Ухвала суду № 55971540, 17.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/3367/15-ц Номер провадження 22-ц/775/189/2016

Єдиний унікальний номер 235/3367/15-ц Головуючий у 1 інстанції Стоілова Т.В.

Номер провадження 22-ц/775/189/2015 Доповідач Агєєв О.В.

Категорія 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року м.Артемівськ

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів Краснощокової Н.С., Азевича В.Б.

за участі секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Артемівську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 13 жовтня 2015 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором задоволені.

Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 04 лютого 2013 року в сумі 27027 грн. 41 коп.; вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що при ухваленні рішення суд ототожнив поняття кредитного договору та договору банківського рахунку, що стало підставою визнати судом, що між нею та публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» існують кредитні правовідносини, при цьому на підтвердження даного факту, кредитний договір позивачем не наданий; також зазначає, що судом порушені вимоги ст.ст.109, 74-77 ЦПК України.

Сторони у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом відправлення телефонограм. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності належно повідомлених сторін на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 04 лютого 2013 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом приєднання (ч.1 ст.634 ЦК України) до «Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку», що підтверджується анкетою-заявою (а.с.11). Відповідно до договору ОСОБА_1 04 лютого 2013 року отримала кредит у розмірі 15200грн. 00коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на належну їй платіжну картку №54570923013455702 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно до п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 «Умов та Правил надання банківських послуг», після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, Банк проводить перевірку необхідних документів та приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Відповідно до п.1.1.3.2.3 Умов кредитний ліміт відповідача було збільшено до 16700,00грн., що підтверджується довідкою.(а.с.10).

З виписки по картці №54570923013455702, що міститься в матеріалах справи (а.с.123-138), в період з 04.02.2013р. по 13.02.2015р. відповідач постійно користувалась кредитною карткою для купівлі товарів та оплати послуг. Загалом було здійснено витрати на суму 32460 грн. 96 коп.

Між тим відповідач умови договору належним чином не виконувала, у звязку з чим станом на 31 березня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 27027 грн. 41коп., що складається з: 16370,24грн. - заборгованість за кредитом, 8593,96грн. - заборгованість з відсотків за користування кредитом, 300грн. - заборгованість по пені та комісії за користування кредитом, а також штрафи, відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов..: 500грн. - штраф (фіксована частина); 1263,21грн. штраф (процентна складова), що підтверджено розрахунком заборгованості (а.с.7- 9).

Задовольняючи позов суд першої інстанції правильно виходив з доведеності вимог та послався на ст.ст.1049, 1054 ЦК України, відповідно до яких за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути позику та відсотки в строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Крім того, ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач порушила умови кредитного договору, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача та стягнув на його користь заборгованість за кредитним договором та відсоткам в розмірі 27027грн. 41коп. та судові витрати.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не врахував, що між апелянтом та Банком відсутні кредитні правовідносини, оскільки на підтвердження цього останнім не надано належних доказів, не впливають правильність рішення суду з таких підстав.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 1 ст.57 ЦПК України визначила, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, з копій документів які містяться в матеріалах справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 04.02.2013р. було підписано анкету-заяву (а.с.11) згідно якої остання ознайомилась та приєдналась до «Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку» виявивши бажання оформити на своє імя карту Gold, відкрити кредитний ліміт та підтвердила згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком Договір. І це не суперечить Цивільному Кодексу України.

При цьому з анкети вбачається, що крім підпису в ній містяться і інші реальні данні як то адреса мешкання ОСОБА_1 і номер мобільного телефону (який вона використовує і на час розгляду справи в суді, вказуючи даним номер як контактний). Крім того, при отриманні кредитної картки в банку було зроблено особисте фото відповідача по справі (а.с.139).

Вказані докази було вивчено судом першої інстанції в сукупності з іншими доказами які містяться в матеріалах справи та їм дана відповідна правова оцінка, про що зазначено в судовому рішенні.

Інші доводи апеляційної скарги, а саме про те, що Красноармійський міськрайонний суд Донецької області розглянув справу з порушенням правил підсудності (оскільки апелянт мешкає у м.Донецьку), а також про порушення судом першої інстанції вимог ст.ст.74-77, 127 ЦПК України, також не впливають на правильність рішення суду з наступних підстав.

Дійсно відповідно до вимог ст.109 ЦПК України, позови до фізичної особи предявляються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Згідно матеріалів справи відповідач зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, тому дана справа за територіальною підсудністю належить до розгляду Кіровському районному суду м.Донецька.

Між тим, на виконання Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження в звязку з проведенням АТО» розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №2710/38-14 від 02 вересня 2014 року «Про визначення територіальної підсудності справ» територіальну підсудність справ Кіровського районного суду міста Донецька визначено саме Красноармійському міськрайонному суду Донецької області.

Крім того, згідно з положеннями частини 6 ст.74 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Частиною 9 даної статті передбачено, що відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до ухвалення 19.06.15р. заочного рішення, яке було скасовано 17.09.15р. за заявою останньої, неодноразово повідомлялась Красноармійським судом Донецької області sms-повістками про судові засідання по даній справі на номер мобільного телефону який зазначено відповідачем в заяві про отримання судової повістки, інших заявах та клопотаннях а також запереченнях проти позову, а також через ЗМІ (а.с.48, 52, 61- 64, 95-99).

Після скасування заочного рішення суду справа призначалась до слухання на 30.09.15р., 13.10.15р., про що відповідач повідомлялась відповідною телефонограмою на зазначений нею номер мобільного телефону, як це передбачено ч.6 ст.74 ЦПК України (а.с.116).

Таким чином колегія суддів приходить до висновку про додержання судом першої інстанції вимог ст.74 ЦПК України щодо належного повідомлення про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.307 ч.1 п.1, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий

Судді: