Ухвала суду № 55972762, 18.02.2016, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1240/15-ц

Провадження № 4-с/323/2/16

УХВАЛА

Іменем України

18.02.2016 р. м.Оріхів 18 лютого 2016 року м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Галчанського С.В.,

при секретарі судового засідання Мазгін О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, справу за скаргою ОСОБА_1 на незаконні дії службових осіб ВДВС Оріхівського РУЮ та на постанову начальника ВДВС Оріхівського РУЮ про скасування постанови державного виконавця,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цією скаргою такого змісту.

«СКАРГА

на незаконні дії державного виконавця

та на постанову про скасування арешту на майно боржника

Рішенням Оріхівського районного суду від 17.05.11 (суддя Галчанський С.В.) задоволено мій позов - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору позики (іпотеки) та звернення стягнення на іпотечне майно по справі № 2-606/11.

Рішення було змінено апеляційною інстанцією та набрало законної сили 23.11.11. Виконавчі листи суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_3 від 23.11.11 по справі № 2-606/11 та про стягнення судових витрат з ОСОБА_3 в розмірі 1650 грн. від 23.11.11 по справі № 2-606/11 направлено на виконання до ВДВС Оріхівського РУЮ згідно моєї заяви від 20 січня 2012 року.

Згідно п. 15 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. ЗО Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець має широкі повноваження щодо примусового виконання судового рішення. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження

Виконавчі листи були прийняті до провадження та знаходилися на виконанні у державного виконавця ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_4 Однак, фактично минув трирічний строк проведення виконавчих дій, проте виконавче провадження, вважаю, умисно затягується на користь Боржника - ОСОБА_3, жодних заходів, направлених на реальне звернення стягнення, оцінку майна, призначення торгів не проведено, Боржника, який ухиляється від законних вимог держвиконавця, до відповідальності не притягнуто.

Тим самим державний виконавець ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_4 виявила фактичну бездіяльність щодо якнайскорішого належного примусового виконання судового рішення, та навпаки, штучно і безпідставно затримувала цю процедуру.

Так, ВДВС Оріхівського РУЮ намагався змінити спосіб та порядок виконання означеного рішення суду з метою запобігання звернення стягнення на квартиру боржника, для чого зверталися із відповідною заявою до суду. Однак ухвалою Оріхівського районного суду від 21.09.2012 р. було відмовлено ВДВС Оріхівського РУЮ у зміні способу виконання рішення, чим підтверджено пряму необхідність проведення виконавчих дій шляхом звернення стягнення саме на квартиру боржника.

Однак, службові особи ВДВС Оріхівського РУЮ все ж таки не забажали виконувати це рішення та вдалися до наступних дій, незаконність яким підтвердження відповідними судовими рішеннями.

Зокрема, 09 січня 2013 року мною поштою було отримано постанови державного виконавця ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_4 за виконавчими листами суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_3 та про стягнення судових витрат з ОСОБА_3 в розмірі 1650 грн. від 23.11.11 по справі № 2-606/11.

Означені постанови та дії державного виконавця ВДВС Оріхівського РУЮ * ОСОБА_4 були оскаржені до Оріхівського районного суду Запорізької області. Ухвалою Оріхівського районного суду від 12.03.2013 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, дії та бездіяльність державного виконавця ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_4 визнано незаконними, означені постанови від 27.12.2012 року про закритя виконавчого провадження скасовані, виконавче провадження та арешт на майно поновлені.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2013 року по справі № 22ц-778/2163/2013 р. апеляційні скарги ВДВС Оріхівського РУЮ та ОСОБА_3 були відхилені, ухвалу Оріхівського районного суду від 12.03.2013 року залишено чинною.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2013 року взагалі відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ВДВС Оріхівського РУЮ на означені судові рішення, чим ще раз підтверджено чинність ухвали Оріхівського районного суду від 12.03.2013 року та законність висновків, що містяться в ній.

Отже, на сторінці 2 означеної ухвали Оріхівського районного суду від 12.03.2013 року, яка набрала законної сили, чітко зазначено. що оскільки продаж майна за умов виконавчого провадження здійснюється примусово, то ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Законом України «Про іпотеку» не передбачено обов'язку державного виконавця на отримання дозволу органу опіки та піклування на здійснення відчуження нерухомого майна боржника, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні діти, та реалізація такого майна не ставиться в залежність від отримання чи неотримання такого дозволу.

До того ж, означеного дозволу не зазначено й у переліку документів, необхідних для проведення прилюдних торгів, відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом МЮ України від 27 жовтня 1999 року №68/5, зареєстрованого в МЮ України 02 листопада 1999 року за №745/4038.

Це обумовлено тим, що у відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на нерухоме майно боржника здійснюється в примусовому порядку як завершальна стадія судового провадження та примусового виконання рішень інших органів у разі невиконання їх у добровільному порядку. Тобто майно, на яке звертається стягнення у виконавчому провадженні, реалізується без волевиявлення власника майна (боржника), або осіб, які мають право на користування цим майном, в тому числі і неповнолітніх дітей.

У звязку із цим, у ВДВС Оріхівського РУЮ немає необхідності отримання дозволу органу опіки та піклування для звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_3 Отже, посилання на відсутність такого дозволу є взагалі безпідставним та таким, що не відповідає дійсності.

Тому ВДВС Оріхівського РУЮ зобовязано належним чином здійснити виконання рішення Оріхівського районного суду від 17.05.2011 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на іпотечне майно по справі № 2-606/11, а саме - у примусовому порядку звернути стягнення на квартиру №

14 у буд. № 140 (128) по вул. Жовтневій у м. Оріхові Запорізької області шляхом її реалізації на прилюдних торгах.

Отже, судовими рішеннями усіх судових інстанції визнано незаконність бездіяльності та закриття виконавчого провадження № 30785373 з боку ВДВС Оріхівського РУЮ, що зумовлює найскоріше проведення виконавчих дій, направлених на звернення стягнення стосовно іпотечного майна Боржника через його реалізацію на прилюдних торгах.

Таким чином, суди усіх інстанцій України підтвердили необхідність примусового виконання рішення Оріхівського районного суду від 17.05.2011 р. по справі № 2-606/11 саме силами ВДВС Оріхівського РУЮ шляхом звернення стягнення на квартиру № 14 у буд. № 140 (128) по вул. Жовтневій у м. Оріхові.

Однак, до цього часу, більш ніж півтора року після набрання законної сили ухвалою Оріхівського районного суду від 12.03.2013 року жодної реальної дії на виконання законного судового рішення не здійснено, квартиру Боржника на реалізацію не передано, службові особи ВДВС Оріхівського РУЮ продовжують свою незаконну бездіяльність, явно направлену на користь боржника ОСОБА_3

Замість виконання рішення суду у визначений судом спосіб* службові особи ВДВС Оріхівського РУЮ вдаються до наступних незаконних дій, тим самим умисно ухиляючись від належного виконання судового рішення, про що свідчить чергова відповідь начальника ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_5, датована 22.11.2013 р.

09 грудня 2014 року мною поштою було отримано постанову державного виконавця ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_4 про зупинення виконавчого провадження № 30785373 за виконавчими листами суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_3 та про стягнення судових витрат з ОСОБА_3 в розмірі 1650 грн. від 23.11.11 по справі №2-606/11.

Означену постанову мною також було оскаржено до суду, наслідком чого цю постанову 19.01.2015 р. було скасовано, а виконавче провадження відновлено.

Проте, 28 січня 2015 року мною поштою було отримано постанову державного виконавця ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_4 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за виконавчим провадженням № 30785373 - виконавчого листа суду щодо звернення стягнення на

іпотечне майно - квартиру ОСОБА_3 від 23.11.2011 р. по справі № 2-606/11.

Означена постанова є абсолютно незаконною та безпідставною, і у 10-денний строк була оскаржена до суду, проте скаргу Оріхівським районним судом ще не розглянуто.

Підставами оскарження було те, що виконавче провадження № 30785373 щодо примусового виконання виконавчого листа суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_3 від 23.11.2011 р. по справі № 2-606/11 було відкрито за моєю заявою від 20.01.2012 р. безпосередньо державним виконавцем ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_4 ще у січні 2012 року, тобто три роки тому.

При прийнятті рішення стосовно відкриття виконавчого провадження державний виконавець ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_4 в рамках своїх повноважень згідно ст.

25, 31 Закону України «Про виконавче провадження» в обовязковому порядку здійснила перевірку та прийняла рішення про можливість прийняття виконавчого листа до виконання та про відкриття виконавчого провадження. Постанова про відкриття виконавчого провадження була погоджена з начальником ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_5

Оскільки не було виявлено та не існувало жодних перешкод примусовому виконанню означеного рішення суду, то виконавче провадження за вказаним виконавчим листом суду щодо звернення стягнення на іпотечне майно - квартиру ОСОБА_3 від 23.11.2011 р. по справі № 2-606/11 було законно відкрито.

Таким чином, винісши постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2012 року, державний виконавець ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_4 за погодженням начальника ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_5 дійшла до позитивного висновку та прийняла рішення про можливість відкриття виконавчого провадження і проведення виконавчих дій щодо звернення стягнення на іпотечне майно боржника та стягнення з неї судових витрат, і жодних суперечок чи необхідності розяснення судового рішення не було. До того ж, у серпні 2012 року вона здійснила опис та арешт цієї квартири.

У будь-якому разі, законність відкриття виконавчого провадження та відповідну незаконність його закриття неодноразово досліджувалася судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій при розгляді минулих скарг, і тому жодних претензій чи підстав незаконності відкриття виконавчого провадження судами виявлено не було. Навпаки, суди неодноразово зазначали про необхідність продовження виконавчих дій органом ДВС.

Проте, очевидно службові особи ВДВС Оріхівського РУЮ ставлять свої безпідставні міркування вище, ніж рішення усіх інстанцій судової влади держави, оскільки знову, повторно безпідставно відмовилися від виконання означеного рішення суду.

Однак, з аналізу змісту норм Закону України «Про виконавче провадження» та зокрема підстав можливості повернення виконавчого документу та повноважень державного виконавця, можна побачити, що державний виконавець ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_4 при винесенні оскаржуваної постанови від 17.01.2015 р. грубо порушила закон та значно перевищіла надані їй повноваження.

По-перше, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено право органів ДВС виносити постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження вже після відкриття такого виконавчого провадження. Тобто, прийнявши рішення про прийняття до виконання виконавчого листу та відкривши виконавче провадження, орган ДВС, тим більше - та сама особа, не має законних повноважень повторно розглядати це питання та приймати протилежне рішення, тим більше після фактичного проведення виконавчих дій (опис та арешт майна, та ін.) та після трирічного періоду його знаходження на виконанні.

По-друге, повернення виконавчого документу можливо лише в випадках, чітко визначених ст. 47 Законом України «Про виконавче провадження». Можливість повернення виконавчого листа після відкриття виконавчого провадження з підстав того, що він не підлягає виконанню не передбачений законом.

По-третє, завдання державного виконавця у виконавчому провадженні після прийняття рішення про його відкриття та здійснення фактичних дій на його виконання - найскоріше, у встановлений законом 6-місячний строк повністю провести усі виконавчі дії та забезпечити викоання рішення суду, яке набрало законної сили задля задоволення вимог стягувана. Очевидно, що до кола повноважень державного виконавця Законом України «Про виконавче провадження» не віднесено проведення будь-яких повторних перевірок (?) можливості прийняття цього виконавчого документу до виконання після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. В іншому разі чітко просліджується пряме ігнорування своїх обовязків та пряме небажання виконувати рішення суду, надаючи незаконні переваги боржнику та беручі на себе повноваження оцінювати судові рішення.

Отже, у державного виконавця ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_4 немає жодних причин та законної можливості відмовити у відкриті виконавчого провадження та відмовити у прийнятті виконавчого документу після відкриття виконавчого провадження за три роки до того, тим більше оскільки законність відкриття виконавчого провадження була засвідчення численими судовими рішеннями усіх інстанцій.

Нарешті, 31 березня 2015 року мною поштою було отримано постанову начальника ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_5, датовану ще 17.01.2015 р. (після чого, 19.01.2015 р. судом було відновлено виконавче провадження) про скасування процесуального документу - постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - квартиру ОСОБА_3 від 13.06.2013 р.

Означена постанова є абсолютно незаконною та безпідставною як із вищенаведених обставин, а також і через те, що саму постанову державного виконавця ВДВС Оріхівського * РУЮ ОСОБА_4 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за виконавчим провадженням № 30785373 оскаржено до Оріхівського районного суду, однак рішення по скарзі ще не прийнято. Таким чином, питання про закриття виконавчого провадження ще не вирішено, тому й скасування забезпечувальних заходів неможливе та незаконне.

У-четверте, згідно вимог ч. 1 ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Оскільки фактичного виконання рішення суду не відбулося взагалі, а виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, також стягнуті не були, то підстав для зняття арешту, накладеного на майно боржника, та скасування інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішення немає.

Наведені факти свідчать про незаконні дії начальника ВДВС Оріхівського РУЮ, що викликає сумнів у їх неупередженості на користь Боржника.

З урахуванням вищенаведеного, вважаю дії начальника ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_5 та винесену ним постанову від 17.01.2015 р. про скасування процесуального документу - постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - квартиру ОСОБА_3 від 13.06.2013 р. про зняття арешту на майно боржника незаконними.

Статтею 383 ЦПК України закріплено, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Ст. 385 ЦПК України визначено, що визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Оскільки оскаржувану постанову начальника ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_5, датовану ще 17.01.2015 р. я отримав поштою лише 31 березня 2015 року, про що свідчить поштовий штемпель на конверті, то у порядку ст. 383 ЦПК України в межах десятиденного строку я направляю до суду цю скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 383 - 388 ЦПК України, ст. 50 Закону У країни „Про виконавче провадження, -

ПРОШУ:

1.Прийняти цю скаргу до розгляду та відкрити судове провадження.

2.Визнати незаконними дії начальника ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_5 у виконавчому провадженні № 30785373 стосовно зняття арешту на майно боржника - квартиру ОСОБА_3 незаконними.

3.Визнати постанову начальника ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_5, датовану ще 17.01.2015 р. про скасування процесуального документу - постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - квартиру ОСОБА_3 від 13.06.2013 р. незаконною із наведених вище обґрунтувань та скасувати її як незаконну та необгрунтовану.

4.Поновити накладений на майно ОСОБА_3 арешт, у т.ч. на приналежну їй квартиру № 14 у буд. № 140 (128) по вул. Жовтневій у м. Оріхові Запорізької області.

5.Судові витрати (у разі їх наявності) у повному обсязі віднести на рахунок ВДВС Оріхівського РУЮ».

У судове засідання сторони не зявились.

Суд, дослідивши матеріали скарги, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.83 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Разом з цим, постанова начальника відділу про скасування постанови державного виконавця не містить посилання на суперечність вимогам закону, що вказує на відсутність такої суперечності. З чого, в свою чергу, випливає, що рішення державного виконавця не суперечить вимогам закону.

Таким чином, оскільки рішення державного виконавця не суперечить вимогам закону, начальник відділу не набув повноважень (права) скасувати постанову державного виконавця та діяв поза межами своїх повноважень та у спосіб, що не передбачені Конституцією та законами України.

А оскільки начальник відділу не набув повноважень (права) скасувати постанову державного виконавця, його постанова є незаконною та такою, яка підлягає скасуванню.

Такі мотиви суд ґрунтує на положеннях ст.19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З вказаних обставин, уразі скасування постанови начальника відділу, підлягає поновленню незаконно скасований накладений арешт на майно боржника.

Іншим вказаним у скарзі обставинам суд не може дати оцінку, оскільки вони виходять за межі вимоги про скасування по станови начальника відділу державної виконавчої служби.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.386, 387 ЦПК України, суд,

Ухвалив:

Задовольнити скаргу частково.

Визнати постанову начальника ВДВС Оріхівського РУЮ ОСОБА_5, датовану 17.01.2015 р. про скасування процесуального документу - постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - квартиру ОСОБА_3 від 13.06.2013 р. незаконною та скасувати її.

Поновити накладений на майно ОСОБА_3 арешт, у т.ч. на належну їй квартиру №14 у буд. №140 (128) по вул. Жовтневій у м. Оріхів Запорізької області.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала суду (судді) набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду (судді), якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду (судді) подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_6