Рішення № 55981121, 20.01.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-77-56

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2016 р. Справа № 911/5338/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.12.2015 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 22.09.2015 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Собі, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Обухівський вентиляційний завод ЛТД, м. Обухів

про стягнення 30 374, 33 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Собі звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Обухівський вентиляційний завод ЛТД про стягнення 21 600, 00 грн основної заборгованості, 8 100, 00 грн штрафу, 496, 80 грн інфляційних збитків, 177, 53 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обовязку щодо сплати у повному обсязі орендної плати за договором оренди б/н від 01.11.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2015 р. порушено провадження у справі № 911/5338/15 за позовом ТОВ „Собі до ТОВ „Обухівський вентиляційний завод ЛТД про стягнення 30 374, 33 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 20.01.2016 р.

19.01.2016 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив б/н від 19.01.2016 р. на позовну заяву, у якому він позов визнає повністю та просить суд задовольнити його у повному обсязі.

20.01.2016 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшов лист б/н від 19.01.2016 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.

20.01.2016 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2014 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди б/н, згідно з умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування наступне виробниче обладнання, яке знаходяться за адресою: Київська обл, м. Обухів, вул. Промислова, 9, а саме майно згідно з переліком.

Згідно з п. 2.1. договору орендодавець протягом 2 (двох) днів з дня набрання чинності цим договором передає, а орендар приймає у користування орендоване майно, що оформлюється відповідним актом приймання-передачі, який є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору за користування орендованим майном орендар сплачує щоквартально орендодавцеві орендну плату у розмірі 8 100, 00 грн, з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 числа місяця, що слідує за кварталом.

Пунктами 5.2., 5.3, 5.4. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписанні. Строк дії договору з „01 листопада 2014 р. по „30 жовтня 2015 р. Якщо за 1 (один) місяць до спливу строку оренди жодна із сторін не заявила про небажання продовжити договір, договір вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк.

01.11.2014 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі виробничих приміщень, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв виробниче обладнання, яке знаходяться за адресою: Київська обл, м. Обухів, вул. Промислова, 9, а саме майно згідно з переліком.

30.06.2015 р. між позивачем та відповідачем було підписано угоду про дострокове розірвання договору оренди виробничого обладнання від 01.11.2014 р., згідно з умовами п. 1. якої враховуючи намір орендодавця у звязку із необхідністю використання предмета договору у власних цілях та з направленням письмового попередження про дострокове розірвання договору оренди від 01 листопада 2014 р., за взаємною згодою, сторони домовились достроково розірвати договір оренди виробничого обладнання від 01.11.2014 р. з моменту отримання орендарем письмового попередження.

30.06.2015 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі виробничого обладнання, згідно якого орендар передав, а орендодавець прийняв з оренди виробниче обладнання, яке знаходяться за адресою: Київська обл, м. Обухів, вул. Промислова, 9, а саме майно згідно з переліком.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач користувався орендованим майном за договором з моменту укладення договору та фактичного передання в оренду майна та у період дії договору і до моменту дострокового припинення дії договору та фактичного повернення з оренди майна, а також у заявлений позивачем період з листопада 2014 р. по червень 2015 р. і розмір орендної плати за користування орендованим майном у вказаний період склав 21 600, 00 грн, що підтверджується договором оренди б/н від 01.11.2014 р., актом приймання-передачі виробничих приміщень від 01.11.2014 р., угодою від 30.06.2015 р. про дострокове розірвання договору оренди виробничого обладнання від 01.11.2014 р., актом від 30.06.2015 р. приймання-передачі виробничого обладнання, актом № 12/14.1 передачі-приймання наданих послуг від 31.12.2014 р., актом № 1/15.1 передачі-приймання наданих послуг від 31.03.2015 р., актом № 2/15.1 передачі-приймання наданих послуг від 30.06.2015 р., наявними у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у звязку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 286 цього ж кодексу передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 цього ж кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обовязок щодо оплати у повному обсязі орендної плати за користування орендованим майном у заявлений позивачем період з листопада 2014 р. по червень 2015 р. не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 21 600, 00 грн, що підтверджується договором оренди б/н від 01.11.2014 р., актом приймання-передачі виробничих приміщень від 01.11.2014 р., угодою від 30.06.2015 р. про дострокове розірвання договору оренди виробничого обладнання від 01.11.2014 р., актом від 30.06.2015 р. приймання-передачі виробничого обладнання, актом № 12/14.1 передачі-приймання наданих послуг від 31.12.2014 р., актом № 1/15.1 передачі-приймання наданих послуг від 31.03.2015 р., актом № 2/15.1 передачі-приймання наданих послуг від 30.06.2015 р., наявними у матеріалах справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості по орендній платі у розмірі 21 600, 00 грн за договором оренди б/н від 01.11.2014 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача штраф, передбачений договором оренди б/н від 01.11.2014 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обовязку по сплаті орендної плати з 01.09.2015 р. по 09.12.2015 р. всього на загальну суму 8 100, 00 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що у разі прострочення сплати орендної плати орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 1 % від суми орендної плати за місяць за кожен день такого прострочення.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним та не відповідає вимогам ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України.

Правильний розрахунок пені від суми основної заборгованості за договором наступний (з урахуванням заявленого позивачем періоду):

- період заборгованості з 01.09.2014 р. по 09.12.2015 р., сума основної заборгованості 2 700, 00 грн, кількість днів заборгованості 100 днів, розмір облікової ставки НБУ 27.00 %, 22.00 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення2700.0001.09.2015 - 24.09.20152427.0000 %0.148 %*95.872700.0025.09.2015 - 29.10.20153522.0000 %0.121 %*113.922700.0030.10.2015 - 09.12.20154122.0000 %0.121 %*133.452 700, 00 грн х 27, 00 % х 2 х 24/365 = 95, 87 грн.

2 700, 00 грн х 22, 00 % х 2 х 35/365 = 113, 92 грн.

2 700, 00 грн х 22, 00 % х 2 х 41/365 = 133, 45 грн.

Отже, загальний розмір пені від суми основної заборгованості за договором оренди б/н від 01.11.2014 р. у вищевказані періоди становить 343, 23 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 343, 23 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обовязку по сплаті орендної плати з вересня по листопад 2015 р. всього на загальну суму 496, 80 грн та з 01.09.2015 р. по 09.12.2015 р. всього на загальну суму 177, 53 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі01.09.2015 - 30.11.201521600.001.030648.0022248.0021 600, 00 грн х 1, 030 = 22 248, 00 грн; 22 248, 00 грн 21 600, 00 грн = 648, 00 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором оренди б/н від 01.11.2014 р. у вищевказані періоди становить 648, 00 грн.

Оскільки, розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості, на які претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 496, 80 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 177, 53 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Обухівський вентиляційний завод ЛТД (ідентифікаційний код 05790403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Собі (ідентифікаційний код 16476986) 21 600 (двадцять одна тисяча шістсот) грн 00 (нуль) коп. основної заборгованості, 343 (триста сорок три) грн 23 (двадцять три) коп. штрафу, 496 (чотириста девяносто шість) грн 80 (вісімдесят) коп. інфляційних збитків, 177 (сто сімдесят сім) грн 53 (пятдесят три) коп. 3 % річних та судові витрати 899 (вісімсот девяносто девять) грн 88 (вісімдесят вісім) коп. судового збору.

3.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

01 лютого 2016 р.