Ухвала суду № 55986961, 16.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 р.Справа № 537/4885/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 14.12.2015р. по справі № 537/4885/15-а

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області

про визнання протиправними рішень та спонукання до вчинення дій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі ОСОБА_1 1946 р.н. та ОСОБА_2 1945 р. н. звернулися до суду в особі представника за "довіреністю - ОСОБА_3 з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, в якому прохали визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області № 247 та № 248 від 21.07.2015 року щодо відмови їм у виплаті пенсії за віком та зобов'язати відповідача їм виплатити пенсії за віком з 16.07.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог вказали, що до липня 1997 року вони проживали у м. Кременчуці та отримували пенсію за віком. Надалі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку з чим виплату пенсії їм було припинено. 16.07.2015 року Позивачі особисто звернулися до УПФ України в м. Кременчуці із заявою про призначення їм виплати пенсії за віком. Рішеннями УПФ України в м. Кременчуці від 19.06.2015 року за № 227 та №228 позивачам відмовлено у призначенні виплати пенсії за віком у зв'язку з відсутністю документів, передбачених п.29 Порядку що підтверджує факт реєстрації місця проживання в Україні. Вказані рішення прохають визнати протиправними та зобов'язати відповідача призначити виплату пенсії за віком з 16.07.2015 року.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 14.12.2015 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 в особі представника за довіреністю - ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправними рішень та спонукання до вчинення дій - задоволено. Визнано протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області № 248 від 21.07.2015 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні виплати пенсії за віком. Визнано протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області № 247 від 21.07.2015 року щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні виплати пенсії за віком. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області призначити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 16.07.2015 року в розмірах відповідно до чинного законодавства. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області призначити ОСОБА_2 виплату пенсії за віком з 16.07.2015 року в розмірах відповідно до чинного законодавства.

Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 14.12.2015 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на те, що копії документів не засвідчені у визначеному законодавством порядку. Також посилається на положення ч.1 ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою визначено, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до липня 2005 року були зареєстровані в м. Кременчуці. Після чого позивачі, які є громадянами України, виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю та на даний час перебувають на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль, що підтверджується копіями паспортів для виїзду за кордон. Позивачі є пенсіонерами, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями пенсійних посвідчень.

16.07.2015 року позивачі звернулися до УПФ України в м. Кременчуці із заявами встановленого зразка про призначення їм пенсій за віком в розмірах відповідно до вимог чинного законодавства. До заяв позивачами були додані документи, а саме: копії нотаріально посвідченої довіреності, копії паспортів позивачів, копії пенсійних посвідчень, копії паспорта представника, копії довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів.

Відповідачем - УПФ України в м. Кременчуці були розглянуті вказані заяви та 19.06.2015 року винесені рішення за № 247 та № 248, відповідно до яких позивачам відмовлено у призначенні виплати пенсії за віком у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують факт проживання (реєстрації місця проживання) в м. Кременчуці.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Статтею 24 Конституції України закріплено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Частиною першою статті 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.

У той же час, статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

За приписами статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем, проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

У пункті 7 Порядку встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) заявника.

Згідно з пунктом 16 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсі), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), місце її проживання (реєстрації) та вік.

За приписами пункту 29 Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Позивачі, у розумінні Закону України «Про громадянство України» є громадянами України і у відповідності до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності відповідного страхового стажу набули право на отримання пенсії за віком.

Як визначено частиною 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.

Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про громадянство України» якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Зважаючи на вищу юридичну силу Конституції України поряд із Законом України «Про пенсійне забезпечення» і більш пізнє прийняття Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до положень якого позивач має право на призначення пенсії на підставі положень статті 26 цього Закону не залежно від місця проживання, колегія суддів зазначає про неправомірність відмови Управління у призначенні пенсії та необґрунтованість посилань в апеляційній скарзі на ч.1 ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Положеннями ст.7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи з наведених законодавчих норм позивачі, проживаючи в Ізраїлі, як громадяни України, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Тобто, кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року визначено, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст.. 24 Конституції України. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись із такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

Таким чином, проживаючи в Ізраїлі, як громадяни України, позивачі мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність у позивачів права на призначення пенсії за віком, яку вони повинні отримувати до виїзду на постійне місце проживання за межі України.

Згідно п. 2.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Згідно п 4.8. Порядку заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про означення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.

За таких обставин позивачам не може бути відмовлено в призначенні пенсійних виплат з вказаних обставин.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що документи подані в копіях та не засвідчені у визначеному законодавством порядку, не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, Управлінням Пенсійного фонду в м. Кременчуці прийнятий перелік документів, поданих до заяви про призначення пенсії. Даних про те, що такі документи подані в копіях відсутні. Також, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії, відповідач не посилався на таку обставину.

У зв'язку з тим, що позивачі в порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та в спосіб, передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, звернулися за призначенням пенсії, то належним способом захисту порушеного права буде зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком.

При цьому колегія суддів зазначає, що позивачі досягли пенсійного віку та відповідно мають право на пенсію. Питання розміру пенсії та її розрахунку не є питанням даного спору. Також не є питанням даного спору обрахунок стажу роботи, а наявність мінімального стажу підтверджується трудовими книжками, копії яких залучено до матеріалів справи. При цьому будь -яких заперечень щодо наявності такого стажу відповідач не надає.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Однак колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції помилково розглянув сумісно вимоги щодо призначення пенсій двом особам, та не роз`єднав справи у відповідності до ст. 116 КАС України, але наведене не призвело до неправильного вирішення справи по суті, і відповідно до ч. 2 ст.200 не є підставою скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 14.12.2015р. по справі № 537/4885/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 22.02.2016 р.