Постанова № 55983715, 18.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"18" лютого 2016 р. № 820/10739/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Сайко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Скасувати податкове повідомлення-рішення Куп'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 23.04.2015р. №0000371510;

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Куп'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 23.04.2015р. №0000361510.

В обґрунтування позову зазначено, що на підставі акту перевірки Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області складено Акт №130/20-26-15-01-02-30749488 від « 16» квітня 2015 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПСП «Україна», код 30749488, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації з ПДВ за січень 2015 року, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 23.04.2015р. №0000371510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 15084,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 22542,00 грн.

- від 23.04.2015р. №0000361510, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 91872,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 45936,00 грн.

Позивач з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями №0000371510 та №0000361510 від 23.04.2015 року не погоджується, вважає їх незаконними та такими, що винесені з порушенням законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що податкові повідомлення-рішення №0000371510 та №0000361510 від 23.04.2015 року є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України.

Судом встановлено, що фахівцем Куп'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПСП «Україна» з питання правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за декларацією з ПДВ за січень 2015 року.

За наслідками перевірки було складено акт від 16.04.2015 № 130/20-26-15-01-02/30749488 яким встановлено порушення позивачем п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України ПСП «Україна» завищено у січні 2015 року суму від'ємного значення ПДВ, яка переноситься до складу податкового кредиту з попереднього податкового періоду (грудня 2014 року) на 91956 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2015 року на суму 91 872,0 грн., а саме, що ПСП «Україна» в січні 2015 року реалізувало ТОВ «Зачепилівське Хлібоприймальне підприємство» зерно кукурудзи в кількості 36,0 т на суму 75 000 грн., ПДВ 15 000 грн., та вартість реалізації кукурудзи включило у січні 2015 року до складу податкових зобов'язань з ПДВ спеціальної декларації. Однак, перевіркою встановлено, що з усієї площі 512 га, яка була засіяна кукурудзою ПСП «Україна» в 2014 році, відповідно до структури посівних площ: поля № сі по (площа 82,0 га), № сі п 1 (площа 47,0 га), № с 2 п 1 (площа 25,0 га), № 2 ґрунтозахисна с З (площа 26,0 га), № с 2 п 5 (площа 90 га), № с 2 п 6 (площа 157.0га), № с 1 п 2 (площа 85 га), всього було зібрано власно вирощеного урожаю кукурудзи в кількості 2263,5 тон. що підтверджується первинними документами. Відповідно до реєстру товарно-транспортних накладних, наданих ПСП «Україна» до перевірки, було перевезено у період з 15.09.2014 по 03.10.2014 з полів на склад ТОВ «Дворічанський елеватор» для зберігання зерно кукурудзи в кількості 2112,4 тони, та 151,1 тон перевезено на власний склад підприємства. Перевіркою встановлено, що ПСП «Україна» подвійно оприбуткувало врожай з полів: № с1 п3, № с1 п 1, № с 2 п 1, № 2 ґрунтозахисна с 3 п 1. № с2 п 5. № с 2 п 6 в кількості 1200 т кукурудзи, а саме, зерно кукурудзи, що перевезене до ТОВ «Дворічанський елеватор» було додатково оприбутковано на склад підприємства в кількості 1 200 тон від урожаю, зібраного з тих же самих полів. У зв'язку з відсутністю первинних бухгалтерських документів, які підтверджують вирощування кукурудзи, що оприбуткована в кількості 1200,0т на склад підприємства, а саме: відсутні подорожні листи тракториста - машиніста на комбайнування кукурудзи, відсутні витрати на оплату праці комбайнерів, списання паливо-мастильних матеріалів комбайнерів та водіїв, подорожні листи водіїв на перевезення кукурудзи з поля на склад підприємства, акти виконаних робіт з іншими суб'єктами господарювання на перевезення кукурудзи з поля в склад та їх оплата, в акті перевірки зроблено висновок, що кукурудза в кількості 1200 тон не вирощувалась на полях ПСП «Україна». В подальшому, зерно кукурудзи, яке було оприбутковано на склад ПСП «Україна», але не вирощувалось на полях ПСП «Україна», було частково реалізовано у грудні 2014 року ТОВ «Інтерстарч Україна» (код 38307757) в кількості 523,748 тон. Оскільки зерно, яке відвантажено ПСП «Україна» у січні 2015 року до ТОВ «Зачепилівське Хлібоприймальне підприємство», вважається не власно вирощеним, то обсяг реалізованого зерна не підлягає включенню до складу податкового зобов'язання з ПДВ спеціальної податкової декларації (0121 спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за січень 2014 року, в результаті чого на порушення п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України ПСП «Україна» завищено податкові зобов'язання за податковою декларацією з ПДВ (0121 - спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за січень 2015 року на суму 15 000 грн. та відповідно занижено зобов'язання з ПДВ по загальній податковій декларації з ПДВ (загальна 0110) за січень 2014 року на суму 15 000 грн.

Крім цього, попередньою перевіркою ПСП «Україна» (акт перевірки від 27.03.2015 № 103/20-26-15-01-02-30749488) встановлено заниження податкових зобов'язань за грудень 2014 року за загальною декларацією на суму 164 230 грн. та завищення податкового кредиту (з урахування рішення ТУ ДФС у Харківській області від 17.06.2015 № 1633/10/20-40-10-04-14 про результати розгляду скарги ПСП «Україна» на податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами попереднього акту перевірки) на суму 700 грн., в результаті чого різниця між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за грудень становить позитивний результат у сумі 72 974 грн.. замість задекларованого платником від'ємного значення у сумі 91 956,0 грн.

За результатами розгляду акту перевірки від 16.04.2015 № 130/20-26-15-01-02-30749488 Куп'янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області податковими повідомленнями-рішеннями від 23.04.2015 №0000371510 збільшено ПСП «Україна» грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 37 626,0 грн. (основний платіж - 15 084,0 грн., штрафні санкції - 22 542,0 грн.), № 0000361510 зменшена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 91 872,0 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 45 936,0 грн.

Суд зазначає, що підставою для вище зазначених висновків відповіла є його посилання на акт № 103/20-26-15-01-02-30749488 від 27.03.2015 року документальної позапланової виїзної перевірки з питань правомірності нарахування ПСП «Україна» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по деклараціям з ПДВ за листопад та грудень 2014 року та нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації з ПДВ за грудень 2014 року (т. 1 л.с. 17).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що між ПСП "Україна" (замовник) та ТОВ "Дворічанський елеватор" (перевізник) укладено договір надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №ТР-01/1407-02 від 02.07.2014 року .

Відповідно до умов договору Замовник зобов'язується надавати для перевезення вантажі, а Перевізник приймати їх та виконувати для Замовника перевезення вантажів за заявками Замовника. Обсяг вантажів, строки, місце завантаження та розвантаження, умови маркування, пакування та перевезення обумовлюються цим Договором та додатками до нього. Для надання Перевізником послуг за цим Договором Сторони підписують заявку, що є додатком до цього Договору. Договірна вартість транспортних послуг за цим Договором визначається в заявках до Договору або відповідно до накладних. Приймання виконаних послуг здійснюється Замовником за Актом приймання-передачі.

Реальність виконання умов укладеного договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: заявками-додатками до договору надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №ТР-01/1407-02 від 02.07.2014 року №№1-8, актами виконання робіт (надання послуг), виписаними ТОВ "Дворічанський елеватор" на адресу позивача податковими накладними , платіжними дорученнями №1141 від 20.10.2014 року, №1159 від 11.12.2014 року, №1180 від 23.10.2014 року .

Суд зазначає, що відповідно до заявок вантажоотримувачем зазначено як ТОВ "Дворічанський елеватор", так і ПСП "Україна".

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "Дворічанський елеватор", відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що приєднані до справи платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ "Дворічанський елеватор", що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Між ПСП "Україна" (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) укладено договір надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №У-ТР-01-15/08 від 15.08.2014.

Відповідно до умов договору Замовник зобов'язується надавати для перевезення вантажі, а Перевізник приймати їх та виконувати для Замовника перевезення вантажів за заявками Замовника. Обсяг вантажів, строки, місце завантаження та розвантаження, умови маркування, пакування та перевезення обумовлюються цим Договором та додатками до нього. Для надання Перевізником послуг за цим Договором Сторони підписують заявку, що є додатком до цього Договору. Договірна вартість транспортних послуг за цим Договором визначається в заявках до Договору або відповідно до накладних. Приймання виконаних послуг здійснюється Замовником за Актом приймання-передачі.

Реальність виконання умов укладеного договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: заявками-додатками до договору надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №№1-8 , актами виконання робіт (надання послуг), платіжними дорученнями .

Суд зазначає, що відповідно до заявок вантажоотримувачем зазначено ТОВ "Дворічанський елеватор" для ПСП "Україна".

Аналогічний за змістом договір надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом укладено між ПСП "Україна" та ФОП ОСОБА_2 №У-ТР-01-03/10 від 03.10.2014 року .

Реальність виконання умов укладеного договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: заявками-додатками до договору надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №№1-2, актом виконання робіт (надання послуг), платіжним дорученням .

Суд зазначає, що відповідно до заявок вантажоотримувачем зазначено ПСП "Україна".

Судом встановлено, що поставлений за вищевказаними договорами позивачем було оприбутковано на склад підприємства, що підтверджується витягом із книги складського обліку ПСП "Україна" 2014 року, витягами із книги вагаря ПСП "Україна" 2014 рік , реєстрами прийому зерна вагарем.

Для підтвердження факту того, що поставлена кукурудза вирощена саме ПСП "Україна", тобто є власно вирощеною, позивачем надано до матеріалів справи копії наступних документів: виписки із реєстрів про намолот зерна та прибрані площі форма №67-а, Зазначені виписки із реєстрів підписані комбайнерами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які отримали заробітну плату за вересень-жовтень 2014 року.

Відповідно до витягів з наказу №36-А(а) від 30.09.2014 року та №32-А(а) від 05.09.2014 року, на ПСП "Україна" встановлено проведення збирання кукурудзи двома комбайнами: Класс "Медіон 310" та Джон-Дір та встановлено розцінки за збирання цими комбайнами врожаю у вересні та жовтні 2014 року .

До матеріалів справи також надано акти на списання ТМЦ, а саме дизельного палива, що використовувалось для заправки комбайнів, на яких проводилось збирання урожаю комбайнерами ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Із наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що кукурудза транспортувалась до ТОВ "Дворічанський елеватор" та до власних складів ПСП "Україна" безпосередньо із полів, що підтверджується реєстрами прийому зерна від шофера, товарно-транспортними накладними, талонами на відвантаження зерна від комбайна.

Позивачем надано пояснення, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітностями "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду" на 01.12.2014 року, "Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт" на 01.11.2014 року, "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду" на 01.12.2013 року, "Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт" на 01.11.2013 року щодо того, що середня врожайність кукурудзи за 2014 рік є меншою за середню врожайність кукурудзи у 2013 році, що свідчить про те, що фізично подвійного оприбуткування кукурудзи бути не могло.

Із наявних в матеріалах справи доказів та наданих представниками сторін пояснень судом встановлено, що кукурудза, реалізована ТОВ "Інтерстарч Україна" є кукурудзою, власно вирощеною ПСП "Україна".

Суд зазначає, що вище зазначені обставини вже були предметом судового дослідження між тими самими сторонами у справі № 820/7882/15 щодо податкових повідомлень-рішень винесених на підставі акт № 103/20-26-15-01-02-30749488 від 27.03.2015 року та згідно ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду, постанова Харківського окружного адміністративного суду якою скасовано податкові повідомлення-рішення винесені на підстав акту перевірки № 103/20-26-15-01-02-30749488 від 27.03.2015 року залишена без змін, а отже згідно положень ст. 72 КАС України зазначені вище обставини не підлягають доказуванню.

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст.198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.201.11 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми. Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п.209.2 ст.209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.209.4 зазначеної статті при вивезенні сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку.

Відповідно до п.п.209.15.1 п.209.12. ст.209 ПК України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит: а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання;

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку: сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин; пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД); зберігання сільськогосподарської продукції; вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів; отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг); отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД); знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин; експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь; розділ м'яса для товарної кондиції.

Судом встановлено, що наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу щодо подвійного оприбуткування ПСП "Україна" врожаю з полів № с1 п 3, № С 1 п 1, № с 2 п 1, № 2 ґрунтозахисна с З п 1, № с 2 п 5, № с2 п 6 в кількості 1200 т кукурудзи.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту у спірних правовідносинах.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки в частині визначення порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

З огляду на встановлені у справі обставини суд приходить до висновку про необґрунтованість суджень контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, що стали підставою для винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому податкові повідомлення-рішення від 23.04.2015 року №0000371510 та №0000361510 підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 23.04.2015 року №0000371510 та №0000361510.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 22 лютого 2016 року.

Суддя Спірідонов М.О.