Постанова № 55982009, 15.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2016 р. Справа№ 910/23185/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Агрикової О.В.

Шевченка Е.О.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Железньова О.О. - довіреність № 593 від 24.12.2015;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: Антоненко С.А. - довіреність № 911/2015/10/29-2 від 29.10.2015

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2015

у справі № 910/23185/15 (головуючий суддя Нечай О.В.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-7"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

про стягнення заборгованості за постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі в розмірі 72 605,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2015 р. у справі №910/23185/15 позов задоволено частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик-7" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованість в розмірі 34 903 грн. 35 коп., 3% річних в розмірі 642 грн. 55 коп., інфляційні втрати в розмірі 3335 грн. 30 коп., пеню в розмірі 1521 грн. 54 коп. та штраф в розмірі 1745 грн. 15 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у позові та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що суд безпідставно відмовив у стягненні заборгованості з вартості питної води, яка використовується для приготування гарячої води.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2015р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, розгляд справи призначено на 15.02.2016.

12.02.2016 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що позивачем безпідставно нарахована плата за постачання питної води для підігріву, оскільки відповідач не має теплопункту (бойлеру), а теплова енергія у вигляді гарячої води поставляється йому ТОВ "ЄВРО-Реконструкція".

Представник відповідача у судове засідання 15.02.2016 не з'явися не повідомивши про причини неявки.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників відповідача.

15.02.2016 в судовому засіданні представник позивача (апелянта) підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у позові та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов повністю. Представник третьої особи послався на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи, колегія суддів встановила наступне.

08.12.2004 року між позивачем - Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (як в подальшому змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", як постачальником, та відповідачем - Житлово-будівельним кооперативом "Харчовик-7", як абонентом, було укладено Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05305/4-02 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору вказаний Договір укладено у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим Договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 за № 165/374 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

Згідно з п. 2.1 Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється:

- за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженням з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу;

- зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням ) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо Абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг;

- якщо лічильник не працює не з вини абонента, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати абонента, яка визначається за показниками працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10-ти днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунки за відповідний період не проводяться;

- кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Згідно з пунктом 2.2 Договору:

- постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами, у разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів;

- у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється Абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу;

- в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води;

- у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Відповідно до п. 3.3.5 Договору абонент зобов'язується сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору.

За доводами позивача, які викладені у позовній заяві, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконував, внаслідок чого за період з 01.03.2013 по 30.06.2014 у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яка, за розрахунком позивача, становить 60 056,93 грн.

На підтвердження доводів щодо наявності у відповідача заборгованості за поставлену воду та прийняті стоки позивачем було надано копії актів про зняття показників водолічильників, розшифровок рахунків абонента, платіжних вимог-доручень та дебетово-інформаційних повідомлень.

У зв'язку із несплатою відповідачем вказаної заборгованості позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення 60056,93 грн. основного боргу, а також пені в розмірі 2 531,86 грн., 3% річних в розмірі 1089,33 грн., інфляційних втрат в розмірі 5 925,61 грн. та штрафу в розмірі 3002,85 грн.

До складу суми основного боргу позивачем включено заборгованість як за питне водопостачання і водовідведення, так і за поставку води, що йде на підігрів.

Розглянувши позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену воду, що йде на підігрів, у зв'язку із чим стягнув 34 903,35 грн. основного боргу та здійснив відповідний перерахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", у відповідності якого між сторонами було укладено Договір, визначено, що дія цього Закону поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.

Відповідно до ст. 19 вказаного Закону послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. №190 (далі - Правила) визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1 Правил).

Згідно з п. 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на балансі відповідача відсутні теплові пункти.

Крім цього, укладений між сторонами Договір не регулює відносини постачання питної води для виготовлення гарячої води, а тому місцевий господарський суд прийшов правомірного висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за Договором за поставлену позивачем воду, яка йде на підігрів та обліковується за кодом 2-40191, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Отже, Господарський суд міста Києва вірно встановив, що відповідач зобов'язаний оплачувати поставлену позивачем питну води та послуги з її відведення, а також за водовідведення обсягів води, яка обліковується позивачем за кодом 2-40191 (водовідведення гарячої води). При цьому, незалежно від того, для яких потреб використовувалась вода, облікована позивачем за кодом 2-40191 (постачання питної води, що йде на підігрів, та стоки гарячої води), за умовами Договору та наведених вище положень чинного законодавства відповідач повинен оплачувати тільки її стоки.

Таким чином, суд прийшов ґрунтовного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену воду, яка йде на підігрів, є необґрунтованою, оскільки суперечить вимогам статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яка не передбачає такого виду комунальних послуг, як вода для підігріву. Також позивачем не доведено факту того, що він є виробником комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок розміру заборгованості відповідача за Договором, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, вірно визначив, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.03.2013 по 30.06.2014 складає 34 903,35 грн., а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.6 Договору встановлено, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє абонента від обов'язку оплатити рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.2 Договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, згідно висновків Верховного Суду України викладених, зокрема, в постанові від 27.04.2012 року у справі №06/5026/1052/2011, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

На підставі зазначених положень Договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня у розмірі 2531,86 грн. та штраф в розмірі 3002,85 грн., однак місцевий господарський суд правомірно здійснив їх перерахунок, з врахуванням встановленого судом розміру суми основного боргу, та прийшов до вірного висновку про стягнення пені в розмірі 1521,54 грн. та штрафу в розмірі 1745,15 грн.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 1089,33 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5925,61 грн., однак місцевий господарський суд правомірно здійснив їх перерахунок, з врахуванням встановленого судом розміру суми основного боргу, та прийшов до вірного висновку про стягнення 3% річних в розмірі 642,55 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 335,30 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позову.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2015 у справі № 910/23185/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2015 у справі № 910/23185/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/23185/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.В. Агрикова

Е.О. Шевченко