Рішення № 55981313, 22.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2016Справа №910/30908/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГОССТРАХ»

до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

про стягнення 49 000,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Петренко С.В. за довіреністю № Э.37.7.0.0/Д-971 від 20.01.2015

від відповідача: Риков О.О. за довіреністю № 92 від 10.11.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.12.2015 Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГОССТРАХ» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (відповідач) про стягнення 49 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГОССТРАХ» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № DNHSIIS128801 від 05.09.2014 внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АІ/3445813), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 порушено провадження у справі № 910/30908/15 та призначено розгляд справи на 25.01.2016 об 11:30 год.

21.12.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 09.12.2015 з повідомленням про відсутність аналогічного спору та з проханням, у разі нез'явлення представника в судові засідання, розглядати справу без участі представника та винести рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

21.12.2015 через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/35336 від 17.12.2015 з інформацією про страхове покриття за полісом № АІ/3445813.

В судове засідання, призначене на 25.01.2016, представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 25.01.2016, подав заяву про залучення до участі у справі ОСОБА_3 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Заява залучена судом до матеріалів справи та передана до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 25.01.2016, подав клопотання, відповідно до якого просив суд витребувати у позивача фотографії автомобіля "Citroen Berlingo", реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент страхування; цифрові фотографії автомобіля "Citroen Berlingo", реєстраційний номер НОМЕР_1, зроблені після спірної ДТП (12.06.2015); акти виконаних робіт; звіт про оцінку розміру збитку за наслідками ДТП від 12.06.2015, зроблений суб'єктом оціночної діяльності. Клопотання залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду.

В судовому засіданні 25.01.2016 судом розглянуте клопотання відповідача, подане 25.01.2016 в судовому засіданні, про витребування у позивача фотографій автомобіля "Citroen Berlingo", реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент страхування; цифрових фотографій автомобіля "Citroen Berlingo", реєстраційний номер НОМЕР_1, зроблені після спірної ДТП (12.06.2015); актів виконаних робіт; звіту про оцінку розміру збитку за наслідками ДТП від 12.06.2015, зроблений суб'єктом оціночної діяльності.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.01.2016 вищезазначене клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, керуючись положеннями ст. 38 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення зазначеного клопотання та витребування у позивача фотографій автомобіля "Citroen Berlingo", реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент страхування; цифрових фотографій автомобіля "Citroen Berlingo", реєстраційний номер НОМЕР_1, зроблені після спірної ДТП (12.06.2015); актів виконаних робіт; звіту про оцінку розміру збитку за наслідками ДТП від 12.06.2015, зроблений суб'єктом оціночної діяльності.

В судовому засіданні, призначеному на 25.01.2016, розглядалася заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, подане відповідачем в судовому засіданні 25.01.2016.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 25.01.2016, підтримав вищезазначену заяву та надав суду усні пояснення стосовно необхідності задоволення останньої. На його думку, рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_3.

Представник позивача в судовому засіданні 25.01.2016 заперечував проти задоволення зазначеної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ГПК України, питання про залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом.

Враховуючи положення ст. 27 ГПК України та обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні, призначеному на 25.01.2016, подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору.

Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи спільне клопотання сторін про продовження строку вирішення спору, заяву відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, необхідність витребування додаткових доказів та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 25.01.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляд справи на 15.02.2016 о 10:30 год. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3.

03.02.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 21.01.2016 з документами для долучення до матеріалів справи.

08.02.2016 через відділ діловодства суду надійшло повідомлення про смерть третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3.

В судове засідання, призначене на 15.02.2016, представники позивача та відповідача з'явилися.

Дослідивши в судовому засіданні свідоцтво про смерть третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, подане 08.02.2016 через відділ діловодства суду, судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Враховуючи вищезазначене та відсутність відомостей про правонаступників, суд дійшов висновку про вилучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, зі складу учасників судового процесу у справі № 910/30908/15.

Представник позивача в судовому засіданні 15.02.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.02.2016 проти заявлених позовних вимог заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, недоведеності обставин, викладених у позовній заяві.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 15.02.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 відкладено розгляд справи на 22.02.2016 о 10:10 год.

В судове засідання, призначене на 22.02.2016, представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні 22.02.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням заяви, поданої 03.02.2016 через відділ діловодства суду, на виконання вимог ухвали суду від 25.01.2016.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.02.2016 проти заявлених позовних вимог заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову з наступних підстав.

По-перше, відповідач зазначив, що позивач протягом тривалого часу не звертався до відповідача із заявою про страхове відшкодування.

По-друге, відповідач, стверджує, що відшкодовуючи збитки на підставі виставлених господарюючими суб'єктами рахунків, позивачем не долучається акт виконаних робіт, що, на думку відповідача, ставить під сумнів факт ремонту автомобіля «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1.

По-третє, відповідач у своїх запереченнях, звертав увагу суду на те, що він вимушений поставити під сумнів інформацію з приводу страхування автомобіля «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1, як неушкодженого, як і факт відновлювального ремонту зазначеного автомобіля саме внаслідок його пошкодження в спірній ДТП, а не в наслідок інших ДТП, які за даними відповідача мали місце 07.11.2008 та 10.10.2011.

В судовому засіданні, призначеному на 22.02.2016, представник відповідача заявив усне клопотання про призначення судової авто товарознавчої експертизи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що зазначене усне клопотання відповідача не підлягає задоволенню з огляду на його необґрунтованість.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.02.2016 відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.09.2014 між Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГОССТРАХ» та юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоприват-Агроцентр» (страхувальник) було укладено договір № DNHSIIS128801 добровільного страхування наземного транспорту (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору страхування визначений з 20.09.2014 по 19.09.2015.

12.06.2015 в селищі міського типу ОСОБА_4 області на вулиці Шевченка сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3. Наведене підтверджується довідкою № 65940417 про дорожньо-транспортну пригоду Відділення ДАІ Солонянського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_3 п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2015 у справі № 192/975/15-п, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застотосовано адміністративне стягенння у вигляді штрафу в сумі 400,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті ДТП, відповідно до рахунку-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Авто» № 8946 від 22.06.2015 та рахунку-фактури Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 № СФ-0000011 від 22.06.2015, становить 69 620,00 грн. (надалі - рахунки-фактури № 8946, № СФ-0000011 від 22.06.2015).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № И-808 від 09.07.2015 по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 69 620,00 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжними дорученнями № 2985 та № 2935 від 10.07.2015.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 12.06.2015) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом № АІ/3445813. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 не представлено договору (полісу № АІ/3445813) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи містять інформацію МТСБУ про страхове покриття за зазначеним полісом, надану на запит суду, та надану позивачем разом із позовною заявою.

Відповідно до полісу № АІ/3445813, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено ОСОБА_3, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., строк дії даного полісу з 24.07.2014 до 23.07.2015.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_3 керував автомобілем «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах.

Судом враховані заперечення відповідача, надані представником останнього в судових засіданнях 15.02.2016 та 22.02.2016, відповідно до яких відповідач вказує на недоведеність позивачем обставин, викладених у позовній заяві.

Суд відхиляє твердження відповідача з огляду на таке.

Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 № 01-06/15/2014 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)» вбачається, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

З приписів зазначених норм не вбачається, що позивач мав обов'язково звертатись до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування; натомість ними передбачено перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду.

Аналогічні висновки містяться в постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.11.2014, постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2012 № 5028/17/22/2012 та в Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014 р. № 01-06/15/2014 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування».

Крім того суд звертає у вагу останнього на таке.

Пунктом 15.12. договору добровільного страхування наземного транспорту № DNHSIIS128801 від 05.09.2014 передбачена можливість спрямування страхового відшкодування на оплату вартості ремонту на підставі рахунків СТО.

По матеріалам справи судом встановлено, що п. 4.1. страхового акту № И-808 від 09.07.2015 визначено порядок перерахування коштів для проведення відновлювального ремонту автомобіля «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1. В п. 4.1. страхового акту зазначено, що кошти будуть видані Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агроцентр» на рахунки СТО: 55 420,00 грн. - на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 згідно рахунку-фактури № СФ-0000011 від 22.06.2015; 14 200,00 грн. - на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Авто» згідно рахунку-фактури № 8946 від 22.06.2015.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивач діяв у відповідності з умовами договору добровільного страхування.

Судом враховано правові висновки, викладені в постановах Вищого господарського суду України, зокрема, в постановах від 04.06.2013 у справі № 5011-23/6949-2012, від 14.05.2013 у справі № 5011-7/16471-2012, якими встановлено, що відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна, страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

З огляду на зазначене, доводи відповідача стосовно недоведеності позивачем розміру страхового відшкодування та безпідставності останнього є такими, що суперечать матеріалам справи та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а саме акт перевірки об'єкта страхування від 05.09.2014, наданий позивачем 03.02.2016 разом із заявою, судом встановлено, що за договором добровільного страхування наземного транспорту № DNHSIIS128801 від 05.09.2014 страхувались неушкоджені транспортні засоби, зокрема, автомобіль «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1. Крім того факт відсутності ушкоджень зазначеного автомобіля до спірної ДТП 12.06.2015 підтверджується протоколом огляду транспортного засобу від 18.06.2015, наданим позивачем разом із позовною заявою, а саме розділами: «Восстановленые ранее составные части кузова»; «Повреждения автомобиля».

Твердження відповідача щодо наявності у автомобіля «Citroen Berlingo», реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкоджень на момент укладання договору страхування суд визнає необґрунтованими, оскільки вони не підтверджуються жодними доказами і ґрунтуються виключно на припущеннях.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АІ/3445813, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011 (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений рахунками-фактури № 8946, № СФ-0000011 від 22.06.2015, страховим актом 808 від 09.07.2015 по договору страхування, платіжними дорученнями № 2985, № 2935 від 10.07.2015.

Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом № АІ/3445813 становить 1000,00 грн.

За встановлених обставин, до виплати із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 49 000,00 грн. (50 000,00 грн. (сума страхового відшкодування з урахуванням ліміту по майну за полісом № АІ/3445813, підтверджена рахунками-фактури № 8946, № СФ-0000011 від 22.06.2015, страховим актом 808 від 09.07.2015 по договору страхування, платіжними дорученнями № 2985, № 2935 від 10.07.2015) - 1000,00 грн. (франшиза за полісом № АІ/3445813)).

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 49 000,00 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 49 000,00 грн. страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню повністю в сумі 49 000,00 грн.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 218,00 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77; ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГОССТРАХ» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32; ідентифікаційний код 33248430) 49 000,00 грн. (сорок дев'ять тисяч гривень 00 коп.) страхового відшкодування, 1 218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.02.2016.

Суддя Гумега О.В.