Постанова № 55983863, 10.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2015 рокусправа № 2а/0570/17771/2012(СНДО/808/18/14)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року

у справі № 2а/0570/17771/2012(СНДО/808/18/14)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВХ БАЗИС"

до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду від Вищого адміністративного суду України відповідно до вимог статті 1 Закону України Про здійснення правосудця та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції та на виконання розпорядження Голови Вищого адміністративного суду України від 02.09.2014 № 193 Про забезпечення розгляду адміністративних справ, підсудних адміністративним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції надійшла адміністративна справа № 2а/0570/17771/2012 (провадження № СНДО/808/18/14) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВХ Базис до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень від 23.08.2012 року № НОМЕР_1, №0004031542, № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що показники податкової звітності підприємства, сформовані з посиланнями на господарські операції з ПП «Техно КПМ», відповідають діючому законодавству та документами первинного бухгалтерського обліку.

На думку позивача, доводи акту перевірки щодо заниження податку на прибуток, заниження ПДВ та завищення відємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду, ґрунтуються на помилкових висновках податкового органу щодо нікчемності Договору комісії №10/09-К/2009 від 10 вересня 2009 року та наявності безоплатної передачі товару на користь ПП «Техно КМП».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.08.2012: за № НОМЕР_1, № НОМЕР_3, № НОМЕР_2, винесені Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю СВХ Базис.

Рішення суду обгрунтовано тим, що показники податкової та фінансової звітності підприємства, сформовані на підставі господарських операцій з ПП «Техно КМП», підтверджено належними доказами, якими є документи первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Названі показники визначено підприємством у відповідності до чинного законодавства.

Висновки податкового органу про нікчемність договору комісії №10/09-К/2009 від 10 вересня 2009 року через суперечність інтересам держави та суспільства, а також про його припинення у зв'язку з ліквідацією юридичної особи - ПП Техно КМП суд визнав необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам матеріального права.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у м.Лисичанську головного управління Міндоходів у Луганській області подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність рішення суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить постанову суд першої інстанції скасувати, у задоволення позову відмовити.

Особа, що подала апеляційну скаргу, зазначає, що під час прийняття судового рішення не врахована та обставина, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі № 2а-0870/7807/11 припинено юридичну особу ПП «Техно КМП» (вул..Котляревського, 56, м.Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 36605452).

Посилаючись на названу обставину та норми ч.1 ст.1027 ЦК України, п.1.23 ст1, п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 283), п.4.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168), ДПІ у м.Лисичанську вважає, що під час перевірки зроблено обгрунтований висновок стосовно того, що позивачем безпідставно в жовтні 2011 року не включено до бази оподаткування вартість товару у сумі 13954280, 88 грн., безоплатно переданого на адресу ПП «Техно КМП», що призвело до заниження податкових зобовязань з ПДВ та податку на прибуток.

Крім того, податкова вказує, що суд не надав належної оцінки обставинам, повязаним із господарською діяльністю контрагента позивача ПП «Техно КМП», які свідчать, що документи названого підприємства були складені невстановленими особами, господарської діяльності посадові особи підприємства не здійснювали.

Таким чином, особа, що подала апеляційну скаргу, вважає, що правочини, укладені від імені ПП «Техно КМП», є нікчемними, господарські операції за участі названого підприємства не можна вважати підтвердженими належним чином документами бухгалтерського обліку, підписаними уповноваженими особами.

Отже, сума комісійної винагороди, перерахована позивачем на рахунки ПП «Техно КМП» (3721174, 10 грн.), та ПДВ (620195, 68 грн.) не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, виходячи з норм п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.39 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

Представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду, до суду не прибули.

Державною податковою інспекцією у м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області також заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача, у звязку з перебуванням позивача на обліку у Державній податковій інспекції у м.Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області (а.с.26, 27).

Клопотання задоволено судом.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи Податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ПП "Техно КМП" за період з 01 вересня 2009 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 02 серпня 2012 року №2480/22-4/34705564, яким встановлено наступні порушення:

п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1., п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартали 2009 р. (2009 рік) на суму 775244,00 грн.;

п.4.1, п.4.2. ст.4, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.5, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 3409184,00 грн., у тому числі: листопад 2010 р. у сумі 307946,00 грн., березень 2011 р. у сумі 230313,00 грн., квітень 2011 р. у сумі 29681,00 грн., травень 2011 р. у сумі 27964,00 грн., червень 2011 р. у сумі 12248,00 грн., жовтень 2011 р. у сумі 2608010,00 грн., листопад 2011 р. у сумі 117358,00 грн., грудень 2011 року у сумі 69115,00 грн., травень 2012 р. у сумі 6548 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 1868,00 грн., у тому числі: у червні 2012 р. у сумі 1868,00 грн. (а.с.3).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 23 серпня 2012 року:

№0004021542, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибутку у загальні сумі 969055,00грн., з якої основний платіж 775244,00грн. та штрафна санкція у розмірі 193811,00грн. (а.с.25);

№0004031542, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальні сумі 4186433,00грн., з якої основний платіж 3409183,00грн. та штрафна санкція у розмірі 777250,00грн. (а.с.26);

№0004041542, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальні сумі 1868,00грн., з якої основний платіж 1868,00грн. (а.с.27).

Названі нарахування здійснено податковим органом, виходячи з того, що правочин, укладений позивачем з ПП «Техно КМП», є нікчемним, товари передано названій особі безоплатно.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (Комітент) та Приватним підприємством "Техно КМП" (Комісіонер) укладено договір комісії №10/09-К/2009 від 10 вересня 2009 року (а.с.43).

Предметом договору є зобов'язання комісіонера за дорученням Комітента укласти від свого імені один чи декілька договорів купівлі-продажу товару комітента, а комітент зобов'язаний сплатити комісійну винагороду в розмірі 2500,00 грн. за тонну проданого товару. Комітент передає комісіонеру металопрокат (далі товар) в кількості, асортименті та на умовах, викладених в Додатках (специфікаціях) до цього Договору. Передача товару комітентом комісіонеру здійснюється в кількості та асортименті, узгодженим сторонами в додатках (специфікаціях) протягом 20 днів з моменту підписання додатку (специфікації). Факт приймання товару комісіонером від комітента підтверджується актом приймання-передачі, який підписується сторонами цього договору.

В додаткових угодах №1 від 21 вересня 2009 року та №2 від 15 січня 2010 року сторони дійшли згоди щодо викладення пункту 4.1 договору в наступній редакції: "При виконанні доручення у відповідності з умовами цього договору, комітент сплачує комісіонеру комісійну винагороду в сумі 2500,00 грн. за тону проданого товару (з урахуванням ПДВ 20%) при місячному обсязі не більш чи рівному 500 тон або в сумі 2350,00 грн. за тону проданого товару (з урахуванням ПДВ 20%) при місячному обсязі продажу більш 500 тон. Розрахунок розміру комісійної винагороди відображується у звіті комісіонеру та узгоджується сторонами в акті виконаних робіт"; та доповнення розділу 4 пунктом 4.5: "При сплаті комісійної винагороди допускається вексельна чи інша форма розрахунків, яка не протирече діючому законодавству України".

На виконання умов договору комісії були оформлені специфікації, акти приймання-передачі, податкова накладна від 18 вересня 2009 року №310 на загальну суму 967430,00 грн., в тому числі ПДВ 161238,33 грн.(а.с.70); податкова накладна від 30 вересня 2009 року №431 на загальну суму 2753744,10 грн., в тому числі ПДВ 458957,35 грн. (а.с.71); акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000017 (а.с.72); акт виконаних робіт (наданих послуг) №ОУ-31 від 18 вересня 2009 року (а.с.73); акт приймання-передачі векселя від 15 січня 2010 року №1 на суму 1261808,54 грн. (а.с.74); звіт комісіонера від 30 вересня 2009 року (а.с.75); звіт комісіонера від 18 вересня 2009 року (а.с.76), акти про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно звітів комісіонера товар, переданий за договором комісії, було продано в повному обсязі. Сума комісійної винагороди склала 3721174,10 грн.

На суму комісійної винагороди ПП «Техно КМП» на адресу позивача були виписані податкові накладні та акти приймання-надання робіт: № 310 від 18.09.2009 року на суму 967430,00 грн., ПДВ -161238,23 грн.; № 431 від 30.09.2009 року на суму 2753744,10 грн., ПДВ 620195,68 грн..

Сума ПДВ за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, розрахунки між сторонами проведені на суму 3721174,10 грн..

В той же час, як свідчать матеріали справи, грошові кошти за реалізований товар до комітента (ТОВ «СВХ Базис «) від комісіонера (ПП «Техно КМП») протягом вересня 2009 р. червня 2012 року не надходили.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року припинено юридичну особу ПП «Техно КМП». При цьому, судом встановлено, що ПП «Техно КМП» зареєстроване виконкомом Запорізької міськради 17.08.2009 року та з березня 2010 року не надає до податкового органу документи бухгалтерської та податкової звітності (т.1 а.с.94-102).

Матеріали справи також свідчать, що засновником та керівником ПП «Техно КМП» зареєстровано ОСОБА_1, розмір внеску до статутного фонду підприємства складає 100 грн. (витяг з ЄДР юридичних та фізичних осіб підприємців т.1 а.с.29).

Згідно акту від 30.05.2012 року № 1231/22-12/36605452 про результати позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ ПП «Техно КМП» ВПМ ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя (т.1 а.с.111-127) отримано пояснення у громадянина ОСОБА_1, який пояснив, що «йому було запропоновано гроші, за те щоб він підписав кілька паперів, суті яких він не розумів, він погодився, бо мав скрутне фінансове матеріальне становище, у подальшому від співробітників податкової міліції дізнався, що він обліковується директором ПП «Техно КМП», також пояснив, що ніякого відношення до діяльності підприємства не має, фінансових операцій не здійснював. Названа особа також пояснила, що ніяких документів первинного бухгалтерського обліку нею підписано не було».

Названі обставини підтверджено залученим до справи актом перевірки ПП «Техно КМП» від 30.05.2012 року, складеним за участю ОСОБА_1.

Будь-яких доказів на спростування відомостей, встановлених під час перевірки ПП «Техно КМП», позивач не навів.

Пояснень стосовно того, з яких причин ТОВ «СВХ Базис» не вимагало від комісіонера ПП «Техно КМП» розрахунку за реалізований товар, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача стосовно того, що діяльність та документообіг ПП «Техно КМП» здійснювались невстановленими особами, доказів на підтвердження повноважень яких до суду не надано.

Пунктами 1, 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення, господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки матеріали справи спростовують здійснення господарських операцій за участі ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що інформація на паперових носіях, яка містить підпис ОСОБА_1 та надана позивачем в обґрунтування податкового обліку, не може вважатися документами первинного бухгалтерського обліку у розуміння Закону № 996.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону №996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №283 до складу валових витрат включаються суми і будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і| охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №283 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником

податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6).

Виходячи з викладеного, слід погодитись з висновками податкового органу стосовно того, що у 2009-2010 роках позивачем було допущено порушення норм п.5.2.1 п.5.2 ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що згідно акту перевірки призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартали 2009 р. (2009 рік) на суму 775244,00 грн. та до заниження ПДВ за листопад 2010 року у сумі 307946 грн..

Виходячи з викладеного, підстави для скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибутку у загальні сумі 969055,00грн., з якої основний платіж 775244,00грн. та штрафна санкція у розмірі 193811,00грн. та №0004031542, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, в частині нарахування суми основного боргу 307946 грн. та 76986, 50 грн. штрафних санкцій відсутні.

Крім того, суд зазначає, що описка стосовно акта перевірки, допущена під час складення податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та №0004031542, не може спростувати їх законності та обґрунтованості в частині, визнаній судом правомірною.

Щодо решти позовних вимог, то вони підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В акті перевірки, зокрема, зазначено про заниження ДПДВ у березні-травні та жовтні-грудні 2011 року та завищення відємного значення ПДВ у червні 2012 року.

При цьому, податковий орган посилається на порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» . В свою чергу, слід зазначити, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, згідно п.2 р. ХІХ якого з 01.01.2011 року втратив чинність Закон України «Про податок на додану вартість». Таким чином, колегія суддів вважає помилковим застосування податковою інспекцією положень Закону України «Про податок на додану вартість» починаючи з 01.01.2011 року.

Про помилковість застосування норм Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду від 02.09.2014 року,винесеній у даній справі, висновки якої згідно ч.1 ст.244-2 КАС України підлягають обовязковому врахуванню судами.

Отже, доводи апеляційної скарги стосовно законності та обґрунтованості податкових повідомлень-рішень у повному обсязі спростовуються викладеним вище.

Виходячи з зазначеного, апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року скасувати. Позов задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.08.2012 року № НОМЕР_2 у повному обсязі, податкове повідомлення-рішення від 23.08.2012 року № НОМЕР_3 в частині нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 3801500, 50 грн. (3101237 грн. основного боргу, 700263, 50 грн. фінансові санкції). У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі № 2а/0570/17771/2012(СНДО/808/18/14) скасувати. Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.08.2012 року № НОМЕР_2 у повному обсязі, податкове повідомлення-рішення від 23.08.2012 року № НОМЕР_3 в частині нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 3801500, 50 грн. (3101237 грн. основного боргу, 700263, 50 грн. фінансові санкції).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Постанову в повному обсязі складено 16.02.2016 року.

Головуючий:Л.П. Туркіна

Суддя:Ю.В. Дурасова

Суддя:А.О. Коршун