Постанова № 55983409, 16.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3942/15

Категорія: 7.2 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

при секретарі - Піщевській О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Дисконт» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Дисконт» до Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Міністерство культури України про визнання відсутності компетенції (повноважень), визнання дій протиправними, скасування припису та зобов'язання утриматись від вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство (далі ПП) «Дисконт» звернулося до суду з позовом до Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Міністерство культури України, в якому просить:

- визнати відсутність компетенції (повноважень) у Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації на видання приписів про припинення робіт в історичних ареалах населених місць;

- скасувати припис Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації №05-02/385 від 25.05.2015 року;

- визнати протиправними дії посадових осіб Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації щодо видання припису від 25.05.2015 року №05-02/385;

- зобов'язати Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації утриматись від здійснення заходів державного нагляду (контролю) за виконанням Наказу Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 року № 728/0/16-08, яким затверджено «Історико-архітектурний опорний план, проект зон охорони, визначення меж історичних ареалів м. Одеси», у зв'язку з його не чинністю.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі приватного підприємства «Дисконт» ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги приватного підприємства «Дисконт», перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частково задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Міністерство культури України листом №971/10-2/13-15 від 27 березня 2015 року повідомило Одеській обласній державній адміністрації, що враховуючи суспільний резонанс, невідповідність поверховості запроектованого житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями по вулиці Бєлінського, 16 у місті Одесі режиму використання території Центрального історичного ареалу міста, та, оскільки, проект будівництва не погоджено з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, як того вимагає п.14 ч.2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», Міністерство культури України, діючи в межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство культури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2013 року №495, скасувало погодження від 14 лютого 2013 року №340/10/61-13 історико-містобудівного обґрунтування вказаного будівництва і вимагає призупинення будівництва до вирішення та врегулювання спірних питань.

25 травня 2015 року Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації було винесено приватному підприємству «Дисконт» припис № 05-02/385, яким зобов'язано підприємство терміново припинити будівельні та земляні роботи до виконання вимог ст. 5 п. 14, 17 та ст. 32 п. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Зазначений припис було винесено на підставі Закону України «Про охорону культурної спадщини» та листа Міністерства культури України від 27.03.2015 року № 971/10-2/13-15 Управління, у зв'язку із проведенням будівельних та земляних робіт в межах комплексної охоронної історичного центру без дозволу відповідного органу.

Відповідач посилався на порушення підприємством Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст. 32 ч. 3 «Зони охорони пам'яток, історичні ареали населених місць». «Одеса. Історико-архітектурний опорний план. Проект зони охорони. Визначення меж історичних ареалів м. Одеси» V. Режими використання території зон охорони пам'яток.

Не погоджуючись з прийнятим Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації приписом, ПП «Дисконт» оскаржило його до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог підприємство посилалось на те, що ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не містить повноважень органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій щодо видання приписів про припинення робіт в історичних ареалах населених місць. Крім того, на думку позивача, припис, як обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства, повинен складатись після здійснення заходу державного нагляду (контролю), тоді як в даному випадку відповідачем ніяких заходів державного нагляду не здійснювалось. Також позивач вважає незаконними дії відповідача щодо здійснення контролю за дотриманням вимог ч. 3 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на території м. Одеси у зв'язку з відсутністю нормативно-правового акту, яким встановлено історичний ареал м. Одеси, оскільки наказ Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 року № 728/0/16-08, яким затверджено «Історико-архітектурний опорний план. Проект зони охорони. Визначення меж історичних ареалів м. Одеси», не зареєстровано в Міністерстві юстиції та не опубліковано.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПП «Дисконт», виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції частково погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон).

Згідно ст. 3 Закону Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Статтею 6 вказаного Закону закріплено повноваження інших органів охорони культурної спадщини. Так, до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема, видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.

Відповідно до Положення про управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 720/А-2011 від 06.09.2011 року, Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно п.п. 4.1, 4.10, 4.13, 4.15, 4.33 зазначеного вище Положення про управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації до повноважень Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, відноситься, зокрема: здійснення контролю за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до Земельного кодексу України; надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини; реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення; припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них; здійснення інспекційної діяльності щодо дотримання фізичними та юридичними особами норм законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Зазначені положення нормативно-правових актів свідчать про наявність у Управління охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації повноважень щодо складання розпоряджень та приписів щодо припинення робіт на пам'ятках, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог позивача про визнання протиправними дій посадових осіб Управління охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації щодо видання припису від 25.05.2015 року № 05-02/385, слід зазначити наступне:

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив такого рішення, дії чи бездіяльності на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків.

Прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом вчинення ряду дій. З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені у процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, ці дії не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення. Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб'єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.

Таким чином, дії з прийняття припису є, по суті, виконанням посадовою особою своїх обов'язків, а тому самі по собі не створюють жодних правових наслідків для позивача, не змінюють стану його суб'єктивних прав, оскільки за наслідком цих дій відповідачем було прийнято припис, який і створює для підприємства юридичні наслідки.

Тому, належним способом захисту порушених прав позивача, в даному випадку, є саме вимога про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, як такого, що прийняте не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши вимогу позивача про скасування оспорюваного припису, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно ст. 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

Приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Судом першої інстанції встановлено, що листом № 971/10-2/13-15 від 27.03.2015 року Міністерство культури України повідомило Одеській обласній державній адміністрації, що враховуючи суспільний резонанс, невідповідність поверховості запроектованого житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями по вулиці Бєлінського, 16 у місті Одесі режиму використання території Центрального історичного ареалу міста, та, оскільки, проект будівництва не погоджено з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, як того вимагає пункт 14 другої частини статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», Міністерство культури України, діючи в межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство культури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2013 року № 495, скасувало погодження від 14.02.2013 року № 340/10/61-13 історико-містобудівного обґрунтування вказаного будівництва і вимагає призупинення будівництва до вирішення та врегулювання спірних питань (а.с.25).

Саме у зв'язку із отриманням вказаного листа Міністерства культури України, на підставі ст. 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини», Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації і було прийнято оскаржуваний припис.

В свою чергу, згідно ч. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

При цьому, положення вказаного Закону передбачають, що у разі необхідності вжиття інших заходів реагування (окрім повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг) орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Таким чином, чинним законодавством передбачено, що виданню припису щодо усунення порушень вимог законодавства, обов'язково передує проведення заходу державного нагляду (контролю).

Однак, в даному випадку, Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації жодного заходу, спрямованого на виконання повноважень передбачених ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини, здійснено не було. Будь-які матеріали за наслідками проведеного заходу державного нагляду з детальним описом виявленого порушення, на підставі, яких і приймається припис про усунення порушень вимог чинного законодавства взагалі органом охорони культурної спадщини не складались.

Таким чином, відповідачем не встановлювався факт чи дійсно позивачем - ПП «Дисконт» провадяться будівельні та земляні роботи, чи здійснює ПП «Дисконт» діяльність в історичному ареалі міста Одеси, чи наявний або відсутній відповідний дозвіл органу охорони культурної спадщини.

Оскаржуваний припис було прийнято відповідачем лише на підставі листа Міністерства культури України № 971/10-2/13-15 від 27.03.2015 року «Про скасування погодження історико-містобудівного обґрунтування та призупинення будівництва житлового комплексу по вул. Бєлінського, 16 у м. Одесі», що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було оскаржено в судовому порядку лист Міністерства культури України № 971/10-2/13-15 від 27.03.2015 року, яким Міністерство культури України скасувало ПП «Дисконт» погодження історико-містобудівного обґрунтування.

При цьому, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 року, було частково задоволено позов ПП «Дисконт». Скасовано рішення Міністерства культури України, яким скасовано погодження історико-містобудівного обґрунтування на будівництво в межах історичного ареалу № 340/10/61-13 від 14.02.2013 року; зобов'язано Міністерство культури України відповідно до ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» поновити документ дозвільного характеру погодження історико-містобудівного обґрунтування на будівництво в межах історичного ареалу № 340/10/61-13 від 14.02.2013 року. визнано протиправними дії Міністерства культури України щодо ненадання ПП «Дисконт» рішення, яким скасовано погодження історико-містобудівного обґрунтування на будівництво в межах історичного ареалу № 340/10/61-13 від 14.02.2013 року; визнано протиправними дії Міністерства культури України щодо ненадання відповідей на листи ПП «Дисконт» від 16.04.2015 року б/н, від 21.05.2015 року № 1 та 12.06.2015 року № 1. В іншій частині позову відмовлено.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що Міністерством культури України було здійснено анулювання (скасування) раніше виданого погодження, яке є дозвільним документом, з підстав, не передбачених Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Таким чином, судовими рішеннями встановлено безпідставність прийняття Міністерством культури України рішення про скасування погодження історико-містобудівного обґрунтування, викладеного в листі № 971/10-2/13-15 від 27.03.2015 року.

Зазначене також підтверджує необґрунтованість прийняття Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації оскаржуваного припису № 05-02/385 від 25.05.2015 року.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання відповідача на те, що Управління не порушувало вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки здійснювало заходи з перевірки (огляду) пам'яток, їх охоронних зон, а не господарської діяльності підприємства.

Так, згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема, здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини.

Зазначеним спеціальним Законом не передбачено порядку здійснення органами охорони культурної спадщини контролю за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини. За відсутності спеціального нормативно-правового акту, який регулює це питання, застосовуються загальний порядок здійснення заходів державного нагляду (контролю), передбачений Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

У статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

При цьому, заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Статтею 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначається, на які правовідносини, що виникають під час здійснення заходів не поширюється дія цього Закону.

При цьому, у цій статті відсутні виключення щодо заходів контролю за господарською діяльністю, пов'язаною з об'єктами культурної спадщини.

Таким чином, діяльність органів охорони культурної спадщини по здійсненню заходів державного нагляду, підпадає під сферу дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Також слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 5 зазначеного вище Закону, орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності.

Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).

В свою чергу, на виконання ст. 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 21.01.2009 року № 21, якою затверджено критерій, за яким оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначено періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) щодо об'єктів культурної спадщини.

Зазначене також підтверджує розповсюдження дії Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" на діяльність органів охорони культурної спадщини при здійсненні заходів державного нагляду (контролю).

Що стосується посилань позивача на відсутністю нормативно-правового акту, яким встановлено історичний ареал м. Одеси, оскільки наказ Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 року № 728/0/16-08, яким затверджено «Історико-архітектурний опорний план. Проект зони охорони. Визначення меж історичних ареалів м. Одеси», не зареєстровано в Міністерстві юстиції та не опубліковано, слід зазначити наступне:

Згідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об'єкти культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Цією ж статтею визначено, що історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Ч. 2 цієї статті визначено, що з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» затверджений Список історичних населених місць України, до якого включено і місто Одесу.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» зі змінами затверджено «Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць" та зобов'язано Міністерство культури і мистецтв, Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською адміністраціями, органами місцевого самоврядування забезпечити протягом 2002-2004 років визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць.

Відповідно до пунктів 4, 5, 12, 16 цього Порядку відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини; межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць; визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури; для кожного історичного ареалу визначаються режими використання та конкретні обмеження господарської діяльності на його території, які встановлюються правилами охорони та використання історичних ареалів населених місць. Правила охорони та використання історичних ареалів населених місць повинні враховуватися під час розроблення місцевих містобудівних програм, містобудівної документації.

В даному випадку, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 318 була розроблена спеціальна науково-проектна документація, в якій визначено межі історичних ареалів міста Одеси, а саме: „Історико-архітектурний опорний план. Проект зон охорони. Визначення меж історичних ареалів м. Одеса", яка була затверджена наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 року № 728/0/16-08

В розділах III, V, VI вказаного наказу, зокрема, визначено межі та режими використання територій зон охорони пам'яток та межі та режими використання історичних ареалів м. Одеса. Так, згідно п. 1 розділу III зазначеного наказу, межа комплексної охоронної зони історичного центру в м. Одесі проходить по вул. Приморській, Старопортофранківській, Богдана Хмельницького, Мечникова, Пантелеймонівській, Бєлінського, Лідерсовському бульвару до вул. Приморської.

Зазначене підтверджує, що межі історичних ареалів м. Одеси визначено та затверджено в установленому чинним законодавством порядку.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ПП «Дисконт» щодо зобов'язання Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації утриматись від здійснення заходів державного нагляду (контролю) за виконанням Наказу Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 року № 728/0/16-08, яким затверджено «Історико-архітектурний опорний план, проект зон охорони, визначення меж історичних ареалів м. Одеси», у зв'язку з його не чинністю.

Відповідно до частиною першою статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також перевірити вибраний спосіб захисту права.

В даному випадку судом першої інстанції вірно встановлено, що заявлені ПП «Дисконт» позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, оскільки вони стосуються правовідносин, які ще не існують, проте можливо виникнуть між сторонами, тобто вимоги заявлені на майбутнє. Такі вимоги не можуть бути задоволені через відсутність порушеного права позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ч. 3 зазначеної статті визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що згідно квитанції № QS25238336 від 07.07.2015 року позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 66 грн., згідно квитанції № QS25238299 від 07.07.2015 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7,08 грн., згідно квитанції № QS26092612 від 09.10.2015 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1339,80 грн.

Загальна сума сплаченого судового збору за подачу позову та апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції складає 1412,88 грн.

Враховуючи норми ст. 94 КАС України та часткове задоволення позовних вимог колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що стягненню на користь ПП «Дисконт» підлягають понесені товариством судові витрати по сплаті судового збору, підтверджені документально, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, що, в даному випадку, становить 353,22 грн.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, відповідно апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Дисконт» - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов приватного підприємства «Дисконт» - задовольнити частково.

Припис Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації №05-02/385 від 25 травня 2015 року - скасувати.

Стягнути з Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь приватного підприємства «Дисконт» (вул. Бєлінського, 16, м. Одеса, 65012, код за ЄДРПОУ 32400578) здійснені ним судові витрати у вигляді судового збору пропорційно задоволеним вимогам в сумі 353 (триста п'ятдесят три) грн. 22 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв