Постанова № 55983401, 16.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6490/15

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря - Авраменко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції, Першої Одеської державної нотаріальної контори, Одеської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

06.11.2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції, Першої Одеської державної нотаріальної контори, Одеської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, в якому просила:

- зобов'язати Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області внести зміни до реєстраційних записів від 23.05.2006 року за № 3242809 та від 23.05.2006 року за № 3243014 Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме: змінити прізвище «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3».

- зобов'язати Першу Одеську державну нотаріальну контору внести зміни до реєстраційного запису від 23.05.2006 року за № 3242809 Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме: змінити прізвище «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3».

- зобов'язати Одеську філію державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України внести зміни до реєстраційного запису від 23.05.2006 за 1 № 3243014 Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме: змінити прізвище «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року поданий позов задоволено частково. Зобов'язано Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції перенести відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та внести зміни до реєстраційних записів від 23.05.2006 року 16:57:55 за № 3242809 та від 23.05.2006 року 17:16:38 за № 3243014, а саме: змінити прізвище «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3».

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції подав апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт посилається на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач посилався на те, що в даному випадку ним не порушено прав та інтересів позивачки, оскільки з відповідною заявою вона до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції не зверталась. Відповідач наголошує на те, що діючим законодавством України визначено процедуру державної реєстрації речових прав на нерухоме майно органами державної реєстрації прав виключно за заявницьким принципом. З огляду на те, що між позивачем та Відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно не виникло правовідносин, апелянт вважає, що в даному випадку відсутня протиправна бездіяльність відповідача, а тому вимога про зобов'язання вчинити певні дії є передчасною та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 року та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, ОСОБА_2 посилалась на те, що вона 15.06.2015 року отримала інформацію з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 43883425, в якому помилково зазначено, що прізвище співвласника квартири АДРЕСА_1, є ОСОБА_3. Правильним було прізвище зазначеної особи «ОСОБА_3», що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 03.06.2003 р., свідоцтвом про смерть від 25.02.2015р., листом Другого Приморського відділу державної виконавчої служби від 31.07.2015 р. вих. № 22487.

Позивачка посилалась на те, що зазначена помилка унеможливлює зняття арешту з квартири № 6, співвласницею якої є вона, накладеного Другим Приморським відділом державної виконавчої служби від 31.07.2015 року № 22487.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, посилався на те, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що прийняття рішення про державну реєстрацію обтяжень, про відмову в державній реєстрації та внесення змін до Державного реєстру прав відноситься до компетенції державного реєстратора органу державної реєстрації прав, а тому, позовні вимоги ОСОБА_2 є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині зобов'язання Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції перенести відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та внести зміни до реєстраційних записів від 23.05.2006 року 16:57:55 за № 3242809 та від 23.05.2006 року 17:16:38 за № 3243014, а саме: змінити прізвище «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3».

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

З матеріалів справи, а саме, з листа Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 31.07.2015 року вих. 22487, встановлено, що на виконанні у Другому Приморському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-90, виданого 28.06.1993 року Красноокнянським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі ? частини всіх видів заробітку (а.с. 12).

20.08.2007 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого провадження, згідно п. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 12).

Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 15.09.2015 року, на 1/25 частину квартири АДРЕСА_1 було накладено арешт згідно постанови Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 15.05.2006 року АН 340772 (а.с. 11)

Відповідно до цієї ж інформації, власником зазначеної 1/25 частини квартири вказано ОСОБА_3.

Як вбачається з наданої копії договору дарування житлового дому від 22.09.1995 року, інша 1/25 частина квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 (а.с. 15).

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі до 03.06.2003 року, після чого шлюб між вказаними громадянами було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 08.06.2003 року Серії НОМЕР_1 (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, про що 02.01.2015 року складено відповідний актовий запис № 38, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 25.02.2015 року Серії НОМЕР_2 (а.с. 14).

Як вже зазначалось вище, звертаючись до суду першої інстанції, ОСОБА_2 посилалась на те, що наявна в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна помилка у написанні прізвища її колишнього чоловіка (вказано «ОСОБА_3» замість «ОСОБА_3»), позбавляє її можливості зняти арешт з квартири № 6, співвласницею якої вона є та порушує її права та інтереси.

В свою чергу, відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду (п. 8 ст. 3 КАС України).

Згідно зі ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Також, згідно зі статтею 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Із наведених норм випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача, встановити, що саме діями, бездіяльністю чи рішенням відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушуються права позивача.

В даному випадку, при зверненні до суду позивачка жодним чином не обґрунтувала, якими саме діями, бездіяльністю або рішеннями відповідачі порушили її права та законні інтереси та взагалі не заявляла вимог про визнання протиправними конкретних дій, бездіяльності чи рішень відповідачів.

Поданий позов містить вимогу про зобов'язання відповідачів внести зміни до реєстраційних записів Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, порядок внесення записів щодо обтяжень речових прав на нерухоме майно регламентується Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Ст. 26 зазначеного Закону визначено порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

Подання та отримання документів за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав.

Процедуру використання та перенесення державним реєстратором прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор) записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна (далі разом - Реєстри) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) та використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлює Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1844/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. № 2102/22414).

Так, відповідно до вказаного Порядку відомості Реєстрів використовуються державним реєстратором для встановлення наявності (відсутності) записів про обтяження речових прав на нерухоме майно, у тому числі обтяжень податковою заставою, під час проведення державної реєстрації прав з метою їх перенесення до Державного реєстру прав та під час розгляду заяв про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, заяв/запитів на отримання інформації з Державного реєстру прав.

Згідно п.п. 6,7 Порядку перенесення записів з Реєстрів до Державного реєстру прав здійснюється державним реєстратором прав у разі, коли наявні у Реєстрах записи є чинними та ідентифікують об'єкт нерухомого майна або суб'єкта речових прав, їх обтяжень. Державний реєстратор переносить до відповідного розділу Державного реєстру прав, відкритого на об'єкт нерухомого майна, відомості записів, наявні у Реєстрах, у частині, що стосується такого об'єкта.

В свою чергу, процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) та скасування записів (далі - заява) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури регулює Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року за № 1429/20167 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1841/5 від 14.12.2012 року).

Вказаним Порядком передбачено, що рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор), яке оформлює за допомогою Державного реєстру прав у двох примірниках.

У разі прийняття рішення державним реєстратором органу державної реєстрації прав один примірник рішення орган державної реєстрації прав видає або надсилає рекомендованим листом заінтересованій особі особисто або уповноваженій нею особі (далі - заявник), а другий державний реєстратор долучає до реєстраційної або облікової справи.

У разі прийняття рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав нотаріусом як спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора (далі - нотаріус), один примірник рішення нотаріус видає або надсилає рекомендованим листом заявнику, а другий примірник передає органу державної реєстрації прав за місцем розташування такого нерухомого майна у порядку, встановленому Мін'юстом України, для долучення його до реєстраційної справи.

П. 2.1 вказаного Порядку передбачено, що для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

У разі ліквідації державної нотаріальної контори, зупинення або припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса заява подається до органу державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна.

Заява подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо.

Для внесення змін до записів Державного реєстру прав у зв'язку з допущенням технічної помилки заявник подає документ, у якому виявлено технічну помилку, та копії документів, визначені у пункті 2.3 цього розділу (п. 2.4 Порядку).

П.п. 2.9, 2.10, 2.11, 2.12 вказаного Порядку передбачено, що під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор перевіряє наявність підстав для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав. За результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав. Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав вносить зміни до записів, вносить записи про скасування державної реєстрації прав або скасовує записи Державного реєстру прав.

За бажанням заявника після внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав державний реєстратор формує витяг з Державного реєстру прав та оформляє його у двох примірниках.

Таким чином, діючим законодавством передбачено чіткий порядок звернення осіб для внесення змін до записів Державного реєстру прав до органу державної реєстрації, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав.

В даному випадку ОСОБА_2 не зверталась до відповідачів із відповідною заявою та необхідними документами, відмови у внесенні змін до записів Державного реєстру прав до органу державної реєстрації позивачка не отримувала.

Слід зазначити, що згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

В свою чергу, внесення змін до записів Державного реєстру прав, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», належить до повноважень державного реєстратора, яким було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріуса, яким проведено державну реєстрацію прав.

Крім того, ст. 11 вказаного Закону визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Таким чином, Закон надає відповідачу дискреційне (самостійне) право на вирішення кола питань в межах закону. Тобто, дискреційні повноваження дають можливість на власний розсуд (без узгодження) визначати зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів рішення.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Слід зазначити, що Законом передбачена процедура, яка включає в себе обов'язковий комплекс дій, право вчиняти які надано лише державному реєстратору.

За вказаних обставин, суд не вправі втручатися у такі повноваження і зобов'язувати відповідача переносити відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та вносити зміни до реєстраційних записів.

Однак, зазначене не було враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення та необґрунтовано зобов'язав Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції вчинити певні дії.

З огляду на все вищезазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 заявлені передчасно, і задоволенню не підлягають.

Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Одеського міського управління юстиції задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв