Ухвала суду № 55987314, 11.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2016 р. м. Київ К/800/63639/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва до Державного підприємства завод "Арсенал", третя особа - Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" про стягнення заборгованості з виплати і доставки пільгової пенсії,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року,

встановив:

В квітні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва (далі - управління ПФУ) звернулось з позовом про стягнення з Державного підприємства завод "Арсенал" (далі - ДП завод "Арсенал") заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списками №№ 1, 2 за період з лютого 2012 року по грудень 2013 року в сумі 1592886,94 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києвавід19 серпня 2014 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі управління ПФУ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати прийняте ним рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що підприємство зобов'язано відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-XII).

В запереченні на касаційну скаргу ДП завод "Арсенал" просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що ДП завод "Арсенал" зареєстроване в управлінні ПФУ як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Управлінням ПФ за період з лютого 2012 року по грудень 2013 року здійснено витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, призначених на пільгових умовах на підставі пунктів "а" та "б"-"з" статті 13 Закону № 1788-ХІІ у сумі 1592886,94 грн., які не відшкодовані.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

Із набранням чинності Законом № 1058-IV (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Щодо пунктів "б"-"з" статті 13 Закону № 1788-XII, то на момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII, було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Отже, підприємство, де працювали пенсіонери, зобов'язано відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату і доставку пенсії, призначеної відповідно до пунктів "б"-"з" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII за списком № 2.

Верховний Суд України в постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-453а13 висловив правову позицію, згідно з якою витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів "а", "б"-"з" частини першої статті 13 Закону №1788-XII за списком № 1 та списком №2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом №1058-IV).

Таким чином, понесені УПФ витрати з виплати і доставки пенсій, призначених за списками №1 і № 2, в сумі 1592886,94 грн., мають бути відшкодовані підприємством (підприємствами), на яких працювали пенсіонери.

Вирішуючи питання про відповідальну за ці витрати особу, суди встановили такі фактичні обставини.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 29 квітня 1958 року затверджено назву заводу - Ордена Леніна, Ордена Трудового Червоного Прапора УРСР завод «Арсенал».

Наказом Міністерства оборонної промисловості СРСР від 13січня 1975 року № 4 на базі заводу «Арсенал» ім. В.І. Леніна створено виробниче об'єднання «Завод Арсенал».

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 1991 року № 227 «Про заходи щодо виконання Закону України «Про підприємства» та відповідно до Закону України від 10 вересня 1991 року № 1540-ХІІ «Про підприємства», учасники об'єднання, в тому числі головна структурна одиниця завод «Арсенал», перереєстрували свої статути і вийшли зі складу об'єднання.

Відповідно до Статуту виробничого об'єднання «Завод Арсенал», затвердженого головою Держоборонпроммашу України 14 листопада 1991 року, до складу об'єднання крім інших входили: Завод «Арсенал» ім. В.І. Леніна - головна структурна одиниця та Центральне конструкторське бюро - структурна одиниця.

Суб'єкти господарювання, що входили до складу зазначеного об'єднання, були самостійними і мали статус юридичної особи, діяли на підставі своїх статутів.

У грудні 1993 року Міністерством машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України затверджено статут Державного підприємства «Завод «Арсенал», зареєстрований Печерською районною державною адміністрацією міста Києва 07квітня 1994 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 1998 року № 987 центральне конструкторське бюро «Арсенал» перетворене на казенне підприємство «Центральне конструкторське бюро «Арсенал», а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2009 року № 525-р - на КП СПБ «Арсенал».

Відповідно до пункту 2 вищевказаного розпорядження вирішено реорганізувати ДП завод «Арсенал» і державне науково-дослідне підприємство «Український технологічний центр оптичного Приладобудування» шляхом Приєднання до казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал», а також Національне космічне агентство України зобов'язано здійснити в установленому порядку заходи, пов'язані з реорганізацією зазначених підприємств, та подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до актів законодавства у зв'язку з прийняттям цього розпорядження.

28 травня 2009 року наказом НКАУ «Про реорганізацію ДП завод «Арсенал» № 141 (далі - Наказ № 141) на виконання Розпорядження № 525-р реорганізовано завод «Арсенал» шляхом приєднання до КП СПБ «Арсенал», припинено діяльність державного підприємства завод «Арсенал».16 листопада 2009 року комісією з припинення заводу «Арсенал» та КП СПБ «Арсенал» було підписано передавальний акт передання всього майна, прав та обов'язків заводу «Арсенал» до КП СПБ «Арсенал» в результаті приєднання, затверджений наказом НКАУ від 18 листопада 2009 року № 376.

Відповідно до пункту 2 зазначеного акта комісія передала, а КП СПБ «Арсенал» прийняло все майно, права та обов'язки об'єкта приєднання заводу «Арсенал» згідно з даними результатів інвентаризації станом на 1 червня 2009 року та балансу заводу «Арсенал» станом на 1 жовтня 2009 року, а 24 листопада 2009 року до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення юридичної особи заводу «Арсенал».

24 березня 2011 року Київським апеляційним адміністративним судом було винесено постанову у справі № 2а-6913/09/2670, якою задоволено позов Первинної профспілкової організації заводу «Арсенал» до Кабінету Міністрів України, НКАУ, третя особа на стороні відповідачів КП СПБ «Арсенал», про часткове визнання незаконним пункту 2 Розпорядження № 525-р та Наказу № 141. Визнано незаконним та скасовано положення пункту 2 Розпорядження № 525-р у частині реорганізації заводу «Арсенал» шляхом приєднання до КП СПБ «Арсенал». Визнано незаконним та скасовано Наказ № 141.

19 травня 2011 року державним реєстратором скасовано реєстрацію щодо припинення юридичної особи - ДП завод «Арсенал».

Згідно з наказом Державного космічного агентства України від 26 грудня 2011 року № 411 завод «Арсенал» поновив свою діяльність внаслідок виділення з КП СПБ «Арсенал». 29 лютого 2012 року складено розподільчий баланс прав та обов'язків між КП СПБ «Арсенал» та заводом «Арсенал», затвердженим наказом Державного космічного агентства України від 7 вересня 2012 року № 327.

Судом першої інстанції також зазначено, що за період з 2002 року по 2009 рік (до видачі розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2009 року № 525-р) ДП завод «Арсенал» видало довідки про підтвердження пільгового стажу, починаючи з 1973 року, 44 працівникам, а в період з 2009 року по 2012 рік (до відновлення діяльності ДП завод «Арсенал») такі довідки видало КП СПБ «Арсенал» 20 особам.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ДП завод «Арсенал» як до припинення своєї державної реєстрації на виконання розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2009 року за № 525-р, так і після поновлення запису про свою державну реєстрацію з 19 травня 2011 року є правонаступником заводу «Арсенал» як окремої юридичної особи, що входила до складу Виробничого об'єднання «Завод Арсенал». Вважав, що здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій визначено законодавством і після поновлення державної реєстрації ДП «Завод «Арсенал», цей обов'язок повернувся до підприємства автоматично і жодних актів приймання-передачі для цього укладати не потрібно.

Ухвалюючи протилежне рішення, апеляційний суд дійшов висновку про те, що при створенні ДП завод «Арсенал» шляхом виділу зі складу КП СПБ «Арсенал», державному підприємству, як правонаступнику, не передавалися зобов'язання по сплаті сум відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій колишніх працівників ВО «Завод Арсенал», ЦКБ «Арсенал», 26 осіб, які отримують пільгові пенсії за Списком №1 та 38 осіб, що отримують пільгові пенсії за Списком № 2. Таким чином, відсутні достатні та необхідні правові підстави для стягнення з відповідача, як з правонаступника КП СПБ «Арсенал» та/або заводу «Арсенал» (який входив до ВО «Завод Арсенал», мав у минулому назву завод «Арсенал» ім. В.І. Леніна та існував до моменту його реорганізації шляхом приєднання до КП СПБ «Арсенал») заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку зазначених пільгових пенсій за період з лютого 2012 року по грудень 2013 року в сумі 1 592 886,94 грн.

За змістом частин 1, 2 статті 109 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Згідно з вимогами частини3 статті 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.

Відповідно до пункту 6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених статтями 13, 14 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено у розмірах, передбачених частиною 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що на обсяг відповідальності в спірних правовідносинах впливає період набуття стажу на тому чи іншому підприємстві та розмір переходу за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків внаслідок виділу.

З метою вжиття заходів для з'ясування всіх обставин справи суди мали дослідити і надати правову оцінку цим обставинам та перевірити, на якому з підприємств працював кожний пенсіонер, де і в якому розмірі він набув стаж для призначення пенсії на пільгових умовах, яке саме підприємство надавало довідки про наявний трудовий стаж при призначенні пенсії та у зв'язку з чим, яке майно (і на яку суму), права і обов'язки передані відповідачу за розподільчим балансом від 29 лютого 2012 року.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

В свою чергу підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд відповідно до частини другої статті 227 КАС України є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.