Постанова № 55980059, 21.01.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року (10 год. 55 хв.)Справа № 808/9144/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

за участі секретарі судового засідання А.В. Фесик,

за участі представників сторін

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача Муріна В.О.

за позовною заявою: ОСОБА_3

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 (далі - Позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - Відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 №314-17.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки, виходячи з положень підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 та підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, відповідач наділяється повноваженнями нарахування та стягнення транспортного податку лише починаючи з 2016 року. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, із посиланням на правомірність оскаржуваного рішення, яке прийнято у межах наявних у контролюючого органу повноважень, згідно до статті 267 Податкового кодексу України. У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Під час розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини справи судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки PORSCHE Cayenne, тип «легковий універсал-В» з об'ємом двигуна 4806 куб.см, рік випуску 2013, на підтвердження чого у матеріалах справи наявна копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

25.06.2015 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області було прийняте податкове повідомлення-рішення від №314-17, яким визначено для ОСОБА_3 суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» на 2015 рік у розмірі 25 000, 00 грн.

У зв'язку із несплатою податку, 10.11.2015 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області було прийнято рішення №25779/10/08-30-23-016 про опис належного ОСОБА_3 майна у податкову заставу.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» з 1 січня 2015 року запроваджено транспортний податок.

Відповідно до вимог статті 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно із приписами підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

При цьому, згідно із приписами підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Однак у вказаній статті не зазначено, що такий контролюючий орган наділяється правом визначати платнику податкове зобов'язання саме у 2015 році, а ідеться лише про обов'язок органів внутрішніх справ до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку (пп. 267.6.3). Отже, такі посилання відповідача на підтвердження своїх повноважень не приймаються до уваги судом.

Згідно з ч.1 статті 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування встановлюють місцеві податки і збори відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 10.1.1 пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України, до місцевих податків належить податок на майно, в який входить в т.ч. транспортний податок (п. 265.1.2 ПКУ).

Згідно пункту 12.5 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

15.01.2015 Запорізька міська рада прийняла рішення №8, яким встановила на території міста Запоріжжя податок на майно (в частині транспортного податку). Рішення було опубліковано в газеті «Запорізька Січ» 18.01.2015.

Рішення прийняте на підставі пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 28.12.2014 №71-VIIІ:

«4. Рекомендувати органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне земельної ділянки) для житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне земельної ділянки) для нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Посилання відповідача на те, що до рішень міських рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», судом не приймається до уваги як неправомірне, оскільки зазначена норма носить лише рекомендаційний характер та не встановлює іншого (нового) порядку запровадження податків, ніж передбачено Податковим Кодексом.

Згідно пункту 7.3 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності, згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Зазначений принцип визнано законодавцем однією з основних засад податкового законодавства. Він не лише окреслює правила нормотворення у сфері оподаткування, він визначає обсяг прав та обов'язків учасників правовідносин у такій сфері. Будь-який платник податків в Україні, спираючись на принцип стабільності, має право на незмінність режиму оподаткування, елементів податків, які ним сплачуються, протягом бюджетного року, і як результат - на визначеність умов здійснення ним оподатковуваної діяльності. У випадку ж законодавчої зміни елементів податків протягом року, такий платник має право та обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України, виконувати свої зобов'язання відповідно до закону із тими межами свободи, які допускаються.

Аналогічні положення принципу стабільності податкового законодавства визначено у підпункті 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України: рішення сільських, селищних та міських рад про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Приписами статті 5 Податкового кодексу України визначено такий порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, що для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.

Порядок формування доходної частини бюджетів, визначено у частині третій статті 27 Бюджетного кодексу України, а саме: закони України, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Статтею 4 Бюджетного кодексу України також визначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

В іншому випадку, застосування контролюючим органом положень вказаного Закону у 2015 році при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення не відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а також положенням частини третьої статті 22 Конституції України, згідно якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з положеннями статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, незаконність рішень відповідача про нарахування транспортного податку в 2015 році та про опис належного позивачеві майна у податкову заставу.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2015 №314-17, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем при зверненні до суду із адміністративним позовом було сплачено судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп., про що було надано відповідну квитанцію, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача сума сплаченого ним судового збору.

Керуючись статтями 69-71, 158, 160-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області № 314-17 від 25.06.2015.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь ОСОБА_3 витрати на сплату судового збору у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький