Рішення № 55980403, 16.02.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 лютого 2016 р. Справа № 902/46/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Вінницької обласної ради", код ЄДРПОУ 35814729 (22100, Вінницька область, м.Козятин, вул. Червоноармійська, 75)

до: Комунального підприємства "Козятинська центральна районна аптека Козятинської районної ради", код ЄДРППОУ 35526524 (22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. Червоноармійська, 75)

про стягнення 46978,02 грн.

за участю секретаря судового засідання Здорик Я.С.

представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 17 від 06.01.16;

відповідача: ОСОБА_2. - директор, наказ № 31 від 11.07.08;

ВСТАНОВИВ :

Комунальне підприємство "Козятинська центральна районна лікарня Вінницької обласної ради" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Козятинська центральна районна аптека Козятинської районної ради" 46 978,02 грн. боргу та штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 18.01.2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/46/16 та призначено її до розгляду на 02.02.2016 року.

Ухвалою суду від 02.02.2016р. розгляд справи відкладено на 16.02.2016р. у зв'язку з ненаданням сторонами витребуваних судом документів.

В судовому засіданні 16.02.2016 представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач відзиву на позовні вимоги не надав, представник відповідача, в судовому засіданні 16.02.2016р. проти позову заперечила, мотивуючи тим, що відповідач не має можливості оплатити комунальні послуги з теплопостачання у зв'язку з важким фінансовим становищем.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.01.2013р. між Комунальним підприємством "Козятинська центральна районна лікарня Вінницької обласної ради" та Комунальним підприємством "Козятинська центральна районна аптека Козятинської районної ради" укладено договір про компенсацію комунальних витрат співвласників нежитлового приміщення № 1, відповідно до якого, у зв'язку з наявністю спільних лічильників, що обслуговують приміщення КП "Козятинська ЦРЛ" та приміщення КП "Козятинська районна аптека", вартість комунальних послуг (теплопостачання, вода, електроенергія), телефонний зв'язок та послуги провайдера мережі Інтернет пропорційно розподіляються між співвласниками приміщень. Оплата за тепло встановлюється пропорційно займаній площі, якщо інше не випливає з характеру постачання та обліку, наданим КП "ЦРЛ" за цим договором, крім пропорційно займаної площі, договір може передбачати й інші критерії розподілу та оплати комунальних послуг. КП "Козятинська районна аптека" належать приміщення загальною площею 256,41 грн, розміщене за адресою: вул. Червоноармійська, 75, приміщення використовується для розміщення аптеки. Загальна площа КП "Козятинська ЦРЛ" 12535,40 кв.м.

Відповідно до п. 2.1. договорів, сторона 2 зобов'язується на пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем, згідно з наданих сторони 1 рахунків за використану електроенергію, воду, теплову енергію, телефонний зв'язок та послуги провайдера Інтернет вносити плату на рахунок сторони 1.

Згідно п. 2.5. договорів, до 5 числа наступного за звітним місяцем КП "Козятинська ЦРЛ" зобов'язується надати КП "Козятинська районна аптека" рахунки для сплати комунальних послуг.

За невиконання або за неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 4.1. договорів).

Сторони в п. 5.1. погодили, що договір укладений на 1 рік та діє до 31.01.2013р.

Пунктом 5.4 договору сторони визначили, що договір вважається пролонгованим, у разі відсутності заяви про розірвання договору по закінченні його дії протягом місяця, на строк та на умовах передбачених даним договором.

Матеріали справи не містять доказів розірвання договору та представники сторін не заперечили факт пролонгації договору до моменту укладання нового договору (07.02.2014р.).

07.02.2014р. між Комунальним підприємством "Козятинська центральна районна лікарня Вінницької обласної ради" та Комунальним підприємством "Козятинська центральна районна аптека Козятинської районної ради" було укладено на аналогічних умовах договір про компенсацію комунальних витрат, оплати за телефонний зв'язок та послуги Інтернет-провайдера співвласників нежитлового приміщення № 1, зі строком дії до 31.12.2014р., а 08.01.2015р. -договір про компенсацію комунальних витрат, оплати за телефонний зв'язок та послуги Інтернет-провайдера співвласників нежитлового приміщення № 5-15, зі строком дії до 31.12.2015р.

Позивач протягом 2013-2015 років виконував зобов'язання з нарахування компенсації комунальних витрат, в. т.р. за опалення, оплати за телефонний зв'язок та послуги Інтернет-провайдера та виставляв відповідачу відповідні рахунки на оплату, що стверджується матеріалами справи.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договорами належним чином не виконував, здійснивши лише часткову оплату наданих рахунків позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи рахунки та платіжні доручення.

Таким чином, у відповідача станом на 30.11.2015р. виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 43402,44 грн, по договорам № 1 від 01.01.2013 р., № 1 від 07.02.2014р., № № 5-15 від 08.01.2015 р., у зв'язку з частковою неоплатою компенсації комунальних витрат за опалення , а саме: згідно рахунків: № 84 від 25.04.2013р. на суму 3756,41 грн, № 145 від 22.11.2013р.( за жовтень-листопад 2013р.) на суму 4115,30 грн; № 2 від 24.01.2014р. на суму 3661,53 грн, №33 від 25.01.2014р. на суму 3646,15 грн, №49 від 25.03.2014р. на суму 3253,84 грн, № 70 від 2014р. (за березень-квітень) на суму 3823,08 грн; № 44 від 23.02.2015р. (січень 2015р.) на суму 9076,91 грн, № 59 від 2015р. (за лютий) на суму 6207,69 грн, №67 від 2015р. (за березень, квітень 2015р. ) на суму 5861,53 грн.

На підтвердження існування вказаної заборгованості позивачем до суду надано вище зазначені рахунки з нарахування компенсації, розрахунки вартості опалення, які підписані головним лікарем та головним бухгалтером позивача, акти Вінницягаз "Козятинське міжрайонне управління газового господарства" подачі-прийому та реалізації газу № Коз-001358 від 26.03.2013р., № Коз-002722 від 24.10.2013р., № Коз-003140 від 25.11.2013р., № Коз-003346 від 18.12.2013р., № Коз-000315 від 24.01.2014р., № Коз-000772 від 24.02.2014р., № Коз-001106 від 25.03.2014р., № Коз-001457 від 23.04.2014р., акти прийому передачі наданих послуг з теплопостачання ТОВ "Інвесттеплоцентр" № 91 від 30.01.2015р., № 117 від 26.02.2015р., № 129 від 04.03.2015р., № 131 від 23.03.2015р., № 144 від 02.04.2015р., № 169 від 20.04.2015р.

Факт отримання відповідачем від позивача частково оплачених рахунків компенсації комунальних витрат не заперечується представником відповідача та стверджується наданими відповідачем до матеріалів справи рахунками: № б/н від 30.04.2013р., № 145 від 30.11.2013р.; № 2 від 30.01.2014р., №33 від 28.02.2014р., №49 від 30.03.2014р., № 70 від 30.04.2014р.; № 44 від 28.02.2015р., № 59 від 31.03.2015р., №67 від 30.04.2015р., які за своїм змістом є ідентичними рахункам наданим позивачем, хоч і містять деякі розбіжності в даті рахунків.

Оскільки відповідач в повному обсязі не сплатив компенсацію комунальних витрат з теплопостачання, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу в розмірі 43402,44 грн, згідно договорів про компенсацію комунальних витрат співвласників нежитлового приміщення № 1 від 01.01.2013 р., № 1 від 07.02.2014р., №5-15 від 08.01.2015р., в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 43402,44 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у вказаному розмірі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2207,29 грн інфляційних втрат та 1368,29 грн. 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ухвалами суду від 18.01.16р. та від 02.02.2016р. зобов'язано позивача надати розгорнуті, обґрунтовані розрахунки заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних в яких детально відобразити порядок та період їх нарахування.

Витребування цих доказів було обумовлене вимогами ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Однак позивач не надав витребуваних судом доказів необхідних для розгляду даних вимог по суті.

Дослідивши ж наданий позивачем до суду відповідно до супровідного листа від 12.02.2016р. розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних судом виявлено, що зазначений розрахунок не обґрунтований, не містить періодів нарахування інфляційних втрат та 3% річних, не відповідає умовам договору та чинному законодавству.

Стаття 33 ГПК України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За вказаних обставин суд вбачає, що позивач без поважних причин не подав витребувані судом матеріали необхідні для вирішення спору, оскільки поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами.

Беручи до уваги те, що суд зобов'язав позивача надати додаткові документи, оскільки вони є необхідними для прийняття законного рішення, враховуючи відсутність поважних причин щодо не надання доказів, суд приходить до висновку про залишення позову в частині стягнення 2207,29 грн інфляційних втрат та 1368,29 грн. 3% річних без розгляду, на підставі п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Разом з тим, суд звертає увагу на те що, залишення позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних без розгляду, не перешкоджає повторному зверненню з цими вимогами до господарського суду в загальному порядку.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, за правилами ст.49 ГПК України.

Враховуючи те, що залишення позову без розгляду в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних спричинене неподанням позивачем витребуваних судом документів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення позивачу згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України " Про судовий збір" сплачених сум судового збору.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено 1827 грн судового збору, що стверджується платіжним дорученням №972 від 17.08.2015 року, тоді як мало б бути сплачено 1378 грн, тобто переплата становить 449 грн, яка підлягає поверненню з державного бюджету.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на те, що позивач не звертався до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору із державного бюджету, враховуючи приписи п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", станом на 16.02.2016 р. суд не вирішує питання про повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору із державного бюджету. Питання щодо повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору буде розглянуто судом після звернення позивача до суду із відповідною заявою.

16.02.2016р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Козятинська центральна районна аптека Козятинської районної ради", код ЄДРППОУ 35526524 (22100, Вінницька область, м.Козятин, вул. Червоноармійська, 75) на користь Комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Вінницької обласної ради", код ЄДРПОУ 35814729 (22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. Червоноармійська, 75) 43402,44 грн основного боргу та 1273,12 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 2207,29 грн інфляційних витрат та 1368,29 грн 3% річних позов залишити без розгляду.

Повне рішення складено 19 лютого 2016 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи