Рішення № 55981691, 15.02.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.02.2016 Справа № 920/1853/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Облсумиліфт», м. Суми

до відповідача Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради,

м. Суми

про стягнення 229 599 грн. 63 коп.

Суддя Заєць С. В.

За участю представників сторін:

від позивача: представник Тіунова І. С. (довіреність № 36-14 від 15.12.2015)

від відповідача: не з'явився

при секретарі судового засідання Сугоняко Н. В.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 202 391 грн. 49 коп.за договором № 70 від 03.06.2015, а також судовий збір у розмірі 30357 грн. 86 коп.

03.02.2016 представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 202 391 грн. 49 коп. основного боргу за технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетческих систем, 25 525 грн. 13 коп. пені за несвоєчасну оплата робіт за договором № 70 від 03.06.2015, 1683 грн. 01 коп. 3% річних, а також судовий збір.

Враховуючи передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити або збільшити розмір позовних вимог суд прийняв подану заяву до розгляду.

Таким чином суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 202 391 грн. 49 коп. основного боргу за технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетческих систем, 25 525 грн. 13 коп. пені за несвоєчасну оплата робіт за договором № 70 від 03.06.2015, 1683 грн. 01 коп. 3% річних, а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відзив на позовну заяву не подав.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи відповідно до положень ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

03.06.2015 між позивачем (підрядником) та відповідачем (замовником) було укладено договір підряду № 70.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору замовник доручає і оплачує, а підрядник приймає на себе органазацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації на об'єктах замовника, визначених додатком № 1 та додатком № 2 до Договору, які є його невід'ємними частинами, крім робіт капітального характеру, передбачених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150 «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд».

Згідно з п. 8.1. договору термін його дії визначений 03.06.2015 по 31.07.2015 включно.

Додатковою угоди № 1 від 03.06.2015 термін діє договору продовжено до 30.06.2016.

У відповідності до п. 2.1 договору розмір щомісячної оплати за обслуговування кожного ліфта визначений додатком № 1, а за обслуговування систем диспетчеризації додатком № 2 до цього договору.

Згідно з п. 5.1 договору, сторони погодили, що до 29 числа поточного місяця підрядник зобов'язаний надавати попередній реєстр по нарахуванням за поточний місяць до планово-економічного відділу замовника, який перевіряє врахування підрядником днів простою ліфтів, фактичного виконання технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, та здійснює коригування відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Підрядник повинен надати замовнику акти виконаних робіт побудинково з зазначенням їх вартості, відкоригованої на дні простою ліфтів з врахуванням фактичного здійснення технічного обслуговування ліфтів, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним.

При цьому акти виконаних робіт на об'єктах (будинках), де створені будинкові комітети, ЖБК та ОСББ, подаються позивачем (підрядником) виключно за наявності їх погодження з головами (уповноваженими представниками) будинкових комітетів, ЖБК та ОСББ.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що відповідач до десятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Підряднику акт виконаних робіт, поданий з дотриманням вимог, встановлених п. 5.1. цього Договору, оформлений належним чином (підписаний уповноваженою особою та засвідчений печаткою) або обгрунтовану відмову від приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 5.3. договору, відповідач здійснює повний розрахунок за виконані позивачем роботи згідно підписаного сторонами акту виконаних робіт до 30 (тридцятого) числа місяця, наступного за звітним.

Матеріалами справи, а саме актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з червня по серпень 2015 року, підтверджується факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації на загальну суму 202 391 грн. 49 коп.

Зазначені акти підписані повноважними представниками та скріплені печатками обох сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не оплатив повністю та своєчасно виконані роботи за період з червня по серпень 2015 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в загальній сумі 202 391 грн. 49 коп.

Факт наявності заборгованості підтверджується сторонами шляхом підписання взаємного документа - акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.06.2015- 16.10.2015, відповідно до якого зазначена заборгованість у розмірі 202 391 грн. 49 коп.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відповідач не подав доказів того, що ним було заявлено про недоліки у виконаних позивачем роботах, обґрунтованих доказів неякісного чи не в повному обсязі виконання підрядних робіт.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за червень - серпень 2015 року підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без будь-яких зауважень.

Відсутність висловлених відповідачем зауважень до виконаних робіт свідчить, в свою чергу, про прийняття робіт та, відповідно, виникнення у відповідача обов'язку щодо їх оплати.

Судом встановлено, що факт виконання позивачем відповідно до договору підряду № 70 від 03.06.2015 року робіт загальною вартістю 202391 грн. 49 коп. за червень - серпень 2015 року, обсяг і якість вказаних робіт підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт, які є належними та допустимими доказами. Відповідач не розрахувався за виконані роботи і доказів того, що ним було заявлено про недоліки у виконаних позивачем роботах не подав.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не подав належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову, останні спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати виконаних робіт, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 202 391 грн. 49 коп. заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення пені позивач зазначає, що відповідно до п. 6.1. договору сторони передбачили, що у разі порушення строку оплати за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 25525 грн. 13 коп.

Відповідач контррозрахунку пені суду не подав.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах визначеного ст. 232 Господарського кодексу України строку, відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 25525 грн. 13 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних, які відповідно до розрахунку становлять 1683 грн. 01 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені відсотки є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1683 грн. 01 коп. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 3444 грн. 86 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради (40030, м. Суми, вул. Горького, буд. 21, код ЄДРПОУ 37654796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Облсумиліфт» (40021, м. Суми, пров. Громадянський, 7, код ЄДРПОУ 34743296) 202391 грн. 49 коп. заборгованості за виконані роботи, 25525 грн. 13 коп. пені, 1683 грн. 01 коп. -3% річних, 3444 грн. 86 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.02.2016

Суддя С.В. Заєць