Рішення № 55981095, 15.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2016Справа №910/31600/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеагроспецмонтаж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002"

про стягнення заборгованості

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Серветник С.В. - представник за довіреністю

від відповідача: Кондратенко Т.М., Дудар М.І. - представники за довіреністю

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеагроспецмонтаж" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвід 2002" заборгованості в розмірі 248730,35 за договором підряду №26 від 18.02.2014, з яких заборгованість за виконані по роботи в розмірі 156968,60 грн., пеня в розмірі 40 028,77 грн., інфляційні втрати в розмірі 45 991,80 грн. та 3% річних в розмірі 5 741,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору підряду №26 від 18.02.2014, не виконав зобов'язання з оплати робіт, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість, що зумовило нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 порушено провадження по справі № 910/31600/15, розгляд справи призначено на 18.01.2016.

15.01.2016 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 268958,50 грн. заборгованості, з яких: 156968,60 основної заборгованості, 22603,81 грн. пені, 83193,36 грн. інфляційних втрат та 6192,73 грн. - 3% річних.

Розглянувши в судовому засіданні 18.01.2016 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є стягнення заборгованості у розмірі 268958,50 грн. заборгованості, з яких: 156968,60 основної заборгованості, 22603,81 грн. пені, 83193,36 грн. інфляційних втрат та 6192,73 грн. - 3% річних.

15.01.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання з витребуваними ухвалою про порушення провадження у справі документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 розгляд справи №910/31600/15 відкладено на 08.02.2016.

05.02.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі, а також від відповідача надійшов відзив на позов.

08.02.2016 відповідачем подано до суду заяву про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення пені.

В судовому засіданні 08.02.2016 Господарським судом міста Києва у справі №910/31600/15 оголошено перерву до 15.02.2016.

15.02.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання з додатковими документами та письмовими поясненнями щодо обставин, викладених відповідачем у відзиві на позов, а також заяви про застосування строків позовної давності та відповідачем подано додаткові заперечення на позовну заяву, а також клопотання про призначення по справі судової експертизи.

Представник позивача в судовому засіданні 15.02.2016 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в засідання суду проти задоволення позовних вимог надали заперечення та підтримали клопотання про призначення по справі судової експертизи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про призначення судової експертизи у справі відмовив в його задоволенні, оскільки, відповідно до приписів ст. 41 ГПК України призначення експертизи на вимогу учасників процесу не є обов'язком суду, а є його правом.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2651 від 27.11.2006 р. "Про деякі питання призначення судових експертиз").

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Розглядаючи клопотання сторони про призначення експертизи, суд виходить з того, чи мають значення для справи обставини, встановлення яких можна здійснити судовою експертизою, та чи може сторона іншими засобами доказування підтвердити ці обставини.

Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Суд вважає, що докази наявні в матеріалах справи є достатніми для встановлення даних, що входять до предмету доказування. З огляду на зазначене, заявлене відповідачем клопотання відхилено.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.02.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Досвід 2002» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроспецмонтаж» (виконавець) укладено Договір підряду №26, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними або залученими силами і засобами, у відповідності з проектно-кошторисною документацією, затвердженою замовником та чинними в Україні будівельними нормами і правилами виконати і здати в строк, визначений цим договором, комплекс будівельно-монтажних робіт з влаштування зовнішнього та внутрішнього газопостачання, тепломеханіки бойлерної, топкової, пусконаладки та здачі вказаних систем в експлуатацію в порядку, передбаченому чинним законодавством України на об'єкті «Будівництво торговельного комплексу по вул.Полярна, 20 в Оболонському районі м.Києві» (п. 1.1. договору).

За умовами п.п. 3.1., 3.2, 3.3 договору загальна вартість робіт, доручених для виконання за цим договором формується виходячи з положень ДСТУ Б Д 1.1.1-1:2013 і визначається згідно договірної ціни, вказаної у додатках до даного договору. Розрахунки за цим договором здійснюються на підставі актів виконаних робіт шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок підрядника. Замовник перераховує підряднику вартість робіт вказану в акті протягом 15 банківських днів від дати затвердження акту сторонами. Кінцевий розрахунок по чинному договору проводиться замовником після повного завершення підрядником робіт по чинному договору та оформлення в установленому порядку акту про здачу в експлуатацію всіх систем, передбачених п. 1.1 цього договору.

Підрядник щомісячно на підставі об'єктів виконаних робіт складає акт в двох примірниках і погоджує його з замовником до 25 числа звітного місяця (п. 4.1 договору). Разом із підписаним актом підрядник надає замовнику в необхідних об'ємах виконавчу документацію. При відсутності вказаної документації замовник вправі не приймати до розгляду акти виконаних робіт, передбачені договором та не оплачувати роботи по договору до надання останньому такої документації в повному обсязі (п. 4.2 договору). До 1 числа наступного місяця за звітним підрядник надає довідку про вартість виконаних будівельних робіт з врахуванням субпідрядних робіт в трьох примірниках (п. 4.3 договору).

Відповідно до п.5.1 вказаного правочину, договір вступає в силу з моменту укладення його сторонами (підписання повноважними представниками сторін та скріплення їх печатками ) і до повного його виконання.

На виконання умов даного договору, позивач виконав визначенні договором роботи, що підтверджується підписаними уповноваженими особами сторін без заперечень та скріпленими печатками актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 за червень 2014 від 27.06.2014 на суму 143 84,40 грн., №2 за червень 2014 від 27.06.2014 на суму 77806,80 грн., №3 за червень 2014 від 27.06.2014 на суму 47331,60 грн., №4 за червень від 27.06.2014 на суму 4341,60 грн., №1 за липень від 31.07.2014 на суму 83436 грн., №2 за липень 2014 від 31.07.2014 на суму 100000 грн., №1 за серпень 2014 від 31.08.2014 на суму 474396 грн., №2 за серпень 2014 від 31.08.2014 на суму 36163,20 грн., №3 за серпень 2014 від 31.08.2014 на суму 17175,60 грн., №4 за серпень 2014 від 31.08.2014 на суму 71934 грн.

Крім того, на виконання умов договору, сторонами було складено довідки про вартість будівельних робіт та витрат за червень 2014, липень 2014, серпень 2014, які підписані представниками як замовника, так і виконавця, а також скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Про належне виконання підрядником своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення підрядником умов договору щодо виконання будівельних робіт.

Втім, відповідач в порушення умов договору, свої зобов'язання в частині оплати виконаних робіт виконав лише частково на суму 770 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №389 від 16.04.2014 на суму 300 000 грн. (авансовий платіж), №4004 від 02.10.2014 на суму 100 000 грн., №4125 від 07.10.14 на суму 100 000 грн., №4220 від 08.10.2014 на суму 200 000 грн., №4233 від 29.09.2015 на суму 50 000 грн., №5566 від 18.11.2015 на суму 20 000 грн., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість за виконані роботи в розмірі 156 969,20 грн.

Твердження відповідача про те, що позивач безпідставно просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 156 969,20 грн., так як відповідно до договірної ціни (додаток 2 до договору №26 від 18.02.2014) вартість витрат становить 83 436,00 грн., суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, як вже було зазначено, згідно з п. 3.1, 3.2 договору №26 від 18.02.2014 сторони погодили, що загальна вартість робіт, доручених для виконання за цим договором формується виходячи з положень ДСТУ Б Д 1.1.1-1:2013 і визначається згідно договірної ціни, вказаної у додатках до даного договору. Розрахунки за цим договором здійснюються на підставі актів виконаних робіт шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок підрядника. Замовник перераховує підряднику вартість робіт вказану в акті протягом 15 банківських днів від дати затвердження акту сторонами.

Одночасно, як вбачається з додатку №2 до договору №26 від 18.02.2014, ціна вказаного договору є динамічною.

Посилання відповідача на недотримання позивачем п.3.3 договору є також безпідставним, про що свідчать наявні в матеріалах справи Акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання: «Будівництво торгового комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 (літ. Р) у Оболонському районі м. Києва» (котельня)» від 28.07.2014; Акт про приймання газообладнання для проведення комплексного випробування: (пуско-налагоджувальних робіт) «Будівництво торгового комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 (літ. Р) у Оболонському районі м. Києва» (котельня)» від 28.07.2014; Акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання: «Будівництво торгового комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 (літ. Р) у Оболонському районі м. Києва» (газопровід низького тиску)» зовнішній від 28.07.2014; Акт про приймання газообладнання для проведення комплексного випробування: (пуско-налагоджувальних робіт) «Будівництво торгового комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 (літ. Р) у Оболонському районі м. Києва» (газопровід низького тиску)» внутрішній від 28.07.2014; Акт здачі-приймання виконаних монтажних робіт по монтажу обладнання в бойлерній і паливній торговельного комплексу; Акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання: Будівництво торгового комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 (літ. Р) у Оболонському районі м. Києва» (розподільчий газопровід середнього тиску) зовнішній від 28.07.2014; Акт здачі-приймання виконаних монтажних робіт на об'єкті: «Будівництво торговельного комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 у Оболонському районі м. Києва» від 28.07.2014, підписані представниками виконавця та замовника, відповідно до яких роботи, зазначені в даних актах вважаються такими, що виконані відповідно до погодженої та затвердженої проектної документації, з дотриманням всіх існуючих норм і правил в є закінченими, а змонтоване обладнання готовим до введення в експлуатацію.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача і на п. 4.2 договору, оскільки Акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В підписані відповідачем без будь-яких зауважень, а долучені позивачем до матеріалів справи: Опис виконавчої документації по об'єкту «Будівництво торговельного комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 у Оболонському районі м. Києва» та Реєстр виконавчої документації по об'єкту: «Будівництво торговельного комплексу будівельних та господарських матеріалів по вул. Полярній, 20 у Оболонському районі м. Києва» Газопостачання, які також підписані з боку відповідача представником технічного нагляду замовника Новіковим К.І. є підтвердженням передачі відповідачу виконавчої документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт виконання позивачем визначених умовами договору робіт та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати виконаних робіт підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 156 968,60 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що у разі затримки розрахунків з підрядником за виконані згідно чинного договору роботи замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості належним чином виконаних, але не оплачених робіт за кожен день прострочення.

Виходячи з того, що відповідач допустив прострочення розрахунків, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 6.2. договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 22 603,81 грн. за період з 20.09.2014 по 20.03.2015.

Відповідно до п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

При цьому, відповідно до положень п.2.5 вказаної вище Постанови, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За таких обставин, приймаючи до уваги заяву відповідача про застосування строків позовної давності до заявленої до стягнення пені, суд зазначає, що позивач здійснює нарахування вказаної штрафної санкції з урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог, з 11.12.2014р. При цьому, оскільки позовну заяву подано до суду 11.12.2015, про що свідчить штамп відділення поштового зв'язку, що міститься на конверті, за висновками суду, позивачем заявлено до стягнення пеню в межах встановленого законом строку позовної давності.

Проте, як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку штрафних санкцій, позивачем застосовано розмір подвійної облікової ставки НБУ, в той час, як умовами договору, а саме п.6.2 передбачено застосування з винної сторони пені в розмірі облікової ставки НБУ від вартості належним чином виконаних, але не оплачених робіт за кожен день просточення.

За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

За розрахунком суду розмір пені, який підлягає до стягнення з відповідача становить 11 012,67 грн.

Оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в сумі 6 192, 73 грн. та інфляційні втрати в сумі 83 193,36 грн. за період з 20.09.2014 по 12.01.2016.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розрахунки невірні, однак, враховуючи ту обставину, що за перерахунком суду сума 3% річних становить більше ніж 6 192,73 грн., а інфляційних втрат більше ніж 83 193,36 грн., це фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог.

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

У зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення 30% річних та інфляційних втрат, а тому стягненню з відповідача підлягає 6 192,73 грн. 3% річних та 83 193,36 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Досвід 2002» (03179, м. Київ, вул. Миколи Ушакова, буд.1-Б; ідентифікаційний код 32251657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнеагроспецмонтаж» (33016, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Будівельників, буд.7; ідентифікаційний код 00910699) 156 968 (сто п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 60 коп. основного боргу, 11 012 (одинадцять тисяч дванадцять) грн. 67 коп. пені, 83 193 (вісімдесят три тисячі сто дев'яносто три) грн. 36 коп. 3% річних, 6 192 (шість тисяч сто дев'яносто дві) грн. 73 коп. інфляційних втрат та 3 860 (три тисячі вісімсот шістдесят) грн. 51 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено: 17.02.2016

Суддя Грєхова О.А.