Постанова № 55986729, 17.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 лютого 2016 р. № 820/10984/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за позовом

ОСОБА_1 до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати та визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 30.06.2014 р. №6009-20 форми "Ф" на суму 15861,93 грн. та від 30.06.2014 р. №6009-20 форми "Ф" на суму 5066,53 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом без дотримання податкового законодавства України, тому, на думку позивача, вони підлягають скасуванню.

Позивач у судове засідання не прибув, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 59).

Відповідач, у судове засідання не прибув, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечує у повному обсязі. Крім того, відповідачем подано суду письмові заперечення, в яких зазначено, що контролюючим органом правомірно прийнято податкові повідомлення - рішення від 30.06.2014 р. №6009-20 форми "Ф" на суму 15861,93 грн. та від 30.06.2014 р. №6009-20 форми "Ф" на суму 5066,53 грн. з орендної плати за землю, оскільки на момент прийняття податкових повідомлень - рішень позивач користувався земельною ділянкою на підставі договорів короткострокового користування земельною ділянкою на праві оренди від 22.03.2013 року, 27.03.2014 року, тобто під час дії строку договорів оренди. Отже, на думку відповідача, порушень з боку контролюючого органу приписів діючого податкового законодавства України при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень допущено не було.

Оскільки визначене ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень, і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що рішенням Золочівської селищної ради Харківської області №2092 від 09.10.2013 року, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для обслуговування нежитлової будівлі (кафе з літнім майданчиком) з передачею в оренду, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0829 га підготовлену фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, та передано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (кадастровий номер НОМЕР_1) для обслуговування нежитлової будівлі кафе з літним майданчиком, загальною площею 0,0829 га, відповідно до проекту відведення терміном на 40 (сорок) років з орендною платою 12% від нормативної грошової оцінки земель смт. Золочів (а.с. 51).

З матеріалів справи також встановлено, що між Золочівською селищною радою Харківської області та ОСОБА_1 укладено договір короткострокового користування земельною ділянкою на праві оренди від 22.03.2013 року, від 27.03.2014 року (а.с. 7-10), яким передано у короткострокове платне користування земельна ділянка площею 829 кв.м., що розташована за адресою: вул. Коника, 2 Л, смт. Золочів, Харківська область.

Земельну ділянку за договором оренди від 27.03.2014 року передано в оренду, про що складено акт прийому - передачі земельної ділянки в короткострокове користування від 27.03.2014 року (а.с. 19).

30.06.2014 року Дергачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області прийняті податкові повідомлення - рішення: №6009-20, яким позивачу нараховано орендну плату з фізичних осіб на суму 15949,91 грн.; №6009-20, яким позивачу нараховано орендну плату з фізичних осіб на суму 5066,53 грн. (а.с. 6). Рішення отримані позивачем особисто 30.06.2014 року, про що свідчить підпис у графі "Податкове повідомлення отримав" та не заперечується останнім.

Вирішуючи спір суд відзначає, що відповідно до ст. 36 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно до п.п.9.1.10 п.9.1 ст. 9 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загальнодержавних належать такі податки та збори: плата за землю.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Визначення поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) врегульовано приписами ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), де вказано що офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Положеннями ст. 41 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) приймається без здійснення державної реєстрації права держави чи територіальної громади на такі земельні ділянки, крім випадків, коли право власності на земельні ділянки державної або комунальної власності вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З аналізу вищевказаних положень діючого законодавства України, суд доходить висновку про безпідставність посилань позивача на недійсність договору оренди земельної ділянки, оскільки договір не зареєстрований у встановленому законом порядку. З договору оренди короткострокового користування земельною ділянкою площею 829 кв.м. від 22.03.2013 року, від 27.03.2014 року вбачається, що він зареєстрований в Золочівській селищній раді, про що у книзі записів реєстрації зроблено запис 22.03.2013 року №3534, 27.04.2014 року №3677 відповідно.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Отже, відповідачем правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавство прийнято та вручено позивачу податкові повідомлення - рішення про сплату орендної плати за землю, оскільки позивачем укладався відповідний договір оренди земельної ділянки під кафе з літнім майданчиком, який був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Таким чином, слід дійти висновку, що контролюючим органом правомірно застосовано норми Податкового кодексу України для нарахування орендної плати з фізичних осіб щодо ОСОБА_1

Щодо посилань позивача на той факт, що податкові повідомлення - рішення не відповідають "Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень - рішень платникам податків", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року №1236, оскільки спірні рішення не містять посилань на пункт та статтю законодавчого акті, відповідно до яких зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, суд зазначає, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматись як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок про його скасування, оскільки такі дефекти в рішенні не змінюють його суті.

Вищевказана думка суду, також викладена в інформаційному листі від 28.03.2014 року №375/11/14-14.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи наведене, позивачем не доведено перед судом, а судом добутими по справі доказами не встановлено в діях відповідача при прийнятті спірних податкових повідомлень рішень протиправності, а навпаки суд доходить висновку, що при прийнятті податкових повідомлень - рішень від 30.06.2014 р. №6009-20 форми "Ф" на суму 15861,93 грн. та від 30.06.2014 р. №6009-20 форми "Ф" на суму 5066,53 грн. відповідач діях в межах та у спосіб визначений діючим законодавством України.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд доходить висновки про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Панченко