Ухвала суду № 55980281, 22.02.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 лютого 2016 року Справа № 902/143/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е., Корнілової Ж.О., Чернова Є.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій областіна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 21.12.2015у справі№902/143/15 за позовомХмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій областідоВишеньківської сільської радипростягнення 20000 грн. збитківВ С Т А Н О В И В :

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХП1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з ч.4 ст.111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги повинні додаватися докази сплати судового збору.

Як встановлено п.4 ч.1 ст.1113 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції від 01.09.2015р.) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Разом з тим, з 01.09.2015р. заявник не входить до передбаченого ст.5 Закону України "Про судовий збір" вичерпного переліку суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору, а тому повинен сплачувати його на загальних засадах.

Як вбачається з поданої касаційної скарги, до неї не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно зі ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, відстрочка (розстрочка) сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від його сплати є правом, а не обов'язком господарського суду.

Клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору обґрунтовано посиланням на те, що станом на час подання позову в січні 2015 року органи ДФС України були звільнені від сплати судового збору, в зв'язку з чим, розмір ставки судового збору для звернення з касаційною скаргою у даній справі має дорівнювати нулю, тобто сплаті не підлягає.

Однак, за змістом пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору у випадку подання апеляційних чи касаційних скарг у справах, судовий збір за подання позову в яких було сплачено до 01.09.2015р., розраховується виходячи з суми судового збору, підлягаючого до сплати при поданні позову. Цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нових ставок, визначених Законом. При цьому, якщо платник судового збору був звільнений від обов'язку сплачувати судовий збір (до 01.09.2015р.), то у випадку подання зазначених скарг та заяв після зазначеної дати, розмір судового збору визначається залежно від ставки судового збору, яку мав би сплатити платник до 01.09.2015р. за відсутності у нього пільги щодо сплати такого збору (абзац 2 п.5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 №01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 №484-VІІІ)).

Наведеним спростовуються безпідставні твердження державного податкового органу про відсутність обов'язку сплачувати судовий збір з причин існування стосовно нього нульової ставки судового збору на час подання позову в січні 2015 року, які (твердження) ґрунтуються на вибірковому довільному тлумаченні змісту ст.5 Закону України "Про судовий збір" в співвідношенні зі статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (остання стаття взагалі не стосується спірних господарських правовідносин).

Колегія також зазначає, що положення ст.8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на звільнення від сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, а саме вкрай скрутного фінансового становища заявника, його банкрутства, реальної загрози банкрутства тощо, наявності яких зі змісту поданої касаційної скарги та доданих до неї матеріалів не вбачається і всупереч приписам ст.33 ГПК України не доведено заявником.

При цьому, пунктом 2 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.42 ГПК України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Законом України від 22.05.2015 №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності з 01.09.2015р., прокуратура та органи державної влади виключено з передбаченого ст.5 Закону України "Про судовий збір" вичерпного переліку суб'єктів, звільнених від сплати судового збору, а тому повинні сплачувати його на загальних засадах.

Як роз'яснено в абзаці 3 п.3.1 постанов Пленуму від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Таким чином, як прокуратура та інші органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг державним органам та бюджетним установам перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення від сплати судового збору (в даному випадку заявник по суті просить звільнити його від сплати значної для держбюджету суми - 92080,80грн.) призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Колегія суддів враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при застосуванні ст.8 Закону України "Про судовий збір" (ухвали ВСУ від 13.11.2015 у справі №910/3551/15-г від 17.11.2015 у справі №923/1899/14, від 04.01.2016 у справі №910/23985/14, від 06.01.2016 у справі №911/541/15 та від 06.01.2016 у справі №910/24069/14).

З огляду на вищевикладене, касаційна інстанція не вбачає достатніх правових підстав для задоволення клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору, а тому касаційна скарга підлягає поверненню без розгляду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.86, п.4 ч.1 ст.1113 ГПК України, Вищий господарський суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про звільнення від сплати судового збору залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 у справі №902/143/15 повернути скаржнику, а вказану справу - до господарського суду Вінницької області.

Судді:В.Овечкін Ж.Корнілова Є.Чернов