Ухвала суду № 55982475, 18.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5722/15

Категорія: 3.4 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Запорожана Д.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання визнати біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення №519-15 від 12.08.2015р. щодо відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язання прийняти рішення про визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Позов обґрунтовував тим, що він є громадянином Сирійської Арабської Республіки, однак не може та не бажає користуватися захистом своєї країни, так як в разі повернення в країну походження може стати жертвою свавільного насилля та може підлягати примусовому призову до армії або примусово рекрутованим з боку повстанців.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2015р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Державної міграційної служби України №519-15 від 12.08.2015р. про відмову в наданні статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. Також, суд зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Державна міграційна служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом не враховано, що під час активної фази громадянської війни в Сирії позивач легально перебував на території України, однак не звертався до органів міграційної служби у пошуках притулку. Суд першої інстанції, при аналізі ситуації, яка склалася в країні походження позивача, не врахував такі фактори як: можливість внутрішнього переміщення, отримання захисту в сусідніх країнах, ситуацію з близькими родичами позивача, причини звернення за захистом, наявність планів повернення на Батьківщину тощо.

Апелянт вважає, що ОСОБА_1 є економічним мігрантом, а не біженцем, так як залишив територію Сирії добровільно з метою навчання та пошуку заробітків.

ОСОБА_1 надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є громадянином Сирійської Арабської Республіки, уродженцем м. Алеппо, район Кубані; за національністю - курд, за віросповіданням - мусульманин-суніт, має незакінчену вищу освіту, неодружений. Вперше позивач в'їхав на територію України 21.10.2008р., на підставі національного паспорту НОМЕР_1 та одноразової візи типу НОМЕР_2, виданої Одеською національною морською академією.

Протягом навчання позивач виїжджав до Сирії в 2009, 2010, 2011 та 2012 роках. Останній виїзд в Україну відбувся 17.06.2012р. Позивач вибув з Сирії автомобілем з м. Кубані (Сирія) до м. Газіантеп (Туреччина), звідки вибув до України авіарейсом Газіантеп (Туреччина) - Стамбул (Туреччина) - Одеса (Україна). Державний кордон з Україною позивач перетнув 19.06.2012р. легально, на підставі національного паспорту НОМЕР_1 та студентської реєстрації.

20.09.2013р. позивач звернувся до Головного Управління ДМС України в Одеській області із заявою про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, посилаючись на те, що не може повернутися на батьківщину, оскільки в Сирії йде громадянська війна, і в разі повернення він може бути примусово мобілізований до лав армії. Також, позивач зазначив у заяві, що три місяці перед його зверненням у районі Хасака невідомими вбито двох його двоюрідних братів.

За результатами розгляду особової справи позивача, Головне Управління ДМС України в Одеській області дійшло висновку за доцільне відмовити громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 у визнанні біженцем та особою, яка потребує додаткового захисту на підставі ст.6 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», що оформлено Висновком від 23.04.2015р. Вказане рішення Управління обґрунтувало тим, що внутрішній конфлікт в країні походження позивача не розглядається в якості основної причини його звернення за захистом, так як позивач виїхав на територію України задовго до збройного конфлікту в Сирії, під час ескалації військових дій добровільно повертався на Батьківщину та знову повертався на територію України не зазнаючи жодних утисків та переслідувань.

Також, у Висновку зазначено, що звернення до міграційної служби не пов'язано із бажанням отримати міжнародний захист, а з бажанням легалізуватись на території України.

Рішенням ДМС України №519-15 від 12.08.2015р., з посиланням на п.1 та п.13 ч.1 ст.13 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» висновок Управління підтримано, громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправним та скасування вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що Державна міграційна служба України не врахувала інформації по країні походження позивача. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» біженцем є особа, яка не є громадянином країни прибуття, однак внаслідок ґрунтовних побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Також, в п.13 ст.1 вказаного Закону передбачено, що особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

Перевіряючи законність рішення ДМС України про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з'ясуванню, передусім, підлягає, чи має ОСОБА_1 суб'єктивні побоювання стати жертвою переслідувань, та чи є ці побоювання цілком обґрунтованими. Оцінка таким побоюванням обов'язково повинна була надаватися з урахуванням аналізу інформації про країну походження особи, яка шукає притулку, так як ситуація в країні походження при визнанні статусу біженця є доказом того, що суб'єктивні побоювання стати жертвою переслідування є цілком обґрунтованими, тобто підкріплюються об'єктивним положенням у країні.

Інформація про країну походження належить до загальновідомої інформації та, на підставі ч.2 ст.72 КАС України, не підлягає доказуванню.

Відповідно до роз'яснень п.10 постанови Пленуму ВАСУ від 16 березня 2012 року № 3 «Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», суди можуть використовувати інформацію про країни походження, розміщену на офіційних сайтах ДМСУ, Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, а також на інформаційних носіях, які розповсюджуються Регіональним представництвом Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців у Білорусі, Молдові, Україні, та інших носіях.

ООН, правозахисні організації та засоби масової інформацію продовжують повідомляти про непереривне насилля та масові вбивства в Сирії.

Згідно офіційної позиції УВКБ ООН (жовтень 2014 року) майже всі райони країни (Сирії) охоплені насильством, що розгортається між різними учасниками конфліктів, які частково накладаються один на одного; ця ситуація посилюється внаслідок того, що за всі протиборчі сторони воюють іноземні найманці. Бої між сирійськими урядовими силами і масою антиурядових збройних груп не затихають. Паралельно угрупування «Ісламська держава Іраку і аль-Шама» зміцнила контроль над значними територіями півночі і північного сходу Сирії і часто вступає у збройні сутички з антиурядовими збройними групами, курдськими силами, а також з урядовими силами. Нанесення авіаційних ударів по цілях в угрупування «Ісламська держава Іраку і аль-Шама» 23 вересня 2014 року привнесло в конфлікт додатковий ступінь складності. Оскільки міжнародні зусилля по знаходженню політичного вирішення ситуації в Сирії успіху досі не принесли, конфлікт і далі призводить до подальших жертв серед цивільного населення, переміщенню людей і руйнування інфраструктури країни.(ч.2 Рекомендацій з питань міжнародного захисту щодо осіб, які залишають САР УВКБ ООН від жовтня 2014 року)

Відповідно до ч.4 Рекомендацій УВКБ ООН від 27 жовтня 2014 року за наявними даними до квітня 2014 кількість осіб, які загинули в результаті конфлікту, перевищила 191 тисяч осіб. Найбільше число документально зафіксованих випадків смерті було зареєстровано в провінції Риф Дамаск, далі за кількістю жертв йдуть провінції Алеппо, Хомс, Ідліб, Дераа і Хама. Повідомляється, що погіршення стану сирійської системи охорони здоров'я призвело до тисяч смертей від хронічних захворювань, яким можна було запобігти в звичайних умовах, а також до передчасних смертей від звичайно несмертельних інфекційних захворювань, захворювань, що виникають у новонароджених, і недоїдання. Крім того, в результаті конфлікту сотні тисяч людей отримали поранення, які часто призводять до тривалої непрацездатності, а ще більше людей страждають від наслідків психологічних травм, викликаних тим, що вони стали свідками насильства, втрати членів сім'ї.

Згідно ч.31 Рекомендацій УВКБ ООН від жовтня 2014 року, у світлі розвитку подій і зміни обставин в Сирії, можливо, буде доцільно переглянути (якщо цього ще не було зроблено) рішення у справах сирійців, чиї клопотання про надання притулку в минулому були відхилені, щоб ті, хто в силу обставин, що змінилися має обґрунтовані причини звернутися про надання притулку як біженці «на місці» (sur place), могли розраховувати на ухвалення відповідного рішення, яке дозволить їм користуватися захистом і правами, що випливають з визнання їх біженцями.

Згідно інформації компетентних інформаційних джерел: «Великобританія: Home Office, «Інформація по країні і Керівництво - Сирія: Безпека й гуманітарна ситуація», грудень 2014», рівень насильства в основних містах і районах бойових дій в Сирії перебуває на такому рівні, що існують серйозні підстави вважати, що особа, тільки своєю присутністю там протягом будь-якого відрізку часу, стикається з реальним ризиком шкоди, що загрожує їх життю, або особистої недоторканності. Внутрішнє переміщення в межах Сирії, з метою уникнути ризику невибіркового насильства, занадто малоймовірно, щоб відповідати вимогам «можливості» і розумності через дуже обмежену можливість переміщатися і безпечно пересуватися з однієї частини Сирії в іншу, а також непередбачуваність ситуації насильства в області пропонованого переміщення в поєднанні з гуманітарною ситуацією для внутрішньо-переміщених осіб.

За даними міжнародної правозахисної компанії Amnesty International від 05.03.2015р., урядові війська Сирії продовжують використовувати так звані «бочкові бомби» проти цивільного населення. В доповіді, у першу чергу, йдеться про ситуацію у м.Алеппо, де тільки в квітні місяці було застосовано 85 «бочкових бомб", які розірвались в школах, лікарнях, мечетях та ринках. Також, за даними Amnesty International, в результаті таких бомбардувань в м. Алеппо у 2014 році загибли 3000 осіб, а по всій Сирії з 2012 року - більш 11 тисяч людей.

З карти конфлікту в Сирії станом на 31.05.2015р. м. Алеппо є перехрестям найбільш активної зони конфлікту між урядовою армією Сирії, опозиційними військами та курдським ополченням; крім того, в декількох десятках кілометрів на північному сході знаходиться велика територія, яка підконтрольна терористичній організації «Ісламська держава».

Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Суфі і Елмі проти Сполученого Королівства» (8319/07 та 11449/07) зазначив, що повернення особи у ситуацію громадянської війни може складати загрозу тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. Суд зазначив, що критеріями для оцінки інтенсивності/напруженості загального насилля в країні з військовим конфліктом є: чи сторони конфлікту використовують методи або тактики війни, які збільшують ризик втрат серед цивільного населення або які були безпосередньо спрямовані проти цивільного населення; чи використання таких методів та/або тактик застосовувались усіма сторонами конфлікту; чи конфлікт був локалізованим чи всеохоплюючим; кількість осіб, яких було вбито, поранено або які буди переміщені в результаті боротьби.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що рішення ДМС України №519-15 від 12.08.2015р., яким підтримано висновок ГУ ДМС України в Одеській області про відмову у визнанні ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, є необґрунтованим та прийнятим без всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки висновок ГУ ДМС України в Одеській області від 23.04.2015р. не містить належного аналізу ситуації, що склалася в Сирії, з урахуванням того, що відповідачем не спростована можливість загрози життю позивача, його безпеці чи свободі в країні походження в разі повернення, оскільки у вказаному висновку відповідач сам вказує, що на даний час у Сирії йдуть військові дії. Також, у висновку відсутні належні дослідження щодо підстав надання особі додаткового захисту, не досліджена в повній мірі інформація щодо загрози життю позивача у разі його повернення до Сирії на даний час через військовий конфлікт в країні.

Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, колегія суддів вважає, що рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту підлягає скасуванню.

Разом з тим, ч.2 ст.11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає вірними дії суду першої інстанції стосовно виходу за межі позовних вимог та зобов'язання Державної міграційної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, з урахуванням встановлених судом обставин, що стали підставою для скасування рішення Державної міграційної служби України №519-15 від 12.08.2015р.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 ч.5 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 19.02.2016р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Запорожан Д.В.

Шляхтицький О.І.