Ухвала суду № 55987233, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2016 р. м. Київ К/800/30482/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складіГоловуючого суддіМалиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Арена Львів» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі за позовом Державного підприємства «Арена Львів» до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, за участю Заступника прокурора Львівської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Арена Львів» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, за участю Заступника прокурора Львівської області у якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив: визнати протиправною бездіяльність Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, яка полягала у недоведенні до відома ДП «Арена Львів» копій постанов Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 42486433 від 24.03.2014 року, ВП № 43744759 від 09.07.2014 року, ВП № 44590982 від 11.09.2014 року, ВП № 44365900 від 22.08.2014 року, ВП № 44664623 від 18.09.2014 року, ВП № 44221340 від 15.08.2014 року, ВП № 44072552 від 13.08.2014 року, ВП № 41509370 від 28.01.2014 року, ВП № 42735235 від 09.04.2014 року; визнати протиправними і скасувати постанови Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 42486433 від 24.03.2014 року, ВП № 43744759 від 09.07.2014 року, ВП № 44590982 від 11.09.2014 року, ВП № 44365900 від 22.08.2014 року, ВП № 44664623 від 18.09.2014 року, ВП № 44221340 від 15.08.2014 року, ВП № 44072552 від 13.08.2014 року, ВП № 41509370 від 28.01.2014 року, ВП № 42735235 від 09.04.2014 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17листопада 2014 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у недоведенні до відома Державного підприємства «Арена Львів» копій постанов ВП № 42486433 від 24.03.2014 року, ВП № 43744759 від 09.07.2014 року, ВП № 44590982 від 11.09.2014 року, ВП № 44365900 від 22.08.2014 року, ВП № 44664623 від 18.09.2014 року, ВП № 44221340 від 15.08.2014 року, ВП № 44072552 від 13.08.2014 року, ВП № 41509370 від 28.01.2014 року, ВП № 42735235 від 09.04.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору. Визнані протиправні та скасовані постанови Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ВП № 42486433 від 24.03.2014 року, ВП № 43744759 від 09.07.2014 року, ВП № 44590982 від 11.09.2014 року, ВП № 44365900 від 22.08.2014 року, ВП № 44664623 від 18.09.2014 року, ВП № 44221340 від 15.08.2014 року, ВП № 44072552 від 13.08.2014 року, ВП № 41509370 від 28.01.2014 року, ВП № 42735235 від 09.04.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволені позову відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Від відповідача та Заступника прокурора Львівської області письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що у зв'язку із невиконанням у добровільному порядку постанов від 17.01.2014 року, 17.03.2014 року, 02.04.2014 року, 01.07.2014 року, 05.08.2014 року, 07.08.2014 року, 14.08.2014 року, 03.09.2014 року, 11.09.2014 року про відкриття виконавчого провадження з виконання рішень Господарського суду Львівської області про стягнення з ДП «Арена Львів» заборгованості на користь ТОВ «ГалІО», ТОВ «АВЕ Львів», ДП «Фінансування інфраструктурних проектів», ТОВ «ЗІТ-Охорона», Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств «Авіокон-проект», Військової частини 4114 ВВ МВС України, ТОВ «Катрін Континент», відповідачем 28.01.2014 року, 24.03.2014 року, 09.04.2014 року, 09.07.2014 року, 13.08.2014 року, 15.08.2014 року, 22.08.2014 року, 11.09.2014 року, 18.09.2014 року винесено постанови про стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині доведення до його відома постанов про стягнення виконавчого збору, вважаючи, при цьому, їх протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив про правомірність прийнятих відповідачем постанов, так як ним вчиненні усі передбачені дії щодо примусового виконання рішення господарських суддів.

Враховуючи позицію колегії суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, висловлену у постанові від 30 червня 2015 року (справа № 21-278а15) колегія суддів Вищого адміністративного суду України, неухильно дотримуючись частини другої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку про необхідність закриття провадження у даній справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не;лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Розглядаючи справу, суди обох інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт;при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

За правилами статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Оскільки у справі, що розглядається, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній.

Керуючись ст.ст. 155-157, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Арена Львів»задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2015 року у справі за позовом Державного підприємства «Арена Львів» до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії скасувати.

Провадження у справі за позовом Державного підприємства «Арена Львів» до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, за участю Заступника прокурора Львівської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець