Рішення № 55980743, 11.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2016Справа №910/33022/15Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» доТовариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» простягнення страхового відшкодування в розмірі 27 492 грн. 01 коп. Представники:

від Позивача: Дідківська О.Г. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (надалі також - «Відповідач») про стягнення страхового відшкодування в розмірі 27 492 грн. 01 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку №28-0199-2700/14-AVIS від 29.10.2013 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотньої вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2643279, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.12.2015 р. порушено провадження у справі № 910/33022/15, судове засідання призначено на 19.01.2016 року.

15.12.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 31.12.2015 року.

19.12.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 31.12.2015 року та клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

19.12.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 31.12.2015 року.

19.01.2016 року представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представник відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 31.12.2015 року виконав не в повному обсязі.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Позивача про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника та клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.01.2016 року відкладено розгляд справи на 11.02.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

27.01.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача.

10.02.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

10.02.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.

В судовому засіданні 11.02.2016 року представник Позивача подав письмові пояснення по суті спору, підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд їх задовольнити у повному обсязі. В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника Відповідача, яке Судом розглянуто та задоволено.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач були належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 11 лютого 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

29 жовтня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (Страховик) та ПП «ВІП - РЕНТ» (Страхувальник) було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку №28-0199-2700/14-AVIS, предметом якого є страхування транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2014 року по пр. Московському у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ПП «ВІП - РЕНТ», під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що підтверджується Довідкою №9413143 про дорожньо - транспортну пригоду.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 20.08.2014 року у справі №754/13484/14п ОСОБА_3, водія транспортного засобу «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

Відповідно до Страхового акту № ДККА - 38621 від 16.09.2014 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування ТОВ «Бровари Моторс» в розмірі 27 492 грн. 01 коп., що підтверджується платіжним дорученням №22827 від 16.09.2014 року із зазначенням призначення платежу: «страх. відшк. 28-0199-2700, страх акт ДККА - 38621 від 16.09.2014 ПП «Віп- Рент».

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2643279 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 1000 гривень 00 копійок.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 27 492 грн. 01 коп. відповідно до встановлених Полісом № АІ/2643279 лімітів відшкодування по майну.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Генеральним договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку №28-0199-2700/14-AVIS від 29.10.2013 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було відшкодовано на користь Страхувальника 27 492 грн. 01 коп.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 20.08.2014 року у справі №754/13484/14п, якою ОСОБА_3, водія транспортного засобу «Ауді», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Абзацем 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Суд звертає увагу, що Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов»язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо недоведення Позивачем існування договору страхування, на підставі якого були заявлені позовні вимоги до Відповідача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2011 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (Страховик) та ПП «ВІП - РЕНТ» (Страхувальник) було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку №28-0199-2700-AVIS.

Додатковим договором №2 від 29.12.2012 року до Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку №28-0199-2700-AVIS Сторони дійшли згоди з 03.01.2013 року внести зміни до Генерального договору та викласти його в наступній редакції: №28-0199-2700/13-AVIS.

Відповідно до умов Договору, дія якого була продовжена у зв'язку з внесенням Страхувальником страхового платежу за відповідний період страхування 01.11.2013 року, тому у страховому акті № ДККА - 38621 від 16.09.2014 міститься посилання на дату переукладання Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку на 2014 рік (№28-0199-2700/14-AVIS).

Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2643279 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 26 492 грн. 01 коп. (27 492 грн. 01 коп. сума страхового відшкодування - 1000 грн. 00 коп. франшизи)

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м.Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 119, ідентифікаційний код юридичної особи 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м.Київ, ВУЛИЦЯ ФЕДОРОВА ІВАНА, будинок 32 ЛІТ.А, Ідентифікаційний код юридичної особи 30859524) 26 492 (двадцять шість тисяч чотириста дев'яносто дві) грн. 01 (одна) коп. та судовий збір у розмірі 1 173 (одна тисяча сто сімдесят три) грн. 70 (сімдесят) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15 лютого 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин