Ухвала суду № 55980229, 19.02.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 лютого 2016 року Справа № 908/4828/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.,суддів:Куровського С.В., Поліщука В.Ю.розглянувши матеріали касаційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на ухвалу та на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2015 господарського суду Запорізької області від 20.10.2015

у справі№ 908/4828/15 за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Полонія"пробанкрутствоРозпорядник майнаКомаренко Т.О.В С Т А Н О В И В :

Касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ) на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2015 та на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.10.2015 подана з порушенням вимог розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку.

Таким чином, в касаційному порядку розглядаються ухвали місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскаржувана ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 не була переглянута судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, подана ДПІ касаційна скарга на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.10.2015 не може бути прийнята до провадження Вищим господарським судом України.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні.

Розмір та порядок сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII, що набрав чинності 01.09.2015).

Однак, заявником в порушення викладених вище норм законодавства до касаційної скарги не додані докази сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2015, при цьому подано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

В обґрунтування зазначеного клопотання заявник посилається на те, що кошторисом на 2015 рік не передбачено грошові кошти, які підлягають сплаті як судовий збір за подання процесуальних документів до суду, станом на 26.11.2015 кошторис в частині затвердження витрат на сплату судового збору не переглянутий, а тому фінансування відсутнє.

За приписами ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" №7 від 21.02.2013 єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Оскільки ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування поважності підстав для звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України не знаходить правових підстав для задоволення клопотання ДПІ про звільнення від сплати судового збору.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Клопотання скаржника про відновлення процесуального строку на звернення до суду з касаційною скаргою не підлягає розгляду у зв'язку з поверненням касаційної скарги ДПІ від 26.11.2015 №27002/08-30-10-024.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86, 107, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

2. Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Донецького господарського суду від 19.11.2015 у справі № 908/4828/15 повернути скаржнику.

3. Відмовити у прийнятті касаційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.10.2015 у справі № 908/4828/15.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді С.В. Куровський

В.Ю. Поліщук