Постанова № 55971824, 18.01.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

18.01.2016 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Животова Є.Г., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, запроваджені щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, заміжньої, на утриманні четверо неповнолітніх, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 17.12.2015,

В С Т А Н О В И В :

Зазначеною постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей) та призначено їй адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В оскарженій постанові судді від 17.12.2015 йдеться про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за таких обставин.

Так, ОСОБА_1, 18.09.2015, біля 21 год., АДРЕСА_2, не виконувала свої батьківські обов'язки, що призвело до вчинення її неповнолітньою донькою, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, дрібної крадіжки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану постанову судді щодо неї від 17.12.2015 скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в її діянні складу зазначеного адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд не звернув уваги і не дав оцінки тій обставині, що місцем вчинення правопорушення є АДРЕСА_2. Натомість місцем її проживання є не АДРЕСА_1.

Однак, ще 25.11.2015, будучи в суді при розгляді даної справи, вона показала судді, що ще в 2002 році вона розірвала шлюб із своїм першим чоловіком, ОСОБА_3, від шлюбу із яким у них народилася дочка ОСОБА_2, після чого батько дитини в 2002 році забрав від неї дитину, яка відтоді постійно проживає в сім'ї свого батька в АДРЕСА_2.

Її численні звернення про повернення дитини не дали ніякого результату, згодом одружилась, створила іншу сім'ю, в якій проживає і наразі, де разом з чоловіком, виховують чотирьох дітей. Тому вона не мала ніякої фізичної змоги контролювати і здійснювати догляд за дитиною ОСОБА_2

Суб'єктом складання протоколу не виконано вимог попередньої постанови судді від 25.11.2015 про повернення матеріалів справи для їх належного оформлення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримання викладених в її апеляційній скарзі доводів та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд визнає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст.ст. 245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності; при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення, запровадженої щодо ОСОБА_1 поверталися суб'єкту складення протоколу про адміністративне правопорушення постановою судді Іршавського районного суду від 25.11.2015 (а.с.14). Серед іншого, у постанові судді від 25.11.2015 було наголошено на тому, що матеріали справи не містять даних про те, з ким саме з батьків (з ОСОБА_1 чи з її колишнім чоловіком ОСОБА_3) проживає неповнолітня ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Не зважаючи на те, що постанова судді в цій частині від 25.11.2015 не виконана, той самий місцевий суд на це уваги не звернув і розглянув справу, визнавши ОСОБА_1 винуватою за ч.3 ст.184 КУпАП, посилаючись як на доказ її вини виключно на протокол від 07.10.2015 серії ЗА № 010407.

За змістом ст.184 і, зокрема, ч.3 КУпАП відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, настає за їх ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, в тому числі й у разі вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом.

Отже, передумовою та правовою підставою такої відповідальності має бути вчинення вказаним неповнолітнім адміністративного правопорушення, яке відповідно до ст.ст.251,252 КУпАП має бути підтверджено відповідними доказами.

Матеріали справи не містять достатніх і беззаперечних доказів вчинення неповнолітньою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, адміністративного правопорушення.

Так, в складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення від 07.10.2015 серії ЗА № 010407 (а.с.1, далі - протокол) взагалі не відображено обставин вчинення неповнолітньою «дрібної крадіжки», відповідної статті КУпАП, яка встановлює відповідальність за вказане правопорушення, ознаки якого в діях ОСОБА_2 неповнолітньої виявив суб'єкт складання зазначеного протоколу; які саме обов'язки, що покладені на нею СК України, не виконала ОСОБА_4 за адресою, відмінною від тієї, де вона проживає - с. Довге Іршавського району.

Наявні у справі незавірені копії висновку в.о. начальника Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області від 07.10.2015 та письмове пояснення ОСОБА_2, яким місцевий суд взагалі не давав оцінку при винесенні оскарженої постанови, не можна вважати допустимими і достатніми доказами, оскільки такі не завірено належним чином, а пояснення є частково не читається.

Крім того, Кодексом України про адміністративні правопорушення взагалі не передбачено адміністративної відповідальності за «дрібну крадіжку», про що йдеться у протоколі. Статтею 51 КУпАП, на яку у протоколі відсутнє посилання, передбачено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

З наданих ОСОБА_4 апеляційному суду висновку опікунської ради органу опіки та піклування при Іршавській РДА, акту обстеження матеріально побутових умов та інших документів вбачається, що неповнолітня ОСОБА_2 проживає окремо від її матері - з колишнім чоловіком останньої, який утримує та займається її вихованням, проживаючи в іншому населеному пункті, АДРЕСА_3, з іншою сім'єю; ОСОБА_1 є багатодітною матір'ю з виключно позитивною характеристикою, проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїм чоловіком та чотирма дітьми, де характеризується, як добросовісна та чесна, трудолюбива та хороша мати, алкогольні напої не вживає (а.с. 31-36).

В апеляційному суді ОСОБА_1 також пояснила, що неодноразово намагалася побачитися зі своєю дитиною від першого шлюбу, ОСОБА_2, приймати участь у її вихованні, однак її батько, ОСОБА_3, забороняв їй це зробити, не відпускаючи дитину, через що ОСОБА_1 вимушена була звертатися до органу опіки та піклування з відповідними заявами. Ці доводи підтверджуються наведеними вище документами та не спростовані іншими будь-якими доказами.

Отже, з урахуванням наведеного, апеляційний суд визнає, що в даному випадку в діянні ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3 ст.184 КУпАП, у зв'язку із чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 7,251,252,294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 17.12.2015, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП з накладенням на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 51 грн. скасувати, а провадження у даній справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя