Рішення № 55969036, 17.02.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 142/973/15-ц Провадження № 22-ц/772/479/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 50 Доповідач Кучевський П. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Кучевського П.В.

Суддів: Берегового О.Ю., Іванюка М.В.

при секретарі: Топольській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини, -

в с т а н о в и л а :

06 червня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Піщанського районного суду Вінницької області з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно до повноліття дитини, та 500 грн. щомісячно на утримання дружини до досягнення дитиною 3-х річного віку.

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2015 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини усіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.11.2015 року до повноліття дитини та 10-ї частини заробітку щомісяця на утримання ОСОБА_3, з 18 листопада 2015 року до досягнення дитиною 3-х річного віку.

Не погоджуючись з рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Апеляційного суду Вінницької області з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення про часткове задоволення позову, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 аліменти на утримування доньки ОСОБА_4 у розмірі ? частини заробітку з 6 червня 2015 року, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

16 лютого 2016 року на електронну адресу Апеляційного суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_3 про розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_5 надіслав суду телеграму про розгляд справи без його участі.

За правилами ч. 2 статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2015 року вказаним вимогам Закону не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 23.02.2013 року та мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4-5). З квітня 2015 року відповідач залишив сімю, і припинив надання матеріальної допомоги на утримання доньки, не бере участі у її вихованні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.

Частиною 1 статті 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 надав суду заяву про визначення аліментів у частці від його заробітку, оскільки він офіційно працевлаштований на посаді комірника ТОВ «Укрдахцентр» та має постійний заробіток.

Висновок суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини в частці від заробітку відповідає вимогам ст. 182, 183 СК України, однак суд першої інстанції не врахував положення ч. 1 ст. 191 СК України та неправильно зазначив у судовому рішенні про стягнення аліментів з 18 листопада 2015 року, у той час, як аліменти підлягають стягненню з дня пред'явлення позову, тобто з 08 червня 2015 року.

Згідно з ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає диина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Таким чином, необхідною умовою утримання дружини, з якою проживає дитина є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу.

Суд першої інстанції дослідивши питання про матеріальний стан відповідача, що підтверджується довідкою про заробітну плату виданою ТОВ «УкрДахЦентр» 27.11.2015 року за №УДЦ00000001, згідно якої ОСОБА_2 отримує мінімальну заробітну плату в розмірі 1378 грн., дійшов помилкового висновку про можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу дружині до досягнення дитиною трирічного віку.

Колегія суддів, вирішуючи питання стягнення допомоги на утримання матері до стягнення дитиною трирічного віку бере до уваги той факт, що дохід відповідача ОСОБА_2 з відрахуванням аліментів на утримання малолітньої дитини становитиме менше прожиткового мінімуму, затвердженого ЗУ «Про Державний бюджет на 2016 рік» станом на 01 січня 2016 року в розмірі 1378 грн. для працездатної особи.

Всупереч вимог статей 214, 215 ЦПК України, суд на зазначені положення закону уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин і належним чином не перевірив доводи відповідача, які він зазначав на підтвердження своїх заперечень. Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 може надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, з якою проживає дитина є помилковим.

Крім цього, суд першої інстанції під час розгляду справи допустив порушення норм процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи було призначено на 10 грудня 2015 року. 10 грудня 2015 року суд відклав судове засідання на 11 грудня 2015 року на 10:00 год. не повідомивши сторін про відкладення розгляду справи, що призвело до ухвалення судового рішення без участі сторін, які належним чином про дату, час та місце судового засідання не повідомлялися.

За таких обставин, та враховуючи те, що судом першої інстанції при вирішенні даної справи було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, не доведено обставини, які суд вважав встановленими, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 4 статті 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Доводи апеляційної скарги про те що суд безпідставно стягнув з відповідача правову допомогу в розмірі 150 грн., не зясувавши що саме включає така допомога, не заслуговують на увагу, оскільки розмір витрат позивача на правову допомогу підтверджується квитанцією від 05 червня 2015 року (а.с. 9), в якій деталізовано, що позивачем понесено витрати на правову допомогу за складення позовної заяви.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі ? частини усіх видів заробітку, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 08.06.2015 року, дня пред'явлення позову, до повноліття дитини.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 150 грн. у відшкодування витрат за надання правової допомоги.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: П.В. Кучевський

Судді: О.Ю. Береговий

ОСОБА_6