Постанова № 55982564, 16.02.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року № 813/3773/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

секретар судового засідання Капустинська Н.М.

за участю представника позивача Кулак І.О. представника відповідача Шиби А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Новоушицький консервний завод» до Городоцької об»єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним дій та скасування наказу, скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Новоушицький консервний завод» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Городоцької об»єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, у якому згідно з поданими уточненнями просить визнати протиправним та скасувати наказ Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №533 від 06.07.2015 року про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Новоушицький консервний завод» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ «ТБ САД» за період з 01.01.2013 року - 31.12.2014 року; визнати протиправними дії Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки у ПАТ «Новоушицький консервний завод» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ «ТБ САД» за період з 01.01.2013 року - 31.12.2014 року; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000782201 від 21 серпня 2015 року на суму 5 221 049,00 грн., №0000772201 від 21 серпня 2015 року про нарахування штрафної санкції в сумі 170 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково пояснив, що відповідач виніс наказ з порушенням чинного порядку призначення та проведення позапланових перевірок, а також відповідачем порушено порядок повідомлення платника податків про проведення перевірки та вручення платнику податків наказу про проведення такої перевірки. Оскільки наказ винесений в супереч чинному законодавству та перевірку проведено протиправно, відповідно податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом також протиправно та підлягають скасуванню. Просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву. У запереченнях зазначив, що при перевірці позивача використано акт перевірки його контрагена, а саме ТзОВ «ТБ «САД», згідно з яким встановлено відсутність вирощеної ТОВ «ТБ «САД» сільгосппродукції на орендованих основних засоба, шляхом укладення договорів

суборенди з ТОВ «Фруктерія», ТОВ «Сади України-2012» та ПАТ «Луценко» в регіонах України, що призвело до порушення вимог перебування товариства на спеціальному режимі оподаткування та не відображення в загальній декларації з податку на прибуток і в загальній декларації з податку на додану вартість фактичних показників своєї господарської діяльності. Зазначив, що у податковій звітності підлягає відображенню лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений у первинних документах. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу на проведення перевірки, а також визнання дій відповідача щодо проведення перевірки протиправними, зазначив, що спірний наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання. За результатами реалізації прав, які випливають із вказаного наказу, податковим органом складено акт перевірки. Тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Додатково пояснив, що позивачем не було представлено до перевірки документів бухгалтерського обліку підприємства, тому просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з наказом від 06.07.2015 року, відповідно до вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (ПК України) Городоцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Новоушицький консервний завод» з питань своєчасності , достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ТБ «САД» (ЄДРПОУ 37122702) за період з 01.01.2013 р по 31.12.2014 р.

За результатами перевірки встановлено порушення Підприємством п.44.1 п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187,п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, а саме заниження податку на додану вартість на загальну суму 51503716 грн.; пункту 44.1, 44.6 статті 44, пункту 135.1, 135.2, 135.4.1, 135.4, підпункту 137.1 ст.137, пункту 138.1.1 п.138.1 п.138.2 п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України, а саме при взаємовідносинах з ТОВ «ТБ «САД» занижено дохід від операційної діяльності на суму 257518580 грн та занижено витрати, що враховуються при визначенні об»єкта оподаткування на загальну суму 211918080 грн.

На підставі встановлених порушень 21.08.2015 року контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0000782201, яким зменшено позивачу розмір від»ємного значення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5221049,00 грн. ; № 0000772201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов»язання, а саме застосовано штрафну санкцію за ненадання платником податків оригіналів (копій) документів для проведення позапланової виїзної перевірки.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що перевірку ПАТ «Новоушицький консервний завод» проведено відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС другого відділу кримінальних розслідувань слідчого ФР ГУ ДФС у Львівській області майора податкової міліції Городецького Ю.Т. про призначення позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Новоушицький консервний завод» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ТБ «САД» за період з 01.01.2013 р по 31.12.2014 р.

06 липня 2015 року начальником Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Львівській області було видано наказ №533 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки у ПАТ «Новоушицький консервний завод» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ «ТБ САД» за період з 01.01.2013 року - 31.12.2014 року починаючи з 07 липня 2015 року по 20 липня 2015 року.

Як встановлено з акту перевірки № 201/2201/00374284 від 27.07.2015 року, під час перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «ТБ САД» за період з 01.01.2013 р по 31.12.2014 р використано перелік автоматизованих інформаційних систем, інформація яких використана під час проведення перевірки : АІС «Облік платників і платежів», АІС «Податковий блок», АІС «Реєстрація ПП», АІС «ТАХ», АІС «Обробка ПЗ та платежів», АІС «Аудит»,ЄРНП, Система автоматизованого співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДФС України, офіційний веб-сайт ДФС України.

На підставі матеріалів перевірки ТОВ «ТБ «Сад» ДПІ у Франківському районі м.Львова встановлено, що ПАТ «Новоушицький консервний завод» за отриману с/г продукцію (яблука) кошти не перераховував, дебіторська заборгованість ТОВ «ТБ Сад» по реалізованій с/г продукції (яблука) становить 254301701,5 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника за серпень-грудень 2014 р відповідно до автоматизованих інформаційних систем ДПС України, реєстрів виданих податкових накладних, встановлено завищення задекларованих ПАТ «Новоушицький консервний завод» у рядку 1 Декларації з податку на додану вартість «Операції на митній території України», що оподатковуються за ставкою 20 відсотків,крім імпорту товарів» на загальну суму 51503716 гр.,в т.ч. за серпень 2014 року на 12204192 грн., за вересень 2014 р. на суму 20278763 грн., за жовтень 2014р. на суму 7554240 грн., за листопад 2014 р. на суму 4302511 грн., за грудень 2014 р. на суму 7164010 грн., за рахунок здійснення безтоварних операцій.

Однак з такими висновками податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону).

На підтвердження реальності господарських операцій в матеріалах справи містяться документи: податкові накладні, акти про виконання робіт, акти здачі-прийняття робіт тощо, рахунки-фактури, товаро транспортні накладні. Наведені документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання господарських операцій.

Внаслідок проведення даних операцій позивач як платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту).

Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на акті ДПІ у Франківському районі м.Львова від 21.04.2015 року щодо контрагента позивача «ТБ Сад». Згідно вказаного акту, встановлено відсутність вирощеної ТОВ «ТБ «Сад» сільгосппродукції на орендованих основних засобах, шляхом укладення договорів суборенди з ТОВ «Фруктерія», ТОВ «Сади України - 2012», ПАТ «Луценко», в регіонах України, що призвело до порушення вимог перебування товариства на спеціальному режимі оподаткування та не відображення в загальній декларації з податку на прибуток і в загальній декларації з податку на додану вартість фактичних показників своєї господарської діяльності.

У свою чергу суд зазначає, що використання контролюючим органом акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, як належного та допустимого доказу є необґрунтованим.

Висновки ДПІ про порушення податкового законодавства контрагентрм позивача не можуть підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом чи третіми особами вимог закону. Вказана позиція узгоджується з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10 та постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Тому висновки контролюючого органу про нереальність (безтоварність) цих господарських операцій ґрунтуються на припущеннях.

Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи.

Зазначене свідчить про необґрунтованість та упередженість висновків податкового органу щодо встановлених порушень.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи викладене вище та норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 року у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 року у справі № К/9991/66857/11.

Аналіз норм податкового законодавства дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року, справа № 21-47а10.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з частиною 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Також суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 0000782201, №0000772201 від 21 серпня 2015 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки від 06.07.2015 року, визнання дій відповідача щодо проведення перевірки протиправними суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як встановлено судом , податковим органом вручались представнику позивача запити про надання документів , що підтверджують показники відображенні ПАТ «Новоушицький консервний завод». З матеріалів справи встановлено, та представником позивача не заперечувалось, що наказ про проведення перевірки був вручений представнику позивачу під розписку 16 липня 2015 року.

Слід зазначити, що спірний наказ є формою реалізації суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, що надає право на проведення перевірки та на підставі якого така проводиться. Відсутність такого наказу та повідомлення про дату початку перевірки унеможливлює її здійснення. В даному випадку усі умови законодавства в межах спірних правовідносин з боку відповідача були дотримані.

Суд звертає увагу на те, оскільки перевірка розпочата та на момент розгляду справи закінчена, а здійснення перевірки є реалізацією відповідачем його компетенції, суд визнає, що наказ про проведення перевірки реалізований, тому вичерпав свою дію.

Такий висновок узгоджується із рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7 яким встановлено, що ненормативні правові акти є актами одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. До ненормативних актів належать конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, які застосовуються одноразово і після їх реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, вимоги про скасування акта індивідуальної дії можуть стосуватися виключно діючих актів, адже задоволення такого позову має наслідком позбавлення такого акта юридичної сили (здатності до застосування).

У постанові Вищого адміністративного суду України від 19.12.2013 року №К/800/30029/13, зазначено, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Зважаючи на вищевикладене правові наслідки оскаржуваного наказу за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав позивача.

Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати у вигляді судового збору в сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.) слід покласти на позивача та стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Новоушицький консервний завод» 78 323,39 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Городоцької об»єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0000772201, №0000782201 від 21 серпня 2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.) покласти на позивача.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Новоушицький консервний завод» 78 323,39 грн. (сімдесят вісім тисяч триста двадцять три гривні 39 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 19 лютого 2016 року.

Суддя Гулкевич І.З.