Рішення № 55981085, 11.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2016Справа №910/30902/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/30902/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс

Телеком»;

до Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України;

про стягнення 526 872,22 грн.

Представники сторін:

від позивача: Голодюк Л.М., довіреність № 0114/1 від 14.01.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України про стягнення 526 872,22 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Контракту № 5/2013 від 07.08.2013р. у визначений строк не розрахувався за виконані роботи, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 284 917,32 грн., за прострочення оплати якої нараховані 18 383,02 грн. - 3% річних та 223 571,88 грн. - втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2015р. порушено провадження у справі № 910/30902/15 та призначено її розгляд на 14.01.2016р.

Ухвалою суду від 14.01.2016р. розгляд справи було відкладено на 28.01.2016р., у зв'язку з клопотанням відповідача.

В судовому засіданні 28.01.2016р. судом було оголошено перерву до 11.02.2016р., у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2016р., суд, на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України, продовжив строк розгляду спору у справі № 910/30902/15.

Присутній у судовому засіданні 11.02.2016р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак, 10.02.2016р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2013р. між позивачем (за договором - підрядник) та відповідачем (за договором - генпідрядник) було укладено Контракт № 5/2013, у відповідності з п. 2.1. якого позивач в межах кошторису, договірної ціни та відповідно до проектної документації виконує власними і залученими силами і засобами роботи, передбачені в додатках до даного контракту, які є його невід'ємною частиною, усуває протягом гарантійного строку експлуатації об'єкту недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт, а відповідач фінансує та приймає виконані всі передбачені замовленням роботи по будівництву та постачанню систем слабкострумових мереж відповідно до умов цього Контракту, фінансує всі передбачені замовленням роботи по будівництву об'єкту.

Відповідно до п.3.1 контракту, орієнтовна договірна ціна робіт за контрактом становить 5 245 647,58 грн., у т.ч. ПДВ. Кінцева вартість робіт за контрактом визначається на підставі підписаних обома сторонами актів виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3, що пройшли перевірку в генпідрядника та замовника будівництва (п.3.1.1 контракту).

За умовами п.5.1 контракту, фінансування робіт здійснюється відповідачем за рахунок коштів замовника.

Згідно з п.5.4 контракту, розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснює генпідрядник протягом десяти банківських днів після підписання актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін при умові надходження коштів від замовника за виконані підрядником роботи. Генпідрядник має право затримати кінцеві розрахунки за роботи, виконані з недоробками і дефектами, виявленими при підписанні кінцевого акту, до їх усунення.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи загалом на суму 343 504,94 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками генпідрядника, підрядника та замовника актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 та № 2 від 30.08.2013 року, а також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року, копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали досліджено судом у судовому засіданні.

Однак, відповідач не здійснив оплати виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт в повному обсязі, лише частково сплативши 50 000,00 грн.

Також, 31.08.2013р. між позивачем та відповідачем було підписано акт надання послуг №1009, за яким вартість послуг ген. підряду, яка підлягала сплаті позивачем відповідачу склала 8587,62 грн., та яку було зараховано в рахунок погашення заборгованості відповідача по оплаті виконаних позивачем робіт на підставі протоколу зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.08.2013р.

У зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість по оплаті прийнятих робіт на суму 284 917,32 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Оскільки виконані роботи відповідач не оплатив у повному обсязі, позивач 24.11.2014р. звернувся до відповідача з претензією за вих. № 1119 від 19.11.2014р., яка отримана відповідачем нарочно, про сплату боргу в сумі 284 917,32 грн. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що відповідач повну вартість виконаних робіт на суму 284 917,32 грн. позивачу не оплатив, останній просить стягнути з відповідача вказану заборгованість в судовому порядку.

Станом на 29.12.2014р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи у сумі 284 917,32 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 284 917,32 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до норм статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами частини другої статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Оскільки договір підряду є оплатним, обов'язок відповідача як замовника за спірним договором оплатити прийняті роботи виникає в силу положень законодавства та розділу 4 договору.

При цьому, умовами пунктів 5.1 та 5.4 контракту сторонами узгоджено не умови виникнення у відповідача вказаного обов'язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто, строки виконання зобов'язання.

Суд вважає, що вказані пункти контракту, які регламентують порядок проведення розрахунків за виконані роботи після надходження коштів від замовника - Генеральної прокуратури України, суперечать імперативним приписам ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, згідно з якою у випадку відсутності домовленості сторін щодо попередньої оплати виконаної роботи, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення строку (терміну) виконання зобов'язання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Сторони у п.п. 5.1 та 5.4 контракту визначили строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на обставини надходження коштів від замовника. Проте, вказана подія не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки третьої особи, без зазначення реквізитів цієї особи в контракті.

Вказаними пунктами контракту сторони визначили строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт вказівкою на дію особи, яка не є стороною такого договору.

Статтею 511 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Зі змісту частини 2 статті 528 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Суд відзначає, що встановлення пунктами 5.1 та 5.4 контракту залежності виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт від наявності надходження коштів замовника суперечить приписам ст. 617 ЦК Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту якої випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 та постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2012 у справі № 5011-16/4107-2012).

Враховуючи викладене, відсутність коштів замовника не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005).

Крім того, відсутність фінансування робіт за контрактом, не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплати робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати, відповідач був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов контракту з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати (викладене узгоджується з позицією, викладеною в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013).

Відповідно до умов п.5.4 контракту, розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснює генпідрядник протягом десяти банківських днів після підписання актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін при умові надходження коштів від замовника за виконані підрядником роботи.

Отже, судом установлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем були виконані роботи на загальну 343 504,94 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками генпідрядника, підрядника та змовника актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 та № 2 від 30.08.2013 року, а також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року, та не заперечується відповідачем, в той час, як відповідач свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт у сумі 284 917,32 грн. не виконав, хоча строк виконання обов'язку оплати вже настав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 284 917,32 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє викладені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів про наявність підстав для виконання відповідачем умов п.5.4 контракту щодо здійснення розрахунків та наявності надходження коштів від замовника.

Посилання відповідача на порушення зі сторони позивача зобов'язань по контракту щодо належного виконання робіт, яке, на думку відповідача, позбавляє права позивача на повну оплату виконаних робіт, судом також відхиляється, оскільки питання якості виконаних позивачем робіт не є предметом розгляду даної справи, окрім того, актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 та № 2 від 30.08.2013 року, а також довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року, підписані без будь-яких зауважень зі сторони відповідача, що свідчить про прийняття останнім виконаних позивачем робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості, та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 18 383,02 грн. та 223 571,88 грн. - інфляційних втрат, які нараховані за період з 10.09.2013р. по 03.11.2015р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, підлягають задоволенню відповідно до розрахунків позивача, які додано до позовної заяви, та які є арифметично вірними.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України (юридична адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5; фактична адреса: 01021, м. Київ, вул. Шовковична, 12-б; код ЄДРПОУ 21586524) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Горького, 169; фактична адреса: 03150, м. Кив, вул. Щорса, 15/3; код ЄДРПОУ 18017573) 284 917 грн. 32 коп. - основного боргу, 223 571 грн. 88 коп. - інфляційних втрат, 18 383 грн. 02 коп. - 3% річних та 7903 грн. 09 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.02.2016р.

Суддя А.І. Привалов