Рішення № 55980643, 11.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2016Справа №910/32525/15Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»

про стягнення страхового відшкодування у розмірі 26 320 грн. 90 коп.

Представники:

від Позивача: Поліно М.М. (представник за Довіреністю);

Євдокимов А.М. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (надалі також - «Відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 26 320 грн. 90 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (Страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Український страховий дім» (Страховик) було укладено Договір добровільного страхування кредитів №КР - 11 №0028-ГО-0204, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані із невиконанням або неналежним виконанням Позичальниками своїх договірних зобов'язань за кредитними угодами, що укладені між Страхувальником та Позичальником, з типовою формою якої Страховика ознайомлено. Як зазначає Позивач, ним на адресу Відповідача було направлено повідомлення №03/58 від 14.03.2014 року про страховий випадок за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_4, проте Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав належним чином. Таким чином, заборгованість Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» перед Позивачем становить 26 320 грн. 90 коп., з яких: страхове відшкодування неповернутої суми кредиту - 10 628 грн. 75 коп., пеня за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування суми кредиту - 5 307 грн. 39 коп., 3% річних за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування суми кредиту - 656 грн. 07 коп., інфляційні за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування суми кредиту - 8 354 грн. 20 коп.; страхове відшкодування неповернутої суми відсотків за користування кредитом - 590 грн. 35 коп., пеня за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування неповернутої суми відсотків за користування кредитом - 294 грн. 79 коп., 3% річних за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування неповернутої суми відсотків за користування кредитом - 33 грн. 64 коп., інфляційні за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування неповернутої суми відсотків за користування кредитом - 455 грн. 71 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.12.2015 р. порушено провадження у справі № 910/32525/15, судове засідання призначено на 20.01.2016 року.

20.01.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 28.12.2015 року.

20.01.2016 року в судове засідання з'явились представники позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 28.12.2015 року не виконав.

Відповідно до статті 37 Господарського процесуального кодексу України речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене, з метою з'ясування фактичних обставин справи, Суд вважає за необхідне зобов'язати:

1) Позивача надати докази на підтвердження завдання збитків внаслідок невиконання або часткового невиконання зобов'язань ОСОБА_5 за Договором про відкриття фізичній особі карткового рахунку №18308 від 07.09.2010 року.

2) Відповідача надати докази на підтвердження виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування за Договором добровільного страхування кредитів від 01.09.2011 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2016 року відкладено розгляд справи на 11.02.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

08.02.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про виправлення технічної помилки в тексті позовної заяви стосовно посилання на норми частини 1 статті 229 Господарського кодексу України,оскільки вірним є посилання на норми частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, як помилково зазначено, яка Судом розглянута та прийнята до уваги.

В судовому засіданні 11 лютого 2016 року представники Позивача підтримали вимоги та доводи позовної заяви, просили Суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 20.01.2016 року у справі № 910/32525/15, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» є 01023, м.Київ, ПЛОЩА СПОРТИВНА, будинок 3.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/32525/15 направлялись на адресу Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 11 лютого 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (Страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Український страховий дім» (Страховик) було укладено Договір добровільного страхування кредитів №КР - 11 №0028-ГО-0204, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані із невиконанням або неналежним виконанням Позичальниками своїх договірних зобов'язань за кредитними угодами, що укладені між Страхувальником та Позичальником, з типовою формою якої Страховика ознайомлено.

Відповідно до п.2.2 Договору цей Договір розповсюджується на кредитні угоди, що діють з урахуванням п.2.4 цього Договору.

Вигодонабувачем за цим Договором є Страхувальник. (п.2.3 Договору)

Згідно з п.3.1 Договору страхова сума за звітний місяць, по кожній окремій кредитній угоді визначається в розмірі заборгованості по кредиту, отриманому Позичальником на підставі кредитної угоди, що є діючою протягом строку дії цього Договору, та процентів за користування кредитом за 3 місяці.

Загальна страхова сума за звітний місяць дорівнює сумі страхових сум (п.3.1 цього Договору) за всіма кредитними угодами, що є діючими протягом строку дії цього Договору. (п.3.2 Договору)

У п.3.3 Договору зазначено, що франшиза по цьому Договору не застосовується.

Відповідно до п.4.1 Договору страховим випадком є факт завдання збитків Страхувальнику внаслідок невиконання або часткового невиконання Позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок неплатоспроможності Позичальника.

Під неплатоспроможністю Позичальника Сторони розуміють невиконання Позичальником умов кредитної угоди по своєчасній сплаті кредиту та/або процентів за користування кредитом понад 10 календарних днів з будь - яких причин, за винятком тих, що передбачені розділом 9 цього Договору. (п.4.2 Договору)

Згідно з п.4.3 Договору зобов'язання Страховика за цим Договором розповсюджуються на страхові випадки, які настали в період дії конкретної кредитної угоди, за умови сплати страхових платежів на умовах розділу 5 цього Договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення їх підписів відтисками печаток Сторін і діє 2 роки. Дія цього Договору автоматично продовжується на кожний наступний строк і на тих самих умовах, якщо жодна зі Сторін не попередить у письмовій формі іншу Сторону про припинення його дії не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому розділом 7 цього Договору. (п.п.6.1, 6.2 Договору)

Відповідно до п.8.1Договору Страхувальник зобов'язаний протягом 35 календарних днів з моменту коли йому стало відомо про настання страхового випадку, передбаченому умовами цього Договору, письмово повідомити про це Страховика.

Згідно з п.8.2 Договору для отримання страхового відшкодування Страхувальник також надає Страховику заяву про настання страхового випадку з одночасною передачею завірених уповноваженим працівником Страхувальником копій всіх документів, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку, згідно наступного вичерпного переліку: копію цього Договору; копію конкретної кредитної угоди, за якою настав страховий випадок; копію листів між Страхувальником та Позичальником, які мають відношення до цього страхового випадку; виписку з позичкового рахунку та розрахунку процентів за користування кредитом Позичальника (в тому числі прострочених - позичкового і відсотків); копію паспорта та ідентифікаційного номеру Позичальника; документи, що підтверджують сплату страхових платежів за кредитною угодою, за якою стався страховий випадок; повідомлення Пенсійного фонду України про смерть Позичальника, у випаду смерті останнього.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що розмір страхового відшкодування - це заборгованість Позичальника по кредитній угоді в розмірі непогашеної суми кредиту та процентів за користування кредитом за 3 місяці згідно умов конкретної кредитної угоди на дату настання страхового випадку.

Після отримання заяви Страхувальника про страховий випадок та документів, передбачених п.8.2 цього Договору, Страховик зобов'язаний протягом 10 робочих днів: з'ясувати обставини страхового випадку, скласти страховий акт та визначити розмір збитку; зробити розрахунок суми страхового відшкодування; виплатити страхове відшкодування протягом 3 робочих днів з моменту складання страхового акту. (п.8.5 Договору)

Відповідно до п.12.1.3 Договору за несвоєчасну виплату страхового відшкодування Страховик несе відповідальність шляхом сплати Страхувальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми заборгованості, що діє у період, за який нараховується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору добровільного страхування кредитів №КР - 11 №0028-ГО-0204 від 01.09.2011 року Позивачем було сплачено на користь Відповідача страхові платежі за січень - лютий 2014 року, що підтверджується платіжними дорученнями №25248135 від 30.01.2014 р., №25874689 від 28.02.2014 р. із зазначенням призначення платежу: «перерах коши за добровільне страхування кредитів дог. КР - 11 №0028-ГО-0204 від 01.09.2011р.».

07.09.2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Ощадбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Ощадбанк», (Банк) та ОСОБА_5 (Клієнт) було укладено Договір про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково - касового обслуговування за дебетово - кредитною схемою №18308, за умовами якого Банк відкрив Клієнту картковий рахунок в грн для обліку по ньому коштів до запитання і операцій за платіжною карткою на умовах цього договору до нормативно - правових актів Національного банку України.

Додатковим договором №1 від 03.01.2012 року до Договору про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково - касового обслуговування за дебетово - кредитною схемою №18308 від 07.09.2010 року Сторони дійшли згоди, що Банк відкриває Клієнту відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредиту в сумі 11 000 грн. Строк дії кредитної лінії встановлюється на період дії БПК. У разі наявності кредитної заборгованості плата за користування кредитом встановлюється у розмірі 23% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2014 року Позивач звернувся до Відповідача з заявою №03/58 про виплату страхового відшкодування на підставі Договору добровільного страхування кредитів №КР - 11 №0028-ГО-0204 від 01.09.2011 року у зв'язку з настанням страхового випадку за Договором про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково - касового обслуговування за дебетово - кредитною схемою №18308 від 07.09.2010 року (попередній розмір страхового відшкодування становить 13 608 грн. 60 коп.), направивши документи, передбачені п.8.2 Договору, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 24.03.2014 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач вважає, що Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав належним чином. Таким чином, заборгованість Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» перед Позивачем становить 26 320 грн. 90 коп., з яких: страхове відшкодування неповернутої суми кредиту - 10 628 грн. 75 коп., пеня за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування суми кредиту - 5 307 грн. 39 коп., 3% річних за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування суми кредиту - 656 грн. 07 коп., інфляційні за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування суми кредиту - 8 354 грн. 20 коп.; страхове відшкодування неповернутої суми відсотків за користування кредитом - 590 грн. 35 коп., пеня за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування неповернутої суми відсотків за користування кредитом - 294 грн. 79 коп., 3% річних - 33 грн. 64 коп., інфляційні - 455 грн. 71 коп.

Позивачем неодноразово (№6-9/620 від 22.09.2014 р., №13/317-784 від 25.06.2015 р.) направлялись на адресу Відповідача претензії з вимогами здійснити виплату страхового відшкодування, що підтверджується поверненнями рекомендованих повідомлень у зв'язку з вибуттям підприємства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору добровільного страхування кредитів №КР - 11 №0028-ГО-0204 від 01.09.2011 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України "Про страхування.

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частиною 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Таким чином, страховий ризик та страховий випадок є взаємопов'язаними факторами, страховий ризик у випадку його фактичного настання переростає у страховий випадок, що зумовлює виникнення зобов'язання страховика виплатити страхове відшкодування.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 17 ст. 9 Закону України "Про страхування", страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Аналогічні норми містить статті 988 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору добровільного страхування кредитів №КР - 11 №0028-ГО-0204 від 01.09.2011 року Позивачем було сплачено на користь Відповідача страхові платежі за січень - лютий 2014 року, що підтверджується платіжними дорученнями №25248135 від 30.01.2014 р., №25874689 від 28.02.2014 р. із зазначенням призначення платежу: «перерах коши за добровільне страхування кредитів дог. КР - 11 №0028-ГО-0204 від 01.09.2011р.».

07.09.2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Ощадбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Ощадбанк», (Банк) та ОСОБА_5 (Клієнт) було укладено Договір про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково - касового обслуговування за дебетово - кредитною схемою №18308, за умовами якого Банк відкрив Клієнту картковий рахунок в грн для обліку по ньому коштів до запитання і операцій за платіжною карткою на умовах цього договору до нормативно - правових актів Національного банку України.

Додатковим договором №1 від 03.01.2012 року до Договору про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково - касового обслуговування за дебетово - кредитною схемою №18308 від 07.09.2010 року Сторони дійшли згоди, що Банк відкриває Клієнту відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредиту в сумі 11 000 грн. Строк дії кредитної лінії встановлюється на період дії БПК. У разі наявності кредитної заборгованості плата за користування кредитом встановлюється у розмірі 23% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2014 року Позивач звернувся до Відповідача з заявою №03/58 про виплату страхового відшкодування на підставі Договору добровільного страхування кредитів №КР - 11 №0028-ГО-0204 від 01.09.2011 року у зв'язку з настанням страхового випадку за Договором про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково - касового обслуговування за дебетово - кредитною схемою №18308 від 07.09.2010 року (попередній розмір страхового відшкодування становить 13 608 грн. 60 коп.), направивши документи, передбачені п.8.2 Договору, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 24.03.2014 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України та статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі статтею 20 Закону страховик зобов'язаний, зокрема, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Статтею 26 Закону України "Про страхування" визначено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Частина 2 статті 991 Цивільного кодексу України та стаття 26 Закону України "Про страхування" встановлює, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до п.4.1 Договору страховим випадком є факт завдання збитків Страхувальнику внаслідок невиконання або часткового невиконання Позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок неплатоспроможності Позичальника.

Під неплатоспроможністю Позичальника Сторони розуміють невиконання Позичальником умов кредитної угоди по своєчасній сплаті кредиту та/або процентів за користування кредитом понад 10 календарних днів з будь - яких причин, за винятком тих, що передбачені розділом 9 цього Договору. (п.4.2 Договору)

Згідно з п.8.2 Договору для отримання страхового відшкодування Страхувальник також надає Страховику заяву про настання страхового випадку з одночасною передачею завірених уповноваженим працівником Страхувальником копій всіх документів, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку, згідно наступного вичерпного переліку: копію цього Договору; копію конкретної кредитної угоди, за якою настав страховий випадок; копію листів між Страхувальником та Позичальником, які мають відношення до цього страхового випадку; виписку з позичкового рахунку та розрахунку процентів за користування кредитом Позичальника (в тому числі прострочених - позичкового і відсотків); копію паспорта та ідентифікаційного номеру Позичальника; документи, що підтверджують сплату страхових платежів за кредитною угодою, за якою стався страховий випадок; повідомлення Пенсійного фонду України про смерть Позичальника, у випаду смерті останнього.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що розмір страхового відшкодування - це заборгованість Позичальника по кредитній угоді в розмірі непогашеної суми кредиту та процентів за користування кредитом за 3 місяці згідно умов конкретної кредитної угоди на дату настання страхового випадку.

Після отримання заяви Страхувальника про страховий випадок та документів, передбачених п.8.2 цього Договору, Страховик зобов'язаний протягом 10 робочих днів: з'ясувати обставини страхового випадку, скласти страховий акт та визначити розмір збитку; зробити розрахунок суми страхового відшкодування; виплатити страхове відшкодування протягом 3 робочих днів з моменту складання страхового акту. (п.8.5 Договору)

Відповідно до ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України результатів розгляду Приватним акціонерним товариством «Український страховий дім» заяви Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» №03/58 від 14.03.2014 року про виплату страхового відшкодування на підставі Договору добровільного страхування кредитів №КР - 11 №0028-ГО-0204 від 01.09.2011 року у зв'язку з настанням страхового випадку за Договором про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково - касового обслуговування за дебетово - кредитною схемою №18308 від 07.09.2010 року.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 11.6 Правил добровільного страхування майна, зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 07.05.2009 за №1190307 (далі - Правила страхування), виплата страхового відшкодування проводиться в розмірі прямого збитку, завданого страхувальнику, але не більше страхової суми, встановленої за згодою сторін у договорі.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У п.3.3 Договору зазначено, що франшиза по цьому Договору не застосовується.

Як вбачається з розрахунку заборгованості Позичальника за Договором про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково - касового обслуговування за дебетово - кредитною схемою №18308 від 07.09.2010 року, станом на 17.12.2015 року заборгованість за кредитом становить 10 628 грн. 75 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитною лінією - 590 грн. 35 коп., а тому страхове відшкодування повинно складати 11 219 грн. 10 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виплати Відповідачем грошових коштів Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в розмірі 11 219 грн. 10 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив виплату страхового відшкодування в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 11 219 грн. 10 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь за загальний період прострочки з 25.11.2013 р. по 16.12.2015 р. 3% річних за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування суми кредиту у розмірі 656 грн. 07 коп., інфляційні за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування суми кредиту в розмірі 8 354 грн. 20 коп., а також за загальний період прострочки з 26.12.2013 р. по 16.12.2015 р. 3% річних за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування неповернутої суми відсотків за користування кредитом у розмірі 33 грн. 64 коп., інфляційні за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування неповернутої суми відсотків за користування кредитом у розмірі 455 грн. 71 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд зазначає, що при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, Позивач невірно визначив початок періоду прострочки Відповідача за Договором добровільного страхування кредитів №КР - 11 №0028-ГО-0204 від 01.09.2011 року, з огляду на те, що умовами договору передбачено, що після отримання заяви Страхувальника про страховий випадок та документів, передбачених п.8.2 цього Договору, Страховик зобов'язаний протягом 10 робочих днів: з'ясувати обставини страхового випадку, скласти страховий акт та визначити розмір збитку; зробити розрахунок суми страхового відшкодування; виплатити страхове відшкодування протягом 3 робочих днів з моменту складання страхового акту. (п.8.5 Договору)

Як встановлено Судом, 14.03.2014 року Позивач звернувся до Відповідача з заявою №03/58 про виплату страхового відшкодування на підставі Договору добровільного страхування кредитів №КР - 11 №0028-ГО-0204 від 01.09.2011 року у зв'язку з настанням страхового випадку за Договором про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково - касового обслуговування за дебетово - кредитною схемою №18308 від 07.09.2010 року (попередній розмір страхового відшкодування становить 13 608 грн. 60 коп.), направивши документи, передбачені п.8.2 Договору, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 24.03.2014 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Таким чином, Страховик повинен був здійснити виплату страхового відшкодування саме 10.04.2014 року (24.03.2014 р. + 10 робочих днів + 3 робочих дні), а тому прострочка Відповідача почалась з 11.04.2014 року, а не з 26.11.2013 року, як помилково зазначив Позивач.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування суми кредиту, як плати за користування чужими грошовими коштами, у розмірі 656 грн. 07 коп. за загальний період прострочки з 26.11.2013 р. по 16.12.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування суми кредиту у розмірі 537 грн. 26 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 11.04.2014 року по 16.12.2015 року.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування суми кредиту, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 8 354 грн. 20 коп. за період грудень 2013 року - листопад 2015 року підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування суми кредиту за період з 11.04.2014 р. по 16.12.2015 р. у розмірі 7 834 грн. 48 коп.

Також, Суд, перевіривши розрахунок 3% річних за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування неповернутої суми відсотків за користування кредитом у розмірі 33 грн. 64 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочки з 26.12.2013 р. по 16.12.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування суми кредиту у розмірі 29 грн. 84 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 11.04.2014 року по 16.12.2015 року.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування неповернутої суми відсотків за користування кредитом, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 455 грн. 71 коп. за період січень 2014 року - листопад 2015 року підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування неповернутої суми відсотків за користування кредитом за період з 11.04.2014 р. по 16.12.2015 р. у розмірі 435 грн. 15 коп.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь за загальний період прострочки з 17.12.2014 р. по 16.12.2015 р. пеню за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування суми кредиту у розмірі 5 307 грн. 39 коп. та пеню за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування неповернутої суми відсотків за користування кредитом у розмірі 294 грн. 79 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу а0бо меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно з п.12.1.3 Договору за несвоєчасну виплату страхового відшкодування Страховик несе відповідальність шляхом сплати Страхувальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми заборгованості, що діє у період, за який нараховується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок пені за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування суми кредиту та пені за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування неповернутої суми відсотків за користування кредитом, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 17.12.2014 року по 16.12.2015 року вважає, що ця частина позовних вимог не підлягає задоволенню у повному обсязі у зв'язку з невірним розрахунком Позивача. Так, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В даному випадку прострочка Відповідача почалась з 11.04.2014 року, а нарахування пені припинилось 11.10.2014 року, проте Позивачем заявлено до стягнення пеню за загальний період з 17.12.2014 р. по 16.12.2015 р., тобто після спливу періоду, за яким можливе нарахування такої договірної відповідальності.

Таким чином, з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 11 219 грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 567 грн. 10 коп., інфляційні у розмірі 8 269 грн. 63 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (01023, м.Київ, ПЛОЩА СПОРТИВНА, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 32556540) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГОСПІТАЛЬНА, будинок 12-Г, ідентифікаційний код юридичної особи 00032129) в особі філії Закарпатське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (м. Ужгород, вул. Корзо, 15, ідентифікаційний код юридичної особи 09312190) страхове відшкодування у розмірі 11 219 (одинадцять тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 10 (десять) коп., 3% річних у розмірі 567 (п'ятсот шістдесят сім) грн. 10 (десять) коп., інфляційні у розмірі 8 269 (вісім тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 63 (шістдесят три) коп. та судовий збір у розмірі 928 (дев'ятсот двадцять вісім) грн. 08 (вісім) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15 лютого 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин