Постанова № 55986532, 15.02.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року м. ЛуцькСправа № 803/86/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Омельчука С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції України у Волинській області, Управління МВС України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - відповідач, ГУ Національної поліції у Волинській області) визнати неправомірними дії ГУ Національної поліції у Волинській області щодо відмови провести перерахунок одноразової грошової допомоги та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату цієї допомоги, відповідно до пункту 64 «в», а також просив постанову суду звернути до негайного виконання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та згідно наказу № 113 о/с від 28 квітня 2015 року був звільнений з 01 травня 2015 року згідно пункту 64 «ж» (за власним бажанням),до якого пізніше наказом УМВС України у Волинській області від 13 липня 2015 року за № 203 о/с були внесені зміни в частині звільнення, а саме: дата звільнення змінюється на 23 травня 2015 року та пункт звільнення на 64 «в» (через обмежений стан здоров'я).

Оскільки ОСОБА_1 звільнений зі служби через обмежений стан здоров'я, тому має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Натомість, управління нарахувало та виплатило позивачу вказану грошову допомогу лише згідно наказу від 28 квітня 2015року № 113 о/с не врахувавши зміни до даного наказу від 13 липня 2015 року та у своїй відповіді на заяву ОСОБА_1 відповідач вказав, що правових підстав для її перерахунку немає. Такі дії Головного Управління національної поліції України у Волинській області, на думку позивача, є неправомірними, а тому просить суд зобов'язати здійснити перерахунок та виплату йому одноразової грошової допомоги.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги уточнив та просив суд зобов'язати Головне Управління національної поліції України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків з урахуванням раніше виплачених сум відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Додатково пояснив, що військово-лікарською комісією було встановлено причинний зв'язок його звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку зі станом здоров'я і тому відповідачем наказ № 113 о/с від 28 квітня 2015 року в частині підстави та дати звільнення самостійно визнано нечинним. За таких обставин у позивача є всі правові підстави на отримання одноразової грошової допомоги саме у розмірі 50 відсотків як передбачено Законом.

Представник відповідача у письмових запереченнях від 12 лютого 2016 року № 7/36 та в судовому засіданні заявлений позов не визнав з наступних підстав. ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ з 01 травня 2015 року за пунктом 64 «ж» (за власним бажанням) згідно наказу № 113 о/с від 28 квітня 2015 року і набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. На підставі вищезгаданого наказу інформація про грошове забезпечення для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 була внесена до автоматизованої системи «Управління фінансами МВС України». Міністерством внутрішніх справ проведено перевірку поданої інформації та виділено цільове фінансування на виплату одноразової грошової допомоги, яка виплачена позивачу в червні 2015 року. Однак 13 липня 2015 року наказом № 203 о/с внесені зміни до наказу № 113 о/с від 28 квітня 2015 року, які тягнуть за собою зміну розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з 25% на 50%. Інформація про вищезгадані зміни направлена до МВС України для перевірки та виділення фінансування, проте листом Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України від 27 жовтня 2015 року № 15/2-6091 повідомив, що правових підстав для проведення перерахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні немає, тобто після звільнення перерахунок здійснити неможливо. Вважає, що відповідач діяв в межах своїх повноважень, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 19 лютого 2003 року був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ відповідно до наказу № 14 від 19 лютого 2003 року, що підтверджується відомостями з трудової книжки АР № 133625 (а.с. 7).

Згідно наказу УМВС України у Волинській області від 28 квітня 2015 року №113 о/с майор міліції - старший дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції Любешівського районного відділу ОСОБА_1 звільнений у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «ж» (за власним бажанням) з 01 травня 2015 року.

В подальшому наказом від 13 липня 2015 року № 203 о/с на підставі доповідної записки начальника УКЗ Управління МВС в області від 10 липня 2015 року відмінено наказ УМВС України у Волинській області від 28 квітня 2015 року №113 о/с в частині звільнення, а саме: дата звільнення була змінена з 01 травня 2015 року на 23 травня 2015 року та пункт звільнення з пункту 64 «ж» (за власним бажанням) на пункт 64 «в» (через обмежений стан здоров'я). Вказані зміни тягнуть за собою зміну розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з 25% на 50%, яка передбачена статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 27).

В судовому засіданні з'ясовано та не заперечувалося представником відповідача, що ОСОБА_1 подав заяву від 01 грудня 2015 року начальнику Головного управління Національної поліції у Волинській області генералу поліції третього рангу ОСОБА_3 в якій просить здійснити повний розрахунок виплати вихідної допомоги (а.с. 30).

У відповідь, листом від 22 грудня 2015 року № 7/915 Голова ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області повідомив, що нарахування та виплата ОСОБА_1 здійснювалися відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому підстав для перерахунку та виплати грошової допомоги немає. (а.с. 31).

Надаючи правову оцінку діям Управління МВС у Волинській області суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини виникли стосовно виплати одноразової грошової допомоги працівнику органів внутрішніх справ при звільненні зі служби, а тому врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Закон, що визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі за текстом -Закон № 2262-XII, Закон).

Суд враховує те, що з 04 квітня 2006 року до статті 9 Закону № 2262-XII були внесені зміни щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

Зокрема, частиною першою статті 9 Закону визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Наказом УМВС України у Волинській області від 28 квітня 2015 року № 113 о/с майора міліції ОСОБА_1- старшого дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Любешівського районного відділу відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено у запас за пунктом 64 «ж» з 1 травня 2015 року при вислузі на день звільнення для виплати одноразової грошової допомоги 15 років 03 місяці 08 днів (а.с. 26).

Враховуючи вимоги вищезазначеного Закону він набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

Отже, позивачу при звільненні 01 травня 2015 року було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що в грошовому еквіваленті складає 7 923, 09 грн. згідно списку осіб, яким належить виплатити одноразову грошову допомогу по Любешівському РВ УМВС відповідно до розподілу асигнувань від 16 червня 2015 року № 64 та платіжного доручення від 18 червня 2015 року № 111 (а.с. 28-29).

На підставі Доповідної записки начальника УКЗ Управління МВС в області від 10 липня 2015 року виданий новий наказ від 13 липня 2015 року № 203 о/с відповідно до якого:

1. Відмінено наказ Управління МВС в області від 28 квітня 2015 року №113 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 з 01 травня 2015 року та за пунктом звільнення 64 «ж».

2. Відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України вважати звільненим з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «в» (через обмежений стан здоров'я) майора міліції ОСОБА_1, з 23 травня 2015 року, вислуга на день звільнення складає для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні - 15 років 03 місяці 27 днів. Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 27 квітня 2015 року, заява ОСОБА_1 від 16 червня 2015 року, довідка Волинської обласної клінічної лікарні від 08 липня 2015 року № 74, довідка ВЛК СОЗ УМВС №125, свідоцтво про хворобу № 117 від 19 травня 2015 року ВЛК Управління МВС в області (а.с. 27).

Відтак, з прийняттям такого наказу вказані зміни тягнуть за собою зміну розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з 25% на 50%.

З цих підстав позивач звернувся до відповідача 1 здійснити повний розрахунок виплати вихідної допомоги.

Відповідач 2 листом від 22 грудня 2015 року № 7/915 повідомив ОСОБА_1, що правові підстави для перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні відсутні оскільки не виділено фінансування з підстав внесення змін до статті звільнення (а.с. 31-32).

Надаючи оцінку діям Управління щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, відповідач в супереч нормам частини 9 Закону № 2262-XII не виплатив одноразову грошову допомогу ОСОБА_1.

Суд не бере до уваги пояснення представника відповідача, що інформація про грошове забезпечення для нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні була внесена до АС «Управління фінансами МВС України», відповідно Міністерством внутрішніх справ проведено перевірку та виділено фінансування і здійснена повна виплата оскільки наказ, яким ця виплата була передбачена визнаний нечинним самим відповідачем і виданий новий з зазначенням підстави звільнення «за пунктом 64 «в» (через обмежений стан здоров'я), що тягне за собою виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50%.

Суд наголошує на тому, що у відповідності до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач при звільненні 23 травня 2015 року мав право на отримання грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що і було доведено в судовому засіданні.

Системно проаналізувавши норми законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не проведено повного розрахунку вихідної допомоги (з врахуванням раніше виплачених сум) при звільненні позивача зі служби в органах внутрішніх справ на підставі наказу УМВС України у Волинській області від 13 липня 2015 року № 203 о/с.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З матеріалів адміністративного позову убачається, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, яка в силу положень пункту 15 частини першої статті 3 КАС України є публічною службою, а відтак, з даним позовом повинен був звернутися до суду в місячний термін.

Листом від 22 грудня 2015 року № 7/915 Голова ліквідаційної комісії УМВС Шпига П.П. повідомив ОСОБА_1 про відмову у проведенні перерахунку одноразової грошової допомоги, який отриманий особисто позивачем 25 грудня 2015 року (а. с. 24).

З відтиску штампа канцелярії Волинського окружного адміністративного суду вбачається, що адміністративний позов подано 28 січня 2016 року, тобто з пропущенням місячного строку звернення починаючи відлік з 26 грудня 2015 року.

У судовому засіданні встановлено, що з даним позовом ОСОБА_1 звернувся до Любешівського районного суду Волинської області, що підтверджується копією ухвали про повернення позовної заяви від 25 січня 2016 року з причин неналежної підсудності (а.с. 23).

Враховуючи, що позивачем не пропущено місячного строку щодо звернення до суду, хоча і не належного, суд не позбавляє конституційного права позивача на захист його порушеного права та дані обставини вважає як поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами частини першої статті 86 КАС України визначено, що суд оцінює докази, наявні у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У силу вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, при цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а також те, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами частини другої статті 71 КАС України не довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотиву вчинених дій щодо не проведення перерахунку виплати грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % з врахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до статті 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на викладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, системно проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Щодо вимоги позивача про негайне виконання рішення суду суд зазначає, що жодною нормою статті 256 КАС України не передбачено звернення даного рішення до негайного виконання, тому у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Також згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців убачається, що юридична особа Управління МВС України у Волинській області на даний час не припинена, всі розрахунки та виплати особам, які звільнені з органів внутрішніх справ проводяться саме УМВС України у Волинській області, тому в позовних вимогах до відповідача 1 - Головного управління Національної поліції України у Волинській області слід відмовити.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Управління МВС України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління МВС України у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок, 11, ідентифікаційний код 08592112) щодо відмови у перерахунку одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Управління МВС України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 % з врахуванням виплачених сум відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 20 лютого 2016 року.