Ухвала суду № 55980551, 16.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр. Науки, 5

У Х В А Л А

16.02.2016р. Справа №7/294

за заявою: №1-14/164 від 28.01.2016р. Державного підприємства «Дзержинськвугілля» по справі №7/294:

за позовом: Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Вишгород в особі Донецької філії, м.Донецьк

до відповідача: Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м.Дзержинськ

про стягнення заборгованості за активну електроенергію 62275725,86 грн, за реактивну електроенергію 90210,23 грн, за перевищення договірної величини електричної потужності 636539,68 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не зявився

від позивача: ОСОБА_1 нач. юр. від.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.02.2011р. по справі №7/294 за позовом Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Вишгород в особі Донецької філії, м.Донецьк до Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м.Дзержинськ позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за активну електроенергію 62275725,86 грн, за реактивну електроенергію 90210,23 грн, за перевищення договірної величини електричної потужності 636539,68 грн, державне мито 25500 грн; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн.

Виходячи зі змісту постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.10.2015р., наказ про примусове виконання рішення у справі №7/294 був виданий 21.02.2011р.

Державне підприємство «Дзержинськвугілля» звернулось до господарського суду з заявою №1-14/164 від 28.01.2016р. про встановлення способу і порядку виконання судового рішення від 08.02.2011р. по справі №7/294 про стягнення з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» на користь Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії заборгованості за активну електроенергію 62275725,86 грн, за реактивну електроенергію 90210,23 грн, за перевищення договірної величини електричної потужності 636539,68 грн, державного мита - 25500 грн; витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн, а разом 63028211,77 грн, шляхом надання відстрочки терміном до 31.12.2016р.

В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на наявність у підприємства обставин, що ускладнюють виконання судового рішення від 08.02.2011р., а саме: проведення антитерористичної операції на території розташування підприємства, заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам, велику кредиторську заборгованість, знаходження всього рухомого та нерухомого майна підприємства у податковій заставі та під арештом, наявність форс-мажорних обставин.

У судовому засіданні 16.02.2016р. представник відповідача підтримав вимоги, які викладені у заяві №1-14/164 від 28.01.2016р. Державного підприємства «Дзержинськвугілля» та надав пояснення, згідно з якими у вказаній заяві боржник фактично просить відстрочити виконання судового рішення у справі.

Позивач у судове засідання 16.02.2016р. на виклик суду не зявився, через канцелярію суду надав клопотання №212 від 09.02.2016р., за змістом якого не заперечує проти вимог відповідача та просить суд вирішити питання про відстрочку на власний розсуд. Крім того, повідомив суд про неможливість прибути у судове засідання 16.02.2016р. у звязку зі складним фінансовим становищем на підприємстві та відсутністю коштів для оплати відряджень працівників, розгляд заяви просив здійснити без участі власного представника.

Заслухавши пояснення відповідача, з урахуванням того, що згідно із ст.121 Господарського процесуального кодексу України розгляд заяв про відстрочку виконання рішення обмежений десятиденним строком, а відсутність представника позивача не є перешкодою для вирішення відповідного питання, суд розглядає по суті заяву №1-14/164 від 28.01.2016р. Державного підприємства «Дзержинськвугілля» у судовому засіданні 16.02.2016р. та зазначає про наступне:

Згідно з Указом Президента України від 14.04.2014р. «Про рішення ОСОБА_1 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», на території Донецької області з 14.04.2014р. розпочато проведення антитерористичної операції.

У зв'язку з проведенням активної фази антитерористичної операції у місті Донецьку, в тому числі, у небезпечній близькості до місця розташування господарського суду, з метою безпеки суддів, працівників апарату суду та учасників судового процесу, у відповідності до наказу №37 від 07.07.2014р. в.о. голови суду господарський суд Донецької області в період з 08.07.2014р. по 11.07.2014р. призупинив свою роботу у повному обсязі.

Крім того, відповідно до наказу №38 від 14.07.2014р. голови суду, господарський суд Донецької області з 15.07.2014р. призупинив свою роботу до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю і здоровю працівників господарського суду Донецької області та учасників судового процесу.

Наразі, розпорядженням №21-р від 24.04.2015р. голови Вищого господарського суду «Про відновлення роботи господарського суду Донецької області» діяльність господарського суду Донецької області відновлено з 27.04.2015р. за адресою: м.Харків, проспект Леніна, 5.

До початку антитерористичної операції господарський суд Донецької області був розташований за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 157. З липня 2014 року і по теперішній час місто Донецьк не є підконтрольним українській владі. Матеріали судової справи №7/294 є втраченими.

Відповідно до п.7 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» втрачена (у тому числі частково) справа може бути відновлена за заявою особи (осіб), що була учасником відповідного судового процесу і звернулася до такого місцевого господарського суду, який розглянув по суті або припинив провадження в ній чи залишив позов без розгляду, а також зазначеним господарським судом з власної ініціативи.

У розгляді заяви про відновлення справи господарський суд бере до уваги, зокрема, дані, що вміщені в автоматизованій системі документообігу суду (п.7.7 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України).

Одночано, виходячи зі змісту Інформаційного листа №01-06-1290-14 від 12.09.2014р. Вищого господарського суду України (в редакції Інформаційного листа №01-06/1290/14 від 12.09.2014р.) достатність поданих учасниками судового процесу документів і матеріалів для вчинення необхідних процесуальних дій визначається тим судом, до якого згідно з установленою підсудністю звернувся заявник, з урахуванням змісту цих документів (матеріалів) і конкретних обставин справи.

Відповідно до п.7.7 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» відповідні процесуальні дії вчиняються по можливості без відновлення втраченої справи. У разі якщо за змістом поданої до суду заяви або скарги для її розгляду достатньо лише деяких матеріалів справи, то втрачена справа може відновлюватися тільки в частині, необхідній для такого розгляду, а не повністю.

Таким чином, матеріали справи підлягають частковому відновленню господарським судом Донецької області - в обсязі, необхідному для розгляду заяви №1-14/164 від 28.01.2016р. Державного підприємства «Дзержинськвугілля» за допомогою відомостей компютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».

Відповідно до ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України, згідно із якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», в ч.2 ст.13 якого встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України.

За приписами ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно із мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституціного Суду України (справа №1-17/2009) виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення №18-рп/2012 від 13.12.2012р. Конституційного Суду України (справа №1-26/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення №11-рп/2012 від 25.04.2012р. Конституційного Суду України (справа №1-12/2012). Аналогічну правову позицію наведено в рішенні №5-рп/2013 від 26.06.2013р. Конституційного Суду України (справа №1-7/2013).

Виходячи з того, що згідно із ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

17.07.1997р. Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України стала частиною національного законодавства.

Стаття 6 Конвенції закріплює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із ст.19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

У п.18 рішення Європейського суду від 12.05.2011р. у справі «Ліпісвіцька проти України» однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатує, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.124 Конституції України.

Таким чином, виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

З урахуванням викладеного, судове рішення від 08.02.2011р. по справі №7/294, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

За поясненням відповідача, на теперішній час рішення суду від 08.02.2011р. по справі №7/294 Державним підприємством «Дзержинськвугілля» не виконано. Наразі, згідно з постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.10.2015р. виконавче провадження №ВП26024067 з виконання наказу №7/294 від 21.02.2011р. було поновлено.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може, зокрема, відстрочити виконання рішення.

При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з п.7.1.2 постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2 вказаної постанови суду касаційної інстанції встановлено, що підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Як вказувалось вище, в обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на наявність у підприємства обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, а саме: проведення антитерористичної операції на території розташування підприємства, заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам, велику кредиторську заборгованість, знаходження всього рухомого та нерухомого майна підприємства у податковій заставі та під арештом, наявність форс-мажорних обставин.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано основні техніко-економічні показники Державного підприємства «Дзержинськвугілля» за 2015 рік, розшифрування кредиторської заборгованості на 01.01.2016р., сертифікат №2750/12.12-03 від 28.11.2014р. Донецької торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2015р., програму розвитку вугледобувних підприємств до кінця 2015 року та проект програми на 2016р., лист №05/1159 від 17.10.2014р. Державного підприємства «НВО «Павлоградський хімічний завод», лист №1655/4-4-15 від 06.10.2014р. заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, телеграму №2/14-3012 від 11.07.2014р., накази Державного підприємства «Дзержинськвугілля» №163 від 11.07.2014р. «Про забезпечення стабільної роботи підприємств та безпеки працюючих» та №175 від 01.10.2014р. «Про застій спецапарату державного підприємства», протокол засідання постійно діючого штаба оперативного реагування Державного підприємства «Дзержинськвугілля» від 19.08.2014р., наказ №235 від 18.09.2014р. відокремленого підрозділу «Шахта «Южна» Державного підприємства «Дзержинськвугілля» «Про скорочення штату (кількості) працюючих», супровідний лист №21/04.3.11 від 28.05.2015р. з витягом №38092680 від 26.05.2015р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, а також копію витягу №47247207 від 19.06.2015р. з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

З представлених до матеріалів справи документів дійсно вбачається ускладнене фінансове становище боржника.

Одночасно, як вказувалось вище, під час розгляду заяв про відстрочку виконання судового рішення господарський суд повинен враховувати інтереси кредитора. Аналогічну позицію наведено у постанові від 25.07.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5017/2763/2012.

Позивач у клопотанні №212 від 09.02.2016р. зазначив, що не заперечує проти вимог відповідача та просить суд вирішити справу на власний розсуд.

Таким чином, з огляду на всі фактичні обставини справи, в тому числі, відсутність заперечень позивача щодо відстрочки виконання судового рішення, приймаючи до уваги, що негайне виконання рішення є ускладненим, господарський суд дійшов висновку, що виконання рішення від 08.02.2011р. господарського суду Донецької області по справі №7/294 може бути відстрочено до 31.12.2016р.

Відтак, заява №1-14/164 від 28.01.2016р. Державного підприємства «Дзержинськвугілля» про відстрочку виконання рішення від 08.02.2011р. до 31.12.2016р. підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Відновити частково втрачену справу №7/294 за позовом Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м.Вишгород в особі Донецької філії, м.Донецьк до Державного підприємства «Дзержинськвугілля», м.Дзержинськ в частині, що є необхідною для розгляду заяви №1-14/164 від 28.01.2016р. Державного підприємства «Дзержинськвугілля» за допомогою відомостей компютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».

Задовольнити заяву №1-14/164 від 28.01.2016р. Державного підприємства «Дзержинськвугілля» про відстрочення виконання судового рішення від 08.02.2011р. по справі №7/294.

Відстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2011р. по справі №7/294 строком до 31.12.2016р. включно.

Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття та згідно зі ст.115 Господарського процесуального кодексу України є обовязковою на всій території України.

Суддя Ю.О.Паляниця