Постанова № 55983522, 17.02.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 р. Справа №805/5037/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Крилової М.М.,

при секретарі - Піскурєвої Ю.А.,

за участю

позивача - не з'явився,

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача 1 - Задодоєнка О.В. (за довіреністю)

представника відповідача 2 - Довбиш В.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13.08.2015 року по 03.11.2015 року в розмірі 14606 грн. 66 коп., одноразової грошової допомоги в розмірі 67910 грн. 87 коп., грошового забезпечення за два місяці в розмірі 10865 грн. 74 коп.; компенсації за невикористану відпустку, визнання частково незаконним наказу від 06.11.2015 року №354о/с в частині визначення вислуги років, зобов'язання виплатити середнє грошове забезпечення з 06.11.2015 року по день проведення розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 1), Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 2) про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13.08.2015 року по 03.11.2015 року в розмірі 14606 грн. 66 коп., одноразової грошової допомоги в розмірі 67910 грн. 87 коп., грошового забезпечення за два місяці в розмірі 10865 грн. 74 коп.; компенсації за невикористану відпустку, визнання частково незаконним наказу від 06.11.2015 року №354о/с в частині визначення вислуги років, зобов'язання виплатити середнє грошове забезпечення з 06.11.2015 року по день проведення розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом МВС України №1535о/с від 12.08.2014 року він звільнений з органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України. Проте, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі №808/7052/14 вказаний наказ скасовано та поновлено ОСОБА_4 в органах внутрішніх справ. 03.11.2015 року на підставі зазначеного судового рішення позивача наказом Головного управління МВС України в Донецькій області №331о/с поновлено на попередній посаді з 13.08.2014 року. Однак, наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року за №354о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «Г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через скорочення штатів).

Таким чином, позивач вважає, що у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в частині його поновлення на попередній посаді з відповідача на його користь підлягає стягненню середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13.08.2015 року по 03.11.2015 року у розмірі 14606,66 грн.

Також, позивач вказує на те, що на його користь підлягає виплаті грошова допомога при звільнення у розмірі 67910,87 грн., оскільки на час звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку зі скороченням штатів його вислуга років у календарному обчисленні становила 20 років 08 місяців та 24 дні.

Крім того, позивач зазначає, що на його користь підлягає сплаті компенсація за невикористану в 2015 році відпустку.

Позивач вважає, що у відповідності до п. 3.4.8 Інструкції №499 від 31.12.2007 року на його користь підлягає виплаті 10865,74 грн. в якості грошового забезпечення за два місяці, оскільки його звільнення відбулось у зв'язку із скороченням штатної посади.

Таким чином, позивач просив стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13.08.2015 року по 03.11.2015 року в розмірі 14606 грн. 66 коп., одноразову грошову допомогу в розмірі 67910 грн. 87 коп., грошове забезпечення за два місяці в розмірі 10865 грн. 74 коп.; компенсацію за невикористану відпустку, визнати частково незаконним наказ від 06.11.2015 року №354о/с в частині визначення вислуги років, зобов'язати виплатити середнє грошове забезпечення з 06.11.2015 року по день проведення розрахунку.

Відповідач 1 позовні вимоги не визнав.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача, в яких останній зазначає, що питання щодо визначення позивачу вислуги років вирішено наказом ГУМВС України в Донецькій області вже наступного дня - 07.11.2015 року шляхом внесення змін до наказу про звільнення з урахуванням визначеного постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду періоду вимушеного прогулу позивача. При цьому, зазначив, що до часу вимушеного прогулу ОСОБА_4 був зарахований фактично відпрацьований ним період з 05.01.2015 року по 03.11.2015 року, за який позивач отримував заробітну плату. Таким чином, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідачем 2 також до суду надано заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що позивач не звертався до відповідача 2 з питанням щодо виплати на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 19.10.2015 року по 03.11.2015 року. Крім того, за вказаний період йому було нараховано та сплачено 24540,10 грн. Також, відповідач вказує на те, що норми матеріального права, закріплені КЗпП України, на особовий склад органів внутрішніх справ не поширюються. Стосовно стягнення на користь позивача компенсації за невикористану відпустку відповідач зазначив, що позивач використав свою відпустку з 04.08.2015 року по 01.09.2015 року, тому така компенсація не нараховувалась.

Крім того, відповідач 2 вважає, що оскільки адміністративна справа щодо поновлення позивача в органах внутрішніх справ розглядалась Запорізьким окружним адміністративним судом, то вирішення питання щодо стягнення на його користь суми середнього грошового забезпечення за період вимушеного прогулу з 13.08.2015 року по 03.11.2015 року повинно здійснюватись в рамках приписів ст. 267 КАС України в порядку судового контролю за виконання вищезазначеного судового рішення по справі №808/7052/14. Стосовно стягнення на користь позивача грошового забезпечення за п. 3.4.8 наказу МВС України №499 від 31.12.2007 року відповідач зазначив, що вказана норма передбачає виплату такого грошового забезпечення в разі скорочення штатної посади, тобто стосується лише тих осіб, що перебувають в розпорядженні органу внутрішніх справ України. З урахуванням наведеного, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем до суду надано заяву про здійснення розгляду справи без його участі, за участю його представника. Також, в даній заяві позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, надали пояснення, аналогічні викладеному у запереченнях проти позову, просили відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановлено наступне.

ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ у Слов'янському МВ ГУ МВС України в Донецькій області.

Наказами МВС України від 29.07.2014 року №805 та від 12.08.2014 року №1535о/с у відповідності до п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2015 року по справі №808/7052/14 адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №805 від 29 липня 2014 року, в частині притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності;

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №1535 о/с від 12 серпня 2014 року в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ відповідно до п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за здійснення вчинків, що дискредитують звання рядового й начальницького складу.

Визнано протиправним та скасовано наказ головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №333о/с від 05 вересня 2014 року в частині обчислення ОСОБА_4 вислуги років та оголошення наказу про звільнення.

Зобов'язано головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області поновити ОСОБА_4 на посаді заступника начальника штабу Слов'янського міського відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 13 серпня 2014 року.

Стягнуто з Слов'янського міського відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2014 року по 12 серпня 2015 року в сумі 45245 (сорок п'ять тисяч двісті сорок п'ять) грн. 02 коп.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Наказом від 03.11.2015 року ГУМВС України в Донецькій області №331о/с на підставі вказаного рішення майора міліції ОСОБА_4 поновлено на посаді заступника начальника шатбу Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста Слов'янськ та Слов'янського району) з 13.08.2014 року.

Відповідно до наказу ГУМВС України в Донецькій області №354о/с від 06.11.2015 року позивача звільнено із займаної посади за п. 64 «г» Положення (через скорочення штатів) з 06.11.2015 року.

Предметом доказування в цій справі правомірність нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, грошового забезпечення за два місяці роботи у зв'язку зі звільнення з приводу скорочення штатів, грошової допомоги при звільненні.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України «Про міліцію», Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (зі змінами та доповненнями), Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС України від 31.12.2007 року №499.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію наведеної бланкетної норми постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Згідно п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

З матеріалів справи вбачається, що позивача постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2015 року поновлено на посаді з 13.08.2014 року.

Проте, зазначене судове рішення фактично було виконано лише наказом ГУМВС України в Донецькій області від 03.11.2015 року.

Таким чином, у зв'язку з несвоєчасним винесенням наказу ГУМВС України від 03.11.2015 року в частині поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ України, зі Слов'янського МВ на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню компенсація грошового забезпечення за період з 13.08.2015 року по 03.11.2015 року

Щодо розміру грошового забезпечення, що підлягає стягненню на користь позивача, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Так, з наданої до суду довідки Слов'янського МВ ГУ МВС України в Донецькій області №Г-41 від 21.10.2014 року вбачається, що в червні 2014 року ОСОБА_4 нараховано грошове забезпечення у розмірі 5578,39 грн., у липні 2014 року - 5287,36 грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 04 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» кількість робочих днів у червні 2014 року становить 19 днів, у липні 2014 року - 23 дні,

Так, середньоденна заробітна плата складає: 5578,39 грн. (червень 2014 року ) + 5287,36 грн. (липень 2014 року) : 42 робочих дні за два місяці (19 робочих днів у червні 2014 року та 23 робочих днів у липні 2014 року) = 258 грн. 70 коп.

Період вимушеного прогулу позивача з 13 серпня 2015 року по 03 листопада 2015 року з врахуванням Листа Мінсоцполітики України від 9 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», складає 57 робочих днів.

Таким чином, за час вимушеного прогулу за період з 13 серпня 2015 року по 03 листопада 2015 року зі Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_4 підлягає виплаті 14745,90 грн. (258,70 грн. * 57 робочих днів).

Проте, судом з пояснень представника відповідача 2 встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах зі Слов'янським МВ як вільнонайманий співробітник.

Так, відповідно до довідки №1770/303/06-2016 від 16.02.2016 року, виданої відповідачем 2, ОСОБА_4 за період з 13.08.2015 року по 03.11.2015 року отримав заробітну плату у загальному розмірі 23 223,75 грн.

Виходячи з наведеного, беручи до уваги отримання у вказаний період ОСОБА_4 заробітної плати у Слов'янському МВ у розмірі 23223,75 грн., позовні вимоги позивача щодо стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13.08.2015 року по 03.11.2015 року в розмірі 14606,66 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на обов'язковість вирішення питання щодо стягнення на корить позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в рамках судового контролю, передбаченого ст. 267 КАС України, є необґрунтованими, оскільки вказана норма передбачає право позивача на звернення до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання відповідної постанови суду або на порушення прав позивача, а не його безпосередній обов'язок.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Також, суд зазначає, що позовні вимоги позивача про визнання частково незаконним наказу ГУМВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року №354о/с в частині не визначення йому вислуги років є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки наказом ГУМВС України в Донецькій області від 07.12.2015 року №7о/с лк внесено зміни до наказу від 06.11.2015 року №354о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_4 та визначено останньому вислугу років на 06.11.2015 року у календарному обчисленні - 20 років 08 місяців 24 дні, у пільговому обчислені - 25 років 1 місяць 26 днів.

Таким чином, на момент винесення судового рішення в зазначеній частині відсутнє порушення прав та законних інтересів позивача.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення на його користь одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 67910,87 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського

складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Зазначена норма кореспондується з п. 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992р. № 393, відповідно до якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

- які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням

організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Здійснюючи розрахунок суми вихідної допомоги при звільненні відповідач нарахував ОСОБА_4 суму у розмірі 8731,13 грн. (згідно довідки від 16.02.2016 року за №1771/303/06-2016), проте зазначена сума на момент розгляду справи фактично не виплачена.

Як вже зазначалось судом, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_4 складає 258,70 грн.

Середня кількість днів в розрахунковому періоді (червень-липень 2014 року) становить 21 день.

Так, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_4, з якої позивачу необхідно здійснити розрахунок вихідної допомоги при звільненні, становить 5432,70 грн.

Таким чином, вихідна допомога при звільненні, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 5432,70 грн. / 2 (50%) * 20 років (календарна вислуга років) = 54327 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_4. в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 стосовно стягнення на його користь компенсації за невикористану відпустку суд зазначає наступне.

Пунктом 52 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (Положення №114) встановлено, що чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року.

Згідно абз. 2 п. 56 Положення №114 особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Як вже зазначалось раніше, у відповідності до абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

В матеріалах справи наявний наказ Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року №61 о/с, відповідно до якого передбачено здійснити виплату компенсації співробітникам Слов'янського МВ за невикористану відпустку за 2015 рік у зв'язку із звільненням з органів внутрішніх справ. Так, зазначеним наказом відповідача 2 майору міліції ОСОБА_4 визначено кількість днів невикористаної відпустки у кількості 37 діб.

Тобто відповідачем 2 фактично визнано за ОСОБА_4 право на компенсацію за невикористану в році звільнення відпустку, проте всупереч вимогам діючого законодавства не здійснено її нарахування та виплату.

Водночас суд критично ставиться до посилань відповідача 2 на те, що ОСОБА_4 використав щорічну відпустку в період з 04.08.2015 року по 01.09.2015 року, оскільки вказана відпустку була використана позивачем під час перебування в трудових відносинах зі Слов'янським МВ в якості вільнонайманого співробітника, тоді як в органах внутрішніх справ після незаконного звільнення позивача поновлено лише наказом ГУМВС України в Донецькій області від 03.11.2015 року.

Таким чином, задля повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне зобов'язати Слов'янський міський відділ Головного управління МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 компенсацію за невикористану відпустку за 2015 рік у кількості 37 діб виходячи із заробітку за дванадцять календарних місяців роботи, що передували місяцю виплати відповідної компенсації, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Таким чином, позовні вимоги позивача в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення на його користь грошового забезпечення за два місяці у розмірі 10865,74 грн. суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог в зазначеній частині позивач посилається на приписи п. 3.4.8 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України №499 від 31.12.2007 року, відповідно до якого особам рядового і начальницького складу, звільненим з посад у зв'язку з скороченням штатної посади, з дня, наступного за днем звільнення із займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

Грошове забезпечення в цьому випадку обчислюється, виходячи з окладу за спеціальним званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розмір якої визначається за рішенням керівника та оголошується наказом.

Після закінчення двох місяців грошове забезпечення виплачується тільки за рішенням Міністра внутрішніх справ України.

Після закінчення перших двох місяців (та в разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) особам рядового і начальницького складу виплачуються тільки оклади за спеціальними званнями.

Під час визначення права на грошове забезпечення у строки, передбачені цією Інструкцією, не зараховуються періоди перебування особи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.

За бажанням особи їй надається чергова відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку в разі звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до законодавства.

Тобто з аналізу наведеної норми вбачається, що законодавством передбачена виплата такого грошового забезпечення лише в разі скорочення штатної посади та за умови перебування особи рядового, начальницького складу в розпорядженні органів внутрішніх справ, тоді як позивача безпосередньо звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів самих органів внутрішніх справ.

З урахуванням зазначеного, суд підтримує позицію відповідача та вважає за необхідне відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання виплатити на його користь середнє грошове забезпечення з 06.11.2015 року по момент проведення розрахунку суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України вказаний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 2-1 Кодексу законів про працю України визначено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Щодо розміру коштів, що підлягають стягненню на користь позивача за час затримки розрахунків при звільненні, з 06.11.2015 року по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» кількість робочих днів в період з 06.11.2015 року по день ухвалення судового рішення (17.02.2016 року) становить 70 днів.

Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судового рішення, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 258,70 грн. * 70 днів = 18109 грн.

У відповідності до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_4

Відповідно до ст. 94 КАСУ судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13.08.2015 року по 03.11.2015 року в розмірі 14606 грн. 66 коп., одноразової грошової допомоги в розмірі 67910 грн. 87 коп., грошового забезпечення за два місяці в розмірі 10865 грн. 74 коп., компенсації за невикористану відпустку, визнання частково незаконним наказу від 06.11.2015 року №354о/с в частині визначення вислуги років, зобов'язання виплатити середнє грошове забезпечення з 06.11.2015 року по день проведення розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути зі Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу в розмірі 54327 (п'ятдесят чотири тисячі триста двадцять сім) грн.

Зобов'язати Слов'янський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 компенсацію за невикористану відпустку за 2015 рік у кількості 37 діб виходячи із заробітку за дванадцять календарних місяців роботи, що передували місяцю виплати відповідної компенсації, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Стягнути зі Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_4 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 18 109 (вісімнадцять тисяч сто дев'ять) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 17 лютого 2016 року.

Повний текст постанови складено 22 лютого 2016 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Крилова М.М.