Постанова № 55982020, 17.02.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2016 року Справа № 912/2126/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Виноградник О.М.,

при секретарі судового засідання Мудрак О.М.

за участю представників сторін:

За участю прокурора : Колесніченко В.І., посвідчення №036402 від 27.11.15.

Представники сторін не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Трейдсервіс" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.12.2015 року у справі №912/2126/14

за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва, в інтересах Аграрного фонду, м. Київ

до приватного підприємства "Трейдсервіс", Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Голованівськ

про стягнення 641805,74 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 02.12.2015р. у справі № 912/2126/14 (головуючий суддя Шевчук О.Б., судді – Вавренюк Л.С., Змеул О.А.) позов задовольнити частково: стягнуто з приватного підприємства "Трейдсервіс" на користь Аграрного фонду - 100000,00 грн – 20% штрафу; 100000,00 грн пені та 25000,00 грн - 7 % штрафу. Провадження у справі в частині стягнення 213838, 48 грн припинено. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням, ПП «Трейдсервіс» звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати частково і прийняти нове рішення, яким зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Посилається те, що позивачем заявлені вимоги, що випливають одночасно як з підстав прострочення поставки товару, так і з підстав не поставки цього ж товару, отже господарським судом не з’ясовано, з яким саме моментом пов’язано нарахування штрафних санкцій, передбачених п.п. 7.2 та 7.5 контракту, що унеможливлює правильність її нарахування.

Скаржник вважає, що стягнення штрафних санкцій у загальній сумі 225000,00грн. не відповідає принципам розумності та справедливості судового розгляду, адже відповідний розмір штрафних санкцій складає 1/3 частину отриманого відповідачем платежу за поставлений товар.

Позивач у своєму відзиві зазначив, що рішення суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, представники позивача та відповідача не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що коло представників у судовому засіданні не обмежено та те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача та відповідача яких належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 17.02.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 18.02.2013 між ПП "Трейдсервіс" (продавець) та Аграрним фондом (покупець) укладено форвардний біржовий контракт на закупівлю Аграрним фондом зерна №216Ф (надалі – Контракт №216Ф), відповідно до якого позивач зобов'язався передати відповідачу в строк до 01.10.2013 у власність товар: пшеницю м'яку 2 класу, що відповідає ДСТУ 3768:2010 (далі - товар) у кількості 1000,000 тонн, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його. Базис поставки: ДПЗКУ, ПАТ (філія Новоукраїнський КХП).

Додатковим договором №2 від 01.10.2013 до форвардного біржового контракту на закупівлю Аграрним фондом зерна від 18 лютого 2013 №216Ф сторони внесли зміни до Контракту №216Ф, відповідно до яких термін поставки товару – до 01.11.2013.

За умовами пункту 2.2. Контракту №216Ф поставка вважається здійсненою в момент підписання акта передавання-приймання товару на базисі поставки відповідно до умов цього контракту.

У пункті 1.5. Контракту №216Ф сторонами передбачено, що ціна Контракту 1909000 грн, у тому числі ПДВ 318166,67 грн з подальшим коригуванням шляхом укладання додаткових угод.

Пунктом 1.6 Контракту встановлена формула визначення ціни за одиницю товару, за якою: "Ціна за одиницю Товару (тонну) (Цт) на базисі поставки:

Цф - Вк = Цт, де:

Цф - середньозважена ціна рівноваги, (фіксингу), що склалася протягом останніх трьох торгових сесій на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах на момент поставки;

Вк - вартість користування коштами (авансовим платежем), визначена Національним банком України.

Вартість користування коштами (авансовим платежем) (Вк) для окремих об'єктів державного цінового регулювання на відповідний маркетинговий період становить:

- за одиницю товару - 129,81 гривень;

- за Контрактом - 129810,00 гривень".

За умовами пункту 1.7. контракту №216Ф вартість товару (Вт), всього: Цт х От = Вт гривень, у тому числі ПДВ, де: От - обсяг товару.

Відповідно до умов 5.1. - 5.3. Контракту №216Ф покупець упродовж п’яти робочих днів з моменту укладення контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) у розмірі 50 відсотків вартості зерна, розрахованої на підставі мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення контракту на поточний рахунок продавця. Продавець у день надходження авансового платежу на свій поточний рахунок видає покупцю податкову накладну на відповідну суму. Остаточний розрахунок здійснюється впродовж п’яти робочих днів після поставки товару відповідно до цього контракту, надання документів, передбачених пунктом 3.3., та виконання пункту 4.1. контракту.

Пунктом 7.1. Контракту №216Ф сторони обумовили, що у разі невиконання (неналежного виконання) або затримки виконання будь-якої з вимог контракту сторони несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 7.2. Контракту №216Ф за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20 відсотків вартості недопоставленого товару, виходячи з вартості товару за ціною фіксингу, що діяла на останній день поставки.

Додатковим договором №1 від 24.09.2013 до форвардного біржового контракту на закупівлю Аграрним фондом зерна від 18 лютого 2013 р. №216Ф (часткова поставка) сторони передбачили, що середньо виважена ціна рівноваги (фіксингу), що склалася протягом останніх трьох торгових сесій на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах на момент поставки товару складає: на пшеницю м’яку 2 класу, що відповідає ДСТУ 3768:2010, в кількості 502,600 тонн, яка буде переоформлена 24 вересня 2013 року на базисі поставки Франко-склад Любашівський елеватор, ПрАТ, 66502, вул. Спортивна, буд. 4-А, смт. Любашівка, Одеська область – 1603,47 грн за тонну. При розрахунку за поставлений товар з ціни, яка визначається на підставі середньо виваженої ціни рівноваги (фіксингу), що склалася протягом останніх трьох торгових сесій на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах, вираховується вартість користування коштами, яка складає: для пшениці м’якої 2 класу – 129,81 грн за тонну.

На виконання умов укладеного між сторонами контракту позивач перерахував на поточний рахунок відповідача авансовий платіж в сумі 954500,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №770 від 25.03.2013.

В порушення прийнятих на себе зобов’язань відповідач позивачу передбачений контрактом товар в повному обсязі не передав: згідно акта передавання-приймання зерна згідно форвардного біржового контракту №216Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна від 18.02.2013, підписаного 24.09.2013 відповідач передав позивачу товар в кількості 502,600 тонн пшениці м’якої 2 класу на загальну суму 740661,52 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 213838,48грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Окрім стягнення суми основного боргу позивач звернувся з вимогами про стягнення пені в сумі 148228,85грн., 20% штрафу в сумі 159385,86грн., 64567,49грн. боргу за користування коштами та 55785,05грн. штрафу.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач повернув позивачу суму попередньої оплати в розмірі 213838,48грн. (платіжне доручення № 197 від 19.11.2015р.).

З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 213838,48 грн суми попередньої оплати господарським судом правомірно припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, а одностороння відмова від виконання своїх зобов’язань неприпустима.

За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно положень частини 2 статті 231 цього кодексу у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вірно встановлено господарським судом, сторони контрактом (п.п. 7.1, 7.2 контракту) передбачили вартість недопоставленого товару не за умовами пунктів 1.6, 1.7. договору, а виходячи з вартості товару за ціною фіксингу, що діяла на останній день поставки, яка на останній день поставки була 796929,30грн.

Позивачем було зроблено нарахування штрафу в розмірі 20% вартості недопоставленого товару в розмірі 159385,86грн.

Апеляційним судом вказаний розрахунок перевірено та визнано правомірним.

Згідно з пунктом 7.6. Контракту №216Ф у разі виконання покупцем пункту 5.1. та невиконання продавцем пункту 2.1. цього контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотків вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % указаної вартості.

Апеляційний суд вважає правомірним висновок господарського суду про те, що при обрахунку пені та 7% штрафу необхідно враховувати положення пунктів 1.6., 1.7. Контракту №216Ф.

Господарським судом було перераховано суми штрафу у розмірі 7% та пені, внаслідок чого сума штрафу у розмірі 7% вартості недопоставленого товару за прострочення понад тридцять днів дорівнює 51265,33грн (7%х 732361,81) та сума пені в розмірі 0,1 відсотків вартості недопоставленого товару за період з 02.11.2013 по 02.05.2014 дорівнює 134022,21 грн (732361,81 х 0,1 % х 183).

Вказаний розрахунок перевірено колегією суддів та визнано таким, що відповідає умовам договору та чинного законодавства.

Але, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду спору судом першої інстанції, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки.

В обґрунтування свого клопотання відповідач послався на наступні обставини: через погані погодні умови у червні - липні 2013 врожайність пшениці на посівних площах, що використовував ПП "Трейдсервіс" була значно нижче від очікуваних прогнозів. У зв'язку з чим відповідач відповідно до умов пунктів 1.5., 6.5. Контракту №216Ф повідомляв позивача про неможливість його виконання у повному обсягу і пропонував перенесення термінів виконання Контракту №216Ф, а також часткову зміну предмету цього контракту іншими зерновими культурами; в подальшому відповідачем пропонувалось узгодження суми залишку авансового платежу, для його повернення, тощо (листи: № 243 від 19.09.2013, № 261 від 30.10.2013, № 316 від 28.11.2013).

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. (із змін. і доп.) “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ” вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки господарським судом було враховано ступінь виконання зобов'язання, вжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язань по Контракту №216Ф, повернення останнім суми попередньої оплати позивачу, надмірно велике нарахування неустойки, а також те, що після укладання Контракту №216Ф, не зважаючи на порушення позивачем його умов, в частині строків перерахування авансового платежу, відповідач не відмовився від виконання умов контракту і продовжив його виконання, а тому аеляційний суд ввіжає правомірним висновок господарського суду про зменшення розміру неустойки, яку повинно бути стягнуто до: 100000,00 грн. - 20% штрафу, 25000,00 грн - 7% штрафу та 100000,00 грн - пені.

Також апеляційна інстанція погоджується з господарським судом в частині стягнення з відповідача боргу за користування коштами в сумі 64567,49грн., виходячи з наступного.

Заявляючи позов про стягнення з відповідача боргу за користування коштами в сумі 64567,49грн., прокурор послався на положення ст.ст. 536,625 ЦК України, але прокурор, заявляючи вищезазначені позовні вимоги, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не навів положення договору, яким сторони передбачили б визначення процентів за користування чужими грошовими коштами, що відповідали б приписам статей 536 та 693 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача боргу за користування коштами в сумі 64567,49грн., а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволені позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що стягнення штрафних санкцій у загальній сумі 225000,00грн. не відповідає принципам розумності та справедливості судового розгляду, адже відповідний розмір штрафних санкцій складає 1/3 частину отриманого відповідачем платежу за поставлений товар, не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з наступного.

Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Господарським судом при вирішені питання про зменшення штрафу та пені було враховано причини неналежного виконання зобов'язання, невідповідність розміру стягуваної неустойки, поведінку винної сторони, а також майнові інтереси обох сторін, як відповідача так і позивача, що свідчить про дотримання господарським судом принципів розумності та справедливості судового розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Керуючись ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Трейдсервіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.12.2015 року у справі №912/2126/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя О.М. Виноградник

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 22.02.2016року.