Постанова № 55982865, 18.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 489/4939/15-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Коваленко І.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,

за участю третьої особи, на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - відділ примусового виконання рішень), в якому просив:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця щодо винесення постанови від 15 липня 2015 року про закінчення виконавчого провадження №45475284 з примусового виконання виконавчого листа виданого 13 лютого 2014 року у справі № 2-а/489/495/13;

- скасувати вказану постанову та зобов'язати поновити виконавче провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідачем порушено вимоги п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», в результаті чого виконавче провадження закінчено, а рішення суду в повному обсязі не виконано.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 листопада 2015 року адміністративний позов задоволений частково.

Суд визнав протиправною та скасував постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 15 липня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 45475284 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 23 вересня 2014 року у справі № 2-а/489/495/13.

В іншій частині вимог - відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, третя особа - управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва посилаючись на порушення норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про відмову в задоволенні вимог в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, у зв'язку із неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, на наступних підставах.

Матеріалами справи встановлено, що 23 вересня 2014 року Ленінським районним судом м. Миколаєва позивачу видано виконавчий лист №2-а/495/13 (а.с.8).

14 листопада 2014 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Куліченком Д.О. постановою відкрито виконавче провадження №45475284 за даним виконавчим листом (а.с.10).

15 липня 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження №45475284, на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення, на його думку, було виконано в повному обсязі (а.с.11).

Не погоджуючись з постановою про закінчення виконавчого провадження, ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень з вказаними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги частково та відповідно скасовуючи спірну постанову державного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що державний виконавець не вжив заходів для з'ясування факту повного виконання рішення суду, яке є фактично не виконаним.

Відмовляючи в іншій частині позову про зобов'язання відновити виконавче провадження, суд вважав її безпідставною, оскільки скасування постанови про закінчення виконавчого провадження є безумовною підставою для продовження виконавчих дій державним виконавцем.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, не відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 181 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Статтею 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» встановлено, що органами державної виконавчої служби є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

- управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що в даній категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби, оскільки структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Аналогічний висновок міститься в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13 грудня 2010 року № 3 із змінами і доповненнями, внесеними постановами від 21 травня 2012 року № 5, від 14 вересня 2012 року № 10, від 30 вересня 2013 року № 14, від 12 вересня 2014 року № 10.

Отже, даний позов заявлено до неналежного відповідача, відповідачем у цій справі має бути Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, і позивач має право звернутись з позовом до належного відповідача.

Ураховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, суду першої інстанції необхідно було за правилами ст.52 КАС України провести заміну первинного відповідача на належного, а у разі заперечень позивача, залучити вказаний орган як другого відповідача.

Суд апеляційної інстанції позбавлений таких повноважень, оскільки в даному випадку буде порушено право сторони брати участь у суді першої інстанції, надавати заперечення, докази, оскаржувати рішення суду.

Із заявленого позову вбачається, що фактично позивач оскаржував дії конкретної посадової особи державної виконавчої служби, але ця особа не була ним зазначена в якості відповідача.

Проте, якщо дана особа і була б залучена до справи як відповідач, суд першої інстанції, в будь-якому випадку, повинен залучити в якості належного відповідача самостійний орган державної виконавчої служби.

Тому, колегія суддів не надаючи оцінку правомірності дій відповідача та спірній постанові вважає за необхідним відмовити в задоволенні позову, з вищенаведених підстав.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції скасовується з інших підстав ніж ті, що зазначені апелянтом.

Отже, враховуючи, що суд першої інстанції порушив вказані норми процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що на підставі ст.202 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва - задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 листопада 2015 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва судовий збір у розмірі 80 (вісімдесят) грн. 39 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова