Рішення № 55980391, 17.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.02.16р. Справа № 904/11017/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Дніпробудкомплект", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпрометробуд", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 8 520, 00 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. № 06/01-16-3юр від 06.01.2016р.

Від відповідача: ОСОБА_2 представник - дов. б\Н від11.01.2016р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариствj з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Дніпробудкомплект" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпрометробуд" заборгованості 8 520,00 грн. за договором № 406 від 17.10.2012р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Надав пояснення, в яких зазначив, що під час службової перевірки на товаристві позивача було встановлено, що між відповідачем та позивачем було укладено договір № 3/12 від 07.10.2011р., відповідно до умов якого позивач бере на себе зобов'язання поставити та передати у власність відповідача продукцію власного виробництва, а також надати послуги бетононасосу, а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договору, прийняти та оплатити вказаний товар. Даний договір діяв до 31.12.2012р. і мав аналогічні умови, що й договір № 406 від 17.12.2012 року, який діяв до 31.12.2013року. Обидва ці договори мали характер рамкової угоди.

04.01.2013р. при оформлені видаткової накладної №1 від 04.01.2013р. на постачання бетонної суміші М350*В25 П3 W6 у кількості 16куб.м на загальну суму 15 520 грн. бухгалтером позивача ОСОБА_3 було помилково зазначено підставою поставки товару- договір № 3/12 від 07.10.2011р., який припинив свою дію за 4 дні до дати поставки товару за договором № 406 від 17.12.2012р. При цьому, товар відповідачем був прийнятий без заперечень та частково сплачений, окрім залишку в розмірі 8 520,00 грн., що не заперечується сторонами, що підтверджується сторонами актом звіряння взаємних розрахунків.

Відповідач проти наявності боргу не заперечив, у відзиві на позов зазначив, що в даний час, ПАТ «Дніпрометробуд» належить до субєктів господарювання державного сектора економіки, оскільки державна частка у статутному капіталі підприємства перевищує пятдесят відсотків. Відповідач є вузькоспеціалізованим підприємством, основним видом діяльності якого є будівництво соціально важливого для м. Дніпропетровська обєкта - метрополітену. Фінансування робіт з будівництва метрополітену (що є основним видом діяльності) здійснюється виключно з державного бюджету країни і бюджетів місцевих рівнів, інших джерел доходів для підтримки економічного балансу підприємство не має. Також, у відзиві на позов відповідач просив відстрочити виконання рішення до 31.08.2016р.

У поясненнях від 15.02.2016р. відповідач зазначив, що позивачем не доведено факт поставки товару за договором № 406 від 17.10.2012р., оскільки не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту поставки та отримання товару саме за цим договором, зокрема, накладні, докази перевезення, відправки товару, довіреність. Видаткова накладна №1 від 04.01.2013р., на яку посилається позивач, як на підставу своїх вимог, відноситься до іншого договору № 3/12 від 07.10.2011р., та ніяким чином не підтверджує факт поставки та отримання товару да договором № 406 від 17.10.2012р.

У судовому засіданні 26.01.2016р. оголошено перерву до 15.02.2016р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

У судовому засіданні 15.02.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством "Дніпробудкомплект" (далі позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпрометробуд" (далі відповідач, покупець) 17.10.2012р. був укладений договір №406 (далі-Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця продукцію власного виробництва, а також надати послуги бетононасосу, а Покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених умовами Договору, прийняти та оплатити вказаний товар (п. 1.1 Договору).

Найменування продукції: товарний бетон по ДСТУ Б. В. 2. 7-96-2000, та цементний розчин по ДСТУ Б. В. 2. 7.-23-95 (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна за 1куб.м продукції та затрати постачальника по поставці та наданні послуг бетононасосу на об'єкті покупця регулюються рахунком на оплату та видатковою накладною

Згідно п. 6.1. Договору оплата проводиться покупцем на підставі рахунків, наданих постачальником, на умовах 100% передоплати. Ціна фіксується на момент оплати.

У випадку якщо у покупця нема можливості провести оплату за поставлену продукцію, постачальник може по узгодженню сторін відпустити товар з відстрочкою платежу по гарантійному листу, у якому буде вказано кількість та найменування, продукції, яка відпускається з відстрочення платежу та точний строк оплати (п. 6.2. Договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків договір діє до остаточних розрахунків, про що складається акт звіряння ( п. 8.1. Договору).

У зв'язку з тим, що Позивач здійснив поставку товару без 100% передоплати вартості товару, він вчинив конклюдентні дії спрямовані на виконання умов договору без передоплати, тим самим виконав взяті на себе зобов'язання за Договором № 406 від 17.10.2012р. в повному обсязі, здійснив поставку товару на загальну суму 15 520,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №1 від 04.01.2013р. (а.с. 13).

Відповідач за отриманий товар розрахувався часткову у сумі 7 000,00 грн., на підставі чого у нього виникла заборгованість у сумі 8 250,00 грн.

Враховуючи, що відповідачем за отриманий товар грошові кошти в повному обсязі не оплачено, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про задоволення спору на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу № 17/11-1 від 17.11.2015р., з вимогою оплати суму заборгованості в 14 денний строк, з моменту отримання даної вимоги.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму боргу не оплатив.

З врахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, у звязку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 8 520,00 грн.

Заперечення відповідача, викладені у поясненнях від 15.02.2016р., судом не приймаються, оскільки спірна поставка відбулася 04.01.2013р., тоді як, дія договору № 3/12 від 03.10.2011р. закінчилась 31.12.2012р.

Отже, поставка товару 04.01.2013р. не могла бути здійснена по договору № 3/12 від 03.10.2011р.

В ході розгляду справи відповідач заявив клопотання про відстрочку виконання рішення суду до 31.08.2016р., яке обґрунтовує наступним.

ПАТ "Дніпромедбуд" належить до суб'єктів господарювання державного сектору економіки, оскільки державна частка у статутному капіталі підприємства перевищує п'ятдесят відсотків.

Станом на січень 2016р. фінансування на оплату робіт по будівництву метрополітену не надходило і будь-яких платежів за виконані в період з серпня 2014р. по січень 2016р. включно роботи не здійснено, що підтверджується довідкою про відсутність бюджетного фінансування.

Несвоєчасні розрахунки бюджетного замовника за виконані роботи негативно впливають на виробничу діяльність підприємства та призводять до погіршення фінансово-економічних показників, виникнення значних заборгованостей з виплати заробітної плати, перед бюджетом по сплаті податків, що призводить до значних штрафних санкцій згідно чинного законодавства України.

Примусове стягнення в ході виконавчого провадження усіх надходжень грошових коштів або звернення стягнення на основні засоби може зупинити роботу підприємства, що призведе до неможливості провадження діяльності з відкачування підземних вод на ділянках будівництва метрополітену та, як наслідок, настання надзвичайної ситуації техногенного характеру. Так, за проведеними розрахунками наслідком зупинки робіт по обслуговуванню гірничих виробок з водоприпливом 2,5 тис.куб.м/доб. може бути затоплення відповідних ділянок протягом 5 діб, що призведе до підтоплення житлової забудови в центрі міста площею понад 120 тис.кв.м та створює загрозу затоплення діючих ділянок метрополітену.

Відповідач не оспорює наявність боргу перед позивачем і вживає усі можливі заходи для погашення боргу, проте недостатність грошових коштів не дозволяє в повному обсязі погасити борг.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення на підставі наступного.

Згідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідно до п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Суд, вирішуючи питання щодо надання розстрочення або відстрочення виконання рішення, враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.

Посилання відповідача на відсутність фінансування, як підставу для надання відстрочки суд не приймає, оскільки, згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за спірним Договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Державного казначейства України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Дніпрометробуд (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, буд. 5, код ЄДРПОУ 04880239) на користь Товаритсва з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Дніпробудкомплект" (49127, м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, 4/21, код ЄДРПОУ 32185218) 8 520,00 грн. (вісім тисяч п'ятсот двадцять грн. 00 коп.) - основного боргу, 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 19.02.2016р.

Суддя ОСОБА_4