі акти, зокрема, п. 102 вказаного закону внесені зміни в Закон № 2464-VI. Закон № 406-VII набрав чинності 11.08.2013.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Стаття 307 Податкового кодексу України встановлює особливості оподаткування платників податку окремими податками і зборами. Податки і збори, не зазначені у пункті 307.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в порядку, визначеному Законом № 2464-VI.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно із ч. 4 ст. 4 цього ж Закону, особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Виходячи зі змісту наведених правових норм, суд приходить до висновку, що для звільнення платника від сплати єдиного внеску необхідно дві умови - наявність у особи статусу пенсіонера за віком або інваліда та факт отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. Тобто, критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом із фактом отримання пенсії, у тому числі пенсії за віком на пільгових умовах, є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу «пенсіонера за віком», що встановлюється відповідно до умов, визначених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 ст. 9 вищевказаного Закону встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Зокрема, положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом - за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Загальні умови призначення пенсій за віком визначені ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таке право виникало, зокрема, у жінок після досягнення ними 55 років, які народилися до 30.09.1956 включно, та за наявності відповідного стажу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особи, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Згідно ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Виходячи з аналізу зазначених вище норм права, суд приходить до висновку про те, що позивач станом на час виникнення спірних правовідносин досягла віку, за наявності якого набувала право на отримання такого виду пенсії як «пенсія за віком». Тобто, позивач у спірний період мала право отримувати як пенсію «за віком», так і інший вид пенсії, наприклад, пенсію «за втратою годувальника».

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивачу у 2010 році була призначена пенсія «за втратою годувальника», яку вона отримувала і у період існування спірних правовідносин (з 2 кварталу 2012 року по 3 квартал 2015 року).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження переходу позивача у спірний період з пенсії «за втратою годувальника» на інший вид пенсії, який відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI звільняє фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, від сплати за себе єдиного внеску, а саме, на пенсію «за віком» або «по інвалідності».

Отже, позивач у період з 2 кварталу 2012 року по 3 квартал 2015 року не була звільнена від сплати єдиного соціального внеску.

Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 04.11.2015 № 21-2953а15 у справі № 805/7229/14 (а.с. 20-22), якою відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні аналогічного позову до Красноармійської ОДПІ про скасування вимоги з єдиного соціального внеску, прийнятої за несплату позивачем єдиного внеску у інший період, прийнятої за результатом розгляду заяви податкового органу, поданої останнім з підстав п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 237 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені судом обставини, беручі до уваги досліджені судом докази, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірності спірної вимоги.

Відповідно позовні вимоги позивача про скасування вимоги відповідача № Ф-99-17 від 18.12.2015 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 7 663,22 гривень - не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 69-72, 86, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги відповідача про сплату суми недоїмки з єдиного соціального внеску від 18.12.2015 № Ф-99-17 у розмірі 7 663,22 грн - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волгіна Н.П.