Постанова № 55986740, 17.02.2016, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/48/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіШевчука О.П. при секретаріГнидюк І.А. за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" до Красилівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2015 року форми "В4" № 0000702201, 0000712201, форми "П" №0000722201, форми "Р" №0000732201, форми "П" №0001272201 від 03.11.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" (далі - ДП "Старокостянтинівський молокозавод", позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красилівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - Красилівська ОДПІ, відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Красилівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 14.08.2015 року форми "В4" №0000702201, №0000712201, форми "П" №0000722201, форми "Р" №0000732201, форми "П" №0001272201 від 03.11.2015 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, та вважає, що вони прийняті відповідачем протиправно та безпідставно.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що висновки відповідача, які викладені в акті про результати виїзної планової документальної перевірки ДП "Старокостянтинівський молочний завод", код за ЄДРПОУ 31952591 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, №792/2201/31952591 від 29.07.2015 року (далі - акт перевірки №792/2201/31952591 від 29.07.2015 року) не відповідають положенням Податкового кодексу України (далі - ПК України, Кодекс). ДП "Старокостянтинівський молочний завод" вважає, що ним правомірно сформовані витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, податковий кредит по податку на додану вартість (далі - ПДВ) та вірно визначено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік по господарських операціях щодо придбання товарів та послуг у товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Екодит", ТОВ "Оптова база "Чай-Агропродукт", ТОВ "Креалтрейд" та приватного підприємства (далі - ПП) "Орім". Позивач зазначає, що реальність здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами підтверджується необхідними первинними бухгалтерськими документами оформленими належним чином, які надавались позивачем відповідачу під час проведення перевірки та частково під час процедури адміністративного оскарження.

В судовому засіданні представник позивач позивні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі, з підстав наведених в позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечили, вказали, що вважають позовні вимоги необґрунтованими, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факт порушення позивачем вимог ПК України, встановлений під час перевірки позивача та зафіксований в акті перевірки №792/2201/31952591 від 29.07.2015 року. Детально позиція відповідача викладена в письмових запереченнях, які долучені судом до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Позивач - ДП "Старокостянтинівський молочний завод", ідентифікаційний код 31952591, зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності 27.03.2002 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.01.2015 року, є платником ПДВ.

Основними видами діяльності позивача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за КВЕД є: 10.11 виробництво м'яса; 10.42 виробництво маргарину і подібних харчових жирів; 10.51 перероблення молока, виробництво масла та сиру (основний); 10.89 виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань; 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.33 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.30 роздрібна торгівля пальним; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.10 складське господарство; 52.24 транспортне оброблення вантажів; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 ПК України та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2015 року, на підставі наказу Красилівської ОДПІ №245 від 07.05.2015 року, направлень від 19.05.2015 року №129, 130, 131, 132, 133, 134, виданих Красилівською ОДПІ, відповідачем проведена документальна планова перевірка ДП "Старокостянтинівський молочний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року. За результатами перевірки посадовими особами відповідача складений акт перевірки №792/2201/31952591 від 29.07.2015 року.

На підставі висновків акту №792/2201/31952591 від 29.07.2015 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.08.2015 року форми "В4" №0000702201, №0000712201, форми "П" №0000722201, форми "Р" №0000732201.

Згідно положень ст.ст.55, 56 ПК України вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте за результатами розгляду скарги залишені без змін.

Податковим повідомленням-рішенням форми "В4" №0000702201 від 14.08.2015 року, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 798239,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням форми "В4" №0000712201 від 14.08.2015 року, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 259104,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням форми "П" №0000722201 від 14.08.2015 року, позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3411988,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням форми "Р" №0000732201 від 14.08.2015 року, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 4100631,00 грн., з яких: 2733754,00 грн. - основний платіж, та 1366877,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

За результатами адміністративного оскарження та у зв'язку із помилкою, допущеною відповідачем при складанні акту перевірки №792/2201/31952591 від 29.07.2015 року, податковим повідомленням-рішенням від 03.11.2015 року форми "П" №0001272201 позивачу Красилівською ОДПІ додатково податковим повідомленням-рішенням від 14.08.2015 року форми "П" №0000722201 зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 15543501,00 грн.

Згідно висновків акту перевірки №792/2201/31952591 від 29.07.2015 року, відповідачем встановлено, що позивачем в порушення вимог пп.138.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в декларації з податку на прибуток за 2014 рік на 3411988,00 грн., в порушення вимог п.198.2 та п.198.6 ст.198 ПК України занижено ПДВ на 2733754,00 грн., завищено в грудні 2014 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 798239,00 грн. та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступних податкових періодів на 259104,00 грн. Також перевіркою встановлено завищення витрат у 2014 році на 18955489,00 грн. та податкового кредиту з ПДВ на 3791097,00 грн. по операціях з придбання масла селянського та масла моноліт у ТОВ "Екодит", ТОВ "Оптова база "Чай-Агропродукт", ТОВ "Креалтрейд" та придбання маркетингових послуг у ПП "Орім", які не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача та реальний характер яких документально не підтверджений.

Суд встановив, що дочірнім підприємством " Старокостянтинівський молочний завод" за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року задекларовано витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування в сумі 18955489,00 грн., по господарських операціях з придбання масла селянського та масла моноліт у ТОВ "Екодит", ТОВ "Оптова база "Чай-Агропродукт", ТОВ "Креалтрейд" та придбання маркетингових послуг у ПП "Орім".

На підтвердження здійснення господарських операцій між ДП "Старокостянтинівський молочний завод" та ТОВ "Екодит", код 36958313, а також їх обліку та використання у власній господарській діяльності позивачем надані суду: договір поставки №10-4 від 10.04.2013 року; видаткові накладні за період з 29.04.2013 року по 14.11.2014 року на загальну суму 13969250,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2328208,33 грн.); платіжні доручення та банківські виписки на підтвердження оплати за придбаний товар, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості в тому числі по рахунку 631.

На підтвердження господарських операцій між ДП "Старокостянтинівський молочний завод" та ТОВ "Оптова база "Чай-Агропродукт", код 30785400, а також їх обліку та використання у власній господарській діяльності позивачем надані суду: договір поставки №01/12-11 від 01.12.2011 року; видаткові накладні за період з 19.12.2013 року по 20.02.2014 року на загальну суму 3840000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 640000,00 грн.); платіжні доручення та банківські виписки на підтвердження оплати за придбаний товар, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості, в тому числі по рахунку 631.

На підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ "Креалтрейд", код 38441779, їх обліку та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивачем надані суду: договір поставки №5-11/13 від 05.11.2013 року; видаткові накладні за період з 06.11.2013 року по 28.02.2014 року на загальну суму 1728000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 640000,00 грн.); платіжні доручення та банківські виписки на підтвердження оплати за придбаний товар, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості, в тому числі по рахунку 631.

Стосовно висновків відповідача, викладених на ст.19 акту перевірки №792/2201/31952591 від 29.07.2015 року про завищення витрат на збут при придбанні маркетингових послуг у ПП "Орім" на суму 3074442,00 грн., як таких, що придбані без розумної економічної мети, суд зазначає наступне.

Згідно з пп.14.1.108 п.14.1 ст.14 ПК України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги)

До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

На підтвердження придбання ДП "Старокостянтинівський молочний завод" у ПП "Орім", код 39355541, маркетингових послуг (проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, проведення фокус-груп та проведення телефонного опитування респондентів), позивачем надано суду: договір про надання маркетингових послуг №226 від 01.09.2014 року; акти здачі-прийняття робіт від 30.11.2014 року та 31.12.2014 року на загальну суму 3689330,00 грн. (в т.ч. ПДВ 614888,33 грн.), платіжні доручення та банківські виписки на підтвердження оплати за придбаний товар, звіти результатів анкетування споживачів, податкові накладні №1030 від 30.11.2014 року та №1798 від 31.12.2014 року; оборотно-сальдові відомості, в тому числі по рахунку 631.

Крім того, суд вважає безпідставними твердження Красилівської ОДПІ про відсутність економічного ефекту від придбання вказаних послуг, оскільки податкові органи не мають права тлумачити управлінські рішення платника податків, а чинне податкове законодавство України не регулює поняття та критерії оцінки економічного ефекту.

Отже, позивачем правомірно відповідно до вимог пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України, віднесено до витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, витрати на придбання маркетингових послуг у ПП "Орім".

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідач вказує на те, що надані під час перевірки позивачем товарно-транспортні накладні не засвідчують факт транспортування товару від постачальників до ДП "Старокостянтинівський молочний завод", оскільки дані вказані в них не відповідають дійсності.

Вищий адміністративний суд України своєю постановою №К/800/1283/14 від 29.05.2014 року підкреслив, що певні недоліки первинних документів, є свідченням недобросовісності постачальника та не може слугувати підставою для притягнення платника податку - покупця до відповідальності.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За п.44.6 ст.44 Кодексу, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Крім того, за абз.2 п.44.6 ст.44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відтак, при поданні доповнення від 29.10.2015 року №1322 до первинної скарги від 28.08.2015 року №830, за зверненням позивача до контрагента, який надавав послуги по перевезенню - ПП "Дуго", останнім було надано відповідь б/н від 10.08.2015 року на запит позивача №697/1 від 30.07.2015 року, в якому зазначено, що перевізник визнає допущені ним помилки в оформленні товарно-транспортних накладних виписаних в період 2013-2014 років, відкоригував їх та просить замінити на правильні. Відкориговані товарно-транспортні накладні та лист від ПП "Дуго", які наявні в матеріалах справи, також надавались під час адміноскарження оспорюваних рішень та не прийняті до уваги.

Крім того, Вищий адміністративний суд в постанові від 11.02.2015 року у справі №К/800/1217/13 зазначив, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Оцінка господарських операціях повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов'язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

Водночас, на підтвердження здійснення господарських зобов'язань позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, укладення правочинів спрямовано на настання реальних правовий наслідків, вони відповідають економічному змісту і діловій меті діяльності позивача.

Так, відсутність у ТОВ "Екодит", ТОВ "Оптова база "Чай-Агропродукт", інших контрагентів по ланцюгу постачання товарів, основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей, управлінського персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів не може бути беззаперечним доказом неможливості здійснення ними господарських операцій з поставки товарів, адже транспорт, складські приміщення та необхідні необоротні активи можуть бути орендовані вказаними юридичними особами у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з суб'єктами підприємницької діяльності, або на інших умовах і т.п. (аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України, про що свідчить зміст ухвали від 01.03.2012 року, винесеної в справі №К/9991/76143/11, та ухвали від 08.12.2011 року, винесеної в справі №К/9991/50633/11).

З врахуванням зазначеного вище, суд зауважує на те, що у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів у своїх контрагентів, а відповідачем не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Також, згідно постанови Вищого адміністративного суду України №К/800/13680/14 від 16.07.2014 року, у разі підтвердження дій платника первинними бухгалтерськими документами, які складені на виконання умов укладених ним договорів, висновки податкового органу про вчинення платником порушень мають характер припущень та є необґрунтованими, а отже, їх не можна покласти в основу податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, досліджуючи правомірність формування позивачем витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування по господарських операціях з придбання товарів у ТОВ "Екодит", ТОВ "Оптова база "Чай-Агропродукт", ТОВ "Креалтрейд" та придбання маркетингових послуг у ПП "Орім", суд вважає, що позивачем надано належні письмові докази на підтвердження реального характеру відносин позивача з вказаними контрагентами, використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності, а тому ДП "Старокостянтинівський молочний завод" правомірно відповідно до вимог ПК України віднесено до складу витрат, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування, вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей та послуг у вказаних контрагентів на суму 18955489,00 грн. за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Отже, враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідача форми "П" №0000722201 від 14.08.2015 року та №0001272201 від 03.11.2015 року, якими позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3411988,00 грн. та на 15543501,00 грн. відповідно, є протиправними та підлягають скасуванню.

За п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.

Суд встановив, що дочірнім підприємством "Старокостянтинівський молочний завод" за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 2733754,00 грн., по господарських операціях з ТОВ "Екодит", ТОВ "Оптова база "Чай-Агропродукт" та ТОВ "Креалтрейд", ПП "Орім" на підставі складених вказаними контрагентами податкових накладних. На підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ позивачем надані суду також податкові декларації з ПДВ та реєстри отриманих податкових накладних за вказаний період.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що позивач безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 2733754,00 грн., по господарських операціях з вказаними контрагентами, суд зауважує відповідачу те, що під час проведення перевірки та судового розгляду позивачем надано належні та допустимі письмові докази реальності поставок товарів та послуг. Суд встановив правомірність віднесення позивачем до витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування, витрати здійснені позивачем на придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг у вказаних суб`єктів підприємницької діяльності.

Суд встановив, що в період здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Екодит", ТОВ "Оптова база "Чай-Агропродукт" та ТОВ "Креалтрейд", ПП "Орім" державна реєстрація вказаних контрагентів не скасована, що підтверджується спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.01.2016 року. Зазначені юридичні особи перебували на податковому обліку та зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Якщо ТОВ "Екодит", ТОВ "Оптова база "Чай-Агропродукт" та ТОВ "Креалтрейд", ПП "Орім" не виконали своїх зобов'язань зі сплати податків до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, дочірнє підприємство "Старокостянтинівський молочний завод" не може нести відповідальності за діяння контрагентів та третіх осіб.

Вищезазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд вважає, що дочірнім підприємством "Старокостянтинівський молочний завод" надані належні та допустимі докази на підтвердження реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ "Екодит", ТОВ "Оптова база "Чай-Агропродукт" та ТОВ "Креалтрейд", ПП "Орім" по придбанню товарів та послуг, які мали на меті подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а тому правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ в розмірі 2733754,00 грн.

Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає, що висновки відповідача щодо безпідставного включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 2733754,00 грн., за вказаними операціями є не обґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення від 14.08.2015 року форми "Р" №0000732201 є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Так як суд встановив, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суму ПДВ по господарських операціях з ТОВ "Екодит", ТОВ "Оптова база "Чай-Агропродукт", ТОВ "Креалтрейд" та ПП "Орім", тому висновок відповідача про завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань і сумою податкового кредиту за грудень 2014 року у сумі 798239,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту за грудень 2014 року у загальній сумі 259104,00 грн. не відповідає дійсним обставинам справи.

З огляду на вище викладене, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 14.08.2015 року форми "В4" №0000702201 та №0000712201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 14.08.2015 року форми "В4" №0000702201, №0000712201, форми "П" №0000722201, форми "Р" №0000732201 та форми "П" №0001272201 від 03.11.2015 року, позовні вимоги ДП "Старокостянтинівський молокозавод" необхідно задовольнити в повному обсязі.

Частина 1 ст.94 КАС України передбачає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Суд встановив, що за подання позовної заяви до суду, позивач сплатив судовий збір на суму 361701,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9987 від 24.12.2015 року. В зв'язку із задоволенням позовних вимог, вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Красилівської ОДПІ.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Красилівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 14.08.2015 року форми "В4" №0000702201, №0000712201, форми "П" №0000722201, форми "Р" №0000732201, форми "П" №0001272201 від 03.11.2015 року.

Присудити на користь дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" судові витрати в сумі 361701 (триста шістдесят одна тисяча сімсот одна) грн. 95 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Красилівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 22 лютого 2016 року 17:30.

Суддя/підпис/О.П. Шевчук"Згідно з оригіналом" Суддя О.П. Шевчук