Постанова № 55984018, 16.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Справа № 876/12087/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Курильця А.Р.,

при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

та відповідачів - Любчика І.І., Федченка О.О.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України та Рівненської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

21.10.2015 позивач звернувся до суду із позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) та Рівненської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправним та скасування абзацу 1 пп.1.1 п.1 наказу ДФС від 18.09.2015 №718 «Про результати перевірок митниць ДФС» (далі - Наказ №718), поновлення його на посаді першого заступника начальника Митниці з 18.09.2015 та стягнення з останньої середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу з 19.09.2015 по день поновлення на посаді, виходячи з середньоденного заробітку в сумі 382,46грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Наказом №718, відповідно до п.1 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) його протиправно звільнено із вказаної посади за нібито одноразове грубе порушення. В Наказі №718 не зазначено в чому саме виразилось таке порушення трудових обов'язків зі сторони позивача, ним не було і об'єктивно не могло бути допущено неналежного виконання службових обов'язків при визначенні посадовими особами Митниці митної вартості товарів, так як в усіх трьох епізодах, описаних в цьому наказі, визначення митної вартості товарів здійснювалось з дотриманням норм митного законодавства, а митне оформлення автомобілів «MERCEDEC-BENZ» позивач взагалі не виконував і не міг виконувати, тому що в цей час перебував у відрядженні. Митне оформлення двох автомобілів «MERCEDEC-BENZ» здійснювалось працівниками структурних підрозділів митниці, контроль за якими не входить безпосередньо до його посадових обов'язків.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року у справі №803/3637/15 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Наказ №718, поновлено ОСОБА_1 на відповідній посаді з 18.09.2015 та стягнуто з Митниці заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 13136,76грн. Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7073,74грн звернуто до негайного виконання.

Постанову оскаржила ДФС, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновками «Акта про результати перевірки Рівненської митниці ДФС з окремих питань організації роботи» від 20.08.2015 №9348/05-21 (далі - Акт) підтверджено численні недоліки та порушення при організації митного контролю й митного оформлення товарів, транспортних засобів, боротьбі з контрабандою та протидії митним правопорушенням, які стали підставою для звільнення позивача з посади.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено з посади без законних на те підстав.

Такі висновки суду є правильними, виходячи з наступних міркувань.

Частина 6 ст.43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Статтею 30 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що підставами припинення державної служби є ті, що визначені у КЗпП.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з п.1 ч.1 ст.41 вказаного Кодексу трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання.

Отже, у вказаній правовій нормі йдеться про разове грубе порушення трудових обов'язків, а не про тривале, системне, систематичне, що може бути підставою для звільнення за інших підстав.

Відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України (далі - ВСУ) у пунктах 22, 27 постанови від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40, п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

В постанові від 21 травня 2014 року №6-33цс14 ВСУ висловив правову позицію про те, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач перебував на державній службі у митних органах з 16.12.1992, а 07.06.1995 прийняв Присягу державного службовця (а.с.174-182 т.1).

Наказом ДФС від 28.11.2014 №1602-0 «Про призначення ОСОБА_1.» позивача переведено на посаду першого заступника начальника Митниці, як такого, що успішно пройшов стажування, звільнивши його з посади заступника начальника Рівненської митниці Міндоходів (а.с.187 т.1).

Наказом №718 на підставі статей 147, 148, 149, відповідно до п.1 ч.1 ст.41 КЗпП за одноразове грубе порушення позивача звільнено із посади першого заступника начальника Митниці за неналежні виконання службових обов'язків з організації роботи та контролю за діяльністю підпорядкованих підрозділів, зокрема при перевірці правильності визначення митної вартості товарів, що призвело до порушень ч.1 ст.54 Митного кодексу України (далі - МК), пунктів 2.4, 2.5 розділу 2 «Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 №362, пп.11.2 п.22 «Положення про Рівненську митницю ДФС», затвердженого наказом ДФС від 20.08.2014 №55 (а.с.26-32 т.1).

Підставою для прийняття Наказу №718 був Акт, який складено на виконання розпорядження ДФС від 07.07.2015 №184-р «Про проведення перевірок» (а.с.25, 56-93 т.1).

Актом встановлено, що при митному оформленні Приватним підприємством «Марго» (далі - ПП) у квітні-липні 2015 року (митні декларації (далі - МД) від 20.04., 05.05., 18.05., 22.06. - 2шт, 27.07. - 5шт), товарів «фунгіцид» не проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, що спричинило ймовірну (ймовірні додаткові надходження від митних платежів у порівнянні з фактично сплаченими могли б становити) різницю митних платежів 2678,1 тис. грн.

Рівень митної вартості за відповідними МД склав 6,98 доларів США/кг, митне оформлення здійснено за основним методом визначення митної вартості (1 метод).

За результатами порівняння митної вартості з рівнями митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено іншими митницями України, з врахуванням країни походження, фізичних та якісних характеристик, рівня митної вартості за даним кодом товару, з врахуванням періоду здійснення митного оформлення, складає 9,95 доларів США/кг.

В цій частині апеляційний суд враховує і таке жодним чином не спростовано ДФС, а навпаки документально підтверджено позивачем, що Митниця у своїх запереченнях до Акту від 26.08.2015 відзначила про те, що поставка наведеного товару здійснювалася ПП з квітня поточного року відповідно до зовнішньоекономічного договору, стороною якого є безпосередньо виробник товару, а митна вартість визначалася за основним методом та становила 6,97 доларів США/кг. Під час здійснення оформлень, заявлений Митниці вартісний рівень, відповідав ціновій інформації щодо вартості ідентичних товарів, імпортованих ПП у зоні діяльності Вінницької митниці ДФС (6,97 доларів США/кг). Документи подані ПП не викликали сумнівів та не містили розбіжностей. Оформлення такого товару за вартісним рівнем 9,95 доларів США/кг у час максимально наближений до дати оформлення Митницею та іншими митними органами не проводилося. Такий вартісний рівень мав місце у 2014 році (11.08.2014) при коригуванні за резервним методом (6 метод) (а.с.94-119 т.1, а.с.9-79, 105 т.2).

Згідно з ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК (в редакції, чинній час здійснення ПП митного оформленні товарів) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8.

За змістом частин 1-3 ст.53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, які визначені в ч.2 цієї статті.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) відповідні додаткові документи.

У відповідності до частин 1, 6 ст.54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Стаття 57 МК визначає методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ч.1).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3).

Додатково Актом встановлено випадки здійснення митного оформлення транспортних засобів за рівнем митної вартості нижчим, ніж у відповідному довіднику SCHWACKE liste. Так, Митницею здійснено митне оформлення легкового автомобіля марки «MERCEDES-BENZ» за рівнем митної вартості, визначеної за допомогою резервного методу, 70,7 тис. доларів США (64,1 тис. євро) за одиницю (МД від 03.06.2015 №204050001/2015/005965), у той же час вартість подібного транспортного засобу, згідно з інформацією, яка міститься у довіднику, складає не менше 85,6 тис. євро за одиницю.

Аналогічно митне оформлення легкового автомобіля цієї ж марки здійснено за рівнем митної вартості 38,7 тис. доларів США (34,3 тис. євро) за одиницю (МД від 18.06.2015 №204020000/2015/006050), а вартість подібного транспортного засобу згідно із довідником не менше 60,1 тис. євро за одиницю.

З Наказу №718 в частині, що стосується митного оформлення вказаних автомобілів «MERCEDEC-BENZ» вбачається, що їх митне оформлення здійснювалось на митних постах «Рівне-центральний» та «Сарни» відповідно.

Наказом Митниці від 22.12.2014 №71 «Про розподіл обов'язків між керівництвом Рівненської митниці ДФС» за першим заступником начальника Митниці ОСОБА_1 закріплено: 1) управління інфраструктури; 2) управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання; 3) сектор митної статистики; 4) сектор інформаційних технологій, а заступником начальника Митниці ОСОБА_7 - керівництво роботою митними постами, в тому числі зазначеними вище (а.с.43 т.1).

Крім того, як вбачається з наказу Митниці від 29.05.2015 №34-в «Про відрядження посадових осіб митниці до Львівської митниці ДФС» та Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 21.08.2015 №41, в період з 02.06.2015 по 01.07.2015 позивач, як перший заступник начальника Митниці, був відряджений до Львівської митниці ДФС (для проведення контрольних заходів) (а.с.120-123 т.1).

Більше того, в період з 20.07.2015 по 18.08.2015 позивач перебував у щорічній основній відпустці, що стверджується наказом Митниці від 08.07.2015 №215-кв «Про надання відпустки» (а.с.7 т.2).

Відтак, факт перебування позивача у відрядженні та відпустці унеможливлює виконання ним своїх безпосередніх посадових обов'язків з поважних причин і на законних підставах звільняє його від їх виконання та відповідальності за їх невиконання (постанова ВСУ від 21 травня 2014 року №6-33цс14).

Необхідно категорично відзначити, що порушення які ставилися у провину позивачу є надумані, повністю ґрунтується на припущеннях, немає жодного взаємозв'язку між виконанням позивачем своїх посадових обов'язків і ймовірними порушеннями, що є не припустимим та грубо порушило конституційне право ОСОБА_1 на працю (за період роботи в митних органах він не мав жодного стягнення), в наслідок довільного і неправильного трактування ДФС вимог наведеного митного і трудового законодавства.

За змістом частин 1-2 ст.235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, з одночасною виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність звільнення позивача та необхідність стягнення в його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Поряд з цим, треба відзначити наступне.

Вищий адміністративний суд України в абзаці 10 пп.10.2 п.10 постанови Пленуму від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз'яснив, що задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

Наказом №718 позивача звільнено із відповідної посади, однак не визначено дати звільнення.

У наслідок структурної організації митних органів, на виконання Наказу №718, лише 24.09.2015 Митниця прийняла наказ №242-к «Про проведення розрахунку із ОСОБА_1.», яким визначено забезпечити проведення розрахунку із позивачем станом на 24.09.2015 (а.с.150 т.1).

Позивач фактично працював та виконував посадові обов'язки за своєю посадою до 24.09.2915, що підтверджується і записом в трудовій книжці про його звільнення із цієї дати (а.с.182 т.1).

Відтак, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо поновлення позивача на посаді з 18.09.2015, оскільки такий підлягає поновленню на раніше займаній посаді з моменту звільнення (з моменту порушення його прав), а саме з 24.09.2015.

Належному коригуванню підлягає також і розмір стягнутого судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який обраховано з 19.09.2015, хоча позивач отримав заробітну плату по 24.09.2015 включно.

Враховуючи наведе вище, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову в цій частині.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу скасувати та прийняти нову постанову, якою позов у цій частині задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Рівненської митниці ДФС з 24 вересня 2015 року.

Стягнути з Рівненської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11789,40 гривень.

В решті позову в цій частині відмовити.

В решті постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя А.Р. Курилець

Повний текст виготовлений 22 лютого 2016 року.