Постанова № 55981917, 17.02.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2016 року Справа № 904/8626/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чоха Л.В., Чимбар Л.В.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, представник, дов. № б/н від 02.07.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник, дов. № б/н від 11.01.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 року у справі № 904/8626/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (м. Київ)

до Комунального підприємства Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" (смт. Широке, Широківського району, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 193-ДН на умовах товарного кредиту від 07.05.2014 у загальному розмірі 901 815 грн. 31 коп.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 17.02.2016р. апеляційну скаргу Комунального підприємства Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" прийнято до свого провадження колегією суддів, визначеною автоматичним розподілом від 23.12.2015р.

17.02.2015р. судове засідання відбулося в режимі відео конференції.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11. 2015 року (суддя Фещенко Ю.В.) позовні вимоги задоволено частково.

Припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення з Комунального підприємства Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" відсотків за користування товарним кредитом в сумі 857 грн. 64 коп.

Стягнуто з Комунального підприємства Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" - 401 244 грн. 32 коп. - інфляційних втрат, 177 215 грн. 12 коп. - 28% річних, 161 249 грн. 11 коп. - пені, 13 514 грн. 37 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом в сумі 857грн. 64 коп. припинено у звязку з відсутністю предмету спору, так як підчас розгляду справи дана сум а була погашена відповідачем.

Рішення суду в частині стягнення інфляційних втрат та 28% річних мотивоване законністю та доведеністю вимог позивача, оскільки їх стягнення передбачено діючим законодавством та умовами договору.

Зменшуючи розмір пені суд прийняв до уваги причини неналежного виконання зобовязань відповідачем, врахував те, що підприємство є сільськогосподарським, діяльність якого має сезонний характер. Крім того, відповідач вживав можливі заходи щодо врегулювання спору, намагаючись узгодити прийнятний обома сторонам графік погашення заборгованості, у зв'язку з чим звертався до господарського суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду; - прострочення за договором зі сторони відповідача носить незначний характер; - вказане незначне прострочення не призвело до значних збитків кредитора; - заборгованість перед позивачем погашена у повному обсязі; - при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати частково та прийняти нове, яким змінити розмір інфляційних втрат та 28% річних в бік їх зменшення.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 розстрочене виконання рішення суду від 10.02.2015 на п'ять місяців рівними частинами: до 30 квітня 2015 року - 220 606,20 грн., до 31 травня 2015 року - 220 606,20 грн., до 31 червня 2015 року - 220 606,20 грн., до 31 липня 2015 року - 220 606,20 грн., до 31 серпня 2015 року - 220 606,20 грн. Тобто нарахування позивачем штрафних санкцій в період з 23.03.2015 по 31.08.2015 є неправомірним. Нарахування пені, інфляційних втрат та відсотків річних слід здійснювати за період з 10.12.2014 по 23.03.2015 та з 01.09.2015 по 17.09.2015.

Відповідач крім того, посилається на те, що:

- 22.09.2015 постановою ВДВС Широківського районного управління юстиції виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 904/10050/14 закінчено;

- відповідач є сільськогосподарським підприємством, основним видом діяльності якого є вирощування сільськогосподарських культур та виробництво сільськогосподарської продукції;

- стягнення штрафних санкцій за договором у повному обсязі, призведе до зупинення господарської діяльності, а можливо і до припинення діяльності підприємства, власником якого є територіальна громада.

Судом зменшено суму пені на 50%, а щодо суми інфляційних та 28% річних не надано обґрунтування відносно не застосування до них ст..233 ГК України та залишення їх без змін, що також на думку відповідача є безпідставним.

Відповідач у судовому засіданні підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі. Просить зменшити суму річних та інфляційних.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач та його представник в судовому засіданні вказали, що судом першої інстанції вжито належні заходи та досліджено усі матеріали та обставини справи, винесено законне рішення. Просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

07.05.2014р. між ТОВ «СПЕКТР-АГРО» (постачальник) та Комунальним підприємством Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" (покупець) укладено договір поставки № 193-ДН на умовах товарного кредиту.

У звязку з невиконанням покупцем обовязків щодо своєчасної і повної оплати за отриманий товар, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2015р. по справі № 904/10050/14 стягнуто з Комунального підприємства Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" 841 500 грн. основної заборгованості, 30 685 грн. 93 коп. пені за період з 21.10.2014р. по 09.12.2014р., 32 276 грн. 71 коп. 28% річних за період з 21.10.2014р. по 09.12.2014р., 168 300 грн. 00 коп. штрафу, 5 699 грн. 14 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 21 569 грн. 24 коп. судового збору.

Рішення суду набрало законної сили 27.02.2015р. і на його виконання було видано наказ про примусове виконання.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015 розстрочено виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2015 по справі № 904/10050/14 на п'ять місяців, починаючи з квітня 2015 рівними частками:

- до 30 квітня 2015 року - 220 606 грн. 20 коп.;

- до 31 травня 2015 року - 220 606 грн. 20 коп.;

- до 31 червня 2015 року - 220 606 грн. 20 коп.;

- до 31 липня 2015 року - 220 606 грн. 20 коп.;

- до 31 серпня 2015 року - 220 606 грн. 20 коп.

Відповідач виконав рішення суду та погасив заборгованість за договором поставки № 193-ДН на умовах товарного кредиту від 07.05.2014 перед позивачем наступним чином:

- 24.06.2015 в сумі 253 грн. 27 коп. (а.с.29);

- 12.08.2015 в сумі 159 090 грн. 91 коп. (а.с.30);

- 10.09.2015 в сумі 867 090 грн. 91 коп. (а.с.31);

-17.09.2015 в сумі 73 595 грн. 93 коп.

Відповідно до ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Пунктом 2.10. договору сторони узгодили, що у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов'язань по договору, постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку:

- в першу чергу - в рахунок оплати нарахованих відсотків за користуванням товарним кредитом;

- в другу чергу - в рахунок оплати гривневої різниці ціни договору передбаченої пунктом 2.4. договору;

- в третю чергу - в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та індекс інфляції в порядку, передбаченому пунктом 7.2. (в) договору;

- в четверту чергу - в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої пунктом 7.2. (а) договору;

- в п'яту чергу - в рахунок сплати штрафу, передбаченого пунктом 7.2. (б) договору;

- в шосту чергу - в рахунок оплати вартості (ціни) товару.

Позивачем здійснювалось зарахування коштів, сплачених відповідачем, в погашення заборгованості з урахуванням положень Закону та договору. Основна сума боргу була погашена відповідачем 17.09.2015р. Терміни, порядок погашення та суми не оспорюються відповідачем.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 28% річних в сумі 177 215,12 грн. за період з 10.12.2014р. по 16.09.2015р., пені в сумі 322 498,23 грн. за такий же період, 401 244,32 грн. інфляційних за період з жовтня 2014р. по червень 2015р. включно та 857,64 грн. процентів за користування кредитом.

Згідно ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підпунктом в) пункту 7.2. договору сторони встановили інший розмір річних - 28 %.

Оскільки рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2015р. по справі № 904/10050/14 з відповідача на користь позивача було стягнуто 28% річних за період з 21.10.2014р. по 09.12.2014р., інфляційні втрати взагалі не були заявлені до стягнення, а зобов'язання щодо повної оплати поставленого позивачем товару виконано відповідачем у повному обсязі 17.09.2015р. то позивач правильно нарахував 28% річних за період з 10.12.2014р. по16.09.2015р., а інфляційні втрати з листопада 2014р. по червень 2015р.

Розмір 28% річних за період з 10.12.2014р. по 16.09.2015р. складає 177 215,12 грн. Інфляційні позивачем нараховані не з 21.10.2014р. по 01.07.2015р., як зазначено в позовній заяві, а за повні місяці з листопада 2014 року по червень 2015 року включно. Індекс інфляції за цей період складає 1,477. Розрахунок здійснено правильно, сума інфляційних складає 401 244,32 грн. Позовні вимоги в цій частині обґрунтовано задоволені судом.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Підпунктом А) пункта 7.2. договору сторони встановили, що у разі порушення покупцем грошових зобовязань по оплаті в установлені договором терміни вартості товару покупець сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день такого прострочення.

Позивач нарахував відповідачу пеню за період з 10.12.2014р. по 16.09.2015р. за 280 днів, оскільки по 09.12.2014р. пеня стягнута рішенням суду по справі № 904/10050/14.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В п. 7.3 Договору сторони погодили, що ч.6 ст.232 ГК України не буде застосовуватися при нарахуванні штрафних санкцій. Тому нарахування позивачем штрафних санкцій по 16.09.2015р. відповідає умовам договору та закону.

Розрахунок пені в сумі 322 398,23 грн. позивачем здійснено правильно.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вирішуючи питання щодо зменшенню пені, на підставі вищенаведених норм права, господарський суд прийняв до уваги те, що:

- відповідач є сільськогосподарським підприємством, діяльність якого має сезонний характер, крім того;

- відповідач, підтверджуючи свою добросовісність, не ухиляється від відповідальності за порушення умов договору, наявність боргу визнавав та підтверджував під час розгляду даної справи;

- відповідач вживав можливі заходи щодо врегулювання спору, намагаючись узгодити прийнятний обома сторонам графік погашення заборгованості, у зв'язку з чим звертався до господарського суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду, яка була судом задоволена та в більшій частині ним було дотримано графік платежів, встановлений ухвалою суду від 23.03.2015 у справі № 904/10050/14, порушення графіку склало лише 17 днів;

- прострочення за договором зі сторони відповідача носить незначний характер;

- вказане незначне прострочення не призвело до значних збитків кредитора;

- матеріалами справи підтверджується, та не заперечується сторонами, що на теперішній час відповідачем заборгованість перед позивачем погашена у повному обсязі.

- пеня є лише санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Колегія суддів погоджується з тим, що господарський суд, врахувавши дані обставини, зменшив розмір пені на 50%, стягнувши з відповідача на користь позивача 161 249,11 грн. пені.

Позивач також просив стягнути 857 грн. 64 коп. відсотків за користування товарним кредитом. На підтвердження вказаних вимог позивачем було долучено акт надання послуг № 204 від 20.01.2015р. на суму 857 грн. 64 коп.

Згідно платіжного доручення № 68 від 19.10.2015р. відповідач сплатив позивачу 857 грн. 64 коп.

Згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відсотки за користування товарним кредитом в сумі 857,64 грн. були сплачені позивачем після порушення провадження по справі, то господарський суд правильно припинив провадження в цій частині позовних вимог за відсутністю предмета спору.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню у звязку з вищенаведеним та наступним.

Згідно абзаців 3, 4 пункту 7.1., пункту 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини 2 статті 550 Цивільного кодексу України проценти не нараховуються.

Наведене стосується й випадків здійснених господарським судом відстрочки і розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на кошти боржника (стаття 121 Господарського процесуального кодексу України), оскільки під час таких відстрочки чи розстрочки або зміни інфляційні процеси тривають, грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним і негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки розстрочка або відстрочка виконання рішення суду не впливає на нарахування кредитором санкцій аж до повного виконання рішення боржником, то господарським судом правильно не взято до уваги ухвалу суду про розстрочку виконання рішення.

Що стосується прохання відповідача про зменшення розміру 28% річних та інфляційних, то колегія суддів звертає увагу на те, що згідно п.3 ст.83 ГПК України, ч.3 ст.551 ЦК України господарський суд має право зменшити лише розмір неустойки (штрафу, пені).

Стаття 233 ГК України надає право суду зменшити штрафні санкції, якими, відповідно до ст..230 ГК України є неустойка, штраф, пеня.

Річні та інфляційні не відносяться до штрафних санкцій, а тому і не можуть бути зменшені судом.

З урахуванням наведеного рішення господарського суду слід залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Широківської районної ради Дніпропетровської області "Сільськогосподарське підприємство "Широківське" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 року у справі № 904/8626/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19.02.2016р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.О.Чимбар

___ ОСОБА_3