Ухвала суду № 55982770, 18.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4633/15 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

18 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Євробуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено Акт перевірки в якому були зафіксовані виявлені порушення, а саме:

- п.44 ст.44, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 336735,00 грн., в т.ч.: за 2 квартал 2011 р. на суму 168827,00 грн., за 4 квартал 2011 р. на суму 109020,00 грн., за 3 квартал 2012 р. на суму 11704,00 грн., за 4 квартал 2012 р. на суму 10500.00 грн., за 2013 р. у сумі 36684,00 грн.;

- п.п.198.2 (з урахуванням п.187.9 ст.187), п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 39956,00 грн., в тому числі: за січень 2011 р. на суму 1077,00 грн., за квітень 2011 р. на суму 4888,00 грн., за червень 2011 р. на суму 5315,00 грн., за вересень 2011 р. на суму 2093,00 грн., за травень 2013 р. на суму 16683,00 грн., за серпень 2013 р. на суму 9900,00 грн.;

-п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п.127.1 «а» п.127.1 ст.127 ПК України в частині неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 2205,00 грн.;

-п. 4 п.п. «а» п.176.2 ст.176 ПК України та п.3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (плаченого) н користь платників податку і сум утриманого з них податку» затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 р. №451, затвердженого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 р. за №960/8281, в частині зазначення недостовірних відомостей про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платників податку за 2013 р.;

-п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР).

За результатами розгляду матеріалів перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 17.12.2014 р. №0001682204 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 378713,00 грн.; №001692204 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 33228,75 грн.; №0002782203 про порушення норм обігу готівки за штрафними санкціями 14029,20 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями та діями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати такі дії протиправним та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З сукупного аналізу підпунктів 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перш за все, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині невідповідності висновків податкового органу щодо анулювання свідоцтв постачальників позивача, оскільки їх анулювання відбулось вже після здійснення TOB «Євробуц» господарських операцій. На момент складання податкової звітності вищезазначені постачальники були належним чином зареєстровані, зокрема: в січні 2011 року - по взаємовідносинам з ТОВ «Гігабайт» на суму 1 077 грн. (свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.12.2012 року); в квітні 2011 року - по взаємовідносинам з ТОВ «КГВ-Сервіс» на суму 3 000 грн. (свідоцтво платника ПДВ анульовано 12.04.2011 року), та з ТОВ «Вістфорт» на суму 1 887 грн. (свідоцтво платника ПДВ анульовано 08.12.2011 року); в червні 2011 року - по взаємовідносинам з ТОВ «Вістфорт» на суму 382 грн. (свідоцтво платника ПДВ анульовано 08.12.2011 року), та з ПТПП «Комплектліфтмонтаж» на суму 4 933 гри. (свідоцтво платника ПДВ анульовано 30.01.2012 року); у вересні 2011 року - по взаємовідносинам з ТОВ «Асс Буд Груп» на суму 2093,00 грн. (свідоцтво платника ПДВ анульовано 18.06.2012 року); у травні 2013 року - по взаємовідносинам з ТОВ «Русобіт-М Україна» на суму 16683,00 грн. (відсутність за місцезнаходженням); у серпні 2013 року - по взаємовідносинам з ТОВ «Русобіт-М Україна» на суму 9900,00 грн. (відсутність за місцезнаходженням).

Разом з тим, хибним є висновок податкового органу про не відображення позивачем в податковому обліку суми безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 453972 грн. по контрагенту ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», що рахується на рахунку 511 «довгострокові векселі видані», оскільки векселедержателем є не ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», а ТОВ «АМЕТТ», що підтверджується Актом приймання - передачі векселів.

Стосовно завищення витрат по взаємовідносинах з АТЗТ «ПМК-6» та ТОВ «Русобіт-М Україна» необхідно вказати наступне. Так, податковий орган робить висновок про те, що витрати, понесені ТОВ «Євробуд» при здійсненні фінансово-господарської діяльності з АТЗТ «ПМК-6» (в II кварталі 2011 року на суму 280 057 грн.) та ТОВ «Русобіт-М Україна» (в II кварталі і III кварталі 2013 року на суму 112 383 грн.), завищені, оскільки не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Євробуд».

Однак, судом першої інстанції встановлено, а судом апеляційної інстанції підтверджується, що у позивача є в наявності всі належним чином оформлені первинні документи, зокрема: Договір поставки б/н від 10.05.2013 р.; Видаткова накладна № РН-2008-01 від 20.08.2013 р.; Видаткова накладна № 1405-02 від 14.05.2013 р.; Податкова накладна № 3; Податкова накладна № 17; Подорожній лист від 14.05.2013 р. № 0018095; Подорожній лист від 20.08.2013 р. № 841164, а також акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011 року між ТОВ «Євробуд» та АТЗТ ПМК-6».

Таким чином, колегією суддів встановлено, що у ТОВ Євробуд наявні всі належні первинні документи, зокрема: податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ «Гігабайт», ТОВ «КГВ-Сервіс», ТОВ «Вістфорт», ПТПП «Комплектліфтмонтаж», ТОВ «Асс Буд Груп» та ТОВ «Русобіт-М Україна», які в свою чергу оформлені у відповідності з вимогами Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частинні скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014 р. №0002782203, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, до каси підприємства протягом І кварталу 2012 року приймалися готівкові кошти, «плата за електроенергію» від фізичних осіб без застосування РРО та без видачі відповідних документів встановленого зразка, а саме: прибутковим касовим ордером (далі - ПКО) №756/1 від 12.01.2012 р. прийнято готівкові кошти на суму 291,90 грн.; ПКО №757 від 13.01.2012 р. прийнято готівкові кошти на суму 56,7 грн.; ПКО від 16.01.2012 р. №758 прийнято готівкові кошти на суму 142,8 грн.; ПКО від 16.01.2012 р. №759 прийнято готівкові кошти на суму 573,3 грн.; ПКО від 17.01.2012 №760/5 прийнято готівкові кошти на суму 405,3 грн.; ПКО від 26.01.2012 №765 прийнято готівкові кошти на суму 207,9 грн.; ПКО від 26.01.2012 прийнято готівкові кошти на суму 147 грн.; ПКО від 26.01.2012 №763 прийнято готівкові кошти на суму 103,95 грн.; ПКО від 02.02.2012 №769 прийнято готівкові кошти на суму 28,35 грн.; ПКО від 16.02.2012 №778 прийнято готівкові кошти на суму 570,15 грн.; ПКО від 24.02.2012 №780 прийнято готівкові кошти на суму 14,7 грн.; ПКО від 24.02.2012 №781 прийнято готівкові кошти на суму 295,05 грн.; ПКО від 27.02.2012 №782 прийнято готівкові кошти на суму 12,6 грн.; ПКО від 27.02.2012 №783 прийнято готівкові кошти на суму 222,85 грн.; ПКО від 27.02.2012 №784 прийнято готівкові кошти на суму 70,35 гривень.

Суд наголошує, що застосування РРО при здійсненні розрахунків за електроенергію є обов'язковим через те, що ТОВ «Євробуд» не є виробником електроенергії і тому на нього не може розповсюджуватися дія п.1 ст.9 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95 ВР.

Враховуючи наведене, колегія суддів узгоджує висновок суду першої інстанції, що податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 р. №0002782203, яким позивачу застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 14029,20 грн. за порушення позивачем норм обігу готівки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо вирішення питання про судові витрати, колегія суддів зазначає наступне.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII (далі - Закон).

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону (в останній редакції) судовий збір справляється з апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що предметом позову є стягнення грошового зобов'язання в розмірі 382041,75 грн. (з урахуванням відмови частини позовних вимог), позовні вимоги є вимогами майнового характеру, оскільки таке рішення змінює майновий стан особи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене, за подання апеляційної скарги апелянт повинен сплатити 6303,7 грн. (382041,75 грн.* 1,5%)*110%).

Враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 року було відстрочено апелянту сплату судового збору до винесення судового рішення, суд приходить до висновку про стягнення з апелянта вказаної вище суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року - без змін.

Стягнути з Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у сумі 6303,7 грн. (шість тисяч триста три) 70 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.