Ухвала суду № 55980449, 22.02.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

"22" лютого 2016 р.

№ 01-39/903/88/16

Суддя господарського суду Волинської області Вороняк А. С., розглянувши матеріали

за позовом ОСББ «Дубнівська 79», м.Луцьк

до ЖКП №7, м. Луцьк

про зобов’язання вчинити дії

Встановив: 18.02.2016р.(вх.№01-47/99/16) ОСББ «Дубнівська 79» звернулося з позовом до ЖКП №7 з вимогою про зобов’язання останнього(згідно закону про ОСББ - 3 місяці з моменту реєстрації) передати позивачу необхідні документи(згідно заяви позивача на ім’я відповідача) на будинок за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Дубнівська, 79 та зобов’язання відповідача передати по акту прийому-передачі на баланс утримання позивача будинок за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Дубнівська, 79.

Позовна заява не може бути прийнята судом, оскільки не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно п.3 ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В порушення п.3 ст.57 ГПК України позивачем до позовної заяви (вх.№01-47/99/16 від 18.02.2016р.) не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Згідно п.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2.2.2. ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, справляється судовий збір в 1 розмірі мінімальної заробітної плати.

Згідно ст.8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2016р.” розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2016р. становить 1378 грн..

Згідно п.2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

З тексту поданої позовної заяви вбачається 2 немайнові вимоги, а саме:

- зобов’язання відповідача(згідно закону про ОСББ - 3 місяці з моменту реєстрації) передати позивачу необхідні документи(згідно заяви позивача на ім’я відповідача) на будинок за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Дубнівська, 79;

- зобов’язання відповідача передати по акту прийому-передачі на баланс утримання позивача будинок за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Дубнівська, 79.

Суд приходить до переконання, що згідно наведених вище норм, позивачу слід було сплатити при звернені до суду судовий збір, окремо з кожної немайнової вимоги, в сумі 2756 грн.(1378*2).

Отже, при звернені до суду із вказаним позовом позивач не сплатив судовий збір у встановлених порядку та розмірі.

Згідно п.4 ч.1 ст.63 ГПК України, суд повертає позовну заяву, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

При цьому слід засвідчити належні платіжні реквізити для перерахування судового збору: отримувач коштів: УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009628, банк отримувача: ГУДКCУ у Волинській області, код банку отримувача (МФО) 803014, рахунок отримувача: 31219206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", призначення платежу: судовий збір, за позовом _ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), господарський суд Волинської області (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 03499885 (суду, де розглядається справа).

В прохальній частині позовної заяви позивач просить звільнити його від сплати судового збору на підставі п.3 ст.22 «Про захист прав споживачів» та через відсутність коштів в ОСББ «Дубнівська 79», а у разі відхилення вказаного прохання, просять відтермінувати(відстрочити) оплату судового збору.

Суд розглянувши дані клопотання позивача, відхиляє їх, зазначаючи таке.

Згідно п.3 ст.22 «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Згідно п.п.22. ч.1 ст.1 «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Таким чином, закон України «Про захист прав споживачів» не визичає юридичну особу, як споживача.

Отже, в даних правовідносинах позивач не діє як споживач, відтак посилання на норми ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" є помилковим, а тому останній зобов'язаний при зверненні до суду з даним позовом сплатити судовий збір на загальних підставах.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено пільги щодо сплати судового збору та визначено перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору. Відповідно до положень цієї статті ОСББ «Дубнівська 79» не відноситься до кола таких осіб.

Також, згідно ст.8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У п. 3.1 постанови пленуму Вищий господарський суд України від 21.02.2013р. №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначив, що клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, котрі свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену сторону.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочити сплати розміру судового збору або звільнення від його сплати.

З матеріалів позовної заяви не вбачається жодних доводів та доказів на підтвердження того, що майновий стан позивача перешкоджав сплаті судового збору у встановлених законом розмірах і в строки та того, що останній в подальшому покращиться.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.02.2016р. по справі 908/2770/15.

Також суд зазначає, позивач повинний сплатити мінімальні суми судового збору за подання позову із немайновими вимогами.

Слід зазначити, що Конституція України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація відносно шляхів полегшення доступу до правосуддя № К (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Судові витрати - витрати осіб, які беруть участь у розгляді справи, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, що в даному випадку відсутні будь-які підстави для відстрочення сплати судового збору або звільнення позивача від його сплати у встановленому порядку і розмірі.

Також згідно ч.1 ст.56 ГПК України, позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Відповідно до вищезазначеної норми, обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.

Згідно п.2 ч.1 ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно п.п.59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином, належним доказом відправлення стороні позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

Працівник поштового зв’язку повинен перевірити відповідність опису вкладення до листа, розписатися на обох його примірниках і поставити відбиток календарного штемпеля.

До позовної заяви не додано оригіналу опису вкладення та документа, що підтверджує надання поштових послуг, з долученої копії опису вкладення в цінний лист, з якого вбачається направлення примірника позовної заяви, проте в даному описі вкладення до цінного листа відсутні перелік та кількість інших документів, які додані до позовної заяви(на 11-ти арк.).

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Національним законодавством України (ст.56 ГПК України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.

Таким чином, право на справедливий суд, передбачене ст.6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати сторони про подання позову до суду шляхом направлення їм копії такої позовної заяви з додатками.

Згідно п.6 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Окрім того, згідно п.2, 5 ч.2 ст.54 ГПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, найменування, місцезнаходження, ідентифікаційні коди суб’єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) та законодавство, на підставі якого подається позов.

Згідно п.1 ст. 90 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Найменування юридичної особи - це її ідентифікуюча ознака. Найменування складається з двох частин: організаційно - правової форми і назви. Назва це індивідуальна частина найменування.

Згідно п.3 ст. 90 ЦК України повне найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.

Найменування сторони повинне вказуватись повністю та правильно, відповідно до її установчих документів і відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

В позовній заяві не вказано повні найменування сторін, а саме зазначено: позивачем - ОСББ «Дубнівська 79» та відповідачем - ЖКП №7, їх ідентифікаційні коди та законодавство, на підставі якого подається позов.

Згідно п.3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Крім того, прохальна частина позовної заяви не конкретизована, містить відсилання на інші документи, що долучені до позовної заяви.

Викладені обставини в сукупності виступають підставою для повернення даної позовної заяви без розгляду що, в свою чергу, не позбавляє позивача права на повторне звернення з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених недоліків.

Керуючись п.4, 6 ч.1 ст.63 ГПК України, господарський суд,

ухвалив:

позовну заяву ОСББ «Дубнівська 79» на 1-му арк.. з додатками документів на 11-ти арк. - повернути позивачу без розгляду.

Суддя А. С. Вороняк