Ухвала суду № 55986925, 09.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5997/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Найденко О.І.

з участю: ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника Національного банку України - Каранфілової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Національного банку України в Одеській області, Національного банку України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Національного банку України в Одеській області (далі УНБУ), Національного банку України (далі НБУ) (з урахуванням уточнених позовних вимог від 09 листопада 2015 року) про:

· визнання протиправним та скасування Наказу УНБУ від 14 вересня 2015 року №227-к "Про звільнення ОСОБА_2";

· поновлення її на посаді економіста 1 категорії відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин УНБУ України в Одеській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

· стягнення на її користь моральну шкоду у сумі 10 000 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року належними відповідачами по справі щодо спірних правовідносин визнані НБУ та УНБУ.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що відповідно до наказу УНБУ №75-к від 07 квітня 2014 року вона працювала на посаді економіста 1 категорії відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин за строковим трудовим договором па період перебування ОСОБА_5 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

23 червня 2015 року УНБУ видало Наказ №187-к "Про скорочення штату та чисельності працівників відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин, відділу організації бухгалтерського обліку, юридичного відділу Управління Національного банку України в Одеській області", згідно з яким наказано скоротити 7 посад відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин, в тому числі посаду, яку займала вона. Наказом УНБУ від 14 вересня 2015 року №227-к її звільнено з роботи з 14 вересня 2015 року у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України та вона отримала трудову книжку.

Позивач вважає вказаний Наказ від 14 вересня 2015 року №227-к протиправним та таким, що підлягає скасуванню посилаючись на ч.3 ст. 184 КЗпП України. Так, на її думку, зазначена посада не підлягає скороченню, та відповідно, особа, яка працює за строковим трудовим договором на посаді особи, яка знаходиться у соціальній відпустці, не підлягає звільненню за скороченням штату (чисельності).

Крім того, позивач зазначає про порушення відносно неї ч.2 ст. 40 КЗпП України, якою передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, а також ст. 43 Кодексу, якою передбачено, що розірвання трудовою договору з підстав, передбачених п.1 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Вона була звільнена з роботи за наявності відмови профспілкової організації у наданні згоди на її звільнення, крім того, незважаючи на наявність згідно сайту вакантних місць в НБУ, її звільнили з посади, не запропонувавши жодної посади в банку.

Представник НБУ позов не визнав, вказував, що доводи позивача є необґрунтованими, оскільки позивач не перебувала у відпустці та на лікарняному на час її звільнення. Працівниця, яка перебуває у соціальній відпустці та на період перебування якої у відпустці на посаді працювала позивач, з роботи не звільнена. На посаді, яка скорочена числилось два працівника - позивач та ОСОБА_5, яка знаходиться у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Позивач була звільнена, ОСОБА_5 знаходиться на посаді поза штатом, оскільки не може бути звільнена, як така, що знаходиться у соціальній відпустці, незважаючи на скорочення посади та відділу в цілому, оскільки відповідні функції відділу управлінням не здійснюються по рішенню Правління НБУ.

Позивачу не була запропонована інша посада у зв'язку з відсутністю у штатному розписі управління вакантних посад. Крім того, до управління було доведено рішення НБУ, згідно з яким скорочувались всі вакантні посади, наявні в теруправліннях. Управлінням не було допущено порушень діючого законодавства при звільненні позивача, у зв'язку з чим представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Також представник зазначила, що не є порушенням звільнення позивача при наявності відмови профкому на її звільнення, оскільки така відмова не має юридичних обґрунтувань.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до УНБ України в Одеській області, НБУ про визнання протиправним та скасування Наказу УНБУ в Одеській області від 14 вересня 2015 року №227-к "Про звільнення ОСОБА_2", поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_2 згідно з Наказом УНБУ від 01 квітня 2014 року № 69-к "Про призначення ОСОБА_2" було призначено на посаду економіста 1 категорії відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин тимчасово на період перебування ОСОБА_5 у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, як таку, що пройшла за конкурсом, з 01 квітня 2014 року з випробувальним терміном 2 місяці.

Наказом УНБУ 07 квітня 2014 року №75-к "Про переведення ОСОБА_2" позивача переведено на посаду економіста 1 категорії відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин за строковим трудовим договором на період перебування ОСОБА_5 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 07 квітня 2014 року.

10 червня 2015 року Правління НБУ прийняло Постанову №364 "Про внесення змін до структури та затвердження граничної чисельності працівників територіальних управлінь Національного банку України", якою вирішено припинити виконання територіальними управліннями НБУ функцій, зазначених у пп. б, в, г, ґ, е п.3.5 глави 3 Положення про філії (територіальні управління) НБУ, затвердженого Постановою Правління НБУ від 01 лютого 2010 року №36, із скороченням працівників підрозділів організації бухгалтерського обліку, які забезпечували їх виконання. Виключити зі структури управлінь НБУ, у тому числі у Одеській області, затвердженою Постановою Правління НБУ від 15 липня 2011 року №237, відділи (сектори) економічної роботи та грошово-кредитних відносин і юридичну службу зі скороченням штату працівників.

Встановлено, що працівники територіальних управлінь НБУ, які підлягають скороченню згідно з Постановою, забезпечують виконання повноважень та посадових обов'язків до завершення процедури скорочення штату або переведення на інші посади, оплата праці за цей період здійснюється відповідно до встановлених розмірів.

Керівникам територіальних управлінь НБУ видати наказ про скорочення штату та чисельності працівників УНБУ, які забезпечують виконання функцій, зазначених в п.1 та 2 цієї постанови, та вжити організаційних заходів відповідно до вимог законодавства України про працю.

Гранична чисельність працівників УНБУ встановлена - 194 працівника.

23 червня 2015 року УНБУ на виконання Постанови Правління НБУ від 10 червня 2015 року №364 "Про внесення змін до структури та затвердження граничної численності працівників територіальних управлінь НБУ" видало Наказ №187-к "Про скорочення штату та чисельності працівників відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин, відділу організації бухгалтерського обліку, юридичного відділу Управління Національного банку України в Одеській області", згідно з яким наказано скоротити 7 посад відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин, в тому числі 3 посади економіста 1 категорії відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин, та попередити персонально працівників про їх наступне звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.

Позивач ознайомлена з Наказом 23 червня 2015 року, про що свідчить її особистий підпис. Наказом УНБУ від 14 вересня 2015 року №227-к ОСОБА_2 звільнена з роботи з 14 вересня 2015 року у зв'язку зі скороченням штату працівників, п.1 ст. 40 КЗпП України та отримала трудову книжку.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що УНБУ було дотримано процедуру звільнення позивача.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 14, 15, 22, 64 Закону України "Про Національний банк України", п.1 ст. 40 КЗпП України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується, що: ліквідація відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин, в якому вона працювала, фактично не відбулося; профком УНБУ відмовив у наданні згоди на її звільнення; роботодавець був зобов'язаний запропонувати їй всі вакансії, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Крім того, посилаючись на вимоги ч.4 ст. 2 Закону України "Про відпустки", ст. 18 Закону України "Про відпустки" вказувала, що зазначена посада не підлягає скороченню, відповідно, особа, яка працює за строковим трудовим договором на посаді особи, яка знаходиться у соціальній відпустці, не підлягає звільненню за скороченням штату (чисельності).

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про Національний банк України" встановлено, що умови найму, звільнення, надання відпусток, службові обов'язки та права, система дисциплінарних стягнень, питання соціального захисту службовців Національного банку визначаються Законом України "Про державну службу".

Працівниками Національного банку є службовці та обслуговуючий персонал Національного банку. Службовцями вважаються особи, які безпосередньо беруть участь у виконанні функцій Національного банку та займають посади, передбачені штатним розписом.

Правління Національного банку визначає перелік посад працівників, трудовий договір з якими укладається у формі контракту.

Службовці Національного банку є державними службовцями, і до них застосовуються норми Закону України "Про державну службу", якщо цей Закон не встановлює іншого.

01 лютого 2010 року Постановою Правління НБУ №36 затверджено Положення про філії (територіальні управління) НБУ (далі Положення №36), п.1.1 якого визначений перелік територіальних управлінь, серед яких зазначено Управління НБУ в Одеській області, які входять в систему НБУ, діють в межах повноважень, визначених Законом України "Про НБУ", виконують завдання і функції НБУ у відповідному регіоні України, є підрозділами НБУ без статусу юридичної особи.

У відповідності до Положення №36 Правління НБУ делегувало частину повноважень у різних областях своєї діяльності, які визначені цим Положенням, своїм територіальним управлінням, у тому числі щодо звільнення працівників теруправління незалежно від підстав цього звільнення.

Відповідно до Постанови Правління НБУ від 10 червня 2015 року "Про внесення змін до структури та затвердження граничної чисельності працівників територіальних управлінь Національного банку України", та виданого на його підставі Наказу Управління НБУ №187-к від 23 червня 2015 року в НБУ та відповідно його територіальних управлінь відбулись зміни в розподілі повноважень центрального апарату НБУ та його територіальних органів, відповідно і в організації праці.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для видання оскаржуваного Наказу Управління НБУ від 14 вересня 2015 року №227-к "Про звільнення ОСОБА_2" було видання УНБУ Наказу №187-к від 23 червня 2015 року "Про скорочення штату та чисельності працівників відділу економічної роботи та грошово-кредитних відносин, відділу організації бухгалтерського обліку, юридичного відділу Управління Національного банку України в Одеській області", та відповідне попередження позивача про звільнення від 23 червня 2015 року.

Відповідно до цього Наказу підлягав скорочену відділ економічної роботи та грошово-кредитних відносин та відповідно посади цього відділу, у тому числі на якій працювала апелянт, та з якою була звільнена 14 вересня 2015 року.

З Наказом ОСОБА_2 була ознайомлена 23 червня 2015 року.

Судова колегія не приймає до уваги, як необґрунтований, довід апелянта ОСОБА_2 про те, що посада, на якій працювала вона за строковим трудовим договором па період перебування ОСОБА_5 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, не підлягала скороченню, оскільки ОСОБА_5 не могла бути звільнена з роботи відповідно до ч.3 ст. 184 КЗпП України та, відповідно, не могла бути звільнена і вона, так як займала цю посаду, з наступних підстав.

Так, ч.3 ст. 184 КЗпП України встановлені гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей, зокрема, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Таким чином, дія положення ч.3 ст. 184 КЗпП України, розповсюджується не на конкретні посади, а на конкретних працівників, а саме на вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до яких ОСОБА_2 не відноситься), а лише на посаді якої, тимчасово (по виходу з відпустки ОСОБА_5.), працювала остання.

Крім того, Правління НБУ, відповідно до Положення №36, делегувало частину повноважень у різних областях своєї діяльності, які визначені цим Положенням, своїм територіальним управлінням, зокрема УНБУ в Одеській області, зокрема, щодо звільнення працівників теруправління незалежно від підстав цього звільнення.

Так, відповідно до п.6 Постанови Правління НБУ від 10 червня 2015 року №364 "Про внесення змін до структури та затвердження граничної чисельності працівників територіальних управлінь Національного банку України" постановлено керівникам територіальних управлінь видати накази про скорочення штату та чисельності працівників.

Виданого на його підставі, Наказу УНБУ №187-к від 23 червня 2015 року в НБУ та відповідно його територіальних управлінь відбулись зміни в розподілі повноважень центрального апарату НБУ та його територіальних органів, відповідно і в організації праці.

Отже, у зв'язку з відсутністю в штатному розписі управління вакантних посад, ОСОБА_2 не була запропонована інша посада, оскільки на виконання Наказу НБУ від 09 вересня 2014 року №1634-К "Про скорочення вакантних посад у підрозділах Національного банку України" в управлінні були скорочені всі наявні вакантні посади, а також скорочувались ті посади, з яких звільнялись працівники.

Щодо доводу апелянта, як на допущення порушення діючого законодавства України при її звільненні за п.1 ст. 40 КЗпП, ненадання згоди на звільнення профспілковою організацією, судова колегія зазначає наступне.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору, відповідно до ч.8 ст. 43 КЗпП повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі письмового подання директора виконавчого управління від 07 серпня 2015 року профкомом УНБУ в Одеський області про надання згоди на звільнення, зокрема, ОСОБА_6, отримано повідомлення про відмову у наданні згоди на звільнення.

З аналізу змісту повідомлення та Витягу із протоколу засідання профспілкового комітету №48 від 18 серпня 2015 року вбачається що профком не зазначив передбачених законодавством підстав щодо відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_6 Так, обґрунтування профкому викладені апелянтом у позовної заяві у якості доводів щодо задоволення її позову та правомірно визначені судом першої інстанції як такі, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Таким чином, відмова профкому в наданні згоди на звільнення ОСОБА_6 є необґрунтованою.

Крім того, з урахуванням відсутності підстав для скасування Наказу УНБУ від 14 вересня 2015 року №227-к "Про звільнення ОСОБА_2 ", у зв'язку з чим, її позовні вимоги про визнання протиправним та скасування цього наказу, а також похідні вимоги про поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення на користь ОСОБА_6 моральної шкоди у сумі 10 000 грн. також задоволенню не підлягають, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволення вимог ОСОБА_2 до УНБУ в Одеській області, НБУ про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди є правильним.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 лютого 2016 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Милосердний М.М.

Суддя: Ступакова І.Г.