Постанова № 55987112, 01.02.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 року (10 год. 40 хв.)Справа № 808/230/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, визнання протиправною бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» (далі іменується - позивач) до Запорізької митниці ДФС (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112070002/2015/000009/2 від 27.10.2015; визнати протиправною та скасувати картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112070002/2015/00018 від 27.10.2015; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови в скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів №112070002/2015/000009/2 від 27.10.2015 та поверненні (вивільненні) фінансової гарантії у розмірі 191509 грн. 61 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Публічним акціонерним товариством «Запорізький автомобілебудівний завод» було надано достатньо документів для підтвердження митного оформлення товару за основним (першим) методом. Таким чином, на думку товариства, відповідач неправомірно відмовив позивачу в митному оформленні товару за основним (першим) методом, а відтак Рішення про коригування митної вартості товарів №112070002/2015/000009/2 від 27.10.2015 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення стосовно митної декларації по формі МД-2 №112070002/2015 (додатковий реєстраційний номер митниці 00018) є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Крім того, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у прийнятті заявленої декларантом позивача митної вартості товару, відмови у скасуванні прийнятого рішення про коригування митної вартості та поверненні (вивільненні) фінансової гарантії у розмірі 191509 грн. 61 коп.

Ухвалою судді від 16.01.2016 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника, на позовних вимогах наполягає.

У судове засідання з'явився представник відповідача Прокофєв С.А. Матеріали справи містять письмові заперечення від 25.01.2016 №114/92/08-70-10, в яких, зокрема, зазначено про те, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи надані до митного контролю та митного оформлення, не містять всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. Тому, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів і обраного методу її визначення, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів тертім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Під час аналізу додатково наданих документів, контролюючим органом встановлено, що декларантом не було подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість. У зв'язку із цим, відповідач вважає що Рішення про коригування митної вартості товарів №112070002/2015/000009/2 від 27.10.2015 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112070002/2015/00018 від 27.10.2015 винесені митним органом відповідно та у межах чинного законодавства.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Враховуючи вимоги частини першої статті 41 КАС України, відповідно до якої уразі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 10.06.2014, Публічне акціонерне товариство «Запорізький автомобілебудівний завод» зареєстровано, як юридичну особу 04 січня 2003 року за адресою: 69600, місто Запоріжжя, Комунарський район, проспект Леніна, будинок №8, код ЄДРПОУ 25480917.

12 грудня 2012 року між ПАТ «ЗАЗ» (далі - покупець), «Chery Automobile Hong Kong Trade Co., Ltd.» (далі - продавець) та «Chery Automobile Co. Ltd» (далі - виробник товару) укладено контракт №156/25480917/30006.

Відповідно до статті 1 Контракту №156/25480917/30006 від 12.12.2012, продавець продає покупцю, а покупець купує силові агрегати та комплектуючі вироби для збірки моделей автомобілів у відповідності до специфікацій, які є невід'ємною частиною діючого Контракту.

16.10.2015 відповідно до контракту №156/25480917/30006 від 12.12.2012 на адресу виробничого підрозділу «Мелітопольський моторний завод» Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» надійшов вантаж від фірми «Chery Automobile Hong Kong Trade Co., Ltd.» - комплектуючі вироби (далі - товар) для виготовлення автомобіля Forza. Товар був розміщений в зоні митного контролю митного поста «Мелітополь» Запорізької митниці ДФС.

Для здійснення митного оформлення товару 16 жовтня 2015 року позивачем по електронній системі «MD Office™. MDDeclaration» до м/п поста «Мелітополь» Запорізької митниці ДФС було подано митну декларацію по формі МД-2 №112070002/2015/001780 (згідно графи 7 ВМД, довідковий №193183). Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме - контрактна ціна, зазначена у додатку №12HL від 03.07.2015 до контракту №156/25480917/30006 від 12.12.2012, а також в інвойсі №12064-CJ1520150701-02 від 31.08.2015), з додаванням транспортних витрат за перевезення до митної території України.

Разом з ВМД позивачем були надані наступні документи: контракт №156/25480917/30006 від 12.12.2012 із додатком №12HL від 03.07.2015; коносамент ZIMUSNH9088107 від 27.08.2015; CMR №6770 від 02.10.2015; інвойс №12064-CJ1520150701-02 від 31.08.2015 з деталізованим листом; пакувальний лист №12064-CJ1520150701-02 від 31.08.2015; прейскурант (прайс-лист) виробника HKTO3082015 від 03.06.2015; сертифікат про походження товару №G153401902440091 від 31.08.2015; видаткова накладна №20150831ZAZ-02 від 31.08.2015; сертифікат якості б/н від 31.08.2015; лист від 27.05.2015 про помилку в інвойсі з перекладом та інші.

Під час перевірки документів, наданих декларантом для підтвердження митної вартості було встановлено, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, а саме: в інвойсі від 31.08.2015 №12064-CJ1520150701-02 відсутнє посилання на додаток №12HL від 03.2015 до контракту №156/25480917/30006 від 12.12.2012, згідно якого здійснюється поставка та визначається вартість даного товару, що унеможливлює однозначну ідентифікацію партії товару; відповідно до п.6,5 контракту №156/25480917/30006 від 12.12.2012 продавець надає копію експортної декларації, в гр. 44 МД зазначено номер та дату експортної МД під кодом 9610, але до митного оформлення експортна МД не надана. У зв'язку з цим, декларанту було направлено електронне повідомлення про необхідність надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також декларанту заявлено про можливість подати за власним бажанням додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару та методу визначення митної вартості товару.

На повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, декларантом були надані наступні документи:

- експортна декларація №330120150000016943 від 01.09.2015;

- сертифікат про походження товару №G153401902440091 від 31.08.2015;

- лист продавця від 01.07.2015 щодо помилки в інвойсі №12064-CJ1520150701-02 від 31.08.2015;

- договір про перевезення від 18.08.2015 №64 між ТОВ «Аска-Експедиція» та ТОВ «Іллічівський логістичний центр»;

- лист продавця б/н від 15.07.2013 про роз'яснення взаємовідносин продавця та виробника за контрактом.

27.10.2015 Запорізькою митницею проведено консультацію щодо митної вартості товару шляхом надсилання електронного повідомлення та відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, в зв'язку з тим, що декларант протягом десяти календарних днів не надав в повному обсязі додаткові документи згідно переліку та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 Митного кодексу України.

27.10.2015 відповідачем також прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № 112070002/2015/000009/2, відповідно до якого митна вартість визначена за резервним методом.

Зазначене рішення обґрунтовано тим, що на вимогу митного органу про надання додаткових документів, декларантом не надані в повному обсязі додаткові документи згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість. У органу доходів і зборів наявна інформація щодо митної вартості подібних товарів на рівні 8,0037 $/кг для товару № 1, на рівні 225,36 $/кг для товару №2, на рівні 6,6049 $/кг для товару №3, на рівні 30,0834 $/кг для товару №4, на рівні 36,0122 $/кг для товару №5, на рівні 110,3484 $/кг для товару №6, на рівні 48,6504 $/кг для товару №7, на рівні 42,2169 $/кг для товару №8, на рівні 5,5516 $/кг для товару №10, на рівні 5,3401 $/кг для товару № 11, на рівні 5,7998 $/кг для товару №12, на рівні 7,8562 $/кг для товару №13, на рівні 8,2306 $/кг для товару № 14, на рівні 6,1825 $/кг для товару №15, на рівні 29,418 $/шт для товару № 18, на рівні 62,4556 $/шт для товару №19, на рівні 1,3865 $/шт для товару №20, на рівні 59,1396 $/кг для товару №21, на рівні 3,6836 $/кг для товару №22, на рівні 64,0727 $/кг для товару №24, на рівні 52,6710 $/шт для товару №27, на рівні 33,6470 $/кг для товару №28, на рівні 11,0010 $/кг для товару №29, на рівні 12,76 $/кг для товару №30, на рівні 7,7828 $/кг для товару №31, на рівні 111,7011 $/кг для товару №33, на рівні 29,2489 $/кг для товару №34, на рівні 47,4712 $/кг для товару №36, на рівні 2,6529 $/шт для товару №38, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, заявленої декларантом. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог пункту 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України. Декларант протягом десяти календарних днів не надав в повному обсязі додаткові документи, згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно вимог частини четвертої статті 57 Митного кодексу України проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів за результатами якої прийнято рішення щодо неможливості застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, відповідно до вимог статей 59, 60 Митного кодексу України. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути застосований тому, що у декларанта немає даних щодо ціни одиниці товару, по якій найбільша партія оцінюваних, ідентичних або подібних (аналогічних) імпортних товарів продається на о ери торії України покупцеві, а також немає відомостей по відповідних витратах (витрати на виплату комісійних, сум прибутку й загальних витрат, до яких належать прямі й непрямі витрати, пов'язані зі збутом зазначених товарів, витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування, страхування, і т. і.). Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не може бути прийнятий тому, що у декларанта немає інформації щодо вартості матеріалів і витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, тобто немає калькуляції виробника за вартістю товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні виробництва для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до місця ввезення на миту територію України, на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну. Митну вартість товарів, що імпортуються, визначено із застосуванням резервного методу, згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Для визначення митної вартості товару використана наявна в органу доходів і зборів інформація щодо раніше визнаних (визначених) митних вартостей за резервним методом з розрахунку 8,0037 $/кг для товару № 1, на рівні 225,36 $/кг для товару №2, на рівні 6,6049 $/кг для товару №3, на рівні 30,0834 $/кг для товару №4, на рівні 36,0122 $/кг для товару №5, на рівні 110,3484 $/кг для товару №6, на рівні 48,6504 $/кг для товару №7, на рівні 42,2169 $/кг для товару №8, на рівні 5,5516 $/кг для товару №10, на рівні 5,3401 $/кг для товару № 11, на рівні 5,7998 $/кг для товару №12, на рівні 7,8562 $/кг для товару №13, на рівні 8,2306 $/кг для товару № 14, на рівні 6,1825 $/кг для товару №15, на рівні 29,418 $/шт для товару № 18, на рівні 62,4556 $/шт для товару №19, на рівні 1,3865 $/шт для товару №20, на рівні 59,1396 $/кг для товару №21, на рівні 3,6836 $/кг для товару №22, на рівні 64,0727 $/кг для товару №24, на рівні 52,6710 $/шт для товару №27, на рівні 33,6470 $/кг для товару №28, на рівні 11,0010 $/кг для товару №29, на рівні 12,76 $/кг для товару №30, на рівні 7,7828 $/кг для товару №31, на рівні 111,7011 $/кг для товару №33, на рівні 29,2489 $/кг для товару №34, на рівні 47,4712 $/кг для товару №36, на рівні 2,6529 $/шт для товару №38. У якості джерела для визначення митної вартості використано митну декларацію №112070002/2015/000807 від 09.06.2015.

Також митним органом видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112070002/2015/00018 за поданою митною декларацією №112070002/2015/001780).

У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано те, що митним органом прийняте рішення про коригування митної вартості.

В картці відмови також зазначено про вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме: подати нову митну декларацію з врахуванням вимог Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 27.10.2015 № 112070002/2015/000009/2.

29 жовтня 2015 року на підставі рішення митниці декларант оформив нову ВМД по формі МД-2 №112070002/2015/001887, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем (шляхом грошової застави у розмірі 191509 грн. 61 коп.), про що зазначено в графі 47 ВМД.

Листом №1098 від 05 листопада 2015 року позивач додатково надав відповідачу висновок ТПП м.Запоріжжя №ОИ-552 від 28.10.2015 щодо цінової експертизи зовнішньо-економічного контракту та підтвердження рівня цін на запчастини ля автомобілів Chery та звернувся з проханням скасувати рішення про коригування фінансової гарантії в рахунок майбутніх платежів.

Однак, Запорізька митниця ДФС листом №1299/11/08-70-25-02 від 10.11.2015 повідомила позивача про те, що вказаний висновок не приймається до уваги, підстав для скасування рішення від 27.10.2015 №112070002/2015/000009/2 немає та грошова застава буде перерахована до державного бюджету у встановлений законодавством строк.

Не погодившись із рішенням Запорізької митниці ДФС, карткою відмови у митному оформлені товару за ціною угоди, бездіяльністю щодо відмови у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів №112070002/2015/000009/2 від 27.10.2015 та поверненні (вивільненні) фінансової гарантії у розмірі 191509 грн. 61 коп., ПАТ «ЗАЗ» оскаржило їх до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 (далі іменується - МК України).

Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом встановлено та не заперечується Запорізькою митницею ДФС, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару від 16 жовтня 2015 року були подані всі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 МК України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно з частиною другою статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Зокрема, відповідачем зазначено, що документи, надані до митного оформлення товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, а саме:

- в інвойсі від 31.08.2015 №12064-CJ1520150701-02 відсутнє посилання на додаток №12HL від 03.2015 до контракту №156/25480917/30006 від 12.12.2012, згідно якого здійснюється поставка та визначається вартість даного товару, що унеможливлює однозначну ідентифікацію партії товару;

- відповідно до п.6.5 контракту №156/25480917/30006 від 12.12.2012 продавець надає копію експортної декларації, в гр. 44 МД зазначено номер та дату експортної МД під кодом 9610, але до митного оформлення експортна МД не надана.

У зв'язку з цим, декларанту було направлено електронне повідомлення про необхідність надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митниці позивачем були надані: експортна декларація №330120150000016943 від 01.09.2015; сертифікат про походження товару №G153401902440091 від 31.08.2015; лист продавця від 01.07.2015 щодо помилки в інвойсі №12064-CJ1520150701-02 від 31.08.2015; договір про перевезення від 18.08.2015 №64 між ТОВ «Аска-Експедиція» та ТОВ «Іллічівський логістичний центр»; лист продавця б/н від 15.07.2013 про роз'яснення взаємовідносин продавця та виробника за контрактом.

Однак, суд вважає, що частина друга статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість. Серед зазначеного переліку документів відсутній такий документ, як копія митної декларації країни виробника.

До того ж, вказаний документ не впливає на числові значення складових митної вартості товарів та не підтверджує обраний метод її визначення у розумінні статті 53 Митного кодексу України. Проте, експортна декларація все ж таки була надана.

В наданому декларантом листі продавця про помилку в інвойсі міститься посилання на додаток 12HL від 03.07.2015. Крім того, твердження відповідача про неможливість однозначної ідентифікації партії товару через відсутність в інвойсі посилання на додаток є безпідставним, оскільки в рахунку, наданому продавцем, а саме в деталізованому додатку до нього, міститься перелік товару, що поставляється із зазначенням кількості, ціни за одиницю та загальної вартості товару. Зазначена інформація повністю співпадає із зазначеною у додатку № 12HL від 03.07.2015 до контракту №156/25480917/30006 від 12.12.2012.

Однак, після розгляду додатково наданих документів відповідач зазначив, що ці документи не можуть бути взяті до уваги, оскільки містять розбіжності та невідповідності:

- в інвойсі від 31.08.2015 №12064-CJ1520150701-02 відсутнє посилання на додаток №12HL від 03.2015 до контракту №156/25480917/30006 від 12.12.2012, згідно якого здійснюється поставка та визначається вартість даного товару, що унеможливлює однозначну ідентифікацію партії товару;

- відповідно до п.6.5 контракту №156/25480917/30006 від 12.12.2012 продавець надає копію експортної декларації, в гр. 44 МД зазначено номер та дату експортної МД під кодом 9610, але до митного оформлення експортна МД не надана;

- зазначені в листі постачальника б/н від 15.07.2013, контракти не мають відношення до заявленої партії товару.

Тобто, у рішенні про коригування митної вартості відповідачем частково зазначені ті ж самі підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості, як і в раніше надісланому повідомленні.

Слід зазначити, що законодавством України не передбачено затвердженої форми комерційного рахунку та вимог щодо його заповнення. Згідно загальносвітової практики комерційний рахунок має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів. їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якої здійснюється поставка, реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.

Отже, суд дійшов висновку, що наданий відповідачу комерційний рахунок продавця разом з листом про помилку однозначно дає можливість провести ідентифікацію партії товару та не має жодних розбіжностей.

Щодо відсутності експортної декларації, слід зазначити, що хоча вказаний документ і не передбачений частиною другою статті 53 МК України, декларація все ж таки була надана позивачем, про що зазначено самим відповідачем у Рішенні про коригування митної вартості та у картці відмови.

Твердження митниці про те, що зазначені в листі постачальника б/н від 15.07.2013 контракти не мають відношення до заявленої партії товару спростовується тим, що у вказаному листі зазначено контракт №156/25480917/30006 від 12.12.2012 відповідно до якого і надійшов вантаж позивачу. Крім того, вказаний лист жодним чином не впливає на можливі сумніви щодо митної вартості товару.

Суд вважає, що надані документи мають всі необхідні дані для підтвердження заявленої митної вартості.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність зроблених митницею висновків про наявність вказаних розбіжностей та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено із застосуванням 6 методу - резервного, на підставі наявної у митного органу інформації, згідно рішення про коригування митної вартості від 09.06.2015 № 112070002/2015/000807.

Частина перша статті 64 МК України встановлює, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості Запорізькою митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати рішень про коригування митної вартості, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Згідно зі статтею 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Судом встановлено, що відповідачем була складена картка відмови №112070002/2015/00018, відповідно до якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено. У картці відмови, відповідно до вимог статті 256 МК України, було зазначено причину такої відмови, а саме прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Крім того, було роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, а саме, що для забезпечення можливості митного оформлення товарів необхідно подати нову митну декларацію, враховуючи рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 27.10.2015 №112070002/2015/000009/2, скоригувати митну вартість перераховану за офіційним курсом НБУ на день оформлення митної декларації та дотриманням статті 263 МК України.

За приписами частин сьомої та восьмої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Судом встановлено, що 29.10.2015 позивач здійснив митне оформлення товару за митною декларацією №112070002/2015/001887, та випустив у вільний обіг товар під гарантійні зобов'язання.

Слід зазначити, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не було визначено, які саме відомості про митну вартість товарів залишилися неповними чи недостовірними, оскільки на запит відповідача про надання додаткових документів відповідні документи позивачем були надані.

Суд зазначає, що позивач надав усі документи, які дозволяють визначити митну вартість за основним (першим) методом без суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості продукції.

Відповідачем не було належним чином обґрунтовано, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Також, суд зазначає, що у постанові Верховного суду України від 11.09.2012 (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень) зроблено висновок, що ненадання декларантом запитуваних додаткових документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про неправомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, а, отже, в цій частині, позов підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів №112070002/2015/000009/2 від 27.10.2015 та поверненні (вивільненні) фінансової гарантії у розмірі 191509 грн. 61 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини дев'ятої статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, після прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, 05.11.2015 позивач надав відповідачу висновок Торговельно-промислової палати м.Запоріжжя №ОИ-552 від 28.10.2015 щодо цінової експертизи зовнішньо-економічного контракту та підтвердження рівня цін на запчастини для автомобілів Chery та звернувся з проханням скасувати рішення про коригування та звільнити фінансову гарантію в рахунок майбутніх платежів.

Відповідач листом №1299/11/08-70-25-02 від 10.11.2015 повідомив позивача про те, що у висновку ЗТПП про проведення цінової експертизи від 28.10.2015 №ОИ-552 зазначено, що моніторинг цін постачальників подібної (аналогічної) продукції з країни походження Китай здійснювався станом на вересень - жовтень 2015 року, але асортимент та ціни на товари встановлені додатком від 03.07.2015 №12HL до контракту від 12.12.2012 №156/25480917/30006. Крім цього, у висновку ЗТПП зазначено, що контракті ціни на запчастини для автомобілів, які імпортуються ПАТ «ЗАЗ», відповідають середньому рівню цін, який склався при експорті подібної (аналогічної) продукції постачальниками з країни походження, при цьому не зазначено умови поставки даних товарів, до яких саме країн постачається продукція з країни - експорту та не зазначені дані будь-яких компаній виробників подібної продукції, що не дає можливості однозначно впевнитись в актуальній оцінці ринкової вартості товарів. Також у листі відповідач зазначає про те, що на вимогу митниці ПАТ «ЗАЗ» не було надано документи, які необхідні для підтвердження митної вартості товарів (відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України), відомості зазначені в даному листі не є підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.10.2015 №112070002/2015/000009/2. Крім того, зазначено про те, що відповідно до статті 313 Кодексу при невиконанні зобов'язання забезпеченого грошового заставою, сума митних платежів, що підлягає сплаті, перераховується до державного бюджету із сум грошової застави.

Суд вважає за необхідне зазначити, що самі по собі дії по відмові у прийнятті заявленої декларантом позивача митної вартості товару та відмови у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів є лише службовою діяльністю працівників митних органів на виконання своїх службових обов'язків, так як відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу, та юридичні наслідки у формі обов'язків для позивача створюють саме рішення суб'єкта владних повноважень.

Крім того, оскільки відповідно до частини сьомої статті 55 МК України строк дії гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів, після чого фінансова гарантія реалізується в порядку та у строки, визначені МК України, суд вважає, що після спливу 90-денного строку зазначені кошти не мають статусу фінансової гарантії, а тому повернення спірних коштів можливо лише у порядку та при умовах визначених статтею 301 МК України та статтею 43 ПК України, тобто як повернення надмірно сплачених коштів, які набувають такий статус після набрання законної сили даного рішення суду.

Відтак, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів №112070002/2015/000009/2 від 27.10.2015 та поверненні (вивільненні) фінансової гарантії у розмірі 191509 грн. 61 коп. не є вірно обраним способом поновлення порушеного права позивача та задоволенню не підлягає.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, визнання протиправною бездіяльності, підлягають задоволенню частково, з вищенаведених підстав.

Відповідно до частини третьої статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як зазначено у частині першій статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, визнання протиправною бездіяльності, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №112070002/2015/000009/2 від 27.10.2015.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Запорізької митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112070002/2015/00018 від 27.10.2015.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» (код ЄДРПОУ 2548097) 2872 (дві тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 65 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39477764).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко