Рішення № 55987, 24.07.2006, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.06 Справа № 9/208/06

Суддя Нечипуренко О.М.

за позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району (69065, м. Запоріжжя, вул.. Щаслива, 2-а)

до відповідача Державного підприємства “Науково-дослідний та проектний інститут “Укрдіпрогазоочистка” (69006, м. Запоріжжя, вул.. Трегубенка, 18)

Суддя Нечипуренко О.М.

Представники:

Від позивача

Худолій О.В., дов. б/н від 03.01.2006

Від відповідача

Мойсеєнко Д.М., дов. б/н від 20.07.2006

СУТНІСТЬ СПОРУ :

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію в сумі 18 023,56 грн. та пені в сумі 1 216,97 грн. за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 572 від 01.10.2002 р.

Провадження по даній справі порушене ухвалою суду від 03.07..2006, судове засідання призначене на 24.07.2006.

За клопотанням представників сторін судове засідання проведене без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

24.07.2006 справу розглянуто, прийнято рішення, оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Позов заснований позивачем на умовах договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 572 від 01.10.2002 р., ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України, ст..ст.. 173, 174, 175 ГК України, законі України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” і мотивований тим, що відповідач в порушення умов згаданого договору в період з грудня 2005 року по квітень 2006 року не виконував належним чином зобов’язання по оплаті поставленої теплової енергії.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі; заявив клопотання про відстрочення сплати суми боргу до 01.01.2007 року та зменшення суми нарахованих штрафних санкцій до 3% від цієї суми. Клопотання мотивоване складним фінансовим станом підприємства, в підтвердження чого відповідачем представлені суду баланс та звіт про фінансові результати ДП “НДПІ “Укрдіпрогазоочистка” на 31.03.2006 р., звіт з праці за січень-червень 20006 року, бухгалтерська довідка підприємства № 273 від 24.07.2006.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2002 року між позивачем (Енергопостачальна організація) і відповідачем (Споживач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 572, за умовами якого позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію у гарячій воді в потрібних йому обсягах згідно із п.1.3, а відповідач - сплачувати її вартість за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені договором.

Згідно із п.6.3 Договору, Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надаж Споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну.

Як встановлено п. 6.6 Договору, Споживач зобов’язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплату.

У випадку несвоєчасного розрахування за теплову енергію Споживач, згідно із п.7.2.3. Договору, повинен сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суддя вважає заявлені вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на таке:

Виходячи з вимог ст. 161 ЦК України в редакції станом на 31.12.2003 р., яким сторони керувались при укладенні договору, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного цивільного законодавства.

Статтею 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 3.2.2 договору № 572 відповідач зобов’язаний оплачувати спожиту теплову енергію в обсяги і терміни, передбачені договором.

Як свідчать матеріали справи, відповідач у встановлений договором термін оплату виставлених позивачем рахунків за період з грудня 2005 року по квітень 2006 року не проводив (копії виставлених рахунків містяться в матеріалах даної справи).

Таким чином, згідно розрахунку позивача, за вказаний період за відповідачем рахується заборгованість по оплаті за поставлену теплову енергію за Договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 572 від 01.10.2002 р. в сумі 18 023,56 грн.

На момент судового розгляду спору вказана заборгованість відповідачем не погашена.

Відповідач в судовому засіданні визнав суму позову у повному обсязі, невиконання умов Договору пояснив складним фінансовим станом підприємства.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 023,56 грн. заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію обгрунтованими, доведеними, заснованими на законі, договорі і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності із ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити при порушенні ним правил здійснення господарської діяльності, невиконанні або неналежному виконанні господарського зобов’язання.

Пунктом 7.2.3 Договору також передбачена відповідальність Споживача за несвоєчасну оплату спожитої теплової енергії у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За період прострочення позивачем нараховано пеню в сумі 1 216,97 грн.

Враховуючи підтверджену матеріалами справи заборгованість відповідача по оплаті за спожиту теплову енергію, суд вважає заявлені позивачем в цій частині вимоги обґрунтованими, доведеними, заснованими на законі і договорі, однак задовольняє їх частково, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення у справі, має право зменшити у виключних випадках розмір неустойки, що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов’язання.

Враховуючи стратегічну важливість діяльності ДП “Науково-дослідний та проектний інститут “Укрдіпрогазоочистка”, основною діяльністю якого є розроблення проектів систем газоочистки та приладів для здійснення очистки газів, складний фінансовий стан підприємства на даний момент, а також матеріальні інтереси позивача, суд вважає за доцільне зменшити розмір стягуваної пені до 500,00 грн.

Клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення до 01.01.2007 р. судом задовольняється частково, з наданням відстрочки виконання рішення суду до 01.11.2006 року.

Судові витрати згідно ст. ст.. 44, 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85, 121 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Науково-дослідний та проектний інститут “Укрдіпрогазоочистка” (69006, м. Запоріжжя, вул.. Трегубенка, 18, ЄДРПОУ 00219388, р/р № 26001301155823 в філії ЗЦВ ПІБ України, МФО 313355) на користь Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району (69065, м. Запоріжжя, вул.. Щаслива, 2-а, ЄДРПОУ 32121458, р/р № 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) 18 023 грн. 56 коп. основного боргу, 500 грн. 00 коп. пені, 185 грн. 23 коп. державного мита, і 113 грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Відстрочити виконання рішення суду до 01.11.2006 року.

3. В іншій частині позову –відмовити.

Суддя О.М.Нечипуренко

(рішення оформлено 27.07.2006 р.)