Ухвала суду № 55987547, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м. Київ К/9991/85369/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Титенко М.П.,

за участю:

представника позивача - Уколова О.Л.,

представника Генеральної прокуратури України - Гудименко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року

у справі №2а-5497/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області (правонаступником якої є Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області)

за участі Прокуратури Миколаївської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та податкового повідомлення-рішення № 0000392301/0 від 16 серпня 2010 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року позов був задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області № 0000392301/0 від 16 серпня 2010 року. Присуджено за рахунок Державного бюджету України на користь ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» суму сплаченого судового збору в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ», посилаючись на те, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області його правонаступником - Жовтневою ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14 квітня 2015 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області провела планову виїзну перевірку ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 869/23-34539925 від 03 серпня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого товариству була зменшена сума від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період, який перевірявся, на загальну суму 93845674,00 грн. (у тому числі: за 1 квартал 2009 року - 46797792,00 грн., за півріччя 2009 року - 46797792,00 грн., за 3 квартали 2009 року - 46797792,00 грн., за 2009 рік - 46797792,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 47047882,00 грн.) та донараховано податок на прибуток за 1 квартал 2010 року у розмірі 4404640,00 грн.

На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення від 06 серпня 2010 року за вих. № 1772 (т.1 арк. справи 50-61), за результатами розгляду яких ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області надала відповідь від 11 серпня 2010 року за вих. №12344/10/23-120, згідно якої пункт 1, 4 розділу 4 «Висновок» акту перевірки були викладені в наступній редакції, а саме було вказано про порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого товариству була зменшена сума від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2010 року на 29429324,00 грн. та донараховано податок на прибуток за 1 квартал 2010 року у розмірі 4404640,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки (з урахуванням внесених змін) було вказано, що: позивач безпідставно здійснив коригування валових витрат (в сторону збільшення) за 1 квартал 2009 року на загальну суму 36650497,00 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; позивачем безпідставно не врахував при складанні декларацій з податку на прибуток за період, який перевірявся, висновки акту попередньої податкової перевірки (акт від 22 травня 2009 року №534/23-34539925), яким товариству було зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2008 рік на 10147295,00 грн.; позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість транспортно-експедиційних послуг, наданих ТОВ компанією «Ресурс Нік», у розмірі 250090,00 грн. (без податку на додану вартість), оскільки у акті невиїзної документальної перевірки ТОВ компанії «Ресурс Нік» (акт № 810/23-35048266 від 21 липня 2010 року) було вказано, що згідно податкової звітності ТОВ компанії «Ресурс Нік» у вказаного товариства відсутні основні засоби, трудові ресурси, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення основного виду діяльності.

16 серпня 2010 року ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області на підставі вказаного акту перевірки 9з урахуванням внесених змін) прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000392301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 7559386,00 грн., у тому числі: 4404640,00 грн. - за основним платежем, 3154746,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: що платник податків має право з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», включити суми витрат, не враховані у попередніх податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок, до валових витрат в будь-якому наступному податковому періоді та відобразити це у податковій декларації за відповідний період, що і було здійснено позивачем 16 червня 2009 року (тобто до проведення перевірки), з урахуванням того, що до вказаної дати позивач тричі подавав вказаний уточнюючий розрахунок до податкового органу, тоді як ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області безпідставно відмовляла у прийнятті вказаних розрахунків; чинне на час виникненнгя спірних правовідносин законодавство України не передбачає обов'язку платника податків при складанні податкової звітності враховувати висновки актів перевірок, здійснених податковими органами; факт надання позивачу транспортно-експедиційних послуг, наданих ТОВ компанією «Ресурс Нік» підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Абзацом 2 пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому, за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

З наведеного випливає, що показники податкової декларації з податку на прибуток за рік повинні включати дані податкового обліку минулих податкових періодів.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 09 квітня 2009 року позивачем був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.1, арк.справи76-79), яким уточнювалися показники декларації з податку на прибуток за 2008 рік, але відповідачем було відмовлено у визнанні уточнюючого розрахунку податковою звітністю (т.1 арк. справи 80). Протягом квітня - травня 2009 року (а саме: 27 квітня 2009 року, 06 травня 2009 року та 28 травня 2009 року) позивач тричі намагався подати уточнюючі розрахунки (показники яких аналогічні показникам, задекларованим у розрахунку від 09 квітня 2009 року) (т.1 арк. справи 82-84, 101-102, проте податковий орган безпідставно відмовляв у прийнятті уточнюючих розрахунків позивача (т.1, арк. справи 85, 87), у зв'язку з чим позивач 28 травня 2009 року звернувся до податкового органу зі скаргою на неправомірні дії посадових осіб ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області (т.1 арк. справи 88-92).

16 червня 2009 року після розгляду скарги позивача податковим органом був прийнятий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань позивача у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року (т.1 арк. справи 103). В уточнюючому розрахунку позивач задекларував скоригований валовий збиток за 2008 рік в розмірі 47406482,00 грн., тобто сума, на яку було зменшено об'єкт оподаткування, склала 34889574,00 грн. Відповідно до зазначеного уточнюючого розрахунку загальна сума скоригованих позивачем валових доходів за 2008 рік склала 1760923,00 грн., у тому числі за рахунок: заниження доходів: 1) 2175797,00 грн. коригування приросту балансової вартості запасів; 2) 135474,31 грн. курсова різниця заборгованості за кредитом; завищення доходів: 1) 550348,00 грн. сума безоплатно отриманих основних фондів, помилково нарахованих двічі. Загальна сума скоригованих позивачем валових витрат за 2008 рік склала 36650497,00 грн., а саме: завищення витрат 6014279,00 грн., у тому числі: 1) 1207231,95 грн. відсотки за кредитом; 2) 2227899,00 грн. витрати на оплату праці працівників, які були зайняті ремонтом обладнання; 3) 814585,00 грн. сума страхових внесків до фондів державного страхування працівників, які були зайняті ремонтом обладнання; 4) 1764563,20 грн. відсотки за кредитом. Заниження витрат - 42464775,80 грн., у тому числі: 1) 435656грн. придбання товарів, що не були включені до валових витрат; 2) 42229119,80 грн. зміна балансової вартості заборгованості за кредитом, сума якої виражена в іноземній валюті.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно здійснив коригування валових витрат (в сторону збільшення) згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що у період з 14 квітня 2009 року по 15 травня 2009 року податковим органом була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої був складений акт №534/23-34539925 від 22 травня 2009 року (т.1 арк. справи 104-142), відповідно до якого відповідачем були збільшені валові доходи позивача загальну суму 2177000,00 грн., у тому числі: збільшено валові доходи за рахунок: приросту балансової вартості запасів на 2141328,00 грн.; різниці між балансовою вартістю заборгованості за кредитом, вираженої в іноземній валюті, на початок звітного періоду та балансовою вартістю такої заборгованості на дату її умовного продажу на суму 586020,00 грн.; зменшено валові доходи за рахунок: балансової вартості безоплатно отриманих основних фондів (за наслідками інвентаризації) помилково врахованих у валових доходах двічі, що складає 550348,00 грн. Також, було зменшено валові витрати на загальну суму 7941057 грн., у тому числі за витратами на: вартість послуг сторонніх підприємств по веденню бухгалтерського та податкового обліку та консультаційних послуг на суму 267918,00 грн.; заборгованість, виражена в іноземній валюті, на початок звітного періоду та балансовою вартістю такої заборгованості на дату її умовного продажу у сумі 1658860,00 грн.; заробітну плату працівникам зайнятим на поліпшенні, реконструкції, модернізації основних фондів на суму 2227898,00 грн.; відрахування до фондів державного загальнообов'язкового страхування із заробітної плати працівників, які зайняті на поліпшенні, реконструкції, модернізації основних фондів на суму 814585,00 грн.; відсотки за користування кредитом на суму 2971796,00 грн. Загальна сума, на яку за висновками вказаного акту було збільшено об'єкт оподаткування податком на прибуток, склала 10147295,00 грн. Виявлені відповідачем в акті перевірки від 22 травня 2009 року факти заниження або завищення валових доходів та валових витрат частково збігаються з показниками, наведеними позивачем в розрахунку коригування.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган безпідставно не взяв до уваги під час складення акту перевірки від 22 травня 2009 року №534/23-34539925 вказані в уточнюючому розрахунку факти заниження валових витрат, оскільки уточнюючий розрахунок від 09 квітня 2009 року (уточнені показники якого за 2008 рік відповідають показникам, вказаним позивачем в уточнюючому розрахунку від 16 червня 2009 року) був поданий товариством до початку перевірки, проте безпідставно не неприйнятий податковим органом, з огляду на що при перевірці розрахунку валових витрат товариства податковим не було враховано суму збитків від перерахунку балансової вартості заборгованості позивача за кредитом у іноземній валюті у розмірі 42229119,80 грн. та суму витрат на придбання товарів, які раніше не були включені до складу валових витрат, у розмірі 435656,00 грн.

Так, сума 36650497,00 грн., на яку позивач відкоригував валові витрати за уточнюючим розрахунком, була розрахована наступним чином: 42229119,80 грн. + 435656,00 грн. - 6014279,00 грн., де: 42229119,80 грн. - зміна балансової вартості заборгованості за кредитом, сума якої виражена в іноземній валюті (не врахована у акті №534/23-34539925 від 22 травня 2009 року); 435656,00 грн. - витрати на придбання товарів (не враховані у акті від 22 травня 2009 року); 6014279,00 грн. - зменшення валових витрат (враховано у акті №534/23-34539925 від 22 травня 2009 року).

Також, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що посилання податкового органу не те, що вказані витрати позивача не підтверджені у регістрах бухгалтерського обліку, зокрема, у журналах-ордерах по рахунках 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 334 «Грошові кошти в дорозі іноземній валюті», 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти», оскільки рахунки 311 «Поточні рахунки в національної валюті», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті відносяться» до 3 класу рахунків.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті у касах, на розрахункових (поточних), валютних та інших рахунках у банках), грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів.

Облік витрат, які пов'язані зі зміною балансової вартості заборгованості за кредитом, сума якої виражена в іноземній валюті, на цих рахунках не відображається.

На рахунку 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти» відображається балансова вартість реалізованої іноземної валюти на дату її реалізації.

Витрати, які пов'язані зі зміною балансової вартості заборгованості за кредитом, сума якої виражена в іноземній валюті, правомірно обліковуються позивачем на субрахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці», на якому ведеться облік втрат за активами й зобов'язаннями операційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти. Інформація, що міститься на цьому субрахунку базується на даних переоцінки активів і зобов'язань позивача в бухгалтерському обліку і не потребує підтвердження цих даних первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, оскільки втрати від операційної курсової різниці виникають не у зв'язку з господарськими операціями (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до абзаців 1-4 підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що протягом 2008 року позивач не відображав у податковій звітності зміни балансової вартості заборгованості, вираженої у іноземній валюті, проте позивач врахував ці зміни при поданні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року (у якому позивач відобразив валовий збиток за 2008 рік в розмірі 47406482,00 грн.), який був прийнятий позивачем 16 червня 2009 року.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів податкового органу щодо обов'язку товариства при складанні декларацій з податку на прибуток враховувати висновки акту попередньої планової виїзної перевірки, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 1.3 статті 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки не являється актом індивідуальної дії, який породжує певні правові наслідки для платника податків, не спрямований на регулювання тих чи інших відносин та не має обов'язкового характеру для платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, доказів прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення на підставі висновків акту перевірки від 22 травня 2009 року №534/23-34539925 податковим органом під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій надано не було. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Системний аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за умови реального здійснення платником податку господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за наявності первинних документів, складених щодо господарських операцій, платник податку має право сформувати валові витрати на дату першої з визначених в законах подій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, придбання послуг транспортного експедирування є необхідним для здійснення одного із основних видів господарської діяльності ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ» - оптової торгівлі цукром, шоколадними та кондитерськими виробами (код за КВЕД 51.36.0), що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.2 арк. справи 193), оскільки у позивача відсутній власний парк вантажних автомобілів.

Як вбачається з матеріалів справи, надання послуг позивачу послуг транспортного експедирування ТОВ компанією «Ресурс-Нік» здійснювалось на підставі договору про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування №1110 від 11 січня 2010 року, відповідно до умов якого конкретний перелік послуг, що надає експедитор, зазначається в заявці на транспортно-експедиційне обслуговування, яка підписується обома сторонами та являється невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.3 статті 1 договору). Пунктом 1.4 статті 1 договору визначено, що заявка має містити наступну інформацію: дата, час, місце завантаження та розвантаження вантажу; найменування вантажовідправника, вантажоотримувача та відомості щодо осіб, відповідальних за здійснення зазначеної операції (контактні телефони тощо); адреса завантаження та розвантаження вантажу; маршрут перевезення вантажу; вимоги відносно транспортного засобу, що замовляється (тип, вантажність, об'єм тощо); найменування, характер та парламенти вантажу (вага брутто, спосіб пакування, маркування, кількість місць тощо); ставка-нетто за перевезення вантажу з урахуванням вартості послуг експедитора, фрахту та інших тарифів; строки виконання перевезення вантажу (т.1 арк. справи 143-145).

Відповідно до договору №1110 від 11 січня 2010 року ТОВ компанія «Ресурс-Нік» в лютому-березні 2010 року надавало позивачу послуги по перевезенню цукру на адресу покупців ТОВ «ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ», з якими позивачем (продавцем) укладені договори купівлі-продажу, а саме: з ВАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» (договір №1307-01 від 13 липня 2009 року з первинними бухгалтерськими документами (видатковими та податковими накладними,товарно-транспортними накладними, заявками на транспортування вантажу, актами здачі-приймання робіт (надання послуг)) на підтвердження товарності операцій та факту перевезення (т.1 арк. справи 146-211); з АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» (договір №281 від 14 липня 2009 року з первинними бухгалтерськими документами (видатковими та податковими накладними,товарно-транспортними накладними, заявками на транспортування вантажу, актами здачі-приймання робіт (надання послуг)) на підтвердження товарності операцій та факту перевезення (т.2 арк. справи 13-20); з ТОВ «Малбі Беверідж» (договір №ЮШК 12/02/10-6 від 12 лютого 2010 року з первинними бухгалтерськими документами (видатковими та податковими накладними,товарно-транспортними накладними, заявками на транспортування вантажу, актами здачі-приймання робіт (надання послуг)) на підтвердження товарності операцій та факту перевезення (т.2 арк. справи 1-12); з ПП «Агентство Малбі» (договір №ЮШК 12/02/10-7 від 12 лютого 2010 року з первинними бухгалтерськими документами (видатковими та податковими накладними,товарно-транспортними накладними, заявками на транспортування вантажу, актами здачі-приймання робіт (надання послуг)) на підтвердження товарності операцій та факту перевезення (т.1 арк. справи 236-248); з ТОВ «Шоколадка фабрика «Мир»» (договір №ЮШК 12/02/10-8 від 12 лютого 2010 року з первинними бухгалтерськими документами (видатковими та податковими накладними,товарно-транспортними накладними, заявками на транспортування вантажу, актами здачі-приймання робіт (надання послуг)) на підтвердження товарності операцій та факту перевезення (т.1 а.с.212-235).

Додані до вказаних вище договорів заявки на транспортування вантажів містять усі необхідні реквізити, визначені пунктом 1.4 статті 1 договору №1110 від 11 січня 2010 року, а відомості, вказані у таких заявках, повністю відповідають відомостям, зазначеним у товарно-транспортних накладних.

Також, судами було встановлено, що перевезення цукру, що належить позивачу, здійснювалось ТОВ компанією «Ресурс-Нік» зі складу ВАТ «Оржицький цукровий завод» (зберігача), з яким позивачем (поклажодавцем) був укладений договір зберігання №ЮШК 02/09/2009 від 05 жовтня 2009 року, до цукрового складу позивача. На кожне перевезення була оформлена заявку на перевезення вантажу відповідні видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2 арк. справи 21-192).

Крім іншого, факт надання позивачу транспортно-експедиційних послуг ТОВ компанією «Ресрс-Нік» підтверджується витягом з журналу обліку товарно-матеріальних цінностей, які слідують через КПП-КТП (т.3 арк. справи 10-60), наданим ТОВ «Граніт ЛТД» (виконавцем), з яким позивачем (замовником) укладений договір про надання послуг з охорони об'єкта № 280 від 22 листопада 2008 року (т.3 арк. справи 3-9). Зокрема, в журналі зафіксовані дата та час проїзду через контрольно-пропускні пункти, найменування та кількість вантажу, номери транспортних засобів, що також свідчить про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування з боку ТОВ компаніє «Ресурс-Нік».

Зазначені вище документи безумовно підтверджують факт надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, тобто, реальне настання правових наслідків за договором транспортно-експедиційного обслуговування №1110 від 11 січня 2010 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Жовтневої ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ А.О. Рибченко