Рішення № 55980715, 16.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2016Справа №910/31714/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Деревообробний комбінат №7"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажмоноліт"

про стягнення 28 255,84 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Дядечук О.Г. - довіреність №7 від 12.01.2016 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Деревообробний комбінат №7" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажмоноліт" про стягнення 28 255,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати вартості виконаних позивачем робіт, згідно умов Договору №424 від 05.12.2013 року, а також відповідач не розрахувався за отриманий від позивача товар.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 28 255,84 грн. - заборгованості, 1 378,00 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 20.01.2016 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2016 року розгляд справи відкладено в зв'язку з неявкою представника відповідача на 27.01.2016 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.01.2016 року відкладено розгляд справи на 16.02.2016 року.

16.02.2016 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 17.12.2015 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.02.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 16.02.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Деревообробний комбінат №7» (далі по тексту - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтажмоноліт» (далі по тексту - замовник, відповідач) укладено Договір №424 (далі по тексту - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується виготовити та змонтувати алюмінієві конструкції з профілю Alumil, а замовник зобов'язується прийняти вказані вироби і вчасно та в повному обсязі оплатити їх вартість.

Договірна ціна за весь об'єм виконаних робіт за Договором складає 58 606, 20 грн. (п. 5.1. Договору).

Згідно з п. 1.2. Договору, при виникненні додаткових обсягів робіт Сторони укладають додаткову угоду.

Додатковою угодою №1 від 18 березня 2014 року сторони збільшили об'єм додаткових робіт на суму 7 971,48 грн., таким чином, відповідно до пункту 3 цієї Додаткової угоди загальна вартість повного комплексу робіт згідно Договору № 424 від 05 грудня 2013 року складає 66 577,68 грн.

Згідно з п. 6.1. Договору термін виготовлення та монтажу алюмінієвих конструкцій становить: початок робіт - грудень 2013 р., закінчення робіт - січень 2014 р.

Відповідно до пункту 4.1.1. Договору, приймання виконаних проміжних робіт здійснюється щомісячно, або по факту виконання етапу робіт. Роботи приймаються за Актом виконаних робіт (Форма № КБ-2в) та довідкою про вартість (Форма №КБ-3) виконаних робіт.

Факт приймання-виконання робіт на суму 66 577,68 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року №1 на суму 7 971,48 грн. та №2 на суму 58 606,20 грн.

Відповідачем частково оплачено вартість робі на суму 58 000,00 грн., вартість неоплачених відповідачем робіт становить 8 577,68 грн.

В період з січня 2015р. по березень 2015р. між позивачем та відповідачем, виникли господарські правовідносини поставки (купівлі-продажу) у спрощений спосіб на основі вільного волевиявлення сторін.

На підставі видаткових накладних (№М-150101 від 23.01.2015 р.; №М-150202 від 26.02.2015 р.; №М-150204 від 17.03.2015 р.; № М-150203 від 17.03.2015 р.) позивач поставив та передав у власність, а відповідач прийняв металопластикові конструкції на загальну суму 127 636,17 грн.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа ВГСУ «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України».

Відповідач частково розрахувався за отриманий від позивача товар в розмірі 107 958,01 грн., вартість неоплаченого товару становить 19 678,16 грн.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання з повної оплати вартості виконаних позивачем робіт, та вартості отриманого від позивача товару, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 28 255,84 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Оглядовим листом Вищого Господарського суду України від 29.04.2013 року №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносин поставки, а також договір який було укладено між сторонами за своєю юридичною природою є договором підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, виконав роботи за відповідну плату згідно умов Договору, а також поставив та передав у власність відповідачу товар, а відповідач в порушення умов Договору не в повній мірі сплатив на користь позивача вартість робіт та не в повній мірі розрахувався за отриманий товар, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 28 255,84 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 28 255,84 грн. - заборгованості, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажмоноліт» (01033, м. Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 65; код ЄДРПОУ 37308435) на користь Публічного акціонерного товариства «Деревообробний комбінат №7» (04209, м. Київ, ВУЛ. БОГАТИРСЬКА, будинок 9; код ЄДРПОУ 30531566) 28 255 (двадцять вісім тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 84 коп. - заборгованості, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 грн. - судового збору.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 18.02.2016 року.