Ухвала суду № 55977895, 15.02.2016, Летичівський районний суд Хмельницької області

копія

Справа №678/364/15-ц

Провадження №2-678-31/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року смт. Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Ходоровського І.Б.,

за участю секретаря Віхтюк Л.А.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який обґрунтований тим, що в жовтні 2013 року між сторонами була досягнута усна домовленість про позику 1500 доларів США, які позивач надав відповідачу за умови оплати ним 3% за користування коштами. Письмово договір позики не укладався. Строк повернення коштів 2 місяці, тобто грудень 2013 року. В 2014 році відповідач повернув позивачу кошти в сумі 700 доларів США, а кошти в розмірі 800 доларів США залишились неповернутими.

Позивач, з метою отримання доказів існування зобовязань відповідача перед ним, записав їх останню розмову на диктофон мобільного телефону, яку надав до міліції. Під час цієї розмови відповідач зазначив, що кошти не віддасть.

Слідчим Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області 17 липня 2015 року винесена постанова про закриття кримінального провадження і у вказаній постанові слідчий надав оцінку даному запису та вказав, що ОСОБА_2 дійсно позичив грошові кошти у ОСОБА_1 та відмовляється їх повертати, оскільки великий курс долара до національної валюти.

У звязку із тим, що кошти в сумі 800 доларів США залишились неповернутими, позивач, з урахуванням уточнень від 11 лютого 2016 року, просить такі, в перерахунку на національну валюту станом на 11 лютого 2016 року у розмірі 20752 грн. та понесені судові витрати, стягнути з відповідача ОСОБА_2

15 лютого 2016 року до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які містяться на розрахункових рахунках, вкладах у Банках та інших фінансових установах України, відкритих на імя ОСОБА_2 в межах суми (ціни позову) 20752 грн.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1500 доларів США, однак 800 доларів США не повернув. В судовому засіданні 11 лютого 2016 року ОСОБА_2 підтвердив, що брав кошти у ОСОБА_1, що в еквіваленті на той час було 1500 доларів США по курсу 8 грн. за 1 долар США 12000 грн., проте стверджує, що повністю розрахувався з позивачем, однак про це не надає будь-яких доказів.

Представником позивача зясовано шляхом направлення відповідних запитів до Єдиного державного реєстру МВС України, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, що у ОСОБА_2, який є приватним підприємцем, відсутнє будь-яке рухоме та нерухоме майно.

У звязку з тим, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність, в судовому засіданні 11 лютого 2016 року зазначав, що має банківські рахунки та з коштів, які містяться на рахунках, сплачує податки, наявні підстави вважати, що ОСОБА_2 має відповідні розрахункові рахунки, вклади в банках та інших фінансових установах і здійснює розрахунки в безготівковому режимі.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 понад рік ухиляється від повернення отриманих в борг у ОСОБА_1 коштів та за цей час не віддав позивачу будь-яких коштів, тому також наявні підстави вважати, що відповідач і надалі буде ухилятись від повернення вказаних коштів, в тому числі здійснювати для цього навмисні дії щодо зняття коштів з розрахункових рахунків, вкладів в банках та припинення підприємницької діяльності (закриття фізичної особи-підприємця), з можливою подальшою реєстрацією фізичної особи-підприємця на будь-яку третю особу.

Крім того, в судовому засіданні 11 лютого 2016 року відповідач ОСОБА_2 зазначив, що після 22 лютого 2016 року взагалі має намір виїжджати в іншу країну на постійне місце проживання та вказав, що в подальшому «будете судитись з громадянином іншої країни». Означені вислови та можливі подальші дії щодо переїзду в іншу країну для проживання, зняття коштів з розрахункових рахунків, на думку представника позивача, унеможливлять в майбутньому виконання зобовязань відповідача перед позивачем з повернення коштів та навмисного невиконання можливого рішення суду.

Згідно позовної заяви, заяви про забезпечення позову, позовні вимоги підтверджуються матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015240010001883 від 11 квітня 2015 року (протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 05 червня 2015 року, протоколом одночасного допиту осіб від 08 червня 2015 року, постановою про закриття кримінального провадження від 17 липня 2015 року, тощо), звукозаписом розмови ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Ознайомившись з матеріалами справи суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи вимоги означеної норми Закону сторони в судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову не викликались.

Відповідно до змісту ч.ч. 1, 3 ст. 151; п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову; забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У преамбулі Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року вказано, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пунктах 1, 3, 4, 7, 10 названої Постанови зазначено, що за змістом ч. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Так, 12 листопада 2015 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, провадження по справі відкрито 09 грудня 2015 року.

З'ясувавши обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати представник позивача, котрий звернувся із заявою про забезпечення позову, позовним вимогам, що мають матеріальний характер (стягнення коштів), а також встановивши в судовому засіданні 11 лютого 2016 року, що між сторонами дійсно виник спір, з урахуванням поданих до заяви про забезпечення позову доказів про відсутність у відповідача рухомого та нерухомого майна, суд приходить до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову 20752 грн. до вирішення справи по суті, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

За нормами ч. 9 ст. 153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 27, 31, 60, 151-153, 168, 210 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_3 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на кошти, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, в межах суми позову 20752 грн., що належать ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3.

Копію ухвали для негайного виконання направити Відділу Державної виконавчої служби Летичівського районного управління юстиції у Хмельницькій області.

Копію ухвали до відома направити сторонам.

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Апеляційного суду Хмельницької області через Летичівський районний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя підпис ОСОБА_4

Суддя Летичівського

районного суду ОСОБА_4