Постанова № 55982635, 22.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року місто Київ №826/22366/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного територіального управління юстиції у місті Києві провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, в якому просить:

- визнати протиправною відмову в реєстрації права власності ОСОБА_1 на 1/2 нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 62,2 кв.м. відповідно до рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25.03.2015, яким було визнано за позивачем право власності 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_1 (в подальшому перейменоване в нежиле приміщення);

- зобов'язати реєстраційну службу зареєструвати право власності ОСОБА_1 на 1/2 нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 62,2 кв.м. відповідно до рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25.03.2015, яким було визнано за позивачем право власності 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_1 (в подальшому перейменоване в нежиле приміщення).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконано приписів рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25.03.2015, яке є обов'язковим до виконання, та необґрунтовано відмовлено у державній реєстрації права власності позивача на 1/2 нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні 27.01.2016 неналежного відповідача - реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві - замінено на належного - Головне територіальне управління юстиції у місті Києві.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши про правомірність відмови у державній реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, оскільки у Державному реєстрі речових прав наявна заборона на відчуження даного нерухомого майна та арешт останнього.

Розгляд справи №826/22366/15 здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпровського районного суду міст Києва від 25.03.2015 р. у справі №755/1187/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 нежилого приміщення АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 звернувся до управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Як вбачається зі змісту картки прийому заяви від 10.07.2015 №22772591, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) отримана управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві та зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.07.2015 16:15:58 та реєстровим номером 12284054, а перелік документів, поданих із заявою складається з:

- копії рішення суду, серія та номер: 75/1187/15-ц, виданий 25.03.2015, видавник: Дніпровський районний суд;

- копії облікової картки платника податків, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 23.10.2006, видавник: державна податкової інспекція у Шевченківському районі міста Києва;

- копії паспорта громадянина України, серія та номер: НОМЕР_3, виданий 04.07.1996, видавник: Жовтневе РУ ГУ МВС України у місті Києві;

- копії паспорта громадянина України, серія та номер: НОМЕР_4, виданий 14.02.2001, видавник: Переяслав-Хмельницький МРВ ГУ МВС України у Київській області;

- копії облікової картки платника податків, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 04.08.2004, видавник: Переяслав-Хмельницька об'єднана державна податкова інспекція.

За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів, державним реєстратором прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 16.07.2015 №22919626, яким відмовлено у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, за суб'єктом - ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_2 - у зв'язку з тим, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна (в Державному реєстрі речових прав наявні заборона на нерухоме майно №9655073, арешт нерухомого майна №9655114).

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У відповідності до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. (частина 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому, державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі рішень судів, що набрали законної сили (пункт 5 частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону (пункт 5 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами пункту 94 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння адміністративного збору та/або перенесення відомостей із зазначених реєстрів до Державного реєстру прав.

Державний реєстратор у разі відсутності відомостей у Державному реєстрі прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно використовує реєстраційні дані, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), - у разі їх наявності в органі державної реєстрації прав.

Державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про: державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі прав; обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно або іпотеки у Державному реєстрі прав; обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст, - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Порядок використання Реєстру прав власності на нерухоме майно та перенесення державним реєстратором відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна до Державного реєстру прав встановлює Мін'юст (пункт 95 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Як вбачається з наявної у матеріалах справи інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, остання містить записи про заборону на нерухоме майно №9655073 та арешт нерухомого майна №9655114, які внесене до дня звернення позивача зі заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Слід зазначити, що у відповідності до правового висновку Верховного Суду України, який згідно з положеннями статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим, викладеному у постанові від 11.11.2014 (ЄДРСР №41970916), наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Таким чином, враховуючи факт наявності у Державному реєстрі речових прав записів про обтяження вказаного нерухомого майна (заборона на нерухоме майно) №9655073 та про арешт нерухомого майна №9655114, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено у здійсненні державної реєстрації права приватної власності позивача на нежитлове приміщення АДРЕСА_1.

Беручи до уваги викладене вище, суд вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.