Рішення № 55972939, 22.02.2016, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/6565/15-ц

2/337/185/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2016 рокуХортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Мурашової Н.А.

при секретарі Чалій Т.П.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої в результаті ДТП, та пені,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 20.06.2015р. в 15.20год. по вул..Нікопольське шосе,1е м.Запоріжжя біля магазину «Нова лінія» відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено належний йому автомобіль Volkswagen Touareg, державний номер НОМЕР_1. ДТП сталося з вини ОСОБА_3, який, керуючи автомобілем Chevrolet Aveo, державний номер АР 5591ВН, не витримав безпечну дистанцію та скоїв зіткнення з його автомобілем. Вина відповідача ОСОБА_3 встановлена постановою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 30.06.2015р. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія». 20.06.2015р. він повідомив страхову компанію про страховий випадок, а 17.07.2015р. направив на її адресу заяву про виплату страхового відшкодування, яку страхова компанія отримала 20.07.2015р. Разом з заявою він направив усі необхідні для здійснення виплати документи, в т.ч. і звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту від 14.07.2015р., який було складено субєктом оціночної діяльності ОСОБА_5 Згідно цього звіту вартість відновлювального ремонту його пошкодженого автомобілю становила 39467,66грн., франшиза за полісом становила 1000,00грн. і він отримав суму франшизи від винної в ДТП особи ОСОБА_3 У звязку з необхідністю користуватися належним йому автомобілем і відсутністю будь-яких повідомлень зі страхової компанії про прийняте нею рішення, він відремонтував пошкоджений автомобіль, сплативши за виконання цих робіт ТОВ «Автомобільний Дім Соллі-Плюс» 38490,36грн., про що повідомив страхову компанію. Однак протягом встановлених Законом 90 днів з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування страхова компанія не здійснила виплату страхового відшкодування, у звязку з чим він має право на нарахування пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла протягом періоду, за який нараховується пеня. За період з 19.10.2015р. по 25.11.2015р. розмір пені становить 1762,13грн., однак ця пеня повинна бути нарахована по день винесення рішення, оскільки до теперішнього часу страхове відшкодування не виплачено. Лише листом від 05.11.2015р. страхова компанія повідомила його про те, що прийнято рішення про виплату йому страхового відшкодування в сумі 30722,91грн., але на підставі чого прийнято таке рішення не повідомила.

Просить стягнути з відповідача ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на його користь страхове відшкодування майнової шкоди в сумі 38467,66грн. та пеню за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 19.10.2015р. по день постановлення судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі. Додатково суду пояснили, що дійсно 20.06.2015р. мало місце ДТП за участю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3, в результаті якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль. Вина ОСОБА_3 була застрахована страховою компанію і позивач після ДТП усно та письмово повідомив про страховий випадок страхову компанію - ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія». Це повідомлення вони отримали 26.06.2015р. З метою здійснення оцінки пошкодженого автомобіля в телефонній розмові працівник страхової компанії дав йому дані оцінювача ОСОБА_5, який повинен був здійснити оцінку в інтересах страхової компанії. Ніяких інших оцінювачів, експертів для огляду ТЗ та здійснення оцінки страхова компанія не направляла, ніяких повідомлень про це йому не надходило. 09.07.2015р. саме оцінювач ОСОБА_5 в його присутності та присутності відповідача ОСОБА_3 здійснив огляд пошкодженого транспортного засобу, було складено відповідний протокол, з яким вони були повністю згодні і підписали його, саме на підставі цього протоколу огляду і було зроблено звіт про оцінку розміру шкоди. Ніяких інших протоколів огляду ні він, ні ОСОБА_3 не підписували, іншими особами в цей день огляд більше не проводився. Надана представником страхової компанії до своїх заперечень на позов копія протоколу огляду не є належним доказом, оскільки документів про те, що проведення цього огляду і здійснення звіту страховою компанією доручалось ОСОБА_6, не надано. Копія цього протоколу фактично є ідентичною протоколу огляду, що проводився оцінювачем ОСОБА_5 09.07.2015р., але є одна різниця прізвище оцінювача ОСОБА_6 вписано не рукою, а проштамповано. Також вони не погоджуються із розміром вартості відновлювального ремонту та відповідно розміром страхового відшкодування в сумі 30722,91грн., який визначено страховою компанією, оскільки звіт про оцінку, що наданий суду, також не є допустимим доказом. Звіт є неповним, немає документів, що підтверджують статус та повноваження оцінювача. Також пояснили, що фактично ніяких претензій до ОСОБА_3 на момент розгляду справи не мають, усі спірні питання щодо відшкодування ним матеріальної шкоди, яка не підлягає включенню в страхове відшкодування, вирішені шляхом укладання мирової угоди. На момент розгляду справи страхове відшкодування позивачу не сплачено.

Представник відповідача ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» ОСОБА_7 позовні вимоги не визнав повністю, надав письмові заперечення проти позову. А в судовому засіданні 02.02.2016р., в якому він приймав участь в режимі відеоконференції, суду пояснив, що дійсно їх страховою компанією була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, який визнаний винним в ДТП, що сталося 20.06.2015р. в м.Запоріжжя і в результаті якого було пошкоджено автомобіль позивача ОСОБА_1 06.07.2015р. страхова компанія отримала заяву позивача про повідомлення про дане ДТП і направило свого оцінювача для визначення вартості шкоди. Хто саме і яким чином був направлений, повідомити не зміг. Але за даними протоколу огляду від 09.07.2015р. такий огляд було проведено в м.Запоріжжя ОСОБА_6 в присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 На підставі вказаного протоколу було складено експертний звіт №08/11.07.15 від 27.07.2015р. і визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ, державний номер НОМЕР_2 складає 31722,91грн. За мінусом франшизи 1000,00грн розмір страхового відшкодування, що підлягає сплаті позивачу становить 30722,91грн. Рішення про його виплату було прийнято 04.11.2015р., але страхове відшкодування до теперішнього часу не виплачено. З яких причин пояснити не може. Звіт про вартість відновлювального ремонту, який наданий суду позивачем, вважає неналежним доказом, оскільки позивач не повідомив страхову компанію про проведення цієї експертизи, у звязку з чим представник страхової компанії не міг впливати на процес проведення експертизи, виразити свої зауваження та заперечення. Крім того, підстав для проведення такої експертизи самостійно позивач не мав. Він був присутній під час огляду, що проводився представником страхової компанії ОСОБА_6, підписав протокол огляду без зауважень. Пояснити наявність двох, майже ідентичних протоколів огляду, але проведених різними спеціалістами, не зміг, також не зміг пояснити, чи доручала страхова компанія проведення оцінки ОСОБА_5 і на підставі чого. Вважає, що підстав для задоволення позову немає. Просить в його задоволенні відмовити.

В подальшому представник відповідача ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» ОСОБА_7 в судове засідання в режимі відеоконференції не прибув за невідомими причинами, про час та місце повідомлявся належним чином.

Суд вважає можливим продовжити розгляд справи у відсутність представника відповідача ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» ОСОБА_7 за наявними у справі доказами.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_3 страхового відшкодування та пені не визнали, пояснили, що не оспорюють факт ДТП та вину ОСОБА_3 в ньому, факт пошкодження автомобіля позивача і спричинення йому матеріальної шкоди. Але оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», саме остання повинна здійснити виплату такого відшкодування та сплатити пеню у випадку прострочки виплати страхового відшкодування. Огляд пошкодженого транспортного засобу позивача здійснювався оцінювачем ОСОБА_5, який діяв від імені страхової компанії. Огляд проводився 09.07.2015р. лише один раз в присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Вони підписували тільки один протокол огляду, зауважень не мали. ОСОБА_6 такий же огляд в цей же день не проводив. Розмір страхового відшкодування він не оспорює, сплатив ОСОБА_1 франшизу 1000,00грн. Також під час розгляду справи в суді між ним та ОСОБА_1 була досягнута домовленість щодо відшкодування матеріальної шкоди, яка не підлягала включенню в страхове відшкодування. Вони уклали мирову угоду, яка визнана судом. Просять в задоволенні позову до ОСОБА_3 відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» обгрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню, а в частині позовних вимог до ОСОБА_3 необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу у визначений ч.2 ст.16 ЦК України спосіб, зокрема, шляхом відшкодування майнової та немайнової (моральної) шкоди.

Згідно з ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у звязку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Однак відповідно до вимог Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники наземних транспортних засобів зобовязані застрахувати свою цивільно-правову відповідальність з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст.6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи (п.22.1 ст.22 Закону).

Відповідно до п.34.1, 34.2 ст.34 Закону страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки

страхового випадку, розпочати її розслідування; протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до п.34.3 ст.34 Закону якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або

експерта для визначення розміру шкоди.

Відповідно до п.35.1 ст.35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом

30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п.36.1, 36.2 ст.36 Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування

(регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним

розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до п.36.5 ст.36 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст.10,11,57-60 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Суд встановив, що 20.06.2015р. в 15.20год. по вул..Нікопольське шосе,1е м.Запоріжжя біля магазину «Нова лінія» відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю позивача ОСОБА_1, який керував транспортним засобом Volkswagen Touareg, державний номер НОМЕР_1, та відповідача ОСОБА_3, який керував автомобілем Chevrolet Aveo, державний номер АР 5591ВН.

Відповідно до постанови Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 30.06.2015р., яка набрала законної сили 13.07.2015р., винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за вищевказаним фактом ДТП, визнано відповідача ОСОБА_3, який в даному випадку не витримав безпечну дистанцію руху та скоїв зіткнення з автомобілем позивача, в результаті чого він отримав механічні пошкодження (арк.6)

Відповідно до п.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, обставини, встановлені постановою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 30.06.2015р., зокрема, чи мало місце ДТП та чи вчинено воно з вини ОСОБА_3, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, яка стосується цивільно-правової відповідальності за наслідки цих дій.

Також судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» (арк..7).

Відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності №АІ/4774683 від 03.12.2014р. ліміт відповідальності страхувальника за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 50000,00грн., франшиза 1000,00грн.

20.06.2015р. позивач ОСОБА_1 як потерпіла особа повідомив страховика - ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» про страховий випадок. Вказана заява отримана страховою компанією 26.06.2015р. (арк..8-9).

Згідно звіту №15/07/15 від 14.07.2015р., складеного субєктом оціночної діяльності ОСОБА_5, ринкова вартість належного ОСОБА_1 автомобілю Volkswagen Touareg, державний номер НОМЕР_1, до пошкодження становила 801764,16грн., вартість відновлювального ремонту становить 39467,66грн. (арк..10-40).

Вказаний звіт складений на підставі акту огляду пошкодженого автомобіля Volkswagen Touareg, державний номер НОМЕР_1 від 09.07.2015р., який проведено субєктом оціночної діяльності ОСОБА_5 в присутності потерпілої особи ОСОБА_1 та винної особи ОСОБА_3 Акт підписаний вказаними особами без зауважень. До акту додається фото таблиця (арк..24-34).

17.07.2015р. позивач ОСОБА_1 направив на адресу ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» заяву про виплату страхового відшкодування в сумі 39467,66грн., яку страхова компанія отримала 20.07.2015р.(арк..45-46).

Згідно заказу-наряду від 21.08.2015р. вартість проведеного ТОВ «Автомобільний Дім Соллі-Плюс» відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Touareg, державний номер НОМЕР_1 становить 38490,36грн. і вказана сума сплачена позивачем ОСОБА_1 на рахунок вказаного підприємства 21.08.2015р. в повному обсязі (арк..47-49).

18.09.2015р. ОСОБА_1 направив на адресу ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» додаток до заяви від 17.07.2015р., відповідно до якого повідомив страхову компанію про здійснення ремонту пошкодженого автомобіля і просив відшкодувати йому витрачені кошти на сплату ПДВ в сумі 6934,89грн. у звязку із здійсненням ремонту, додавши відповідні документи (арк..50).

05.11.2015р. ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» повідомила ОСОБА_1 про те, що нею прийнято рішення про виплату йому страхового відшкодування в сумі 30722,91грн. (арк..51).

Згідно страхового акту №18077, затвердженого генеральним директором ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» 04.11.2015р., ДТП, що мало місце 20.06.2015р. в м.Запоріжжя з вини ОСОБА_3 визнано страховим випадком і прийнято рішення про виплату потерпілій особі ОСОБА_1 страхового відшкодування в сумі 30722,91грн., виходячи з розміру вартості відновлювального ремонту в сумі 31722,91грн. за мінусом франщизи 1000,00грн. Також зазначено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу потерпілого ОСОБА_1 визначена звітом про оцінку №08/11.07.15 від 27.07.2015р. (арк..94-101).

28.07.2015р. ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 франшизу за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності в сумі 1000,00грн. (арк..52).

В судовому засіданні встановлено, що страхове відшкодування позивачу страховою компанією до теперішнього часу не сплачено.

Зясувавши повно, всебічно та обєктивно усі обставини даної справи, дослідивши надані сторонами докази на їх підтвердження з точки зору їх належності, допустимості, достатності та взаємозвязку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд вважає встановленим та доведеним, що ДТП, в якому було пошкоджено належний позивачу автомобіль, у звязку з необхідністю відновлення якого він зазначав матеріальної шкоди, сталося з вини відповідача ОСОБА_3

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 за спричинену третім особам шкоду була застрахована відповідачем ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», останній відповідно до вимог Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умов укладеного між ним та відповідачем ОСОБА_3 договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зобовязаний сплатити потерпілій особі - позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої з вини ОСОБА_3 в результаті ДТП 20.06.2015р.

При цьому, суд враховує, що ДТП 20.06.2015р. за участю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 визнано страховою компанією страховим випадком, свого обовязку здійснити виплату страхового відшкодування відповідач ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» в суді не оспорював. Тієї обставини, що до теперішнього часу страхове відшкодування позивачу не виплачено, представник відповідача страхової компанії також не заперечував.

У звязку з цим суд вважає необхідним стягнути суму страхового відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої позивачу ОСОБА_1 в результаті вказаного ДТП, з відповідача ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія». Підстав для стягнення страхового відшкодування з відповідача ОСОБА_3 суд не знаходить.

Однак під час розгляду справи судом зясовано, що фактично між сторонами позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» наявний спір щодо розміру страхового відшкодування матеріальної шкоди, яка складається з вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобілю позивача.

Зокрема, позивач вказує, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 39467,66грн. і визначена звітом №15/07/15 від 14.07.2015р., складеним субєктом оціночної діяльності ОСОБА_5, представник відповідача - ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» посилається на звіт №08/11.07.15 від 27.07.2015р., складений ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна», відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 31722,91грн.

Вирішуючи спір в цій частині, суд бере до уваги саме доводи позивача та його представника, а також наданий ними звіт №15/07/15 від 14.07.2015р., складений субєктом оціночної діяльності ОСОБА_5

Суд вважає, що вказаний звіт в розумінні вимог ст.57-58 ЦПК України є належним та допустимим доказом підтвердження розміру спричиненої позивачу матеріальної шкоди, оскільки складений належною особою, субєктом оціночної діяльності ОСОБА_5, який в установленому порядку зареєстрований субєктом оціночної діяльності, має відповідний сертифікат та свідоцтва про підвищення кваліфікації, копії яких додані до звіту. Звіт викладений в установленій формі, є логічно побудованим, повним, має необхідні реквізити, розділи, розрахунки, висновки, додатки, підписаний оцінювачем і засвідчений його печаткою.

При цьому, суд враховує, що цей звіт складений на підставі акту огляду пошкодженого транспортного засобу позивача від 09.07.2015р., який також здійснювався оцінювачем ОСОБА_5 і в присутності обох заінтересованих осіб потерпілого ОСОБА_1 та винної особи ОСОБА_3, що ними в судовому засіданні не заперечувалось. Вказаний акт, на думку суду, також є належним та допустимим доказом на підтвердження обсягу та характеру пошкоджень автомобілю позивача в результаті ДТП 20.06.2015р., з урахуванням яких і було визначено в подальшому вартість відновлювального ремонту цього автомобіля.

Також суд враховує, що саме оцінювачу ОСОБА_5 страховою компанією ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» було направлено заявку на проведення огляду пошкодженого автомобіля позивача, і ця заявка була виконана, звіт про виконання замовлення направлений на адресу замовника 10.07.2015р., що підтверджується наданим суду скріншотом електронної платформи оцінювача ОСОБА_5 (арк. 145-146). Цей же звіт та акт огляду були додані позивачем до його заяви про виплату страхового відшкодування.

Посилання представника відповідача ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на звіт про оцінку №08/11.07.15 від 27.07.2015р., складений ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна», суд не бере до уваги при постановденні даного рішення, оскільки, по -перше, суду не надана належним чином засвідчена копія повного тексту цього звіту. До письмових заперечень представника відповідача додана лише частина вказаного звіту, з якої неможливо встановити за якою методикою, в якому порядку, виходячи з яких вихідних даних, складався цей звіт, не наведено відповідних розрахунків, висновків. З цього документу неможливо встановити, ким він складався та ким підписувався. На першому аркуші звіту вказано, що він складений ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна», додана копія сертифіката субєкта оціночної діяльності на імя вказаної установи від 10.07.2014р. Але інші документи, що підтверджують статус субєкта оціночної діяльності свідоцтво про його державну реєстрацію у відповідному реєстрі, свідоцтва про підвищення кваліфікації оцінювача, а також документів про те, кому саме з працівників ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна» було доручено проведення оцінки пошкодженого автомобіля позивача, суду не надано.

За вказаних обставин у суду немає підстав вважати цей звіт допустимим доказом в розумінні ст.57-58 ЦПК України.

Також суд вважає недопустимим доказом надану представником відповідача копію акту огляду пошкодженого автомобіля від 09.07.2015р., складеного ОСОБА_6, оскільки ця копія не засвідчена належним чином. Встановити чи відповідає ця копія оригіналу документу, який міститься в матеріалах страхової справи і є додатком до звіту про оцінку, на який посилається страхова компанія, суд на даний час немає можливості. Наявність такого акту, складеного ОСОБА_6, в той же день, що і акт огляду оцінювача ОСОБА_5, в їх присутності та його підписання, заінтересовані особи - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні категорично заперечують, наполягаючи на тому, що огляд пошкодженого автомобіля здійснювався лише один раз в їх присутності і тільки оцінювачем ОСОБА_5

Підстав не довіряти цим показанням в сукупності з іншими наданим позивачем ОСОБА_1 доказами звітом про оцінку від 14.07.2015р., актом огляду від 09.07.2015р., у суду немає.

В той час, як представник відповідача ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» не надав суду доказів на підтвердження того, хто саме та на підставі чого був призначений страховою компанією оцінювачем шкоди, спричиненої позивачу, чи був це ОСОБА_6 чи представник ТОВ «Юніверсал Асістанс-Україна». В судовому засіданні відповіді на це питання та інші питання щодо обставин визначення розміру страхового відшкодування, надати не зміг, незважаючи на неодноразове розяснення йому судом процесуального обовязку надати суду докази, якими сторони обґрунтовують свої доводи чи заперечення.

Зокрема, представник відповідача не зміг пояснити наявність в матеріалах справи двох ідентичних за датою складання, формою, змістом, способом заповнення, наявними підписами заінтересованих осіб, актів огляду пошкодженого автомобіля позивача з різницею лише в зазначенні прізвища та підпису особи, яка склала цей акт (в акті позивача ОСОБА_5, в акті страхової компанії ОСОБА_6М.)

При цьому, суд враховує, що прізвище оцінювача ОСОБА_5 зазначено в акті тим самим способом, що і інша частина тексту рукописним, а прізвище оцінювача ОСОБА_6 проставлено штампованим печатним способом, на відміну від іншої частини тексту, що з урахуванням пояснень позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 викликає у суду розумний сумнів в достовірності та допустимості акту огляду, на який посилається представник відповідача ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія». Тому немає підстав вважати, що розмір страхового відшкодування в сумі 30722,91грн. визначений страховою компанією законно та обґрунтовано.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку про необхідність визначення та стягнення з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь позивача страхового відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої в результаті ДТП, в сумі 38467,66грн., виходячи з такого розрахунку: вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля 39467,66грн. франшиза 1000,00грн. = 38467,66грн. Вказана сума визначена в межах ліміту страхової виплати за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності (50000,00грн).

Також суд вважає необхідним стягнути з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь позивача пеню за прострочення сплати страхового відшкодування, оскільки судом достовірно встановлено, що страхове відшкодування страховою компанією протягом 90 днів з моменту отримання заяви позивача про його виплату і до теперішнього часу не сплачено.

Оскільки заява позивача про виплату страхового відшкодування отримана ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» 20.07.2015р., встановлені 90 днів для виплати страхового відшкодування сплили 18.10.2015р. Таким чином, строк прострочки сплати страхового відшкодування за період з 19.10.2015р. по день постановлення судового рішення 19.02.2016р. становить 124 дні.

В період з 19.10.2015р. по день постановлення рішення суду облікова ставка НБУ становила 22%.

Розмір пені, що підлягає стягненню на користь позивача, становить з такого розрахунку: 38467,66грн. х 2 х 22% /365дн. /100% х 124дн. = 5750,12грн.

Загальний розмір суми, що підлягає стягненню з відповідача ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь позивача ОСОБА_1 становить 44217,78грн. (38467,66грн. + 5750,12грн.).

На підставі вищевикладеного, позов ОСОБА_1 до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» слід задовольнити повністю, а в задоволенні аналогічних вимог до ОСОБА_3 слід відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам в сумі 487,20грн.

Керуючись ст.15,16,22,1167,1184 ЦК України, Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.3,4,10,11,57-61,88,212-215,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої в результаті ДТП, та пені задовольнити повністю.

Стягнути з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» (м.Київ, вул.. Борщагівська,145, ЄРДПОУ 23734213) на користь ОСОБА_1, 06.04.1963р.н., ІПН НОМЕР_3, страхове відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої в результаті ДТП, в сумі 38 467,66грн., пеню за прострочення сплати страхового відшкодування в сумі 5750,12грн., в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору в сумі 487,20грн., усього 44704,98грн. (сорок чотири тисячі сімсот чотири гривні 98 копійок).

В частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої в результаті ДТП, та пені відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення, особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, - в той же строк з моменту отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 22.02.2016р.

Суддя Н.А.Мурашова

22.02.2016