Постанова № 55988285, 10.02.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року о 16 год. 56 хв.Справа № 808/8669/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача 1 - Самарської О.С.,

відповідача 3 - Рябошапки І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4

до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Міністерства юстиції України, Запорізького міського управління юстиції, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Запорізького міського управління юстиції Рябошапки Ірини Петрівни

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_4, звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1), Запорізького міського управління юстиції (далі - відповідач 2), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Запорізького міського управління юстиції Рябошапки Ірини Петрівни (далі - державний реєстратор, відповідач 3), в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Запорізького міського управління юстиції Рябошапки І.П. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень НОМЕР_1 від 03.11.2015;

- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області Міністерства юстиції України, Запорізьке міське управління юстиції, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Запорізького міського управління юстиції Рябошапку І.П. зареєструвати за ОСОБА_4 право власності на будинок АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним у встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952) порядку було подано заяву та повний пакет документів для реєстрації права власності на будинок розташований на території Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області за поштовою адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_1. Державний реєстратор прийняв рішення про відмову у державній реєстрації права власності, посилаючись на те, що будинок розташований на території Ленінського району м. Запоріжжя, в той час як рішення про присвоєння адреси прийнято Сонячною сільською радою Запорізького району Запорізької області. Разом з тим, згідно всіх поданих документів земельна ділянка, на якій позивачем побудований будинок, знаходиться на території Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області. Вважає прийняте державним реєстратором рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень необґрунтованим, просить його скасувати за зобов'язати відповідачів здійснити державну реєстрацію нерухомого майна позивача.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив про відсутність підстав для зобов'язання Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Міністерства юстиції України зареєструвати право власності на будинок АДРЕСА_1, оскільки до компетенції відповідача 1 віднесено виключно розпорядчо-організаційні функції у сфері державної реєстрації прав власності та їх обтяжень, безпосередньо державну реєстрацію даний орган не здійснює. Також вважає, що при прийнятті рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень державний реєстратор діяв у відповідності до приписів чинного законодавства. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, заперечення проти позову не подав, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач 3 проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивачем для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_1, не було надано рішення органу місцевого самоврядування про присвоєння поштової адреси, що діє в межах території, на якій розташований житловий будинок, право власності на який позивач просить зареєструвати. Крім того, державний реєстратор зазначає, що заяву про проведення державної реєстрації було подано не до належного територіально органу державної реєстрації, оскільки об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав. Також, відповідач 3 зазначає, що здійснення державної реєстрації є виключним повноваженням державного реєстратора, а інші органи, у тому числі суд, не мають права втручатися в діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав, а тому у суду відсутні підстави для зобов'язання державного реєстратора провести реєстрацію права власності за ОСОБА_4 Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 15.10.2015 ОСОБА_4 звернулась до реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції з заявою про реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

03 листопада 2015 року державним реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень НОМЕР_1, яким відмовлено ОСОБА_4 у державній реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: м.Запоріжжя, АДРЕСА_1. В якості підстав для відмови зазначено, що подані документи не відповідають вимогам, та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Позивач, не погодившись з рішенням державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає необхідним дослідити правомірність таких висновків державного реєстратора.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані нормами Закону №1952.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №1952 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст.3 Закону №1952 державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №1952 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Статтею 5 Закону № 1952 визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 Закону № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно ч.1 ст.16 Закону № 1952 заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 3 даної статті встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.18 Закону № 1952 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається: 1) фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.

Статтею 19 Закону №1952 визначено підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, частиною 1 даної статті передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна (далі - Порядок №868), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.49 Порядку №868 у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає:

документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку;

документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;

технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;

документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на такий об'єкт нерухомого майна, заявник не подає.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0500 га, яка розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, на території Сонячної сільської ради, поштова адреса: м. Запоріжжя, АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 (а.с.8).

Рішенням виконавчого комітету Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області №195 від 02.10.2008 «Про встановлення поштової адреси земельній ділянці гр. ОСОБА_5.» встановлено нову поштову адресу земельній ділянці гр. ОСОБА_5: АДРЕСА_1 (а.с.15).

Під час розгляду справи встановлено, що на позивачем на вищевказаній земельній ділянці було побудовано житловий будинок загальною площею 156,9 кв. м.

31.12.2014 Департаментом Державної архітектурно - будівельної інспекції у Запорізькій області за номером ЗП142143590844 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівельні роботи на якому виконувалися на підставі повідомлення про початок їх виконання (а.с.26-28).

З наданого до матеріалів справи технічного паспорту на будинок АДРЕСА_1, експлікації приміщень до плану одноквартирного (садибного) житлового будинку літера А-2, судом встановлено, що будинок розташований на території Сонячної сільської ради за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_1 (а.с.18, 21).

Для реєстрації права власності на новозбудований житловий будинок позивач звернулася разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подав: копію рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №534 від 29.12.1994; рішення виконавчого комітету Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області №195 від 02.10.2008; будівельний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1; технічний паспорт на будинок на території Сонячної сільської ради; повідомлення про початок виконання будівельних робіт НОМЕР_4 від 11.06.2014; декларацію про готовність до експлуатації об'єкта №77(11) АП 2014 від 24.12.2014; державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 від 11.12.2010; витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності НОМЕР_5 від 04.03.2015.

Частиною 1 статті 24 Закону №1952 передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

В оскаржуваному рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державний реєстратор посилається на те, що подані документи не відповідають вимогам, та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Також, державним реєстратором в оскаржуваному рішенні зазначено, що заявником надано рішення Сонячної сільської ради від 02.10.2008 №195 про присвоєння поштової адреси житловому будинку розташованому: м. Запоріжжя, вул. Талалихіна, №20-в. Згідно рішення Запорізької міської ради від 28.11.2012 №61 присвоєння та змінювання поштової адреси об'єктам нерухомого майна та об'єктам незавершеного будівництва доручено районним адміністраціям Запорізької міської ради за місцем їх розташування. Згідно наданих заявником заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та даних технічної інвентаризації житловий будинок розташовано на території Ленінського району м.Запоріжжя.

Суд зазначає, що відмова у державній реєстрації прав та їх обтяжень має бути належним чином обґрунтована, із зазначенням змісту виявленого порушення та підстав відмови. Суд наголошує, що зі змісту рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень не можливо встановити, яким саме вимогам не відповідають подані позивачем документи. Оскаржуване рішення не містить посилань на конкретні приписи нормативно-правових актів, які не були додержані позивачем.

Враховуючи, що оскаржуване рішення не містить посилання на відповідний пункт ч.1 ст.24 Закону № 1952, зазначене питання з'ясовано під час судового розгляду. З пояснень державного реєстратора наданих в судовому засіданні, судом встановлено, що державний реєстратор при прийнятті рішення про відмову в державній реєстрації права власності керувався п.4 ч.1 ст.24 Закону № 1952, тобто подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. При цьому, відповідач 3 не зміг пояснити, в чому саме полягає невідповідність поданих документів вимогам Закону №1952 та зазначив, що такої невідповідності встановлено не було

У спірному рішенні державний реєстратор вказував на відсутність рішення районної адміністрації Запорізької міської ради про встановлення поштової адреси житлового будинку, право власності на яке просив оформити право власності позивач, з урахуванням того, що об'єкт нерухомості розташований на території Ленінського району м. Запоріжжя.

Суд звертає увагу, що державний реєстратор не зміг підтвердити зазначені обставини, а лише пояснив, що це його власне припущення виходячи з присвоєної поштової адреси.

Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що земельна ділянка, на який розташований об'єкт нерухомості, знаходиться на території Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області, а не та території Ленінського району м. Запоріжжя.

Зазначене, крім іншого, підтверджується листами районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району від 20.01.2015 та від 18.03.2015, в яких позивача повідомлено, що вулиця Талалихіна розташована поза межами Ленінського району міста Запоріжжя на території Запорізького району. Також, у вказаних листах зазначено, що згідно з листом Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області від 23.02.2015 №86, зазначена вулиця дійсно розташована на землях Сонячної сільської ради (а.с.29-30).

Позивачем на підтвердження присвоєння поштової адреси державному реєстратору, а також до матеріалів справи, надано рішення виконавчого комітету Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області №195 від 02.10.2008, яким встановлено нову поштову адресу земельній ділянці гр. ОСОБА_5: АДРЕСА_1.

Таким чином, суд вважає доведеним, що підстави для відмови у реєстрації права власності, вказані відповідачем в рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.11.2015 НОМЕР_1 були відсутні.

Щодо посилань відповідача 3 на порушення порядку присвоєння адреси об'єкта нерухомості, суд зазначає, що рішення виконавчого комітету Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області №195 від 02.10.2008 прийнято на виконання повноважень органу місцевого самоврядування, оцінка правомірності та законності такого рішення повноваженнями державного реєстратора при реєстрації прав та їх обтяжень не охоплюється.

Суд зазначає, що ч.3 ст.140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З урахування того, що рішення виконавчого комітету Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області №195 від 02.10.200, на момент звернення позивача до реєстраційної служби, не скасовано у судовому порядку, таке рішення є чинним та мало бути прийняте державним реєстратором, як документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Також, суд звертає увагу, що при виконанні позивачем обов'язку щодо легалізації права власності на об'єкт нерухомості нормами Закону №1952 передбачено подання ним відповідної заяви та передбачених нормативно-правовими актами документів. При цьому, було б надмірним вимагати від нього ініціювання перевірки повноти, правомірності, належного оформлення та обґрунтованості таких документів, які складається спеціально уповноваженими органами в межах їхньої компетенції (та відповідальності), та на зміст яких позивач не має впливу.

Також суд критично відноситься до посилань державного реєстратора на те, що позивач звернувся з заявою про проведення державної реєстрації до реєстраційної служби не за місцем розташування об'єкта нерухомості, тобто не до належного органу державної реєстрації прав, та зазначає таке.

Згідно з п.2 ч.1 ст.24 Закону № 1952 розміщення об'єкта нерухомого майна на території іншого органу державної реєстрації прав є окремою підставою для відмови в проведенні державної реєстрації.

Відповідно до п.28 Порядку №868 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом № 1952.

У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення.

В рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.11.2015 НОМЕР_1 державний реєстратор жодним чином не посилається на п.2 ч.1 ст.24 Закону №1952 та не вказує позивачу на те, що заява подана не до належного органу державної реєстрації прав, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що дані обставини не були встановлені відповідачем 3 при прийнятті оскаржуваного рішення та не мали впливу на його зміст. Відтак, посилання відповідача 3 на зазначені обставини не беруться судом до уваги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.11.2015 НОМЕР_1 вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Міністерства юстиції України, Запорізького міського управління юстиції та державного реєстратора прав на нерухоме майно Запорізького міського управління юстиції Рябошапки І.П. зареєструвати за позивачем право власності на будинок АДРЕСА_1, суд зазначає таке.

При розгляді адміністративних справ суд надає оцінку спірним правовідносинам на момент їх виникнення та застосовує чинні на той момент нормативно-правові акти. Разом з тим, вчинення реєстраційної дії щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомості є дією процесуального характеру, відтак при розгляді позовних вимог про зобов'язання вчинити дії щодо державної реєстрації суд має враховувати можливість реального та ефективного захисту порушених прав та керуватись нормами закону, чинного на момент прийняття рішення.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було викладено Закон № 1952 в новій редакції, яка набрала чинності з 01.01.2016.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №1952 державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.11 Закону №1952 державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Отже, державна реєстрація прав та їх обтяжень здійснюється саме державними реєстраторами, а не суб'єктами державної реєстрації прав, у зв'язку з чим позовні вимоги про зобов'язання Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області та Запорізького міського управління юстиції провести державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

При цьому, суд звертає увагу, що з урахуванням внесених змін норми ч.1 ст.24 Закону №1952 не містять такої підстави для відмови в реєстрації прав та їх обтяжень, як подання заяви не до належного органу реєстрації, оскільки при виборі суб'єкта реєстраційних дій відсутнє обмеження місцем знаходження нерухомого майна.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що належним суб'єктом, який має здійснити реєстрацію права власності позивача на об'єкт нерухомості в межах розгляду даної справи є державний реєстратор прав на нерухоме майно Запорізького міського управління юстиції Рябошапка І.П.

Щодо посилань державного реєстратора на те, що у разі зобов'язання його провести державну реєстрацію прав власності, суд фактично підмінить собою спеціально уповноважений на проведення реєстраційних дій орган, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи державним реєстратором не заперечувався той факт, що позивачем до заяви про реєстрацію права власності було надано всі передбачені законодавством документи, а спір був наявний виключно щодо адреси місцезнаходження об'єкта нерухомості.

Судом також встановлено, що позивачем подано повний пакет документів, необхідний для реєстрації права власності на житловий будинок за поштовою адресою: м.Запоріжжя, АДРЕСА_1, а підстави, за яких державний реєстратор відмовив у здійсненні реєстрації, були необґрунтованими.

Суд зазначає, що частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи судову практику розгляду справ Європейським Судом з прав людини, суд зазначає, що стаття 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов'язані з його громадянськими правами та обов'язками, до суду, таким чином, це означає «право на суд». Однак, вказане право є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов'язкове до виконання рішення суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків нанесеної одній із сторін шкоди.

Суд зазначає, що наявність у державного реєстратора виключних повноважень на вчинення реєстраційних дій не може бути підставою для відмови в захисті прав, свобод та законних інтересів осіб, порушених державним реєстратором при виконанні таких повноважень. Адже лише констатація факту порушення не може вважатись ефективним способом захисту порушеного права в разі, якщо таке порушення не буде усунуто.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме по собі скасування протиправного рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є недостатнім способом захисту порушеного права позивача без зобов'язання провести таку реєстрацію, оскільки при дотриманні вимог чинного законодавства з боку позивача саме проведення державної реєстрації права власності є легітимним очікуваним наслідком звернення до державного реєстратора з відповідною заявою.

Таким чином, вважає належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача зобов'язання державного реєстратора здійснити реєстрацію за позивачем права власності на об'єкт нерухомості.

Також, суд звертає увагу, що з наданих до матеріалів справи документів вбачається, що земельна ділянка, на якій розташований об'єкт нерухомості, знаходиться на території Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області. Відтак, суд вважає за необхідне зобов'язати державного реєстратора зареєструвати за ОСОБА_4 право власності на будинок, розташований на території Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області за поштовою адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_1.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Запорізького міського управління юстиції Рябошапки Ірини Петрівни про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень НОМЕР_1 від 03.11.2015.

Зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Запорізького міського управління юстиції Рябошапку Ірину Петрівну зареєструвати за ОСОБА_4 право власності на будинок, розташований на території Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області, за поштовою адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати в розмірі 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири гривні 40 коп.) присудити на користь ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Запорізького міського управління юстиції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко